Як Україні долати освітні втрати

Понад три роки минуло від початку пандемії ковіду, майже півтора — від повномасштабного вторгнення Росії. Вимушена пауза в навчанні, пошкоджені та зруйновані школи, блекаути, неможливість організувати очні заняття в деяких регіонах — Україна живе в пекельному вирі війни. Очевидно, що все це впливає на освіту в країні та спричиняє освітні втрати.

Втім, звертаю увагу на те, що тема освітніх втрат актуальна не лише для нас. Вона є ключовою для освітніх полісімейкерів у всьому світі. Цьогоріч я відвідувала Education World Forum у Лондоні (по суті це — освітній Давос), де експерти світового рівня обговорювали освітні втрати, спричинені, зокрема, пандемією ковіду. Уряди різних країн і освітні організації наразі працюють над їх подоланням, напрацьовують різні методики. Водночас, наприклад, Світовий банк каже про те, що лише 19% країн мають затверджені плани з мінімізації таких втрат.

Світовий банк називає нинішню освітню кризу найбільшою й найгіршою за останнє століття. Дослідження показують, що найбільших втрат у навчанні зазнали діти в країнах із низьким рівнем доходу. Згідно з публікацією Світового банку The State of Global Learning Poverty: 2022 Update, унаслідок освітньої кризи, яку посилила пандемія ковіду, близько 70% десятирічних дітей у країнах із низьким і середнім рівнем доходу не можуть зрозуміти після прочитання простий письмовий текст — проти 57% до пандемії. У своєму звіті вони підрахували: наслідки ковіду для освіти коштують світовій економіці 17 трильйонів доларів. А дослідження The New York Times свідчить, що для подолання спричинених ковідом освітніх втрат знадобиться від трьох до п’яти років.

На фестивалі освіти “Вчителі майбутнього”, який відбувся 22—23 червня у Львові, я модерувала панельну дискусію “Подолання освітніх втрат: виклики, шляхи, інструменти”. Ми говорили про те, чому обсяги освітніх втрат в Україні важко визначити, якими є ключові принципи їх подолання, які інструменти для цього вже існують і як долати освітні втрати на деокупованих територіях. У цій статті зібрано головні тези.Чому обсяги освітніх втрат в Україні важко визначити

Поняття “освітня втрата” — не нове. Воно набуло світового значення й опинилося на слуху багатьох після ковіду, — розповіла директорка УЦОЯО Тетяна Вакуленко. Майже всі країни, що турбуються про освіту, забили на сполох і почали з’ясовувати, як дистанційка та переживання дітей впливають на навчання. Вже тоді більшість європейських країн засвідчила, що результати навчальних досягнень знижуються. “Причини пояснено у визначенні. Освітня втрата — це різниця між тим, що могли б і мали здобути учні за нормальних умов, і тим, що вони здобули в умовах, які склалися”, — пояснила спікерка.

Вакуленко зауважила: надзвичайно складно відповісти на запитання про обсяги навчальних втрат в Україні, бо в нас немає фіксації й точки відліку. Впродовж багатьох років чи не єдині дані про навчальні досягнення давали результати ЗНО, ДПА, НМТ. “Нам потрібна якісна система освітніх оцінювань на всіх ключових етапах здобуття освіти. Маємо знати, що відчуває, знає дитина, які компетентності сформовано в неї на різних етапах становлення. Держава має цю інформацію агрегувати, аналізувати й робити висновки про те, як працювати з цими категоріями”, — впевнена спікерка.

Зі свого боку освітня фахівчиня Plan International Наталя Байтемірова під час дискусії звернула увагу: важливо говорити про ризики освітніх втрат, зокрема в дітей, які перебувають за кордоном, продовжуючи паралельно здобувати українську освіту. “Згідно з офіційною статистикою, це близько 500 тисяч дітей шкільного віку”, — наголосила спікерка.

Голова Державної служби якості освіти (ДCЯО) Руслан Гурак упевнений, що ключовими принципами на шляху подолання освітніх втрат є:

1) Мотивація не лише учнів, а й учителів, директорів шкіл, керівників органів управління освітою, батьків дітей.

2) Уніфікація інструментів оцінювання на загальнодержавному рівні.

3) Трансформація методів і підходів.

“Більшість шкільних команд роблять вигляд, що проблема розв’яжеться сама собою, та це не так. І ми не зможемо розв’язати проблему з освітніми втратами, якщо робитимемо вигляд, ніби нічого не сталося. Маємо знайти інші способи організувати освітній процес із урахуванням усього, що відбулося”, — каже Гурак.

4) Синергія та готовність об’єднатися навколо цього питання всім — органам влади, громадським організаціям, вчителям і директорам шкіл, батькам учнів.

Наявні інструменти для подолання освітніх втрат

Із подоланням освітніх втрат у різних напрямах і фокусах уже працюють ГС “Освіторія” та програма “Навчай для України”.

“Освіторія” запустила проєкт REducation для нагальної індивідуальної допомоги шкільним спільнотам. За три місяці існування проєкту 57 шкіл із різних куточків країни отримали матеріально-технічну й методологічну допомогу. Невдовзі громадська спілка також розпочне навчання вчителів формуванню й роботі з класами надолуження.

“Навчай для України” тим часом сфокусована на тьюторингу. “З початком вторгнення багато дітей опинилося не просто поза межами шкіл, а й залишилося без умов і для онлайн-навчання. Тоді ми вирішили запустити проєкт “Освітній суп”, що передбачає академічний тьюторинг для учнів 5—10 класів. Інакше кажучи, це заняття з дітьми в малих групах із персоналізованим підходом, що фокусується також на розвитку мотивації та компетенцій у дітей. Згідно з дослідженнями, це один з найефективніших і найвартісніших засобів подолання освітніх втрат”, — розповіла очільниця програми “Навчай для України” Оксана Матіяш.

Навчання в “Освітньому супі” безкоштовне. Долучитися можуть діти з різних куточків країни. Проєкт триває понад рік, щотижня проводять три тисячі онлайн-уроків. У планах, каже Матіяш, — масштабуватися. Сподіваються вийти на рівень країни.

На думку Тетяни Вакуленко, гарним прикладом, який також варто було б масштабувати, є інструменти для первинної та вторинної діагностики навчальних досягнень, розроблені командою міжнародного проєкту SURGe. По суті, йдеться про зрозумілі діагностичні тести з математики й української мови для учнів 5-го, 7-го та 9-го класів. Тести допомагають з’ясувати, на якому рівні засвоєно теми, над чим варто додатково попрацювати.

Тестування складається з первинного та вторинного блоків. Первинний дає змогу з’ясувати, які є прогалини з певних тем. Дитина отримує не лише загальний результат, а й допоміжні матеріали для опрацювання. Потім для перевірки можна пройти вторинне діагностування. Матеріали для діагностики розміщено на онлайн-платформі Всеукраїнська школа онлайн. З вересня цього року, каже Тетяна Вакуленко, стануть доступними діагностичні матеріали з історії України, англійської мови, природничих наук для 5—6 класу, з фізики, хімії, біології, географії. “Це не зовсім держпроєкт, але, на моє переконання, такі матеріали мають бути до кожного курсу. Це гарний приклад, який треба масштабувати”, — впевнена спікерка. Зауважу, що під час війни Всеукраїнська школа онлайн дала змогу навчатися учням із різних куточків світу, включно з тимчасово окупованими територіями.

Як долати освітні втрати на деокупованих територіях

Керівниця благодійного фонду savED Олена Северенчук упевнена, що треба насамперед дбати про емоційний стан дітей, а не лише про освітні втрати в контексті академічних результатів. Ментальне здоров’я має бути ключовим на звільнених територіях.

“На деокупованих територіях є 10-річні діти, які через пандемію та повномасштабну війну фізично майже не відвідували шкіл. Є великі села, де живе 500—600 дітей, для яких одна з найзахопливіших активностей — проводити час на руїнах своєї школи. Для цих дітей неважливі формули, правила. Насамперед їм важливо вийти в простір, спілкуватися з однолітками і мати зв’язок зі світом”, — наголошує Северенчук. Тому, на її думку, маємо створювати всі можливі умови, щоб ці діти відчули себе важливими й потрібними. Маємо надавати дітям доступ до соціалізації. Але єдиного рішення, як це робити, вочевидь, немає.

У savED, наприклад, пішли шляхом відкриття цифрових освітніх центрів (DLC). Це своєрідна “швидка освітня допомога”. В селищі може бути зруйнована школа, але є вціліла бібліотека або крило лікарні, яке не функціонує. І ми на рівні громад маємо думати, як трансформувати ті простори, щоб забезпечити дітям активності для їхньої взаємодії та подолання академічних освітніх втрат”, — пояснює керівниця благодійного фонду.

***

Наразі всі топові освітні системи в світі націлені на те, щоб ліквідувати освітні втрати, пов’язані з пандемією. Адже це не просто проблема окремих шкіл або конкретних учнів. Освітня криза впливає на добробут усього суспільства, зокрема економічний. І сама собою ситуація не вирішиться.

Україні тим більше потрібні цільові заходи, спрямовані на розв’язання проблеми. До цього процесу мають бути долучені школа, батьки школярів, діти, місцеві громади та громадські ініціативи — від локального рівня до загальнодержавного. Щоб подолати настільки складні виклики, нам як ніколи потрібна потужна синергія. Ми живемо в пекельному вирі війни, але я вірю, що якісна освіта — не лише ключ до подолання наслідків криз, а часто й інструмент їх недопущення. 

Анна СИДОРЧУК, операційна директорка ГС “Освіторія”