Як команда Зеленського хоче легалізувати тисячі ігрових салонів

Міністр фінансів Оксана Маркарова повідомила, що в проект держбюджету на 2020 рік закладено 3 млрд грн, які уряд очікує виручити з легалізованого ігрового бізнесу.

Правила легалізації закладено в проекті закону №2285 “Про держрегулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор”

Давайте проаналізуємо, чому цей план провалиться.

В законопроекті кілька статей присвячено ліцензійним платежам, які держава планує у майбутньому збирати з вже легалізованого ігрового бізнесу (всі розміри і цифри в таблиці).

Найочевидніші доходи прописано стосовно казино і залів ігрових автоматів. Зрозуміла і стартова вартість ліцензії для оператора, і скільки грошей планують збирати з кожного ігрового столу чи автомату.

Навіть встановлена залежність від розміру населеного пункту: якщо це Київ — дорожче, якщо місто-півмільйонник — дешевше, якщо ще менше місто — ще дешевше.

Якщо аукціони за ліцензію на право відкрити казино пройдуть за стартовими цінами і ніхто не буде піднімати ставки, то держава отримає з одного столичного казино 39 млн грн за рік, з регіонального — 26 млн грн.

Плюс до цього ще будуть ліцензійні платежі за кожен автомат, рулетку і ігровий стіл. Мінімальний набір різниться для великих і малих міст, і коштуватиме 219 млн грн за рік для півмільйонників, та 106 млн грн для менших міст.

Якщо якесь казино встановить більше столів, то відповідно буде більше платити в бюджет. При цьому, платежі зафіксовані в місячних прожиткових мінімумах (МПМ) для працездатної людини, і держава два-три рази на рік їх індексує.

Зараз МПМ становить 2007 грн, але з 1 грудня вже заплановано 2102 грн. І саме останню цифру ми використали для обрахунків, бо закон про легалізацію запрацює лише після Нового року, навіть якщо його приймуть цього тижня.

Отже маємо, що з 20 казино (а саме стільки держава вирішила дозволити по всій Україні) бюджет отримає близько 1 мільярда гривень, якщо всі казино мінімальних розмірів будуть відкриті в найдорожчому Києві.

Сума може бути у півтора рази меншою, якщо частина казино буде в регіонах, але це зменшення може компенсуватись збільшенням кількості ігрових столів і автоматів в цих казино. Тому зафіксуємо 1 мільярд.

Ще близько 2,5 млрд грн планується отримати зі звичайних залів ігрових автоматів, які тепер муситимуть працювати виключно у готелях — тут 1,3 млрд грн планують зібрати з 160 ліцензій на власне ігрові салони. І таку саме суму в 1,3 млрд грн планують отримати у виді платежів за кожен з 40 тисяч ігрових автоматів.

Тобто вже маємо 3,5 мільярди, чим здавалося б, вже досягається 3-мільярдний план Мінфіну. Але ні.

Бо закон поки приймуть, поки створять урядову Комісію з розвитку і регулювання азартного бізнесу, поки напишуть софт для онлайн-системи, до якої буде підключатись все гральне обладнання, поки проведуть аукціони на ліцензії, поки підключать все обладнання — там і 2020 рік добіжить кінця.

А значить — держава отримає лише ліцензійні гроші від операторів. Однак отримає лише мізер за підключені автомати та столи. Тобто замість 3,5 млрд грн матимемо лише 2 мільярди за ліцензії операторів.

Решту 1 млрд грн мають принести букмекери, лотереї, покер і онлайн-ігри. Але тут нас чекають копійки та невизначеність.

Суто ліцензійні платежі від букмекерів дадуть жалюгідні 63 млн грн, покер всіх видів — 13 млн грн.

Тобто фактично весь мільярд має принести один оператор лотерей. Уряд таки планує створити приватну монополію на лотереї.

Але чи принесе? В законі взагалі не визначена стартова ціна лотерейної ліцензії. Тому невідомо скільки взагалі заплатить монополіст.

Це не найгірша невизначеність законопроекту. Бо ціну ліцензії ми дізнаємось принаймні по факту аукціону. Набагато гірше все з начинням лотерейних та букмекерських салонів.

Уряд вирішив дозволити букмекерам встановлювати в своїх пунктах так звані ставкомати та беттінг-машини.

З беттінг-машинами ще якось зрозуміло — це електронні пристрої, за допомогою яких можна зробити ставки, якщо гравцю з якихось причин не хочеться власноруч заповнювати талон і спілкуватись з приймальником ставок у віконці.

Що таке ставкомат — геть невідомо. Але законопроект дозволяє через нього робити ставки на віртуальні події.

Наприклад, на те, чи випадуть на екрані ставкомата 5 морквинок, якщо гравець натисне кнопку “старт”. При цьому сам ставкомат зовнішньо може виглядати рівно так само, як вульгарний однорукий бандит.

Жодного стосунку до зрозумілого і інтелектуального букмекингу це не має. І в цьому зізнаються навіть автори законопроекту, оскільки обклали ставкомати ліцензійним платежем такого ж розміру, як і ігрові автомати.

Це не мало б сенсу, якби до ставкомата відносились як просто до замінника паперового талону і приймальника в віконці.

А тепер анонсована чорна діра — в законопроекті взагалі не визначено скільки ставкоматів можна встановлювати в салонах. Хоч 1, хоч 10, хоч 100.

З урахуванням того, що букмекерські пункти не заборонили розміщувати на перших поверхах житлових будинків, є 100-відсоткова вірогідність, що частина нинішніх “лотомутантів” після легалізації просто стануть “букмекерами”.

І їх буде багато — лише в Києві дозволяють 320 таких салонів. Що ніяк не відповідає заклику президента Володимира Зеленського “прибрати азартний бізнес з вулиць”.

А в контексті грошей очевидно, що оскільки держава не планує контролювати кількість ставкоматів, то під букмекерською вивіскою можна очікувати розгул нелегальних ставкоматів, які просто не будуть підключатись до державної онлайн-мережі.

Наприклад, один апарат в салоні підключать, а ще три десятки — ні. І нехай звична до корупції поліція щось доводить.

Друга чорна діра — це лотереї. Окрім того, що в законопроекті не визначена мінімальна ціна ліцензії, монополісту дозволено встановлювати в “пунктах реалізації лотерей” так звані лотомати — зовнішньо абсолютно схожі зі звичайними ігровими автоматами.

Законопроект дозволив існування лотерейних квитків в електронному вигляді, а значить вони можуть виводитись на екран лотомату, знову ж таки, у вигляді п’яти морквинок. Що для гравця означає одне й те саме — він виграв чи програв.

Так ось — в урядовому законопроекті взагалі не сказано ні слова ні за кількість дозволених лотоматів, ні за ліцензійні платежі з кожного лотомату!

Зате вказано, що лотерейний монополіст муситиме відкрити по всій Україні не менше (!) 1 тисячі “пунктів реалізації лотерей”.

Давайте прикинемо. 1 тисяча салонів по 20 автоматів, за кожен автомат нехай 15 МПМ, в результаті держбюджет мав би ще 630 мільйонів гривень за рік. Але не матиме взагалі. Зате матиме тисячу салонів з лотоматами.

Ось і вся легалізація. Це буде просто ширма-вітрина для існуючої навали лотомутантів. З вулиць цей “лас-вегас” не зникне, і грошей в бюджет багато не принесе.

Ба, більше. Якщо букмекери і лотерейники залишаться прикриттям для нинішньої “ігорки”, то який сенс нормальним бізнесменам вкладати гроші в легальні казино та ігрові салони в готелях?

Чи не простіше їм буде просто попросити франшизу у букмекерів та лотерейників? Тим більше, що з букмекерів планують брати за ліцензію взагалі копійки — за десять букмекерських пунктів треба буде платити за рік, як за один стіл рулетки в одному казино.

Тому з 100-відсотковою вірогідністю можна прогнозувати, що Уряд Олексія Гончарука не побачить притомних грошей з легального ігрового бізнесу не тільки у 2020 році, а взагалі ніколи.

Який сенс бізнесу платити державі, якщо держава дбайливо створює йому можливість не платити, ну може трохи відкочуючи перевіряльникам з урядової Комісії та поліцейським…

Юрій НІКОЛОВ, “Наші Гроші”