Заступник Кличка Петро Пантелеєв: Ми покриємо 75% вартості генераторів, інверторів і сонячних панелей усім охочим. Я не жартую

Київ посів 18 місце серед 22 міст України за оцінкою їхніми мешканцями якості водопостачання, свідчать результати недавнього опитування. Збір сміття — 13 місце, опалення та постачання електроенергії — сьоме.

З кранів киян тече вода неприємного кольору і запаху, відсутність гарячої води змушує митися в тазиках, а взимку вздовж теплотрас росте зелена трава. Житлово-комунальне господарство Києва зношується швидше, ніж модернізується.

Профільний заступник міського голови Петро Пантелеєв частково погоджується з цим і одразу пояснює: до великої війни з міського бюджету фінансували комплексне оновлення мереж, а зараз пріоритети міської влади — обороноздатність та “соціалка”.

Останнім часом у Пантелеєва додалося роботи: міська влада починає будувати альтернативні джерела генерації електроенергії та повертає на баланс міста інфраструктуру “Київводоканалу”. Чи вистачить ресурсів на виконання основного завдання: підготовки осель киян до зими?

Чому кияни миються в тазиках

— Щоліта комунальники вимикають киянам гаряче водопостачання і проводять гідравлічні випробування мереж. Обіцяють, що вони триватимуть два тижні, а насправді споживачі сидять без гарячої води пів літа. Чому так?

— Добре, що ви ставите це запитання, тому що воно потребує постійного роз'яснення. Ми щороку проводимо комплекс заходів з підготовки до зими: ремонтна робота, діагностика обладнання, повірка лічильників, гідравлічні випробування.

В ідеалі гідравлічні випробування мають тривати два тижні, але це тестування трубопроводів на міцність під великим тиском. Якщо під час випробувань трубопровід пошкоджується, ми бачимо, де його необхідно міняти. Потім знову відбуваються випробування і ми не застраховані від повторних пошкоджень.

Близько 22% трубопроводів у Києві двічі відпрацювали свій ресурс. На нашу думку, випробування мереж виправдані, бо за відсутності фінансової можливості проводити планову комплексну заміну 150-200 кілометрів труб на рік ми виявляємо і замінюємо найвразливіші ділянки. Завдяки цьому минулої зими аварійність знизилася на 15%.

Як би це банально не звучало, але чим більше зараз виявимо, чим більше їх ліквідуємо, тим надійніше працюватиме система взимку, коли пошкодження на теплових мережах небажані.

— Кияни також скаржаться на ледь теплу воду, що не відповідає нормативу (50-75 градусів). Вони відкривають змішувач на максимум і платять за цю воду 140 гривень за кубометр.

— Так, є ситуація з так званим недогрівом. Це стосується будинків, де не працює циркуляція. Серед причин — власники, які переробили свої системи, підключили рушникосушарки або теплі підлоги до гарячого водопостачання і не забезпечили відповідні байпаси (обходи).

Тобто в будинках, де порушена циркуляція гарячої води, доводиться спускати прохолодну воду, яка накопичилася в трубопроводі, перш ніж піде гаряча вода. Проблема масштабна, зараз її оперативне вирішення неможливе і через інфраструктурні моменти, і через специфіку ремонту в кожній квартирі.

— Тобто винуваті сусіди?

— Це одна з причин. У першу чергу, це стосується будинків, які будувалися в 1990-ті роки, коли не було особливого контролю. Є, звичайно, і випадки, коли відсутнє насосне обладнання, яке забезпечує циркуляцію. У нас до цього питання руки не доходять, пріоритетом є забезпечення надійності водопостачання.

Фото КМДА

 

— Через нестабільність гарячого водопостачання багато киян змушені ставити бойлери. Вони створюють додаткове навантаження на енергосистему, зараз це особливо актуально. Чи є можливість дати всім охочим гарячу воду, щоб вони не гріли її електрикою?

— Бойлери ставилися не тільки тому, що були проблеми з централізованим постачанням. За старої ціни електроенергії, визнаємо, низької, гріти холодну воду електрикою було дешевше, ніж купувати гарячу. З підвищенням тарифів на світло ситуація змінилася. Гаряче водопостачання вже є конкурентоспроможним і багато хто повертається до споживання від централізованої системи.

Київ — одне з трьох чи чотирьох міст у країні, яке зберегло централізоване гаряче водопостачання. Ми це робили попри повну економічну невигідність послуги. Це нерентабельна і збиткова послуга, від якої більшість міст відмовилися.

Зараз бачимо, що це виправдано, оскільки за умови розподіленої когенерації (ТЕЦ у Києві виробляють і теплову, і електричну енергію) відбір тепла влітку може відбуватися тільки за умови роботи системи гарячого водопостачання.

Скільки київських потужностей пошкодили росіяни

— Враховуючи удари росіян по теплоелектроцентралях Києва, чи будуть у нас гаряча вода та опалення взимку?

— ТЕЦ дійсно є основними елементами системи централізованого теплопостачання, вони ще й виробляють достатньо значні обсяги електроенергії. На жаль, ми мали 12 влучань у наші ТЕЦ, росіяни пошкодили понад 60% енергопотужностей. Однак уже сьогодні основна генерація електроенергії відновлена (з міркувань безпеки ЕП не називає ступінь відновлення ТЕЦ).

ТЕЦ готуються до зими. Місто виділило кошти на роботи, пов'язані з надійністю централей. Плануємо основні роботи завершити до кінця року. Спираючись на поточну ситуацію, не бачимо технічних ризиків для входження в опалювальний сезон. Дякуємо силам протиповітряної оборони та сподіваємось на них. Очевидно, що багато залежатиме від протистояння російським обстрілам.

— Росіяни зараз бʼють по газовій інфраструктурі в Стрию. Чи можуть обстріли інфраструктури на заході України вплинути на теплопостачання в Києві?

— Це питання я б переадресував “Нафтогазу”, питання серйозне і не в моїй компетенції. Опрацювавши питання на своєму рівні, ризиків для міста ми поки не бачимо.

 

— Два роки тому місто почало купувати мобільні котельні. Чи довелося їх використовувати у 2022-2023 роках?

— Так, мобільні котельні стали в пригоді для закладів охорони здоров'я, саме вони найбільш уразливі до довгої відсутності тепла взимку. Олександрівська лікарня працювала одразу на трьох мобільних котельнях, підключали опіковий центр Дніпровського району, інші будівлі.

— У сезоні 2023-2024 ви теж їх використовували?

— Так. Були проблеми. Вони були менші, ніж роком раніше, але були. Ми навчилися оперативно розгортати мобільні котельні, коли трапляються пошкодження тепломереж. Загалом це корисна штука.

— Ви сказали, що в середньому в Києві щороку міняли 100-150 кілометрів мереж опалення. У 2022 році — 50 кілометрів. Скільки замінили у 2023 році і скільки плануєте у 2024-му?

— У 2023 році замінили понад 40 кілометрів, у 2024 році замінимо 55 кілометрів, тобто втричі менше, ніж до великої війни. Це пов'язано з обмеженням фінансових ресурсів, а також з пріоритетами інвестування коштів. Сьогодні основним пріоритетом є спроможність виробляти теплову електроенергію, а також захист об'єктів.

— Тобто номінальне зростання бюджету Києва з 60 до 85 мільярдів гривень за кілька років не призвело до пропорційного збільшення видатків на оновлення тепломереж і модернізацію ЖКГ?

— Не повинно бути спрощеного погляду на бюджет і його структуру. Левова частка витрат бюджету — це зарплата, зокрема, лікарям та освітянам, і ці цифри не статичні, вони зростають разом з мінімальною зарплатою. Не забуваймо, що один з основних напрямків, куди спрямовуються кошти, — це допомога ЗСУ. Думаю, Київ — один з лідерів за переказами коштів військовим частинам і підрозділам, які боронять Київ.

“Міська влада покриє 75% вартості генераторів, інверторів та сонячних панелей усім охочим”

— У 2022 році ви говорили, що в зовнішніх мережах Києва втрачаються 17-20% тепла. Враховуючи, що видатки на сферу ЖКГ зменшуються, ці цифри не покращуються?

— Не покращуються, але і не погіршуються. З позитиву — зменшилася аварійність, заміна найвразливіших ділянок сприяє більш надійній роботі. Щоб зменшити обсяги тепловтрат, необхідно щороку міняти сотні кілометрів теплових мереж на сучасні, з ізоляцією. У 2024 році будемо планово міняти мережі, але не в тих масштабах, у яких хотілося б.

— Який відсоток тепла додатково втрачається у внутрішньобудинкових мережах через відсутність ізоляції труб?

— Дуже складне питання, на нього впливає багато факторів. Конструкція системи опалення кожного будинку різна. У старих будинках 50-60-х років труби опалення розташовуються на горищі, зараз цього немає взагалі. Теплові мережі, розташовані на горищах, мають бути на 100% утепленими. Це і економія, і безпека при можливих непланових відключеннях тепла. Оголені ділянки труб можуть замерзнути і вивести систему з ладу.

У нас є програма співфінансування “70/30%” на тепломодернізацію будинків. Її учасники передусім замінюють теплові пункти та вікна, утеплюють фасад, а потім ізолюють труби. Це додатковий захід до комплексу робіт.

— Масштабувати програму “70/30%” заважає обмежене фінансування?

— Не тільки. Масштаби залежать від попиту. Ми щороку передбачаємо кошти на випадок додаткових заявок від будинків і фактично всі проєкти мають фінансову підтримку міста. Фінансування окремих об'єктів може переходити на наступний рік через брак часу для виконання робіт. Після початку війни заявок стало менше, але вони є і програма діє.

Хочемо людям донести, що питання, які стосуються сталої роботи будинків, інженерних систем, покращення умов проживання, можуть вирішуватися за допомогою інструментів співфінансування.

У Києві їх три: конкурс енергоефективних проєктів для ОСББ та ЖБК “70/30%”, програма капітальних ремонтів, яка виконується через районні адміністрації і працює не лише для ОСББ та ЖБК, а для всіх будинків, а також механізм компенсації за резервні джерела живлення “75/25%”.

Остання розрахована на встановлення генераторів, безперебійників, інверторів, сонячних панелей, щоб не припинялися водопостачання, щоб працювали ліфти. У програми “75/25%” немає обмеження фінансування і я зараз не жартую. Усі заявки будуть погоджуватися, додаватимемо стільки коштів, скільки треба. Уже понад 670 одиниць обладнання в сотнях житлових будинків встановлені саме за цим механізмом.

— Пропозиція дійсна тільки для ОСББ і ЖБК?

— Ні, вона працює і для будинків з керівними компаніями.

— Чи розробляється програма компенсації при купівлі сонячних батарей для фізосіб?

— Будинок — це елемент такої собі ешелонованої енергетичної оборони. Кожна квартира окремо не вирішить питання водопостачання, роботи насосного обладнання для належної роботи опалення. Але його реально вирішити, об'єднавшись із сусідами, витративши трохи зусиль та коштів, отримавши від міста допомогу.

Якщо говорити про сонячні панелі, то покрівля в будинку одна, це місце загального користування. Потужності встановлених сонячних панелей на покрівлі багатоквартирного будинку вистачає якраз для того, щоб зробити його незалежним від знеструмлення.

— У 2018 році міська влада забрала в Ріната Ахметова тепломережі Києва, офіційною причиною назвали неефективну роботу “Київенерго”. Чи проводився аудит? Чи бачили ви, що забираєте зношене господарство?

— Звичайно, бачили, що забираємо. Ми свідомо брали на себе цей тягар. Якби ми тоді сказали “ні, воно погане, не будемо брати”, то Київ сьогодні був би без тепла.

Питання не стільки до “Київенерго”, скільки в тому, що стратегічні підприємства через багато чинників не можуть бути комерційно привабливими. Це не бізнес. Мотивація організації роботи із збитковими підприємствами може бути тільки в міста, тому що воно зацікавлене в соціальній функції. Комерційна організація зацікавлена в отриманні прибутку. Тут його не буде.

Ми не шкодуємо про цей крок, тому що зараз ситуація з теплом контрольована і місто може на неї вчасно вплинути.

— У “Київенерго” тоді заявляли, що вимагатимуть 750 мільйонів гривень компенсації. Чим закінчилася ця історія?

— Називалися навіть більші суми, але нічим це не закінчилося. Ми обмінювалися листами, вони до нас з претензіями, ми до них з претензіями щодо зношеної інфраструктури і на цьому все закінчилося.

— Ви не вимагали компенсації?

— Управління мережами здійснювалося на підставі договорів, що були укладені ще на початку 2000-х років. Договори себе морально вичерпали. Я не даватиму оцінку сторонам, що їх укладали, але умови цих домовленостей не сприяли інтересам міста. Правових підстав вимагати компенсацій у нас просто не було.

Розподілена газова генерація для Києва

— “Київтеплоенерго” оголосило тендер на купівлю 15 когенераційних установок на 1,2 мільярда гривень. За які кошти купуватимуться ці установки?

— За акумульовані кошти компанії. Ми ведемо перемовини з Європейським банком реконструкції і розвитку щодо фінансування, вони успішні. Очікуємо отримати фінансування до кінця літа. Щоб не втрачати час, враховуючи масштаб і складність робіт, “Київтеплоенерго” проводить закупівлю зараз за власні ресурси.

— У тендерній документації зазначений термін поставки до кінця 2025 року. Тобто найближчої зими їх не буде?

— Частина обладнання буде раніше, частина — пізніше. Когенераційні установки неможливо купити в магазині чи на складі, обладнання виробляється на замовлення, причому в технологічно розвинених європейських країнах. Виробників газотурбінних установок понад 2-4 мегавати потужності не так багато.

Думаю, не тільки Київ буде купувати це обладнання. Для всіх міст буде великим завданням знайти постачальників, які зможуть оперативно це робити.

— Чому не оголосили тендер у 2022 році?

— У 2022 році в нас були зовсім інші завдання, у нас були роздовбані ТЕЦ, треба було акумулювати кошти, щоб відновити пошкоджені трансформатори і турбіни.

— Сумарна потужність цих 15 установок становитиме 8 тисяч кіловатів…

— Це некоректна цифра, адже це лише частина закупівель, їх буде кілька. Загальна потужність газових установок становитиме 60 мегават.

— Тобто буде понад 15 установок?

— Залежить від потужності модулів. Завдання — купити ту кількість, яка допоможе реалізувати перший етап концепції ”Енергетичне відновлення: шлях до розподіленої когенерації”. Вона вже реалізується, ми отримали певне обладнання в рамках технічної допомоги.

Встановлення когенераційних потужностей вирішить питання покриття піків навантаження на енергосистему. Крім того, що когенерація забезпечує надійність, вона економічно ефективно допомагатиме виробляти електроенергію тоді, коли це буде потрібно країні. Біжимо, тому що часу немає, а ще необхідно запроєктувати встановлення обладнання такого класу.

— Саме тому дали потенційним учасникам лише тиждень на підготовку пропозицій?

— Це стандарт. Взагалі, доцільніше було б спростити процедуру купівлі саме такого обладнання, як це робиться для відновлення об'єктів, пошкоджених після атаки. Кожен тиждень має вагу. В Україні ще не стикалися з встановленням обладнання такої потужності.

— Секретар Київради Володимир Бондаренко заявив, що в місті встановлять шість міні-ТЕЦ...

— Це і є газотурбінні установки.

— Чому він назвав таку цифру?

— Не знаю, може, він так порахував — умовні шість установок по 10 мегаватів.

— Де вони будуть розташовані?

— Це питання взагалі не обговорюватиметься публічно через вимоги безпеки. Звичайно, вони матимуть захист.

— Є попередні домовленості з учасниками? Яка це буде фірма? Яка країна-виробник?

— Не знаю, торги тільки ведуться. Ми б хотіли, щоб це була солідна компанія. До неї буде прохання виконати замовлення якнайшвидше.

— Навіть ціною переплати?

— Ні, ціна визначається умовами тендера і в них не йдеться про переплату. Ціна фіксується.

Довідка ЕП. Переможцем торгів стала словацька KTS ENGINEERING, авторизований дистриб'ютор австрійського виробника INNIO Jenbacher. Компанія запропонувала 1,13 млрд грн, очікується підписання договору. Участь у тендері взяли чотири компанії.

 

Чи працюватимуть каналізація та світлофори під час блекаутів

— Один із страхів киян — що під час блекаутів перестане працювати каналізація в будинках. Дехто каже, що каналізація не працюватиме без насосів, інші кажуть, що вона самотічна. Як насправді?

— Ми можемо спиратися на досвід 2022-2023 років. Було кілька ситуацій із значним знеструмленням міста, коли припинилося водопостачання в більшій частині Києва. Ми мали проблему з водопостачанням, але каналізаційних проблем не було. Каналізація централізована, вона має насосні станції. Не можна сказати, що вона може працювати без живлення. В умовах тривалого блекауту в штатному режимі вона не працюватиме.

— Ризики щодо каналізації однакові для малоповерхових будинків і для хмарочосів?

— Великої різниці немає.

— Одним з неприємних наслідків відсутності електроенергії є вимкнені світлофори. Чи можливо їх заживити на інші лінії?

— Годину тому в мене закінчилася нарада з патрульною поліцією і центром організації дорожнього руху. Вони визначили пріоритетні перехрестя, де буде резервне живлення світлофорів. Ми вже купуємо спеціальні батареї з інверторами. Вони накопичуватимуть електроенергію, коли вона є, і світлофори працюватимуть на батарейках під час вимкнень. Це дозволить не залучати патрульну поліцію для регулювання руху.

— Скільки батарей купите?

— До кінця 2024 року хочемо встановити мінімум 50 таких систем.

— Скільки світлофорних перехресть у Києві не працюють під час вимкнень електроенергії?

— Поліцейські передали нам перелік із 40 пріоритетних і складних місць.

— Чи буде місто ставити сонячні батареї на світлофори?

— Влітку вони працюють на повну потужність, узимку їх ефективність лише 10-15%.

Чому з кранів тече іржава вода

— У 2022 році Київ сидів без холодної води півтори доби. Чи можливе повторення такої ситуації?

— Питання риторичне. Тоді було ураження не буду говорити якого об'єкта. Звичайно, це можливо (у разі повторних обстрілів).

— Кияни скаржаться на іржавий або зелений колір води, яка тече з кранів. Інколи вода буває з болотним запахом. У чому причина?

— Про болотний запах не чув. Система водопостачання базується на заборах води з великих річок та артезіанських джерел. Було питання щодо вмісту заліза у воді, що видобувалася із свердловини, зокрема на Оболоні, проспекті Івасюка. Там побудовані і не введені в експлуатацію мережі, які якимось дивом перебувають у приватній власності. Вони закільцьовані і не відбувається нормальний процес водопостачання.

Сказати, що в нас уся вода зелена, — такого немає. Вода відповідає українським СНіПам (будівельним нормам і правилам). Відтінок може бути через стан труб. До того ж, влітку використовується набагато більше реагентів для очищення води. Тариф на воду залишається незмінним, хоча всі складові тарифу — вартість електроенергії та реагентів — давно не поміщаються в той тариф.

Звичайно, хотілося б, щоб якість води була кращою. Саме для того ми йдемо на переформатування управління інфраструктурою водопостачання. Ви, мабуть, чули, що Київрада ухвалила рішення про створення комунального підприємства (КП) “Київводоканал” і передавання йому водної інфраструктури. Це дозволить залучити кошти і підтягнутися до європейських стандартів якості води.

 

 

— У 2006 році за сумнівною схемою створили “Київенергохолдинг”, до складу якого досі входять “Київгаз” та “Київводоканал”. Бенефіціарами цієї компанії були спочатку Василь Хмельницький, потім Сергій Льовочкін. Чому міська влада тільки зараз вирішила забрати інфраструктуру в ПрАТ АК “Київводоканал” і передати її новоствореному КП “Київводоканал”?

— Ми поступово йшли до цього кроку. Зараз трошки “стали на ноги” і можемо зайнятися питанням “Київводоканалу”. Якби не війна, то, можливо, почали б раніше. Процес переходу — це не просто змінити вивіску на будівлі, це питання реалізаційно складне. У “Київводоканалі” працюють близько 7 тисяч людей, яких треба втримати, створити для них соціальні умови, дати зарплату.

Робити цей перехід треба не для якихось політичних дивідендів, мовляв, ми щось повернули, у когось забрали, а для того, щоб забезпечити підприємство ресурсами, у посиленому режимі допомагати і контролювати, що там відбувається. Ми тільки завершили процес щодо КП “Київтеплоенерго” — бюрократія з'їдає набагато більше часу, ніж заміна десятків кілометрів труб. Зараз займатимемося водоканалом.

— Скільки коштів буде внесено в статутний капітал?

— Ми встановили розмір статутного капіталу на рівні 1,5 мільярда гривень, але це не означає автоматичне бюджетне наповнення. Можливо, його доведеться наповнювати років пʼять. Будемо фінансувати підприємство в міру можливостей.

— Чому кияни вдруге, як і в історії з “Київенерго” Ахметова, змушені будуть зі своїх податків фінансувати ремонт зношеної інфраструктури?

— Риторичне питання. Так чи інакше, ми з вами вимушені сплачувати за інфраструктуру міста, у якому проживаємо, через тарифи або через податки. Безкоштовних речей не буває.

Ми просто самі себе обманюємо. Правильно було б, щоб існували економічно обґрунтовані тарифи і тоді не доведеться доплачувати їх з податків. За кордоном тарифи на комунальні послуги не є політичним питанням. Знайомий приїхав з Лондона, каже, що вивезення сміття там коштує 150 фунтів на місяць (7,7 тис грн).

— Скільки відсотків співробітників комунальних підприємств у сфері ЖКГ мобілізовані в ЗСУ і скільки вакансій у “Київводоканалі” та “Київтеплоенерго”?

— Житлово-комунальній сфері завжди бракувало персоналу, особливо зварювальників, слюсарів, трактористів, водіїв сміттєвозів та екскаваторів. Зараз ситуація ще гірша. Загалом вакантність на комунальних підприємствах ЖКГ майже 50%. Близько тисячі працівників мобілізовані в ЗСУ. Навантаження на людей, які залишилися, можете уявити, але поки тримаємося.

Чому Пантелеєв не хоче бути міським головою

— Яка вартість будівництва кілометра водопровідних мереж з усією інфраструктурою?

— Вартість прокладання мережі діаметром 50 міліметрів, наприклад, через територію палісадника і перекладання мережі на вулиці Набережно-Луговій діаметром 100 міліметрів з відновленням дороги може відрізнятися в десятки разів.

— Якби ви були міським головою і у вас був вибір зробити за 220 мільйонів гривень благоустрій на острові чи оновити певну кількість кілометрів трубопроводу, що б ви обрали?

— (Сміється.) Ви хочете, щоб мене звільнили? Дуже складно, тому я і не хочу бути міським головою, щоб такі рішення не ухвалювати. Звичайно, я за свою кафедру можу “топити”, коли ми обговорюємо напрямки бюджету, кожен бореться за свій напрямок.

Бути міським головою — складна місія, тому що треба намагатися сподобатися всім. У нас останні пʼять років активно розвивався напрямок ремонту і будівництва парків. Ми отримали від киян оцінку цієї роботи, тому що кожен з нас хоче відпочивати в красивих, естетичних місцях. У всьому повинен бути розумний баланс. Повинна будуватися інфраструктура і повинні ремонтуватися теплові мережі, дороги та об'єкти благоустрою.

Знаєте, на жаль, сфера житлово-комунального господарства була недолюблена тривалий період, спочатку в останні радянські роки, потім на початку незалежності. Вона фінансувалася за залишковим принципом, тому накопичувалося багато проблем, які стають невідворотно критичними. Хочеш не хочеш — їх треба вирішувати.

— Зараз сфера ЖКГ фінансується теж за залишковим принципом?

— Ні.

— Ви ж стали втричі менше міняти труб.

— Зараз війна, до неї фінансування було на хорошому рівні. Я вам скажу, що для міського голови напрямок ЖКГ входить у топтрійку-топчетвірку пріоритетів. Він буває на кожній аварії, на кожній події. Він чудово усвідомлює наслідки бездіяльності.

— Резюмуючи: у Києві щоліта немає гарячої води, холодна вода іржава, є великі втрати тепла при опаленні, на одному й тому ж місці на Либідській площі пʼять разів прориває трубу. Чи відчуваєте ви персональну відповідальність за все це і чи задумувалися про відставку?

— Звичайно, я відчуваю відповідальність, не перший рік працюю, але про відставку не задумувався, тому що складні моменти я сприймаю як виклик, який треба долати.

У нас сформувалася гарна команда фахівців, яких я дуже ціную. Зараз треба думати про те, як подолати всі кризові виклики, а не про якісь відставки або якісь речі, які характеризують слабкість. Я за те, щоб більше професійних людей “втягувати” в хорошому розумінні у сферу комунального господарства і насичувати галузь кваліфікованими кадрами. Це непопулярна галузь для тих, хто обирає кар'єру, і черги на цю роботу немає.

— Переформулюю запитання: чи комфортно вам працювати в умовах, коли пріоритетом керівництва є вау-ефекти, “малювання губ” місту і політичні домовленості замість того, щоб займатися інфраструктурою, яку не монетизуєш на наступних виборах у вигляді голосів виборців?

— Я відчуваю, що мій напрямок пріоритетний для керівництва міста. Це відображається в кількості організаційних речей, у допомозі, у фінансуванні. Мені цього більш ніж достатньо, щоб професійно ставитися до своєї роботи. Я не оцінюю якісь моменти з емоційної точки зору.

Працювати в команді Кличка комфортно і ми даємо результати. Якщо говорити про те, що вже зроблено, то можна ще кілька інтерв'ю записати. Без недоліків не буває, ситуація не ідеальна, але ми йдемо вперед.

Олександр КОЛЕСНІЧЕНКО