Зброя для України: Нетаньяху піднімає ставки у грі з Байденом та Путіним

 Сьогодні до Києва приїхав міністр закордонних справ Ізраїлю Елі Коен.

Цей візит, раніше перенесений через європейське експрес-турне Володимира Зеленського, відбувся за тиждень після чергового масштабного ракетного обстрілу Росією України. І це надавало ще більшої ваги проханням, озвученим українськими переговірниками. Адже одна з основних тем — поставки озброєння нашій країні: ми зацікавлені в ізраїльських зенітно-ракетних комплексах, які дозволяють захистити міста і цивільну інфраструктуру від російських ракет.

Однак після 24 лютого Тель-Авів надсилає нам тільки гуманітарну допомогу, відмовляючись надавати засоби протиповітряної та протиракетної оборони.

Ізраїльтяни виправдовують таку позицію необхідністю забезпечувати безпеку власної країни, в якої не так уже і багато зброї: й самому Ізраїлю бракує систем ПРО. Крім того, в Тель-Авіві побоюються, що передані Києву технології згодом можуть потрапити до Москви, а та передасть їх Тегерану.

На позицію Ізраїлю впливає й російський чинник: хоча РФ частково вивела свої війська з Сирії, подальше перебування там російських С-300 загрожує роботі ізраїльських літаків по іранцях. Сам же прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу, як кажуть у Тель-Авіві, не вірить, що Росія може програти, та й узагалі має проросійську репутацію. Невипадково радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван назвав Нетаньягу другом Путіна.

Однак напередодні візиту Коена Нетаньягу зробив кілька гучних заяв. По-перше, в інтерв'ю CNN він повідомив, що можлива поставка Києву системи протиракетної оборони “Залізний купол”. По-друге, під час розмови з президентом Франції Еммануелем Макроном, за інформацією The Times of Israel, Нетаньягу сказав, що Ізраїль готовий поставити Україні “військові речі”, підкресливши при цьому, що він не може “йти надто далеко”, аби не спровокувати росіян.

Для Києва важливо і те, що під час останньої телефонної розмови Зеленського та Нетаньягу, за інформацією ZN.UA, ізраїльський прем'єр пообіцяв українському президенту запустити перегляд політики уряду про поставки озброєнь Україні. Хоча саму розмову в Києві оцінюють як не дуже вдалу, проте свого слова Нетаньягу дотримав: очікується, що в середині лютого уряд розгляне це питання.

Хоча розпіарений “Залізний купол” — не найкращий засіб для боротьби з “Кинджалами” та “Іскандерами” (за словами експертів, із якими консультувалося ZN.UA, для захисту від балістичних ракет Україні більше підходить ЗРК Barak-8), заяви Нетаньягу — вже помітна відмінність від публічної позиції попереднього уряду.

Та чи означає вищесказане, що Тель-Авів усе-таки поставить зброю Києву?

Не варто плекати ілюзії: на Близькому Сході навіть слово “так” нічого не означає. Наприклад, ізраїльський уряд, за інформацією ZN.UA, ще пів року тому обіцяв Україні систему раннього оповіщення цивільного населення. Але досі так її й не поставив.

На прес-конференції Коен обмежився вкрай загальною заявою, що “Ізраїль підтримуватиме Україну, як і минулого року”. Тому природні побоювання Києва, що ізраїльтяни, крім обіцянок, і далі нічого не даватимуть нам.

Звісно ж, Нетаньягу хоче скористатися популярною у світі темою підтримки України та набрати очок в ізраїльських виборців: прем'єра звинувачують у підриві демократичних підвалин та прагненні уникнути відповідальності за пред'явлені йому обвинувачення в корупції. Як свідчить історія з експрем'єром Нафталі Бенетом, український кейс став елементом внутрішньої політики Ізраїлю: лідер партії “Нові праві” зробив екстравагантну заяву: він поїхав до Москви на прохання Зеленського, щоб домовитися з Путіним про припинення війни, і той пообіцяв не вбивати українського президента.

Проте у Києва є передумови і для обережного оптимізму.

По-перше, в Ізраїлі стурбовані посиленням союзу Росії та Ірану, наслідком якого стали не тільки поставки російських літаків Ісламській республіці, а й перспектива передачі Москвою Тегерану ядерних технологій. Це збільшує військовий потенціал Ірану, посилює загрозу створення ядерної зброї та підштовхує режим мулл проводити агресивнішу політику. У Тель-Авіві вважають: сьогодні до Зеленського дослухаються у США і ЄС. Тому з його допомогою в Ізраїлі сподіваються підштовхнути Захід прийняти ізраїльську точку зору на вирішення іранської ядерної проблеми.

По-друге, США, які Ізраїлю для забезпечення безпеки важливі майже так само, як і нам, тиснуть на ізраїльський уряд, щоб він змінив свою позицію з питань мирних переговорів із Палестиною та поставок зброї Україні. Ізраїльтяни не можуть не зважати на американців. Але якщо на палестинському треку прем'єр безсилий щось зробити (частково через власні переконання, але переважно тому, що в його кабінеті представники ультраправих партій), то на українському він може піти назустріч Вашингтону.

Тому візит Коена до нашої країни — з одного боку, прагнення Нетаньягу підіграти американцям і Байдену. А з іншого — враховуючи його загравання з Путіним, підвищення ставок у партії з росіянами та ватажком.

Однак нам, українцям, не треба, щоб в Україну на фотосесію із Зеленським політики приїжджали тільки для вирішення своїх внутрішньо- та зовнішньополітичних проблем. Нам важливі зенітно-ракетні комплекси, реабілітація наших солдатів, а не фотозвіти про зустрічі у стрічках новин та соціальних мережах. Українська дипломатія зможе досягти своїх цілей, якщо вміло використовуватиме іранський і американський фактори. Але Києву треба бути дуже обережним і у своїх зобов'язаннях перед Ізраїлем, зокрема і в питанні підтримки позиції Тель-Авіва щодо іранської ядерної програми.

Обидві сторони ведуть обережну гру. За інформацією ZN.UA, Коен залишився задоволеним зустріччю. А українська сторона?

Напередодні приїзду Коена українська дипломатія висунула ізраїльтянам низку вимог. Серед них — офіційна заява про підтримку територіальної цілісності України та засудження вторгнення Росії; підтримка мирного плану Зеленського; виділення нашій країні кредиту на суму 500 млн дол.; сприяння в лікуванні та реабілітації українських солдатів і мирних жителів; зобов'язання передати систему оповіщення про ракетні обстріли, яка використовується в Ізраїлі.

У Києві вважають, що рівень реагування на ці запити України під час візиту Коена свідчитиме про щирість намірів Ізраїлю. Судячи з того, що зустріч ізраїльського міністра із Зеленським відбулася, частину пунктів українського списку ізраїльтяни готові виконати.

Так, на прес-конференції керівник ізраїльського зовнішньополітичного відомства заявив, що Ізраїль має намір підтримати запропоновану президентом України Володимиром Зеленським формулу миру. Коен також запевнив, що Ізраїль має намір продовжити підтримку України. Зокрема, він анонсував “кредитні гарантії до 200 млн дол. на ізраїльські проекти в галузі охорони здоров'я та цивільної інфраструктури”. Міністр оголосив, що Ізраїль допоможе Україні “розробити розумну систему раннього оповіщення”.

За інформацією ZN.UA, очільник ізраїльського МЗС приїхав до української столиці, щоб обговорити і питання участі Ізраїлю в лікуванні та реабілітації українських солдатів.

Раніше ізраїльський уряд прийняв програму, відповідно до якої 20 пораненим військовослужбовцям буде встановлено протези. П'ятеро чоловіків уже повернулися в Україну з протезами, семеро — ще перебувають в Ізраїлі, а восьмеро солдатів готують до відправки. Але українські потреби значно вищі! Нам потрібно, щоб Ізраїль зміг прийняти на лікування 200, 300 і більше людей: на Сході тривають запеклі бої, і кількість покалічених українських захисників зростає. При цьому для України важлива ще й якість проведеного лікування.

Ізраїльтяни також мають колосальний досвід у лікуванні посттравматичного стресового розладу солдатів, які повертаються з війни. Вони надали нам свої напрацювання у сфері ПТСР, знайшли фінансування, щоб у рамках соціальної послуги в кожній українській громаді українці могли скористатися допомогою в подоланні посттравматичного розладу.

Та навіть попри те, що перші леді двох країн готові патронувати цей проєкт, його все не вдається розпочати. За інформацією ZN.UA, причина в тому, що Мінсоцполітики, на жаль, досі ніяк не може підготувати план запуску Національної програми психосоціальної підтримки.

Поки що такі гуманітарні проєкти мають найкращі перспективи для реалізації, але, незважаючи на сигнали, що йдуть від Нетаньягу, в українській столиці скептично розглядають перспективи поставок нам ізраїльських засобів ППО і ПРО. При цьому треба чітко усвідомлювати: навіть попри найсприятливіший розклад, зброя не з'явиться завтра. А коли й з'явиться, то специфіка Ізраїлю така, що він надаватиме її таємно. Важливо, аби в Тель-Авіві прийняли правильне політичне рішення. Адже російська загроза для нас нікуди не подінеться. Вона буде і завтра, і післязавтра.

Та чим раніше Ізраїль почне поставляти нам озброєння, тим швидше і з меншими втратами ми подолаємо агресора і повернемо свої території.

Володимир КРАВЧЕНКО