Віктор Янукович: вступ до авторитаризму і культу особи

— Я маю право протестувати! Покажіть документи, чому ви мене забирайте?! — запитував хтось із числа прихильників “За Україну!”

— Йди, бл ... дь! Ми вам потім все покажемо! Трохи пізніше, — обіцяв правоохоронець.

— Я маю право тут стояти!

— Я знаю. Ти ж і так стоїш. Це ми рухаємося, — відповідало йому щільне кільце “Беркута”.

Відсунувши натовп на безпечну від президента відстань, кільце правоохоронців зупинилося.

— Ми затримані? Так? Скажіть? — раділи опозиціонери, углядівши буцегарні неподалік.

— Ні. Просто стій! — відповідав їм втомлений і спітнілий “Беркут”.

Тим часом на п'ятачку, де раніше стояли опозиціонери, почали відбуватися дивні речі. Щойно протестуючі опинилися досить далеко, на їхнє місце під конвоєм міліції рівними рядками вишукалися люди з прапорами Партії регіонів. Командами “станьте сюди”, “О! ось так добре” і “трішки ближче” міліціонери закривали діру в біло-блакитний ідилії навколо “Україна”.

Що цікаво, всередині концертного холу, як і належить у палацах, до подій на вулиці ставилися з легкою долею неприязні і подиву.

— Мені самій неприємно було проходити повз таку кількість міліції, — поділилася Ганна Герман. — Я не знаю, хто їх стільки сюди привіз.

— А те, як поводяться з опозицією, ви бачили? — питали репортери. — Ну, їх просто винесли ...

— Напевно, так треба. Але все одно — стільки міліції!... Це ненормально.

— Он стоїть міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов. Може, підійдемо і разом запитаємо? — запропонували журналісти.

Заступник глави адміністрації нахмурилась так, ніби в країні стільки різної влади, що хто кому начальник — і не розбереш:

— Чому я повинна питати? Ви журналісти, ви і спитайте!

Керівник МВС з доброю усмішкою приймав вітання від рідних кримчан і мило, по-батьківськи питав: “Ну, як ви там без мене?!”

— Пане Могильов, може ви знаєте: навіщо стільки міліції і “Беркута”? — не розуміли журналісти.

— А якщо зараз у якоїсь групки виникнуть екстремістські настрої, хто їх буде зупиняти? — запропонував варіант відповіді міністр.

Йому довелося вислухати історію, як двадцять представників партії “За Україну!” оточило кільце “Беркута” та винесло на сусідню вулицю — а на їхнє місце у супроводі міліції підвели регіоналів.

— Дивіться, проводиться захід державного масштабу. Є заявки певних політичних сил про те, що вони хочуть проводити мітинги. Але суд їм це заборонив. Правильно? Правильно!

— Стривайте! Але при Ющенку не було стільки міліції на подібних заходах.

— Значить так, секундочку! — обурився міністр. — Перед вами стоїть Могильов. При Ющенку він був вигнаний з міліції на два роки. І рішенням суду ніким не поновлювався.

— Але те, що відбувається зараз, налаштовує людей проти влади... — спробували аргументувати журналісти. Але, схоже, дарма.

— Секундочку! Міліція безчинствує? Міліція виконує свої функції! — відповів Могильов.

Тим часом до палацу вже збиралися високоповажні гості.

— Привіт, май френд! — перший заступник глави Нацбанку Анатолій Шаповалов розцілувався з секретарем Київради Олесем Довгим, що годився йому в сини.

— Ну ви бачили вчора, як ми Норвегію шльопнули? — хвалився Ярославський результатами останнього матчу збірної України під керівництвом його тренера Мирона Маркевича. — На цьому полі норвежці не програвали 34 гри! А україночка прийшла і — шпик — розбила їх!

За мить Ярославський помітив міністра фінансів Федора Ярошенка та пішов з ним обійматися. Від цієї людини справді багато залежить — зокрема, перерахування бюджетних коштів на об'єкти Євро-2012, які будує Ярославський в Харкові.

Рінат Ахметов та його молодший партнер Вадим Новінський приїхали на звернення глави держави разом. У фойє вони розділилися. Новінський зустрів товариша молодості.

— Блін, Вадиме, це ти?! От так зустріч, — вибухнув якийсь чолов'яга у розтягнутому светрі і потретих джинсах. — Тільки по телевізору тебе і бачу! Ну як ти, мультимільярдер наш?

— Та ось так, живу потихеньку, працюю... — зніяковіло відповідав Новінський.

Небачене скупчення спецслужб та охорони спостерігалось і в середині палацу “Україна”. Охоронці з радіостанціями у вухах очищали фойє від гостей — бо за декілька хвилин мав приїхати Янукович — і навколо себе він повинен був бачити лише порожні столики кафетерію палацу “Україна”.

— Ідіть до залу! — охоронець намагався спровадити священика у рясі, що стояв разом з регіоналом Артемом Пшонкою.

Таке поводження не дуже сподобалося попу.

— Ти хіба не бачиш, що говориш зі святим отцем? — обурився той.

— Вас не пустять до зали, — продовжив наполягати охоронець.

— На все воля Божа, — зітхнув священик. — Коли в земельку ляжемо, то всі рівні будемо — і ти, і я, і президент.

Жертвами цієї незрозумілої фобії оточення Януковича стали навіть представники іноземних держав, які прийшли за декілька хвилин до приїзду Януковича — їх просто не пустили на площу перед концертним залом.

— Я посол Канади! — намагався прорватися крізь огорожу дипломат. Але співробітник управління державної охорони робив вигляд, що не розуміє

Зрештою, вражених прийомом іноземних гостей пропустили, коли за президентом закрилися двері палацу.

Янукович зайшов усередину під фанфари та зайняв місце на трибуні.

Основна vip-публіка зібралася посередині залу. Розсадка здійснювалася в порядку субординації. Поряд з Миколою Азаровим і Володимиром Литвином розмістився глава адміністрації Льовочкін, екс-президенти Кучма і Кравчук, генпрокурор Медведько, секретарка Радбезу Богатирьова. Завершав цей ряд, де вмістилися найвищі чиновники, Рінат Ахметов, який не має іншого статусу окрім рядового депутатського.

Виступ Януковича містив дві традиційних для політиків складові: все, що було до мене — погане, а я зроблю так, що всі будуть щасливі. Зі змістом цієї промови, виконаної в кращих традиціях з'їздів КПРС, вся країна могла ознайомитися в прямій трансляції.

Особливо зворушливо з вуст президента пролунало зізнання про корупцію, що невідомо як виникла в Україні.

— Державні ресурси тривалий час перерозподілялися так, як і в соціалістичні часи — на основі кумівства, блату та “політичного даху”, — різав правду-матку Янукович.

При цьому він не уточнив, чи малася на увазі “Криворіжсталь”, яку він за першого прем'єрства без аукціону продав Рінату Ахметову, чи “Межигір'я”, яке за другого прем'єрства забрав собі.

— Хочу також запевнити усіх скептиків і критиків: олігархи, лобісти, інші групи впливу будуть стояти, як-то кажуть, у “загальній черзі”. Ніякого стороннього впливу на державні рішення я не допущу!

По залу побігли скептичні усмішки. Янукович спробував переконати — присутніх та сам себе:

— Часи “дикого капіталізму” закінчилися на виборах 2010 року!

Протягом виступу Янукович ні слова не сказав експромту від себе. Монотонне виголошення банальних істин багатьох втомило.

Глава Шевченківської райадміністрації Києва Віктор Пилипишин доволі швидко не витримав — уже десь на 15-ій хвилині він почав на своєму телефоні гратися в тетріс.

Судячи з відео, яке публікує “Українська правда”, Янукович зі своїми планами реформ аніскільки не заважав Пилипишину проходити рівень за рівнем у комп'ютерній грі на своєму смартфоні.

Півтори години розмови про все і ні про що вимотали слухачів. Завершення виступу Януковича викликало полегшення в присутніх.

— Ну чьо, далі концерт? — зацікавився губернатор Київської області Анатолій Присяжнюк.

— Який концерт? — обуреним поглядом подивився на нього керівник Донецької області Близнюк.

Гості попрямували на вихід

— Він великими мазками намалював картину нашого майбутнього! Якщо ви щось не зрозуміли, я вам перекладу, — пропонував Чечетов свої послуги штатного коментатора Партії регіонів.

— Сергій Леонідович, а вам як старому комсомольцю ця подія не нагадувала часи комунізму? — цікавилися журналісти у віце-прем'єра Тігіпка.

— Ви знаєте, я задумався... Так, щось таке є! Але думаю, що це іноді правильно, це якось... систематизує. Розумієте?

— А що вам сподобалось?

— Ну... фактично все! Реформи... І про олігархів він дуже гарно сказав. В єдину чергу їх!

Складалося враження, що гості чогось недоотримали. Можливо, їм дійсно не вистачало концерту. Чи фуршету. Можливо, не вистачало ще якихось виступів, окрім промови президента.

Але організатори заходу зробили все, аби дати зрозуміти: ніщо не може бути більш важливим і самодостатнім, ніж спіч Віктора Януковича. Це неприховано віддавало культом особи.

Насправді в цей четвер, на 100 днів президентства Януковича, була закладена нова традиція: раз на рік еліта збиратиметься, аби почути голос з глибини влади. І в цей момент вся країна повинна побачити, що незалежно від того, хто кому однопартієць, хто кого і на яке місце лобіює, кому і за які гроші будуть надаватися преференції, раз на рік всі вони рівні, бо разом з усією країною вимушені слухати плани глави держави.

Це така реперна точка, яка буде вказувати всій державі, хто в ній головний. Театральний символ влади.

Леонід Кучма теж любив символізм. 19 жовтня 1994 року, рівно через три місяці після інавгурації, він так само виступив з програмною промовою “Шляхом радикальних економічних реформ”. Її так само, як і зараз пообіцяла Ганна Герман, видали окремою книжкою. Щоправда, історія показала, що згодом цей амбіційний план перетворився на макулатуру.

Мустафа НАЙЄМ, Сергій ЛЕЩЕНКО