Як Ахметову нарахували “пред'яву” на мільярд — інтерв'ю з авторами фільму “Спадкоємець”

Головному олігархові країни висунули претензію на мільярд доларів. Зробив це старший син убитого донецького бізнесмена та політика Євгена Щербаня Євген. Він став головним героєм документального фільму “Спадкоємець”, який днями презентувало hromadske.

“Історія про те, як одні люди створювали бізнес, а зрештою заволоділи бізнесом інші. І відбулося це лише завдяки вбивству”, — каже у фільмі Євген Щербань-молодший.

По суті, його батько в 90-х був першим донецьким олігархом. У фільмі показано, що у Євгена Щербаня-старшого були сотні компаній з оборотом понад мільярд доларів. Проте після вбивства у 1996-му ця бізнес-імперія зникла. Точніше, його сини не отримали увесь спадок. Підприємствами заволоділи інші, зокрема Сергій Тарута й Рінат Ахметов.

Як це сталося? У 2013-му сини Щербаня розпочали власне розслідування. Тоді почався судовий процес над Юлією Тимошенко, якій закидали замовне вбивство Щербаня. Одним із тих, кого допитали в суді, був Сергій Тарута. На той момент він був одним зі співвласників компанії “Індустріального союзу Донбасу”, яку оцінювали в 1 млрд доларів. У суді з’ясувалося, що Щербань-старший був засновником ІСД й опосередковано акціонером.

“Частку Щербаня (в ІСД — ред.) перевідступили. Було рішення про безоплатну передачу частки приблизно у 80%. З боку Щербаня був акціонер, який підписав”, — заявив тоді в суді Тарута.

Сини Щербаня почали розслідування: хто і як перевідступив частку в компанії, яку вони мали отримати як спадкоємці загиблого, і як цю частку отримав Тарута, який був в ІСД найманим менеджером. Саме про цю історію документальний фільм “Спадкоємець”.

У підсумку герой фільму — Євген Щербань-молодший — дійшов висновку, що головну претензію потрібно висувати Рінату Ахметову. І тягне вона на один мільярд доларів.

Ми поспілкувалися з авторами фільму — журналістами Олександром Коханом і Максимом Камєнєвим. Зокрема, запитали в них, чи не ідеалізований у фільмі вбитий донецький олігарх із 90-х, чому з трьох спадкоємців бізнес-імперії Щербаня у фільмі представлений лише один і чи не підігрують йому автори фільму. 

Це ваш фільм? Чи фільм Євгена Щербаня-молодшого? І хто оплатив зйомки?

Кохан Я б так сформулював: це фільм hromadske авторства Камєнєва й Кохана про Щербаня за грантові гроші (hromadske веде прозору фінансову діяльність, всі звіти ви можете знайти у нас на сайті — ред.).

Камєнєв Розслідування Щербаня. Фільм Кохана та Камєнєва. Гроші грантові. Права у hromadske.

Чи є ваш фільм публічною “пред’явою” Ахметову на мільярд?

Кохан Треба розмежувати нас — журналістів, які розповідають про історію, і героя, який хоче донести свою позицію. 

Для нас це історія цілої низки різних перипетій, цікаве антропологічне дослідження й історія великого бізнесу. Але не так про “пред’яву”. Для головного героя це можливість зробити цю “пред’яву” публічною, щоб ситуація зрушила з мертвого місця.

Камєнєв Для нас це можливість розповісти про доволі великий шматок історії Донбасу 90-х. Те, про що ніхто ніколи не розповідав. Це унікальна можливість доступу до відеоархіву, документів і людей, які ніколи з нами як із журналістами або документалістами не спілкувалися б. Деякі з героїв фільму не дуже хотіли, щоб їхні розмови писали на камери. Євгену доводилось їх переконувати.

Які інтереси Євгена Щербаня-молодшого в цьому фільмі?

Камєнєв Усі запитання про Євгена Щербаня варто ставити Євгенові Щербаню.

Кохан Коли він починав з нами розмову, то сказав: “Я бачу, що ця справа майже в глухому куті, і я хочу надати їй публічного розголосу, тому що вона на це заслуговує. Це буде й вам цікаво як журналістам. І, можливо, мені, тому що я трошки зрушу справу”. Він розумів, що тільки публічним методом може якось уплинути на процес. Мабуть, у цьому й був його інтерес.

Чому фільм про одного спадкоємця, якщо в самого Щербаня було два рідних сини та ще син його останньої дружини Надії?

Камєнєв У Євгена Щербаня-старшого було три дружини. Від першої — старший син Євген Щербань-молодший, від другої — молодший син Руслан Щербань. В останньої дружини Надії Нікітіної був її син від першого шлюбу — Євген. 

У 2013-му я брав інтерв’ю у всіх трьох братів. Ми також хотіли, щоб героями фільму були всі три спадкоємці. Ходили до Руслана Щербаня на зустріч, умовляли його двічі, пояснювали свою позицію, пропонували різні варіанти, як можемо зняти його для фільму. Зрештою він написав нам повідомлення: “Ні, вибачте, я не буду брати участь”.

Зведеному братові Євген Щербань-молодший також пропонував знятися. Він наче був не проти. Але в підсумку і Євгену відмовив. Я пам’ятаю, що й під час інтерв’ю трьох братів він небагато розповідав про все.

Кохан Зведений брат, за словами Євгена, менше в темі. Коли Євген із Русланом після 2013-го року проводили своє розслідування, він брав не таку активну участь, йому це було менш цікаво. Довгий час жив за кордоном, усі ці баталії його менше обходять.

Чому після спільного розслідування рідні брати — Євген і Руслан — розійшлися?

Кохан Коли у 2013-му почався судовий процес над Юлією Тимошенко, Тарута в інтерв’ю розповів про стосунок Щербаня до ІСД. З цього, власне, почалося розслідування братів. 

Вони їздили в Донецьк, адвоката відправляли в Крим до менеджера Каратуна (експрезидент корпорації “Атон” Володимир Каратун — ред.), до багатьох різних партнерів батька, щоб з’ясувати обставини. Почали піднімати архів, який у них є, вивчати документи. Також вони працювали з британськими детективами, які допомагали розібратися з документами, найняли незалежних експертів, платили їм великі гроші. 

На завершальному етапі, коли детективи мали підготувати кейс документів, з якими брати могли йти в правоохоронні органи, Руслан відійшов від справ і відмовився оплачувати роботу детективів. Так вони не отримали кінцевий кейс документів. І на цьому ґрунті якось побили горщики. Чому Руслан себе так повів, ми не знаємо.

Камєнєв Це нам розповідав Євген. Ми не знаємо позиції Руслана. Від інтерв’ю він відмовився.

Запитання до Максима. У 2013-му ти брав інтерв’ю у братів Щербанів для “Forbes”. Руслан тоді озвучив таку фразу: “Ми зустрілися з Ахметовим... Передали йому частку підприємства “Гефест”... Ця домовленість була досягнута в 97-му році... Ми не маємо жодних претензій одне до одного — усі питання давно закрили”. Виходить, на 2013-й у них були нормальні домовленості, а коли знайшли певні документи, Євген вирішив, що домовленості неприйнятні?

Камєнєв Це цитата Руслана. Євген був присутній під час цієї розмови й нічого про це (домовленості з Ахметовим — hromadske) не казав. Виходить, що це позиція Руслана, і він у ній послідовний. Його погляди з 2013-го не змінилися.

Євген тоді казав, що має іншу позицію. Очевидно, він мав претензії. Я його запитував, чому він тоді про це не говорив. Євген відповів, що був незгодний, але не хотів, щоб виглядало так, наче брати мають різні позиції.

Інший твій матеріал у “Forbes” про Щербаня-батька має назву “Батько донецького клану”. Матеріал починається з того, що Щербань по суті дав хабар Могилянці, аби двох синів узяли на навчання.

Камєнєв Не хабар, а добровільне пожертвування. Хабар — це коли гроші дають людині особисто в руки, тут ішлося про пожертвування Академії для її розвитку. 

Гаразд, добровільне пожертвування на 100 тисяч доларів. Також у тій статті є згадка Поживанова (Народний депутат Верховної Ради 2, 4, 5 та 6 скликань — ред.) про “9 грамів свинцю” — нібито такими словами йому погрожував Щербань-старший. У тій статті Щербань-старший не здавався таким гарним донецьким бізнесменом. Чому так вийшло, що у фільмі він сприймається саме як хороший український бізнесмен?

Камєнєв Це твоє суб’єктивне враження. Як співавтор фільму можу сказати, що ми не мали на меті створювати ідеальний образ бізнесмена Євгена Щербаня. Якщо уважно передивитися фільм, то можна побачити, що Євген Щербань не був ідеальним. Зокрема, він каже: “Кожен має спосіб стати багатим. Але загалом цей спосіб незаконний, тому що дуже слабке суспільство”. Далі. Коли Євген Щербань-молодший розбирався у структурі ІСД, він сказав, що “ІСД займався мінімізацією податків”, тобто виводив гроші за кордон. Ці факти не дозволяють говорити, що ми ідеалізуємо Щербаня-старшого. Навпаки, моя суб’єктивна думка зводиться до того, що він був людиною свого часу, зовсім не ідеальною. 

Але Щербань-старший відрізнявся від сучасних олігархів тим, що він усе це створював. Придумував, як запустити ланцюжок промислових підприємств, щоб вони працювали. Треба оцінювати людей того часу за реаліями того часу, а не сьогодення. Коли ми маємо економіку, яка не працює, коли заводи просто стоять, бо вони ще функціонують у парадигмі планової економіки, чекають, доки з центру прийде розпорядження, що робити з продукцією — і тут знаходиться людина, яка пояснює, що можна продати цю продукцію, організовує її виробництво, то це реалії того часу. Звісно, зараз ця історія неможлива.

Тоді були люди, які думали, як запустити економіку. І заробити на цьому гроші. А потім їхні напрацювання присвоїли люди трохи іншого ґатунку. Які вже не створювали, а забирали. Але це не означає, що Євген Щербань-старший був святим.

Кохан Я тут додам. Мабуть, таке враження (про Щербаня у фільмі — ред.) виникає передусім через те, що подачу про свого батька робить його син. Очевидно, його позиція може бути ангажованою.

Ми, журналісти, намагалися виставити з ним паритет: якщо ми працюємо, то ми працюємо об’єктивно й чесно. І ви змушені будете говорити і про мінімізацію податків, і про схеми з векселями, які він вигадав і за якими приватизували пізніше велику частку промислового Донбасу. У фільмі про це йдеться. 

Тому можна зрозуміти, що він був прообразом українського олігарха. Він створив схеми виведення грошей, почав користуватися офшорними зонами, вводити гроші з-за кордону у формі інвестицій, у такий спосіб мінімізуючи податки.

У фільмі йдеться про великий об’єм документів бізнес-імперії Євгена Щербаня, які вивчав його син. І на основі цих документів він робить висновки, що Тарута не мав значних часток у бізнесі батька. Ви особисто працювали з цими документами? Чи ці висновки у фільмі лише зі слів героя?

Кохан Звісно, працювали. Але ми не говоримо про частки. Не говоримо навмисно, бо це довга історія. Тоді потрібно починати з того, хто був першочерговим акціонером ІСД, хто заходив, хто виходив. Там довга історія. Цікаво, що серед перших засновників ІСД була афілійована структура Ахметова.

Коли ми говоримо про долі, то Таруті з самого початку, після призначення виконавчим директором ІСД, надали менеджерський пакет акцій, який становив 2%. І саме тоді, коли ми говоримо про документи й розподіл прибутку, можемо бачити, що 2% йде Таруті, 0,5% йде на операційну діяльність ІСД, решта ділиться між партнерами: Євгеном Щербанем, Олександром Момотом, Рінатом Ахметовим і Віталієм Гайдуком.

Ми намагалися відрізати частину фактів, кристалізувати саме махінаторську складову. Показати, що Рінат Ахметов нібито через борг Щербаня-старшого (фіктивний чи реальний борг, але значно менший) після його загибелі відібрав у синів компанію “Гефест”. А ця компанія через інші структури володіла основними активами Євгена Щербаня-старшого, зокрема й “Індустріальним союзом Донбасу”. ІСД був чи не першою компанією, у якій Щербань-старший зосередив більшу частину свого капіталу.

Камєнєв Ми співавтори цього фільму й виступаємо у двох іпостасях. Ми документалісти, тобто фіксуємо розслідування сина Щербаня про зникнення бізнесу його батька. Але ми й журналісти — перевіряємо інформацію, яку озвучив наш герой. Тому, звісно, ми перечитали всі документи, які є в Євгена. 

У першому варіанті фільму була ціла низка документів, на екран виводилися їхні скани. Але потім відбулася боротьба журналіста й документаліста. Документаліст у тобі каже: це неможливо дивитися, якщо в тебе весь фільм у документах. А журналіст каже: треба підтверджувати цю інформацію.

І на якомусь етапі я згадав таку штуку: якщо газета щось друкує, то це означає, що в неї є докази й підтвердження інформації, яку вона просто доступно пояснює своїм читачам. Так і ми з Євгеном можемо підтвердити факти, озвучені у фільмі.

І ми ухвалили рішення: не пояснюємо детально всю схему, як Тарута з юридичного боку заволодів компанією ІСД. Ми кажемо, що можемо це підтвердити.

У кінці фільму герой говорить про один мільярд доларів, який він хоче отримати від Ахметова. За документами, з якими ви працювали, видно, що якось можна вийти на таку суму?

Кохан Насправді ні. Вона нічим не обґрунтована, якщо опиратися на документи.

Євген Щербань-молодший пояснював це так: він підрахував, що внесок батька через компанію “Фінансист” у програми ІСД становив приблизно 160 млн доларів. Це тільки те, що він нарахував на рівні свідків і документів. Цю суму він проіндексував — помножив десь на 5. Плюс моральні аспекти. Хоча, за його словами, міг і більше вимагати, але “хлопці” весь час із цим бізнесом працювали, розвивали його, тому визначив таку усереднену адекватну суму, яку хоче отримати родина Щербаня саме за його бізнес. 

Ніхто не говорить про смерть, про ліквідацію Щербаня цими людьми. Вони заволоділи майном. Власне, це компенсація за те, що вони позбавили родину права розпоряджатися спадком батька, який створював бізнес. Це не була юридична претензія — вони озвучили її приватно. Грубо кажучи, “по панятіям”, як у 90-х у їхньому середовищі було заведено вирішувати.

Камєнєв Євген говорив на прем’єрі, що це більшою мірою емоційна сума. І його мета — справедливість. Якщо я правильно розумію, Євген не буде зупинятися на цьому фільмі й планує виводити все в юридичну площину. Якщо буде суд, то ми дізнаємося його офіційну позицію та компенсацією, яку він нарахував. А про мільярд доларів він каже, що так вони вирішили з братами.

Чому у фільмі немає позиції Тарути та Ахметова?

Камєнєв Як немає? Позиція Тарути є. Фільм починається з його слів. Потім у графі фільму “Виконавчий”, де йдеться про Таруту, є момент його зустрічі з Євгеном на сцені “10Х саміту”. Коли Євген пішов зі сцени, Тарута мав можливість сказати. Позиція Тарути озвучена у фільмі під час його виступу на “10Х саміті”. А також у відеозаписі його свідчення в суді.

Щодо позиції Ріната Ахметова — наш головний герой дуже хотів із ним зустрітися. Є свідчення Ахметова в Генеральній прокуратурі, у фільмі вони озвучені. Також є відповідь СКМ на наш запит. Ми надіслали досить багато наших запитань більш ніж за місяць до прем’єри.

Кохан У запиті до СКМ у нас були досить чіткі формулювання про те, на підставі чого Рінат Ахметов набув права володіння долею Євгена Щербаня-старшого в компанії “Гефест”. Також були додаткові питання, які стосувалися ІСД, інших обставин, чи була особиста зустріч із Євгеном, про яку останній каже у фільмі. 

Зрештою, відповідь СКМ була короткою: “Усе, чим володіє корпорація СКМ і безпосередньо Рінат Ахметов, набуто законно, і ми не маємо підстав щось більше розповідати”. Вони посилаються на те, що брати начебто публічно заявляли про відсутність претензій до Ахметова. Але слід пам’ятати, що так лише Руслан говорив. І це було у 2013-му році — до того, як брати знайшли документи, які підтверджували, що “Гефест” був власником ІСД. Тобто прозріння прийшло пізніше.

З Ахметовим зрозуміло: ви звернулися, озвучили питання, вони по суті не відповіли. Тарута на сцені “10Х саміту” дав загальну відповідь. Під час подальшого розслідування й роботи з документами тому ж Ахметову ви склали перелік конкретних запитань. Я так розумію, що подібний перелік питань є й до Тарути. Чому ви не звернулися до нього з таким списком?

Кохан Ми дуже активно спілкувалися з прессекретарем Сергія Тарути, вимагали інтерв’ю від нього. І нам обіцяли. Ця історія тягнулася приблизно пів року. Принагідно ми поспілкувалися б із ним. Але запит вирішили не надсилати. Чому? У фільмі про це йдеться. Коли ми зрозуміли, що Рінат Ахметов забрав “Гефест” та ІСД, то не почали розбиратися, як Тарута став мажоритарним власником ІСД. Тобто початковим був борг Ахметову. А потім — чи він відчужував Таруті, чи як там було далі, то вже не має суті. Ми цю лінію претензії розвинули в бік Ріната Ахметова.

Камєнєв Таруту декілька разів допитували в Генеральній прокуратурі. Ці допити в нас є. Він озвучує діаметрально протилежні речі. Тарута був допитаний у суді, де сказав: “Ваша апеляція має бути до “Гефесту””. Я це трактую так, що він знімає з себе відповідальність. Наче говорить: чого ви від мене вимагаєте, це все “Гефест”.

Далі. Нещодавно в Лондоні був суд між Тарутою, Мкртчаном і Гайдуком (співвласники ІСД — ред.). Я мав документи з цього суду. У них стверджують, що не можна встановити істину, оскільки з інформації, яку надають партнери, неможливо щось з'ясувати. Ба більше, там сказано, що Тарута збрехав під присягою. Як бачите, словам цієї людини не дуже можна вірити.

Нам було важливо показати, що Євген особисто прийшов до Тарути на “10Х саміт” і ставив йому прямі запитання.

У фільми є запис гендиректора компанії “Гефест” Віктора Котельникова. Він по суті підтверджує, як відбулося відчуження, говорить про його кримінальну складову та свою роль у цьому процесі. Але водночас каже, що відкрито розповідати про це не хоче. У фільмі видно, що ви записали його приховано, без дозволу. Це взагалі етично? Чи не очікуєте після цього судового позову?

Камєнєв Ця людина ключова для підтвердження всього матеріалу Євгена Щербаня-молодшого. І в процесі розслідування він необхідний. Я вважаю, що запис прихованою камерою — це зокрема й захист Котельникова через публічність. Адже люди, які забирали бізнес Щербаня, чудово знають, якою була роль Котельникова. 

Тепер це знають не лише вони, а й усі, хто подивився фільм. Знають, що він вважав свої дії незаконними й був лише виконавцем. Можливо й буде якийсь позов, але це дуже важливо для доказової бази, тому ми пішли на такий крок.

Кохан Тут етика ось у чому. На наше переконання, повідомлення про можливий злочин має вищу суспільну вагу, ніж приватність цієї особи. 

Щодо позовів. Можливо, вони будуть. Тоді разом з hromadske будемо відстоювати право журналістів доводити до загалу інформацію. Щоб люди розуміли, як діють найбагатші люди країни впродовж багатьох років і як вони отримували частину свого бізнесу.

Олексій БРАТУЩАК