Як, індусе, не крути...

Період кризи, запевняють українські експерти, йде на спад.
Утім, здається, лише у нашій країні інвестор може спершу, посилаючись на кризу, не виконувати зобов’язання перед державою, а тоді не без допомоги українських судів продовжувати ігнорувати домовленості вже перед партнерами по бізнесу, які є форпостом вітчизняної економіки.

Замовити не означає заплатити

“АрселорМіттал Кривий Ріг” (“АМКР”) є основним замовником феросплавів, які виготовляє Запорізький феросплавний завод (ЗЗФ). Договір, згідно з яким “АМКР” зобов’язувався покривати власні потреби феросплавів винятково за рахунок їхнього виробництва на ЗЗФ, був підписаний ще у 2007 році. Як стверджують представники Запорізького заводу, відтоді протягом двох років компанія, власником якої є світовий мільярдер Лакшмі Міттал, купувала продукцію за нижчими ринковими цінами. Що, втім, було вигідно для ЗЗФ, адже, згідно з контрактами, “АМКР” робив стовідсоткову передоплату.

Попри це 1 листопада 2008 року зупинилися всі печі ЗЗФ, оскільки “АМКР” відмовився виконувати взяті на себе зобов’язання. “За 77—річну історію нашого підприємства така ситуація виникла вперше після Другої світової війни, коли завод був змушений вивезти все обладнання за Урал”, — розповідав тоді представник запорізького підприємства Володимир Вакульчик. Невиконання зобов’язань позначилося не лише на прибутку заводу, який за лічені тижні втратив 37 мільйонів гривень. Ще 9 мільйонів недоотримав державний бюджет України. А більше 3,8 тисячі працівників ЗЗФ були переведені на триденний робочий тиждень через різке погіршення фінансової ситуації.

На ЗЗФ навіть заговорили про вирішення ситуації в суді. Утім в 2009 році “АМКР” знову почав виконувати зобов’язання за контрактом. І хоча Запорізький феросплавний так і не отримав непроплачених коштів, а запуск виробництва довелося починати після простою фактично “з нуля”, ситуацію вирішили не ускладнювати й від судових процесів відмовитися — перш за все, щоб не залишити в тяжкий період економічної кризи без копійки тисячі робітників. Натомість керівництво ЗЗФ взяло кредити, якими відновило виробництво, сподіваючись на подальшу доброчесність індуського інвестора.

Крок вперед, два назад

Та невдовзі, коли ціни на сировину знизилися, “АМКР” вдруге відмовився від послуг ЗЗФ. “Причиною скорочення поставок феросплавів на підприємство стало падіння обсягів виробництва”, — пояснив відмову “АМКР” від виконання зобов’язань перед ЗЗФ генеральний директор “АрселорМіттал Кривий Ріг” Жан Робер Жуе. Що, звісно, не могло влаштувати Запорізький феросплавний, де теж переживають скрутні часи. Адже підприємству довелося б виставляти за двері своїх робітників, залишивши їхні сім’ї без копійки. Відтак тут почали наполягати на виконанні підписаного контракту, згідно з яким “АМКР” заборгував більше 200 мільйонів гривень. А коли всі намагання знайти спільну мову не дали результату, ЗЗФ звернувся до суду.
15 липня цього року Господарський суд Дніпропетровської області виніс ухвалу, якою зобов’язав “АМКР” виплатити зазначену в діючому контракті суму передоплати в розмірі 205,6 мільйона гривень. Юристи “АрселорМіттал Кривий Ріг” подали апеляцію. Утім Дніпропетровський апеляційний господарський суд залишив попереднє рішення в силі. Здавалося, кращої демонстрації того, що правова позиція ЗЗФ є однозначно правильною, немає. Судова гілка влади вказала індуському інве¬стору на неприпустимість ігнорування домовленостей, зазначених у контракті. Та, схоже, закордонні інвестори не лише швидко призвичаюються до українських реалій, а й опановують схеми, чітко напрацьовані окремими українськими фінансовими групами, за якими можна не виконувати рішення судів.

Тож уже невдовзі світ побачила ще одна судова ухвала. Щоправда, цього разу суду загальної юрисдикції — Червоноармійського районного суду міста Макіївка Донецької області, де нібито проживає один з акціонерів “АМКР” Володимир Старосєк. Саме він звернувся з позовом до Феміди з проханням зупинити виконавче провадження за рішеннями господарських судів, що вправно зробив райсуд Макіївки. Мабуть, зайве говорити, що представників ЗЗФ ніхто не попередив про розгляд уже самого по собі абсурдного позову, оскільки, згідно з українським законодавством, оскаржити рішення Господарського суду Дніпропетровської області, а також Дніпропетровського апеляційного господарського суду можна було лише у Вищому господарському суді!

Окрім цього, виникають сумніви і щодо територіального розгляду справи. Адже якщо пан Старосєка і є мешканцем Макіївки, а також акціонером, то позов акціонер мав би подати за місцем розташування підприємства — у Дніпропетровській області. Більше того, коли представники ЗЗФ надали Червоноармійському суду Макіївки докази того, що пан Старосєк насправді мешкає в Кривому Розі, цей судовий орган скасував свою ухвалу.

Та сумніви у цій історії є звичайним явищем. Адже важко повірити, що підприємство світового гіганта в галузі металургії Лакшмі Міттала, якого так вихваляла Прем’єр Юлія Тимошенко і статки якого свого часу британська газета Sunday Times оцінила у 2,2 мільярда фунтів стерлінгів, переживає скруту. Та таку, що вирішити її може лише за рахунок українців, які у випадку невиконання “АМКР” своїх зобов’язань за контрактом залишаться без зарплат і без роботи.

Андрій БУДНИК