І робить це не недисциплінований споживач, а ціла компанія-постачальник. А суд іменем України та на підставі закону благословляє цей обман. Куди при цьому йти скаржитися людині, якій нарахували сотню тисяч гривень боргу, якщо в неї просто немає таких грошей? Не кажучи вже про відчуття повної несправедливості, яке подарувала їй держава під час війни.
Нижче — історія боротьби маленької людини проти великої компанії.
Постачання по-новому
Нова ера відносин між електроенергетичними компаніями та їхніми абонентами розпочалася в Україні 1 січня 2019 року — постачання електроенергії було розділено на два процеси: розподіл і… знову таки постачання. Розподіл віддали так званим операторам системи розподілу (ОСР) — це ті самі обленерго, що і раніше, а от “постачанням по-новому” стали займатися так звані енергопостачальні компанії (ЕК). Вони, щоправда, не постачають електроенергії в буквальному розумінні цього слова (як до цього робило обленерго), вони формально купують її на ринку та формально продають абонентам, а реально вони лише збирають гроші за електрику.
При цьому левова частка йде саме операторам системи розподілу, наприклад, у Київській області “ДТЕК Київські регіональні електромережі” в січні цього року отримала 81% суми платежів. (Ну, а 19% комісійних для ЕК дуже непогано!) При цьому енергопостачальні компанії не контролюють і навіть не знімають показників лічильників, не друкують і не розсилають квитанцій, абонент сам має це робити — знімати та передавати показники свого лічильника. Якщо він раптом цього не зробив, то показник визначається “розрахунковим” шляхом, про що детально буде нижче.
Варто зауважити, що, приміром, у США до будинку чи квартири заходить один кабель, але постачати електрику можуть аж три компанії на різних умовах, і вони конкурують за абонента. Чому у нас цього немає? Відповідь проста: в Україні немає роздрібного ринку електроенергії. Хоча постачальних компаній купа, але через регульовану (фіксовану) ціну про будь-яку конкуренцію не може бути й мови. Написати та затвердити Правила роздрібного ринку електроенергії можна (які Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, змавпувала з ЄС), але це автоматично не створює ринку.
Для чого ж НКРЕКП через цілу низку нормативних актів створила інституцію енергопостачальних компаній, дуже схожу, відверто кажучи, на “прокладку”?
Зрозуміло, що коли звичайні обленерго перетворилися на ОСР, то передали всіх своїх абонентів до ЕК. Ця передача відбулася тихо та без зайвих церемоній: нові постачальники опублікували на своїх сайтах типовий договір і приписали, що це договір приєднання, тобто від нього не можна відмовитися й вносити зміни теж не можна. Єдине, що можна, — взяти постачальника з іншої області, але який сенс? Ціна в усіх однакова, на той час — 0,90/1,68 грн. Отже, всі сільські бабці та міські діди, прочитавши на своїх комп’ютерах і смартфонах договір, одностайно приєдналися й “перейшли” від одного пана до іншого. Як кріпаки.
Усе було б нічого, але фішка в іншому: логічно було б зафіксувати показники лічильників станом на 1 січня 2019 року. Однак для постачальних компаній це був би зайвий клопіт, і вони цього не зробили (мабуть, вони мали й інші резони), а щодо абонентів, то, зрозуміло, ніхто про це й подумати не міг. А дарма. Згодом виявилося, що деякі з них мають шалені борги перед новоявленими постачальниками. Звідки ж вони взялися?
Як працюють лічильники ДТЕК
Абонент А (прізвище приховано, але випадок реальний), приїхавши взимку в сільський будиночок, знайшов у хвіртці клаптик паперу (див. дод. 1) — корінець наряду на відключення та відрізані електричні дроти. На корінці було вказано борг — 96 084 грн і дату — 22.01.2020. Зайве казати, що жодних попереджень ні про борг, ні про можливе відключення він не отримував, хоча це передбачають Правила роздрібного ринку електроенергії, встановлені НКРЕКП. Абонент влаштував скандал, і електропостачання відновили, але борг нікуди не зник, понад те, він виріс!
У платіжці станом на 31.01.2020 (див. дод. 2) було вказано борг 102 427 грн — за кілька днів (без дротів!) чудовим чином “набігло” ще 6 тис. грн. Однак це не всі чудеса, на скрін-шоті з сайту постачальника ПрАТ “Київобленерго” (див. дод. 3) тоді висвічувалося, що у січні попереднього 2019 року абонент А спожив 19 тис. кВт·год, у лютому — 18 тис. кВт·год, а у березні — понад 7 тис. кВт·год. Це прямо суперечило законам фізики, відомим зі школи, — лічильник просто не може накрутити такі показники навіть при цілодобовому максимальному споживанні.
Абонент А звернувся до “ДТЕК Київські регіональні електромережі”, щоб перевірити лічильник, може він несправний, виявилося — справний. Тоді абонент написав заяву до ДТЕК із проханням скасувати ці фантастичні показники, а решту він зобов’язувався погасити. Заяву розглянула спеціальна комісія у складі представників НКРЕКП, Державного енергонагляду та інших фахівців. На день проведення засідання показники споживання електроенергії на сайті “Київської обласної енергопостачальної компанії” (КОЕК) зникли, а комісія зафіксувала в своєму протоколі (див. дод. 4) цілком “пристойні” показники: за січень — 536 кВт·год, за лютий — 425 кВт·год, а от за березень — “непристойні” 51 904 кВт·год! Дуже поважна та висококваліфікована комісія вирішила: усе правильно. Іншими словами, лічильник може накрутити якщо не 19 тис., то 51,9 тис.!
Припертий обставинами “до електричного стовпа” абонент А вирішив укласти договір реструктуризації боргу, як рекомендувала комісія ДТЕК, і паралельно вирішувати питання розміру боргу. Чому? Бо боявся, що його “обріжуть”, і довірився слову компанії. Він звернувся до “Київської обласної енергопостачальної компанії” з відповідною заявою про реструктуризацію на термін 60 місяців (що було запропоновано в бланку договору КОЕК), також на вимогу КОЕК він подав довідку про доходи. Але компанія подумала і… відмовила. Абонент подав другу заяву — на 36 місяців. Компанія подумала і… знову відмовила. Коли абонент подав третю заяву, представниця компанії відповіла: “Київ погодив вам сім місяців”. І прямо натякнула на кусачки. Хоча щомісячний платіж перевищував розмір пенсії абонента в сім разів(!), договір він… підписав, але наступного дня звернувся до суду. У позові він просив суд скасувати явно неправомірну частину боргу та встановити посильний термін реструктуризації.
Як працює Києво-Святошинський районний суд
Віра недосвідченого в судових тяжбах абонента А в закони фізики, здоровий глузд та елементарну справедливість виявилася, як показали події, наївною. Києво-Святошинський районний суд в особі його голови Тетяни Дубас після тривалих засідань виніс “логічне” рішення: якщо абонент А підписав договір реструктуризації, значить, він визнав розмір боргу. Крапка. А з цього випливає, що лічильник все-таки може накрутити 51,9 тис. кВт·год за місяць!
У відчаї абонент А звернувся до того ж Києво-Святошинського районного суду з вимогою розірвати цей злощасний договір. І на це була ціла низка підстав, передбачених Цивільним кодексом України, — відсутність вільного волевиявлення сторін, невідповідність договору вимогам розумності та справедливості, наявність тиску, тобто загрози відключення електрики. Суддя Наталія Пінкевич винесла ухвалу, яка варта того, щоб її процитувати: “Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначити умови такого договору” та “Посилання позивача на те, що договір реструктуризації було укладено ним під примусом і тиском шляхом погроз щодо відключення електроенергії… суд до уваги не бере”. Чи могла суддя Пінкевич вирішити справу всупереч попередньому рішенню голови цього самого суду? Це питання.
А тим часом “Київська обласна енергопостачальна компанія” не сиділа склавши рук. Поки перша справа тягнулася у Києво-Святошинському районному суді, КОЕК підготувала позов про стягнення заборгованості з абонента А й подала його за місцем прописки абонента А — до Святошинського суду Києва. При цьому директорка компанії Світлана Сохатюк, підписуючи позовну заяву, просила суд розглянути справу “без виклику сторін”, тобто тишком-нишком, щоб абонент А і не знав про цей позов. А там, дивись, виконавча служба просто арештує та продасть його авто чи квартиру і поверне спірний борг. На щастя абонента А, суд вирішив розглядати справу за звичайною процедурою, а коли дізнався про те, що одночасно за цією справою йде інший судовий процес, зупинив розгляд до його закінчення.
Як ДТЕК рахує борги
Коли перша судова тяжба дійшла до Київського апеляційного суду, з’ясувалася одна обставина, на яку раніше ніхто не звертав уваги. У протоколі комісії ДТЕК на сторінці 3 (див. дод. 4) чорним по білому записано: “27.10.2018 представником Товариства (ПрАТ “Київобленерго”. — О.С.) зафіксовано показ 32000, 10.12.2018 представником Товариства зафіксовано показ 42253”. І далі: “На 31.12.2018 споживачем не надавався фактичний показ приладу обліку, тому визначення кінцевого показу 14052 на 31.12.2018 було проведено відповідно до положень ПРРЕЕ та ККО”. Відчуваєте логіку мислення ДТЕК? Лічильник показав спочатку 32 тис., потім — 42 тис, а потім… 14 тис. кВт·год. Однак ця “логіка” не викликала жодних сумнівів у судейської колегії в складі Ящук Т.І, Малахай Л.Д. і Неміровської О.В., і вона вирішила — борг нараховано правильно. Ну що ж, абсурдні послідовності є логічними лише в одному випадку — коли сам суд перебуває в стані абсурду.
Додаток 4_2
Що ж це за магічні абревіатури ПРРЕЕ і ККО, перед якими схилилися поважні суддівські мантії? Це Правила роздрібного ринку електроенергії та Кодекс комерційного обліку електроенергії, які встановлюють розрахунковий спосіб визначення показника лічильника. Як? Просто як в школі — беруть різницю між двома фактично встановленими показниками, ділять на число днів між ними і в такий спосіб визначають середньодобове споживання електроенергії. Потім за ним визначають показник на потрібну дату. Якщо провести ці нехитрі обчислення з показниками на 27 жовтня і на 10 грудня 2018 року, то вийде, що на 31 грудня 2018-го (тобто на 1 січня 2019-го) показник лічильника становив 47146 кВт·год. Отже, претензії ДТЕК і КОЕК були перебільшені на 47146 — 14052 = 33094 кВт·год, а якщо в грошах (по 1,68 грн), то це 55 597,92 грн. Виходить, що ДТЕК може бути обдурена лічильником, і суд підтримає правомірність цього обдурення.
Чи можна виграти суд у Ахметова?
Найбільша проблема старих обленерго полягала в тому, що за законом вони не могли стягнути борги терміном понад три роки. Окрім того, на них висіли ще різні безнадійні борги — банкрутів, ліквідованих підприємств та інших. Та якщо передати їх скопом новим “постачальним” компаніям типу КОЕК, які не фіксують ні термінів, ні походження боргів, а лише їхній розмір, то можна розкидати їх “на своїх і чужих” як завгодно — комп’ютер під рукою! Тепер стає зрозумілим, чому постачальні компанії не горіли бажанням фіксувати показники лічильників на 1 січня 2019 року.Звісно, переважна більшість абонентів прискіпливо слідкують за показниками, але страшна російсько-українська війна відірвала мільйони людей від своїх домівок і лічильників, тому після їхнього повернення (дай Боже!) додому випадок з абонентом А замість екзотичного може перетворитися на повсякденний. Тому що вся українська система відносин споживачів і надавачів — хоч електропостачання, хоч комуналки, хоч судочинства — побудована за “модерним принципом Аль Капоне”: людей можна грабувати і без пістолета — одним “добрим словом”. Підвісивши справу в нескінченних апеляціях.
Олександр СЕРГІЄНКО, кандидат фізіко-математичних наук, юрист, директор аналітико-дослідницького центру “Інститут міста”
Что скажете, Аноним?
[12:15 25 ноября]
[10:10 25 ноября]
[07:00 25 ноября]
16:00 25 ноября
14:30 25 ноября
14:00 25 ноября
13:30 25 ноября
12:30 25 ноября
12:00 25 ноября
11:00 25 ноября
[16:20 05 ноября]
[18:40 27 октября]
[18:45 27 сентября]
(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины
При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены
Сделано в miavia estudia.