“Зелена” ставка на гній

Великим проривом та значним стимулом для виробництва електроенергії з альтернативних джерел стало прийняття в 2009 році “зеленого” тарифу. Держава гарантує інвесторам купівлю виробленого струму за фіксованими розцінками, які перевищують тарифи на електроенергію, вироблену із звичайних джерел.

“Зелений” тариф введено для стимулювання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел — вітру, сонця, води і біомаси.

Однак якщо вітрові, сонячні і гідроелектростанції отримали чітку класифікацію, встановлені коефіцієнти “зеленого” тарифу та умови отримання ліцензії НКРЕ, навколо “зеленого” тарифу на біомасу виникло чимало суперечок. Зокрема, відходи агропромислового комплексу поділено на відходи рослинництва і тваринництва.

У законі “Про електроенергетику” біомасою визначено продукти, що повністю або частково складаються з речовин рослинного походження, які можуть бути використані як паливо, а про відходи тваринництва не уточнюється.

От і вийшло: електроенергія, вироблена, скажімо, з гною сільськогосподарських тварин, не приймається за “зеленим” тарифом на Оптовому ринку електроенергії.

Що робити виробникам струму з альтернативних джерел, для котрих не передбачені величини “зеленого” тарифу? Яка окупність та доцільність реалізації таких інвестиційних проектів? Як вирішити проблему утилізації тваринницьких відходів?

Ці питання одразу ж постали після несправедливого запровадження “зелених” тарифів. Минуло два роки, і проявилися перші результати діяльності та інвестиційної активності, що стимулювалися введенням “зеленого” тарифу. Зараз в Україні з відновлюваних джерел виробляється близько 7% електроенергії.

Енергію вітру реалізують за “зеленим” тарифом п'ять станцій, енергію сонця — шість станцій, близько 30 гідроелектростанцій та всього дві станції на біомасі: ВАТ “Кіровоградолія” та ТОВ “Смілаенергопромтранс”. Слід відзначити, що вказані станції використовують біомасу тільки рослинного походження.

В Україні є електростанції, які працюють на відходах тваринного походження. Серед них — великі агрофірми, що виробляють та використовують струм для власних потреб. Свого часу вони не зуміли отримати “зелений” тариф.

Винятком є ТОВ “Українська молочна компанія” — УМК, яке в квітні 2010 року отримало рішення НКРЕ про надання “зеленого” тарифу. Проте визначення ставки тарифу затягнулося на півроку. Після кількох відмов рішення все-таки прийняте.

Тариф визначили такий: 70 копійок без ПДВ за 1 кВ-год. УМК отримує оплату з коефіцієнтом 2,5 від базового тарифу, тобто 175 копійок за кВт-год. Біогаз УМК є продуктом переробки 400 тонн гнойових стоків на добу від ферми, на якій утримується 6 тисяч голів худоби. Електрична потужність станції — майже 1 МВт.

З 1 липня 2011 року НКРЕ збільшила тарифи на “альтернативну” енергію на 1,1%. Тариф на струм, вироблений сонячними станціями, збільшився з 528,52 копійки до 534,1 копійки за кВт-год без ПДВ, а сонячними станціями, розміщеними на дахах і фасадах, — з 484,48 копійки до 489,59 копійки за кВт-год без ПДВ.

Тариф на струм, вироблений вітровими електростанціями, збільшився зі 128,46 копійки до 129,82 копійки за кВт-год, електростанціями на біопаливі — з 140,7 копійки до 142,18 копійки за кВт-год. При цьому з липня тариф на струм, вироблений малими гідроелектростанціями, зріс з 88,08 копійки до 89,02 копійки за кВт-год.

Запровадження коефіцієнта “зеленого” тарифу для електроенергії, виробленої з біогазу, очевидно, — близька реальність. Проект закону “Про внесення змін до статті 17 закону “Про електроенергетику”, який включає коефіцієнт “зеленого” тарифу для біогазу, Верховна рада розглянула у другому читанні.

Згідно з внесеними змінами, величина “зеленого” тарифу для компаній, які виробляють електроенергію з біогазу, отриманого з біомаси рослинного або тваринного походження, а також з органічної частини відходів, встановлюється на рівні існуючого роздрібного тарифу для біомаси.

Також до переліку альтернативних джерел включено біогаз, отриманий із шламів каналізаційних стоків: тариф формується так само, як тариф на біомасу.

Олексій БУТЕНКО