Як поділити шкуру недобитого Януковича

Останніми тижнями ми стали свідками кількох, мʼяко кажучи, неприємних скандалів, повʼязаних із російською мовою зокрема та проросійськими політичними рухами в цілому. Головною булькою всіх цих рухів стала заява Олексія Арестовича, який з Відня заявив, що йде в президенти, щоб здобути мир.

Скажу відразу, це текст не про Арестовича, а про ситуацію в цілому. Тому давайте спробуємо розібратися, на що розраховують арестовичі і чому саме зараз вони вирішили стартувати.

Проросійський електорат. Скільки їх?

Останні соціологічні дослідження показують, що станом на зараз в країні є ядро проросійського електорату, яке можна оцінити в 10%. За найгіршої для всіх нас ситуації ця цифра може подвоїтися, але для цього має запрацювати неймовірний адмінресурс, в що я просто не вірю і не бачу для цього жодної передумови. 

Перейдемо до цифр (далі будуть дані соціологічного опитування, яке провів у вересні Український інститут майбутнього, вибірка 1200 респондентів, похибка не більше 2.85%). На питання “Чи схвалюєте ви заборону московського патріархату” 11% відповідають негативно. Ще 14% не мають однозначної відповіді. Заборону підтримує 75%.

На питання “Чи мають російськомовні українці самостійно переходити на українську мову” ствердно відповіло 74%, 15% виступило проти і 11% важко відповісти. 

Ці цифри опосередковано (тут немає прямої кореляції з політичними рейтингами тих чи інших політиків: партійний рейтинг “нового ОПЗЖ менше відсотка, а Арестович має рейтинг в межах 2%) показують нам, що попри все, в країні зберігся відносно великий прошарок тих, хто досі живе в парадигмі “все не так однозначно”. Важливо також зазначити, що в географічному розрізі немає суттєвих відмінностей між макрорегіонами, за винятком Донецької області.

В цілому, ми можемо оцінювати кількість тих, хто теоретично готовий зараз проголосувати за проросійську партію, приблизно в 10%.

Ідеологія нової проросійської партії

Не треба бути великим аналітиком, щоб зрозуміти, що ідеологія буде будуватися всього на трьох тезах: захист російськомовного населення (фраза пів армії говорить російською буде ключовою). Друга теза — ми принесемо мир. І дуже завуальовано, але дуже активно на “напів підпільному рівні” буде обстоюватися захист московської церкви.

На перший погляд, нічого нового у порівнянні з ОПЗЖ. За винятком одного важливого аспекту. Проросійські сили обстоюють мир за будь-яку ціну. І в цьому контексті апеляція до армії є традиційною для цих “людей” маніпуляцією. Зрештою, ми всі маємо памʼятати одну єдину річ: всі проблеми всередині країни протягом 30 років виникали лише з двох причин: через газову трубу і маніпуляції навколо російської мови.

Головна задача Кремля на наступних президентських виборах (коли б вони не відбулися) полягає в наступному: їхній кандидат має показати другий результат (в ідеалі вийти в другий тур).

Чому саме зараз?

Причин для старту Арестовича є кілька. Перша — протягом останнього тижня тільки лінивий не говорив про те, що ЦВК ніби то отримало вказівку готуватися до президентської кампанії весною 2024 року. По-друге, остаточно стало зрозуміло, що ніхто в короткостроковій перспективі не збирається закривати московський патріархат (законопроєкт, який в першому читанні ухвалила Рада, відкладає це питання на невизначений термін). Стаття в Time стала також каталізатором багатьох процесів. В цілому Арестович вирішив, що він має бути першим серед тих, хто “запропонує мир”

Хто конкурент Арестовича?

На сьогодні є всього два теоретично можливі конкуренти: Усик і Бойко (хоча не можна виключати появи нових гравців). Перший поки дуже акуратно входить в політику і чекає на бій з Фʼюрі (хоча й почалося просування його благодійного фонду). Бойко наразі “шукає” себе і свою нішу. 

Щодо фінансистів цих проєктів, то за Арестовичем, крім Сіяра Куршутова, маячить чи то Андрій, чи то Богдан. За Усиком можна побачити чи то Новинського, чи то власника мережі продуктових маркетів. Щодо Бойка, то за ним, зрештою, як і за двома попередніми, можна побачити Сергія Льовочкіна.

Поки можемо точно сказати, що все це лише розминка. Не перший раунд і навіть не бій поглядів. Це розминка, під час якої один з кандидатів вирішив зайти з козирів (крім теми миру будь-якою ціною, він відразу закцентувався на тому, що його ніби хтось хоче посадити і тому він має жити у Відні). Але, повторюся, це лише розминка.

Для всіх нас негативом є те, що, судячи з усього, питання російської мови знову спробують розіграти на наступних виборах.

Вадим ДЕНИСЕНКО