Яценко: російській давали більше грошей

Чиновники оцінюють свої зусилля, як “доволі ефективні”. Зокрема, наводять дані, які свідчать про покращення ситуації з українською мовою:

“На всіх освітніх рівнях кількість учнів, вихованців, студентів, які навчаються українською мовою збільшилась. У 2003 році українською мовою навчалися 75% школярів, а у 2001 — 82,3%”, — заявив головний спеціаліст департаменту загальної, середньої та дошкільної освіти Юрій Кононенко.

Водночас офіційні дані суперечать результатам дослідження Інституту соціології Національної академії наук.

Євген Головаха, заступник директора інституту твердить, що освіта не сприяє розширенню сфер використання української мови:

“Відсоток молоді до 29 років, яка використовує українську у повсякденному спілкуванні не змінюється з 1992 року і складає 35%, при тому що 40% молоді розмовляє російською, хоча освіту отримали українською мовою”.

Ситуацію в освіті Бі-Бі-Сі попросила прокоментувати Олега Яценка, кандидата наук, представника інформаційно-аналітичного центру “Логос”

- Ви вважаєте, що офіційним навчальним програмам необхідно скласти Інтернет-альтернативу?

— Так. Адже зараз не виконуються 10 та 11 статті Конституції, які говорять, що “держава повинна забезпечувати розвиток історичної свідомості української нації, а також її традиції культури”.

Також не розвивається українська мова в усіх сферах, як мало би це бути. Особливо на сході України, де закриваються українські школи. І навіть на заході України. От щойно було обговорення в обласній раді Львівщини виконання програми, яку ми ініціювали минулого року через профільні комітети Верховної Ради.

Туди надіслали листи і була прийнята програма розвитку української мови, культури та історичної свідомості громадян України. Зараз виникли навіть на Львівщині проблеми із її впровадженням, адже деякі фракції — “Фронт змін”, “Наша Україна” — відмовилися підтримувати питання про звіт адміністрації. Адже ця програма реально не виконується, саботується місцевими органами виконавчої влади.

Тому через інформаційно-аналітичний центр “Логос” ми намагалися привернути до цього увагу львівської громадськості, проводили звернення до депутатів, круглий стіл та ініціювали 100 депутатських запитів до обласної адміністрації про невиконання цієї програми.

Зміни у напрямку “совковості”

- Ви вивчаєте гуманітарну сферу. Яке ваше загальне ставлення до тих змін, які зараз відбуваються в системі освіти?

— Зміни звичайно потрібні, але ж не в напрямку від Європи до “совковості”, а навпаки.

- А ви вважаєте, що вони саме в цьому напрямку?

— Так. І на жаль, іде все на користь збільшення можливостей корупційних схем в освіті, збільшення тиску ректорів на студентів, фактично нівелюється незалежність студентських організацій і органів самоврядування і порушуються елементарні права студентів. А також і учнів, наприклад, на навчання державною мовою у східних областях України.

- Офіційна програма в системі освіти є обов’язковою для навчальних закладів. То що таке, у вашому розумінні, альтернативні програми, які ви пропонуєте?

— Зараз офіційна влада обмежує висвітлення боротьби за волю України, історію національно-визвольної боротьби. І тому ми розробили навчально-методичні плакати, які розказують про це дітям у школах, вчителям допомагають вести уроки про це.

І ці плакати ми вже запускаємо через розроблені і прийняті місцевими органами влади наші програми з розвитку української мови, культури та, що найважливіше, історичної свідомості громадян України.

Наприклад, такі програми вже прийняті у Львівській області, в деяких місцевостях Волині, Поділля, зокрема, в місті Хмельницькому. Таким чином, створюється реальна альтернатива тому всьому, що робить Дмитро Табачник.

Потрібно закривати сільські школи?

- Давайте поговоримо про ще один аспект вашої роботи. Ви, наскільки я знаю, моніторите ситуацію щодо закриття шкіл в Україні. Що зараз відбувається на цьому полі?

— Цікава ситуація, коли закриваються саме українські школи Донбасу. Були такі факти нами зафіксовані, коли батьків з дітьми не пускають на підготовчі курси перед вступом до даної української школи, наприклад, 136-ї в Донецьку, і кажуть чиновники від освіти Донецька прямо йти в сусідню російську школу, переписувати туди заяви.

Тобто зусиллями батьків з дітьми не пускають у приміщення української школи. І після того, як ми ініціювали звернення, підписали у 6 голів парламентських комітетів, місцеві чиновники злякалися, відступили і офіційно повідомили нам, що не будуть уже закривати цю 136-у школу. Батьки, звичайно, вдячні, продовжують відстоювати право своїх дітей вчитися державною мовою.

- Ви вбачаєте в цьому тенденцію чи — так, як кажуть представники міністерства, — демографічну доцільність? І чи маєте ви цифри, скільки шкіл закрили чи хочуть закрити?

— В Україні сільські школи дійсно потрібно закривати, а натомість купляти автобуси, перевозити дітей в інші школи, де буде краще організовано навчання. Але ми говоримо про закриття в містах, великих містах, як Донецьк, як Красний Луч на Луганщині, і це закриття часто відбувається за ознакою того, що це саме українська школа.

Що стосується місцевої влади, як вони реагують на це, то доходить до погроз відкриття кримінальних справ, і це нагадує… Проти тих, до речі, батьківських активістів, які якраз приїжджали на наше запрошення до Києва на наші круглі столи, конференції тут у Києві. І доходить до того, що ми бачимо, що повторюється навіть риторика радянського періоду. Цих батьків обвинувачують в тому, що вони оббрехали своє рідне місто.

Українізація VS Русифікація

- Чи можна сьогодні говорити про новий оберт русифікації в Україні, чи все ж іде, можливо, українізація?

— Так, звичайно, іде. Наприклад, на українські олімпіади на Луганщині не виділяється нічого, а на російську мову і культуру виділяються величезні кошти паралельно із закриттям українських шкіл.

Роман ЛЕБЕДЬ