В’ячеслав Кириленко : “Будь-яка реформа в Україні швидко перетворюється на маніпуляцію”

- Пане В’ячеславе, Рада Європи вказує, що український парламент не дослухався рекомендацій Венеціанської комісії та схвалив досить суперечливий Закон про вибори. Експерти цієї організації шкодують, що Україна почала та не завершила роботу над Єдиним виборчим кодексом. Ви поділяєте занепокоєння ПАРЄ?

— На мою думку, Єдиний виборчий кодекс ухвалювати не обов’язково. Але в країні має діяти прозоре виборче законодавство. І щодо парламентських, і щодо місцевих виборів. Думаю, до наступних перегонів що-небудь змінити у виборчому законі, а тим більше прийняти Єдиний виборчий кодекс — нереально, бо це передовсім політичне питання.

- У проекті резолюції Ради Європи по Україні міститься жорстка критика вітчизняної системи призначення суддів. Зокрема, документ наполягає, що Верховна Рада не мусить бути причетною до цієї процедури. Що Ви про це думаєте?

— Що стосується зауважень Асамблеї щодо процедури призначення суддів Верховною Радою — зараз щось змінити нереально. Нинішня судова система підганяється під політичні потреби чинної влади. І будь-яка реформа сьогодні все одно перетвориться на маніпуляції з боку тих, хто прагне провести ті чи інші політичні рішення. Тому зараз говорити про жодні зміни до Конституції не доводиться. Дуже гостро стоять сьогодні в Україні проблеми політичні. І подивитися на 10, 20, 30 років вперед і забезпечити, дійсно, проведення судової реформи зараз не видається можливим на тлі гострого політичного протистояння. Хоча, без сумніву, це слушні зауваження і європейська практика, звичайно, рано чи пізно укоріниться і в Україні.

Вважаю, процесом призначення суддів мусить контролюватися громадськістю. Сьогодні ж контролю не має жодного. Ми можемо розглянути в перспективі і найрадикальніші пропозиції — коли частину суддівського корпусу обирає населення. Але поки що ані сам суддівський корпус, ані експерти із суддівського середовища до такої розмови не готові. Як, можливо, також і суспільство.

УТ: Доповідачі Моніторингового Комітету кажуть, що українське судочинство надто часто вдається до утримувань під вартою осіб, які лише перебувають під судом та не визнані винними. “Надуживання запобіжним позбавленням волі є найбільш поширеною причиною звернень українців до Європейського Суду з прав людини”, — йдеться у проекті резолюції по Україні...

— Я згоден, що лише у крайньому випадку людину можна позбавляти волі. А у нас заарештовують у двох третинах затримань. В’язниці переповнені. Драконівські норми кримінально-процесуального законодавства дозволяють вдаватися до арештів як запобіжних заходів у великій кількості випадків. Але щоб змінити ситуацію, потрібно “почистити” половину КПК . Нинішній парламент до цього не готовий. Будемо сподіватися на наступну каденцію. Бо в наступному парламенті, я вірю, більшість складатиме теперішня опозиція.

- Чи потрібно вилучати з Кримінального кодексу статті про зловживання владою та перевищення службових повноважень?

— Я переконаний, що 364 та 365 статті необхідно вилучити з Кримінального кодексу. До речі, я був одним із авторів законопроекту, направленого на декриміналізацію цих статей. Але така позиція не отримала більшості голосів у нинішньому парламенті і, я думаю, не отримає. Більше того: навіть якщо ми декриміналізуємо 364 та 365 статті КПК, сьогоднішній режим знайде інші статті, які будуть інкриміновані лідерам опозиції. Тому, якщо сподіватися лише на голосування з декриміналізації у парламенті, політичні репресії у такий спосіб не спинити. А загалом, коли актуальність політичних репресій зникне, — а таке колись, я впевнений, трапиться, — українське суспільство повинно серйозно підійти до проблеми декриміналізації кримінального та кримінально-процесуального законодавства, до реформи пенітенціарної системи, оскільки саме зараз, через політичні репресії в країні, до цієї проблематики вперше привертається суспільна увага.

Галина ПЛАЧИНДА