У лавах БЮТ до останнього вірили, що спікер на захоче брати цей гріх на душу, хоча на всяк випадок активно готували піар-машину, аби затаврувати Литвина клеймом зрадника.
Але спікер, який має звичку переходити на сторону сильного, бо робив це і в 2004-му, і в 2010-му, покінчив з коаліцією з таким же завзяттям, з яким два роки тому доводив, що більшість є більшість навіть якщо в когось наявні сумніви в присутності 226 голосів.
Однак якщо розпад коаліції було суто процедурним питанням, то голосування за відставку уряду — це остаточний зліпок конфігурації парламенту при новому президенті. Втім, контури цієї більшості намічалися ще перед другим туром, коли 231 депутат проголосували за зняття Юрія Луценко, і вдруге — під час призначення дати інавгурації, за яке віддали 238 голосів.
Саме на цих депутатів розраховувала Партія регіонів в середу. Зранку в офісі регіоналів на Липській відбулася нарада за участі керівництва фракції. За даними джерел “Української правди”, там було оголошено, що за недовіру уряду Тимошенко вдалося попередньо акумулювати понад 230 голосів. Хто саме входив до цієї більшості, не уточнювалось. Втім, окремо було зазначено, що однозначну підтримку “регіоналам” надасть група Віктора Балоги.
Золота акція НУНС
Арифметика парламентських розкладів показувала — без голосів НУНС відставка Тимошенко не відбудеться. Нашоукраїнський міністр Олексій Кучеренко, що розгулював коридорами парламенту в очікуванні відставки, розповідав, наскільки НУНС некерований і непрогнозований.
— Ми в суботу провели нараду міністрів від “Нашої України” і довго обговорювали, яка все-таки в нас політична сила! Унікальна! Об неї зламав зуби навіть Віктор Андрійович. Уявляєте, сьогодні до фракції входять члени сімнадцяти партій! Сімнадцяти!
Втім, зранку середи, в той час, як регіонали вже смакували передчуття перемоги, помаранчеві визначалися зі своєю поведінкою. Зранку одночасно відбулись дві окремі зустрічі депутатів, що входять до фракції.
В одному місці засідала група В’ячеслава Кириленка, де вирішили не голосувати разом з Януковичем.
— Ми ненавидимо уряд Тимошенко, але звільняти його не будемо! — парадоксально пояснила Ксенія Ляпіна. — Адже ми все розуміємо, навіщо це робиться! Янукович 5 березня хоче приїхати до Москви як єдиний легітимний керівник України.
В іншому місці зібралася більш чисельна група депутатів під керівництвом формального лідера фракції Миколи Мартиненка. Як завжди, тут не було 37 депутатів, необхідних для легітимності зборів.
Але щоб не розходитися, вирішили, що депутат може говорити не тільки від себе, але і від своїх друзів чи однопартійців. Так, Віктор Тополов з “Єдиного центру” сказав, що представляє шість голосів своєї групи. А Едуард Зейналов, наприклад, повідомив, що прийшов на засідання від себе і від прооперованого Олександра Третьякова, який порвав зв’язки на нозі.
Але це крило нашоукраїнців розійшлося з твердою домовленістю — заради оголошеного “процесу консолідації фракції” всі голосуватимуть спільно в питанні звільнення Тимошенко. Точніше, взагалі не голосуватимуть.
Особливо підозрілі погляди були повернуті в бік “Єдиного центру”, який протягом останнього місяця вже неодноразово сепаратно діяв з Януковичем, проголосувавши за відставку Юрія Луценка або зміни до закону про вибори у редакції Партії регіонів.
Але, за словами джерел, Віктор Тополов висловив готовність “заради об'єднання фракції” не голосувати проти уряду Тимошенко. Це ж підтвердила інша соратниця Балоги Леся Оробець в своєму інтернет-блозі на Twitter.
Така миролюбна позиція “Єдиного центру” мала пояснення. В останні тижні Балога включився у переговори про створення коаліції між НУНС і Партією регіонів, яка би гарантувала йому повернення до влади. Він проводить закриті зустрічі з Мартиненком і Яценюком, а його депутати дали підписи під “заявою фракції про консолідацію”, які почав збирати Мартиненко зі Жванією.
На засіданні перед відставкою Тимошенко виникла пропозиція для надійності зібрати картки для голосування. Але нашоукраїнці вирішили повірити один одному на слово.
— Слухай, ти що, ведешся на ці казки? — ділився пізніше своїми враженнями Тарас Стецьків з Володимиром Філенком.
— Та ні! Вони всі проголосують як захочуть!
— Ну ти це чув?! — обурювався Стецьків крізь сміх. — Ще вчора вони із Жванією кричали, що відправлять її у відставку, а сьогодні такі принципові: мовляв, “ми не голосуємо заради консолідації фракції”. Я сміявся! В них просто не виходять торги, от вони і не голосують.
— Спокійніше, спокійніше, Тарасе, хай торгуються до останнього…
— Та що це вже вирішить? Вони по одному досмикають з наших стільки голосів, скільки їм потрібно. От побачиш!...
Так і сталося. Серед 243 голосів за відставку Тимошенко виявилося 15 депутатів НУНС, серед яких весь “Єдиний центр”, група Жванії, Українська народна партія Костенка та постпред Коломойського в парламенті Ігор Палиця.
БЮТ відкриває очі
У таборі Юлії Тимошенко відставка уряду вже давно була питанням часу. Багато хто навіть очікував цього. До звільнення було готове навіть найближче оточення Тимошенко. У кабмінівському кабінеті радника прем’єра Олександра Абдулліна, що відповідає за інформаційно-агітаційну кампанію, було знято і скручено в трубку величезний, два на три метри, постер, на якому сфотографовано депутатів БЮТ у день присяги.
Це фотопанно, немов прапор на флагштоку, прибрали, щоб воно не дісталося в якості трофею новій команді. Сам Абдуллін поїхав у відпустку в Альпи, а головний спічрайтер Тимошенко Віталій Чепінога — у Мексику.
Решта фракції в очікуванні вирішального моменту намагалася вирахувати, скільки у них всередині фракції зрадників. Нерви не витримували.
Сергій Соболєв прошепотів Ігорю Гриніву, показуючи на одного з перебіжчиків, що йшов під руку з неідентифікованим тимошенківцем.
— Дивись, ця мразь кудись потягнула ще одного нашого депутата. Я знаю, що він взяв гроші за Юліну відставку, а картку віддав регіоналам.
Регіонали влаштували змагання, хто ближче вгадає результат за вотум недовіри: Ларін — 231 голос, Бережна — 233, Колоцей — 237, Джига — 235, Макеєнко — 242. Останній помилився лише в один голос
За декілька хвилин до голосування на першому поверсі зіштовхнулися БЮТівці та регіонали.
— Я не можу більше дивитися цей капусник! — сказав Соболєв своєму соратнику по фракції Сергію Сасу і побіг на вихід з парламенту. Але тут вони натрапили на регіоналів, які гучною кампанією піднімалися з депутатського кафетерію.
— Сергію, ти куди? Пішли з нами голосувати за зняття Юлі! — кинувся до нього Стоян, не стримуючи сміху.
— Звичайно, ти в буфет уже сходив, поїв! Голосуйте, вам і без мене вистачить голосів, — відповів Сас.
— Ну, тоді ми проголосуємо твоєю карткою! — пригрозив йому Василь Хара.
— Голосуйте-голосуйте... — зітхнув Сас. Все одно його картка була в надійних руках вірних БЮТівців.
Момент істини
Великих сумнівів у тому, що потрібна кількість голосів за відставку уряду збереться, не було. Втім принциповість питання вимагала для Партії регіонів стопроцентного результату. В разі невдачі, авторитет нової влади зазнав би великого репутаційного удару. Імідж хлопців, що не граються словами, рухнув би вмить, а Тимошенко залишилось би лише радісно топтатися по його уламках.
Юлія Тимошенко цього дуже чекала. Її кортеж заїхав у внутрішній двір Верховної Ради близько одинадцятої години, але прем’єр на зайшла до зали, очікуючи свого виходу до мікрофона в одному з службових кабінетів.
Поки Тимошенко піднімалася сходами, на табло в сесійній залі під керівництвом Миколи Азарова спалахнув слайд з обіцянками лідера БЮТ трирічної давнини “Український прорив”.
— Вместо прорыва мы получили провал, провал катастрофический! — почав свій виступ Азаров. — За время этой авантюрной политики государство оказалось в глубочайшем социально-экономическом кризисе! Такого Украина не знала за последние 20 лет! Поражены все сферы жизнедеятельности государства! Экономическая, финансовая, социальная, политическая. Разрушена система управления, пустая казна…
Суд лінча імені Миколи Азарова тривав понад сорок хвилин. Він пройшовся по всіх гріхах Тимошенко, видавши все, що накопичилось за два роки проведених в опозиції. Ще півгодини регіонал відповідав на питання своїх однопартійців, суть яких зводилась до того, що вони ще і ще раз перепитували, “а чи дійсно в країні все настільки погано?!”. Азаров непохитно погоджувався і давав розгорнутий аналіз діям голови уряду.
Юлія Тимошенко увійшла в зал вже наприкінці виступу Азарова. Її відповідь більше нагадувала погрозу майбутній владі та констатацію намірів під час роботи в опозиції.
— Сьогодні цей момент істини дуже потрібен для країни. Тому що сірого немає. Є чорне і біле. Є боротьба за Україну, за її незалежність, за зміцнення її суверенітету, за зміцнення всіх її функцій, за щастя і добробут народу. А є, з іншого боку — антиукраїнська політика, яка супроводжується великою мегакорупцією, — говорила лідер БЮТ.
Під час виступу вона ще не один раз згадувала про “національну самоідентичність”, “незалежність нашої держави”, “захист нашої української державної єдиної мови”, “нашої культури”, “нашої чесної, правдивої історії”.
Взагалі-то Тимошенко рідко вдається до таких висловлювань. Втім, за інформацією, зараз лідер БЮТ взяла курс саме на такий право-радикальний імідж своєї політичної сили.
Напередодні після виголошення розвалу коаліції вона надихалася національно-патріотичними ідеями у секретній кімнаті в будівлі Кабінету міністрів. Там в оточенні Дзюби, Лук’яненка, Мовчана, Яворівського, Павличка Юлія Тимошенко детально розпитувала, що наразі становлять із себе розрізнені праві національно спрямовані політичні сили.
За процедурою розгляду питання недовіри, прем’єр повинна була виступити із звітом і відповісти на питання депутатів. Тимошенко заламала цей сценарій. Її виступ тривав менше п’ятнадцяти хвилин, після чого вона залишила залу засідань.
Життя після відставки
— Ви чули, що сказала Юлія Володимирівна? — звернулась пізніше Лілія Григорович до регіоналки Юлії Новикової — сестри Сергія Льовочкіна. Оскільки Новикова теж “Юлія Володимирівна”, вона приготувалася вислухати комплімент, які останніми днями, після призначення брата, їй стали робити вдвічі частіше. Але виявилося, що мова іде про її тезку — Тимошенко.
— Юлія Володимирівна сказала, що не визнає сірий колір! А сама вона була в сірому, як сірим був і її виступ, — пояснила Григорович, яка у день відставки прем’єра Ющенка дев’ять років тому ледь не вчинила самоспалення.
Зараз логіка подій взяла своє. Через деякий час як лідер БЮТ пішла, сталося те, чого Партія регіонів очікувала більше двох років — Верховна Рада голосами 243 депутатів висловила недовіру уряду Тимошенко. Регіонали щиро аплодували, викидали в повітря кулаки та ледь не пританцьовували. Єдине чого їм не вистачало в цей момент — розуміння, що буде далі.
— Ну куда вы спешите?! Вы же видите — у нас все по американской системе — step-by-step, заспокоював журналістів Анатолій Толстоухов.
Микола Азаров виходив з зали, овіяний підвищеною увагою журналістів. З цього моменту він став ще на крок ближче до прем’єрства.
Але не обійшлося без красномовних нюансів. Азаров згадав свій звичайний стиль спілкування з пресою, коли один з журналістів запитав регіонала, що він мав на увазі, коли на питання Яворівського, нащо вам це майбутнє прем’єрство, Азаров з трибуни відповів “Я сам об этом думаю…”
— Когда вы немного помудреете, вы не будете задавать такой вопрос. А пока вы не помудрели, можете... — почав Азаров повчати пресу. — А там в зале я ответил абсолютно искренне и четко: что, учитывая эту ситуацию, я не знаю, зачем мне лично такая нагрузка…. А вам я все-таки советую поумнеть.
— Миколо Яновичу, вас не засмучує, що багато навіть з вашої фракції кажуть, що вас не дуже любить великий бізнес? — спитала “Українська правда” Азарова вже на виході з парламенту.
— Это смешно! Вы о чем вообще говорите? Чего меня любить-то? И вообще категория любовь и экономика — это немного разные вещи…
Робочий день закінчувався. Регіонали, піднесені перемогою, розходилися в ейфорії. Біля гардеробу Антон Пригодський тепло розцілувався з Дмитром Табачником.
— Я весь час думаю, коли ми з вами нап'ємося? — запитав Табачник.
— Так поїхали зараз? — запропонував Пригодський.
— Не можу, — приречено зітхнув Табачник. — У мене засідання комітету.
Скориставшись нагодою, “Українська правда” перевірила в Пригодського вірогідність двох можливих сценаріїв майбутнього. Один з них полягає в створенні коаліції регіоналів із фракцією НУНС, другий — це так звана “коаліція більшості”, до якої увійдуть регіони, комуністи, Литвин та група позафракційних, що явно суперечить Конституції.
— Треба дивитися на умови “Нашої України”, — відповів Пригодський. — Якщо вони заявлять щось таке, на що не погодиться жодна тверезомисляча людина, а тим більше Партія регіонів зі своєю платформою — то буде коаліція з окремими депутатами. А якщо “Наша Україна” не виставлятиме таких умов — то вони будуть в коаліції як фракція.
— А ви як думаєте, що правильно?
— Зрештою, і той, і другий варіант призведе до дострокових виборів, — приречено сказав Пригодський. — Бо навіть якщо ми підемо в коаліцію з “Нашою Україною”, потім її ще треба пережити...
Як БЮТ зализував рани
Одразу після голосування за відставку Юлія Тимошенко зібрала фракцію в підвалі Верховної Ради. За словам джерел, її звернення до депутатів більше було схоже на висловлення підтримки в тяжкий момент. Вона закликала до єдності і обіцяла боротися з новою владою. Нічного нового з її вуст після виступу в залі засідань не пролунало.
Втім, під час розмови мова зайшла про тих БЮТівців, які підтримали відставку уряду. Юлія Тимошенко, як і очікувалось, назвала їх зрадниками. І, можливо вперше за багато місяців вона почула те, що багато її депутатів пошепки говорили лише журналістам в особистих розмовах. Один з учасників засідання взявся пояснити лідеру, чому в БЮТ сталась зрада.
— Юлія Володимирівна, в нас і далі будуть тривати зради, доки не припиниться війна кланів в нашій власній фракції — я маю на увазі юридичних, фінансових і ще інших....
Депутат говорив досить довго. Крім війни кланів причиною зрадництва він назвав також “шантаж уряду і прем’єр-міністра з боку тих, хто і раніше зраджував” і “діяльність опозиційних кротів, які вже давно з регіонами, але все ще викачують у фракції інформацію і ресурси”.
А насамкінець під сміх і підбадьорення цей депутат висловив таємний докір, який носить в собі багато хто у фракції БЮТ: “Юліє Володимірівно, мені здається, що ви трохи недолюбили, недогріли, недоласкали тих, хто не зраджував вас у 2005-му, 2006-му, 2007-му... Замість цього вас оточили саме ті, хто і є зрадникам”.
На цій майже теплій ноті фракцію було закрито. Юлія Тимошенко пішла, пообіцявши всіх почути і все виправити...
Якось ще до першого туру виборів бютівський депутат-політтехнолог Ігор Гринів розповів про мотиви поведінки головних політичних осіб держави: “Янукович хоче бути президентом, щоб їздити на полювання та рибалку, Ющенко — щоб карать і миловать, Тимошенко — щоб їй пам’ятник поставили. А пам’ятники ні за що не ставлять”.
Тепер Юлії Тимошенко доведеться відвойовувати своє право на пам’ятник з опозиції.
Сергій ЛЕЩЕНКО, Мустафа НАЙЄМ
Что скажете, Аноним?
[19:13 22 ноября]
21:10 22 ноября
18:30 22 ноября
18:20 22 ноября
18:10 22 ноября
17:20 22 ноября
[16:20 05 ноября]
[18:40 27 октября]
[18:45 27 сентября]
(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины
При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены
Сделано в miavia estudia.