Зернова дилема: чиї інтереси переможуть?

Несприятливі погодні умови, що завдали цього року значних збитків виробникам і експортерам зернових в Україні, Росії та Казахстані, — спричинили занепокоєння з приводу дефіциту і подальшого підвищення цін на зернові культури.

Проте основним індикатором світових цін на зерно є головна товарна біржа — Чиказька. При чому, чим ближче до завершення збиральної компанії — тим більше лихоманить ринки.

Виходячи з поточної ситуації, можна зробити висновок, що проблема експорту зерна носить глобальний характер, враховуючи грандіозний ажіотаж на світових товарних біржах після введення Росією ембарго на експорт зерна.

За останній місяць відбувся значний стрибок цін на українську пшеницю: з 124,1 доларів до 177,4 доларів за тонну пшениці 3 класу, та з 101 долару до 174 доларів за тонну ячменю фуражного 3 класу.

Світові ф'ючерси виросли з 186 доларів до 266 доларів за тонну пшениці, а ціни на пшеницю з поставкою в грудні 2010 року на Чиказькій товарній біржі злетіли в четвер до 319 доларів, досягнувши локального рекорду після продовольчої кризи 2008 року.

Ринки вже давно подолали психологічний рівень у 235 доларів. Загрозливим є те, що купівельна спроможність більшості споживачів — на грані.

Проте після того, як Росія ввела заборону на експорт зернових, збільшилися поставки зернових із США. Так, минулого тижня було відвантажено зерна на 26,5% більше, аніж позаминулого тижня. Внаслідок таких дій, у п'ятницю ціни на пшеницю зменшилися на 7% на Чиказькій товарній біржі до 266,66 доларів за тонну.

Дощі, засуха та пожежі спричинили хаос на ринку зернових України, Росії та Казахстану. Погодні умови негативно відобразилися на показниках врожайності і стали основною причиною вагомого зростання цін на пшеницю ще у червні.

Так, чимало виробників зерна в Україні констатують зменшення врожайності пшениці з розрахунку на один гектар у межах 20-25%. Тим більше, ембарго експорту зернових із Росії та можливі неофіційні обмеження українського експорту зерна додали жару у вогонь.

Разом із невтішними новинами про скорочення врожаю у США, Канаді та Австралії, світові ціни стрибнули вверх. В липні — на початку серпня ф'ючерсні ціни на пшеницю виросли на 45,3% в порівнянні з червнем 2010 року. Дещо меншими темпами, на 12% з середини липня — виросли ціни на кукурудзу.

У порівнянні із 2007/2008 роками, коли продуктова криза спричинила подібну паніку, максимальний ріст цін на пшеницю становив 22% у вересні 2008 року. Проте зараз швидкими темпами зростають лише пшениця та кукурудза.

Невтішними є і глобальні прогнози зернової врожайності: якщо ще на кінець червня світові агенції очікували валовий збір на рівні 664 мільйонів тонн, то на початок серпня — 651 мільйонів тонн.

Водночас переглянуто в сторону підвищення прогнози світового споживання: із 655 мільйонів тонн до 658 мільйонів тонн. Дефіцит зерна становить щонайменше 4 мільйони. Його можна покрити тільки за допомогою запасів Євросоюзу, Канади, Австралії та США.

Проте і внутрішня невтішна урожайна ситуація змусить вищезгадані країни компенсувати щонайменше від 10% до 20% цьогорічних втрат зернових культур. Тому “залізти” у зернові запаси цих країн — задача непроста.

Росія також закрила для світу свої продовольчі запаси: 5 серпня Дума прийняла рішення про припинення поставок на зовнішні ринки, тим самим спричинивши ще більший ажіотаж на світових товарних біржах.

Нагадаємо, що в Росії валовий збір зернових зменшився на 25% з 95 мільйонів тонн фактично зібраного врожаю у 2009 році до прогнозованих 70-75 мільйонів тонн у 2010. Проте прогнозованого обсягу врожаю росіянам не вистачить навіть для внутрішнього споживання. Єдине спасіння від фактичного голоду — державні запаси.

В Україні, яка теж постраждала від спекотних днів у липні, очікуваний валовий збір зернових зменшиться на 9-13% до 40-42 мільйонів тонн у порівнянні з минулорічними 46,6 мільйонами.

При цьому, очікується, що буде зібрано 17,9 мільйонів тонн пшениці, 12,6 мільйонів тонн кукурудзи і 9,5 мільйонів тонн ячменю. Єдиним плюсом спекотної погоди є підвищення класу зібраного зерна. Якщо раніше виробники збирали 1-2% пшениці другого класу, то цього року очікується зібрати близько 10%.

Запаси зернових в Україні — близько 5 мільйонів тонн, половина з яких — пшениця. При плановій закупівлі Аграрним фондом 4-4,5 мільйонів тонн зерна, максимальний обсяг експорту зернових навряд чи перевищить 16 мільйонів тонн. З них — 6 мільйонів тонн ячменю і не більше 5,9 мільйонів тонн пшениці.

Якщо раніше Росія планувала експортувати 18-20 мільйонів тонн зернових, то після введення в дію ембарго світ покладає надії на Україну.

Проте українські аграрії готові вивести на зовнішні ринки 16-17 мільйонів тонн зернових, що на 20-24% менше минулорічного показника.

Базовий економічний закон попиту і пропозиції очевидний: високий попит при обмеженій пропозиції породжує зростання ціни. Проте, як довго триватиме цінове ралі, — покажуть реальні результати збиральної компанії.

Якщо ціни на зернові не стабілізуються найближчим часом, залишається актуальною загроза росту цін на продукти харчування. Враховуючи високу частку продуктів харчування у мінімальному споживчому кошику України на рівні 50% та борошна на рівні 8%, не виключеним є ризик інфляції у другій половині 2010 року.

Якщо ж ціни на зернові зафіксуються на поточному рівні — їхній вплив на інфляцію може скласти до 1 %. Проте, оскільки ціни на продовольчі товари залишаються однією із політично чутливих тем, поточні цінові шоки можуть більше впливати на фіскальний стан, аніж на інфляцію.

Ревальвація національної валюти може зменшити ціни на зернові у національній валюті і компенсувати різке цінове зростання зерна у доларах.

Проблема залишається досить актуальною і в економічної площині. Перед урядом стоїть непросте завдання: або ж змиритися з ситуацією і скуповувати планові обсяги зернових за ринковими цінами, підігріваючи інфляцію в наступні місяці, при цьому сприяючи аграріям у збільшенні їхніх прибутків. Або ж усілякими методами обмежити експортні поставки з метою контролю цін на зернові.

Україна, будучи членом ВТО, не може офіційно порушувати взяті на себе зобов'язання перед світовою громадою і обмежити експорт зерна, так, як це зробила Росія. Проте відомими є факти призупинення Державною митною службою оформлення та відвантаження суден із зерном з українських портів, мотивуючи це проведенням заходів боротьби із контрабандою.

Дезорганізація закупівельної діяльності призвела до замороження 500 тисяч тонн зернових і збитків торгівельних компаній понад мільйон гривень. Важливим також є вплив “Укрзалізниці”, яка перешкоджає відправленню в порти вагонів із зерновими.

Очевидно, що сприятлива цінова кон'юнктура на зернові культури створює без додаткових витрат з боку держави можливості для українських агровиробників забезпечити високий рівень прибутку і подальший розвиток галузі.

До того ж останні два роки аграрії були забуті як державою, яка не спромоглася створити матеріальні стимули для розвитку сектору, так і фінансовими установами, які не в змозі були забезпечити виробників кредитними ресурсами для фінансування оборотного капіталу чи здійснення інвестицій.

Запізнілими є й дії Аграрного фонду України, який не зумів вчасно сформувати державні резерви та заставні закупівлі зерна за сприятливими цінами.

Натомість, бажаючи використати товаровиробників як основного соціального донора у боротьбі з інфляцією та зростанням цін на продовольчі товари, влада застосовує адміністрування експорту та встановлення неринкових інтервенційних закупівельних цін.

Ще й досі Кабінет Міністрів не випустив цільові аграрні облігації внутрішньої державної позики, які раніше планувалося випустити обсягом 5 мільярдів гривень для фінансування закупівель Аграрним фондом.

Варто відзначити, що при запланованому випуску ПДВ-облігацій на суму 16,5 мільярдів гривень і “аграрних” ОВДП на 5 мільярдів, уряд повинен запропонувати інвесторам високу дохідність цінних паперів, оскільки щотижневі облігаційні аукціони не привертають уваги покупців із рівнями дохідності 9-12%.

Також залишається нерозкритим один нюанс: якщо поточні світові ціни на зерно — 235 доларів за тонну, то чому середня закупівельна ціна по Україні складає 177 доларів за тонну?

При чому, йдеться не про закупівлі до державного Аграрного фонду. Очевидно, зернотрейдери, відчуваючи запах майбутніх прибутків, ведуть нечесну гру по відношенню до дрібних зерновиробників.

Вони намагаються в будь-який спосіб переконати їх в низькій якості зерна та максимально знизити закупівельну ціну з метою подальшого перепродажу за вищими світовими цінами.

Павло БІДАК, аналітик ІГ “Арт-Капітал”