Віктор Янукович озброївся булавою

…О пів на дев’яту ранку 25 лютого 2010 року в центрі Маріїнського парку, метрів за сто від площі Конституції, стояв великий натовп українських та закордонних журналістів. Вони прибували з кожною хвилиною. Їх напір стримував кордон міліціонерів, напруга зростала. Десь неподалік, не звертаючи уваги на колишніх колег, ходила Ганна Герман…

— Скажіте, так било і в 2005-м? — запитав у охоронців хтось з закордонних кореспондентів.

— Ми не знаємо, як тоді було. Зараз все так, — відповів замерзлий міліціонер.

— …і так буде ще п’ять…а може і всі десять років, — доповнив хтось з журналістів під загальний сміх.

Як і обіцяли, в цей день журналістів трохи потіснили: жоден представник ЗМІ так і не зміг бути присутнім ані на церемонії інавгурації Віктора Януковича, ані на офіційному прийомі в “Українському домі”. Втім, після закритого з’їзду Партії регіонів, де Януковича висунули в президенти, таке ставлення до преси стало вже традицією...

Тим часом до Верховної Ради стягувались закордонні делегації та гості, запрошені на церемонію. Колишні прем’єр-міністри України Вітольд Фокін та Віталій Масол розцілувалися перед дверима парламенту зі словами:

— Як ти? Живий-здоровий?

З неприхованим песимізмом до Ради під’їжджали депутати НУНС. Напередодні фракція, не збираючись, домовилась з’явитись на інавгурацію. Можливі учасники нової коаліції знайшли для себе досить привабливе виправдання: у 2005 році Партія регіонів, всупереч карколомній поразці, не проігнорувала церемонію вступу Ющенка на посаду.

Член “Народної самооборони” Володимир Стретович пояснив свій настрій перед інавгурацією анекдотом.

— У алкоголіка запитують: “Ви употрєбляєтє?” “Да”, — відповідає він. “Як?” “С отвращєнієм”. Так і я іду сюди — “с отвращенієм”, — сказав Стретович і зник у будівлі парламенту.

Втім, окрім знайомих облич, на інавгурацію прибули ще й депутати-фантоми, побачити яких в парламенті прирівнюється до дива.

За декілька хвилин до 10 ранку кореспондент “Української правди” став свідком дивної картини. До пішохідного переходу на вулиці Грушевського підійшов чоловік, оточений чотирма охоронцями. На відміну від бодігардів у чорному, він був одягнутий у пальто Zilli яскраво-рудого кольору, чим являв собою контрастну мішень. На голові у нього була спортивна шапка з величезним логотипом того ж таки Zilli. Високо піднявши комір та прикриваючи обличчя рукою, незнайомець швидко перейшов дорогу та заскочив у парламент.

Після ідентифікації цього фото серед депутатів-регіоналів з’ясувалося, що загадковим гостем інавгурації був народний депутат України мешканець князівства Монако Юрій Іванющенко. Цей нардеп від Партії регіонів з'являється у парламенті приблизно так же часто, що і Ахметов, який востаннє був тут на складанні присяги депутата в 2007-му. Але заради свого друга, що став президентом, Іванющенко заскочив до Києва.

Про Іванющенка, або “Юру Єнакієвського” мало хто знав до того, як минулого року він прославився гучним весіллям доньки у Донецьку, де Янукович “смалив” тостами на кшталт “Будьте щасливі, як море Монако, як терикони Донбасу”.

Таким чином, керівництво БЮТ фізично унеможливило появу своїх депутатів на церемонії. Сценарій був розроблений до дрібниць: для транспортування депутатів від парламенту на Турівську до Верховної Ради підігнали спеціальні автобуси. По прибутті до штабу на Подолі БЮТівці побачили Тимошенко і Турчинова.

І там вперше після поразки в другому турі лідери БЮТ визнали реальний стан речей.

— Сказати прямо, у нас невеликі шанси втримати цю коаліцію, — сказав Турчинов.

Натомість Тимошенко також чи не вперше заговорила про майбутню опозицію. Але попередила, що добровільно свою посаду не здасть.

Насамкінець прем’єрка повеселила депутатів розповіддю про свій похід на переговори до Ющенка минулого тижня, де вона пропонувала президенту, поки не пізно, здійснити декілька кадрових призначень і забрати таким чином ініціативу в Януковича. Наприклад, внести і проголосувати нового генпрокурора. Але, судячи з реакції, соратникам Тимошенко не треба було особливо пояснювати, чим завершилася ця зустріч.

Також за підсумками організованої евакуації своєї фракції з парламенту керівництво БЮТ довідалося, що воно втратило контроль над ще одним депутатом — Юрієм Полунєєвим. Він не просто проігнорував вказівку не відвідувати інавгурацію, але також прийшов на урочистий прийом до “Українського дому”.

Порожні крісла інавгурації

Поки БЮТ зализувало рани, свято регіоналів було у самому розпалі. Кортеж новообраного глави держави прибув до будівлі Верховної Ради без запізнень, за п’ять хвилин до початку церемонії. Віктор Янукович спокійно вийшов з автомобіля, притримуючи полу піджака. На його обличчі не було жодної емоції. Журналісти, розчаровані короткою миттю “побачення” з новим президентом, почали вигукувати з натовпу:

— Виктор Федорович! Мы здесь!

Янукович, не зупиняючись, обернувся, стримано посміхнувся і, помахавши рукою, наблизився до дверей Верховної Ради.

А далі стався конфуз, який багато хто одразу запише до символічних ознак президентства Віктора Януковича.

Під’їзди Верховної Ради складаються з двох великих двостулкових дверей. Перші двері назустріч Януковичу відкрив зовнішній кордон почесної варти. А от з внутрішніми дверима сталось непорозуміння. Як пізніше розповіли “Українській правді” співробітники охорони парламенту, другі двері були відкриті заздалегідь, ще до того, як Янукович піднявся сходами. Але чи то через протяг, чи то з якоїсь іншої причини, коли Янукович підійшов до других дверей, вони…почали зачинятися.

Віктор Янукович уповільнився і навіть протягнув руку, щоб самому зупинити рух дверей. Йому на допомогу кинулись два співробітники охорони. Новий президент малопомітно хитнув головою на знак подяки і увійшов до Верховної Ради.

В цей час спікер Володимир Литвин закінчив зачитувати перелік іноземних делегацій.

— Шановні народні депутати, гості Верховної України, прошу зустрічати новообраного президента України Віктора Федоровича Януковича!

Лідер Партії регіонів увійшов під парламентський купол…

— Що ж вони наробили! — не витримав хтось із журналістів, що дивився церемонію на великих плазмових панелях.

Кадри, які на всю країну транслювалися з зали Верховної Ради, назавжди залишаться в пам’яті майбутніх поколінь як символ непереборної ненависті та зневаги однієї частини парламенту до іншої, переможених до переможців. У залі засідань зяяла велика червона пустота депутатських крісел фракції БЮТ. Між цим острівком безлюдності та сектором Партії регіонів, по центральному проходу до трибуни крокував Віктор Янукович.

Після урочистого гімну лідер регіоналів зачитав та підписав присягу президента України. Найяскравішою виявилась церемонія передачі новообраному президенту символів влади. Отримавши печатку глави держави, Янукович взяв її в руки наче гантелю і зі щирою усмішкою підніс над головою.

Ще виразніше Віктор Янукович вчинив з посвідченням президента України. Продемонструвавши документ залу, він проігнорував солдата почесної варти, що простягував йому подушку, і з красномовною радістю дитини поклав його у внутрішню кишеню.

Неприхована радість нового президента викликала сміх і оплески залу.

— Ну, молодець, хоч трохи пошуткував! — коментував пізніше Тарас Чорновіл, — Дасть Бог, може все буде нормально — хоч щось людське в ньому ще є…

Заклятий ворог Чорновіла — Ганна Герман охоче і з натхненням розповідала про свої враження.

— Все було дуже красиво. Дуже. Ну й що, що двері зачинялись? Йому дійсно важко було йти на посаду. І ці двері довго не відчинялись Віктору Януковичу. Зате я бачила сльози в очах Олександра Лавриновича...

За лічені години статус Герман як наближеної до Януковича особи нарешті набув офіційного змісту. Втім, на той момент вона була ще депутатом.

— Ким ви себе бачите при новому президенті? — спитала “Українська правда” в Герман ще до першого указу Віктора Януковича.

— Чесно кажучи, я б залишилась звичайнісіньким народним обранцем…

— Пам’ятаєте, ви казали, що коли Янукович стане президентом, то залишите політику?

— Так, пам’ятаю… І дуже б цього хотіла. Але якщо я знадоблюся новому президентові, я буду працювати там, де від мене буде найбільша користь.

Джерела “Української правди” стверджують, що на той момент Ганна Герман вже знала, яку посаду готував їй Віктор Янукович. Більше того, нібито напередодні вона категорично відмовлялась працювати заступником глави адміністрації, якщо її очолить Сергій Льовочкін. Що стало компромісом, вже ввечері після призначення Ганна Герман розповіла сама:

— Я дуже люблю цю елегантну молоду людину (Сергія Льовочкіна — УП). Але коли ми обговорювали з президентом формат нашої роботи, то говорили, що працюємо з президентом напряму. Я так звикла і так мені зручніше.

Після офіційної церемонії одними з перших в кулуари вийшли Віктор Пінчук з дружиною Оленою. На питання журналістів, що більш за все їх схвилювало, Пінчук взяв жінку під руку і відповів:

— Знаєте, нам було дуже приємно, що, коли наш тато Леонід Данилович увійшов до зали, всі аплодували…

Леонід Кучма був єдиним президентом України, який прийшов на інавгурацію Януковича. Леоніда Кравчука, як і Віктора Ющенка, в залі не було. Соратники останнього пояснювали це як попередження новообраному главі держави з огляду на деякі його висловлювання стосовно Чорноморського флоту та позаблокового статусу України.

— Хотя, если честно, я этого не совсем понимаю…, — ділився своїми враженнями олігарх Вадим Новинський з депутатом Сергієм Ківаловим. — Все-таки, он президент и должен был присутствовать…

— А БЮТ? Ты видел это?! — з обуренням відповів “регіонал”.

— Ну, что поделаешь? Такая у них правовая культура…

— Ты знаешь, дело даже не в этом! Просто обидо: мы ведь в 2005-ом пришли на Ющенко…

У цей момент до компанії приєднався харківський мільярдер Олександр Ярославський. Він по-дружньому обнявся з Новинським і, почувши кінець розмови, здивовано спитав:

— Слушай, а кому это они кресло выносили в ложу правительства?

— Ну, наверное, Ющенко, — відповів Ківалов.

Втім, пізніше Герман розповіла, що це приготування стосувалося Юлії Тимошенко. “Вона виїхала до Верховної Ради і навіть під’їхала, ми про це дізналися і винесли їй крісло, але вона не захотіла увійти в зал. Прикро”, — пояснювала Герман.

Секретаріат знову став адміністрацією

Після інавгурації Віктор Янукович прибув на Банкову, де прийняв рапорт від керівництва силових структур України. Ходою “в розвалочку” він обійшов подвійний ряд почесної варти та зайшов у секретаріат президента.

На церемонію ледь встиг глава СБУ Валентин Наливайченко, який єдиний серед присутніх керівників брав участь у інавгурації в парламенті. Уже після завершення процедур на Банковій Наливайченко поспішив до автомобіля, не надто тихо розмовляючи по телефону.

— Як у нас справи? Все нормально? — говорив Наливайченко невідомому співрозмовнику. — Скажи Кондратюку, що загрозу знято!

— Про яку загрозу ви говорите? — запитали в глави СБУ журналісти, які стали свідком цієї розмови.

— Я не знав, що ви чуєте... — здивовано відповів Наливайченко і спробував віджартуватися. — Та це у нас така професійна термінологія.

Насправді, як з’ясувалося, зранку в день інавгурації невідомий заявив у СБУ про замінування шляху, яким Янукович мав прибути до парламенту. Очевидно, саме це мав на увазі Наливайченко.

Коли Янукович піднявся на четвертий поверх секретаріату, там на нього для передачі влади чекав Ющенко, який приготував своєму наступнику сюрприз. Він забрав свої меблі та з точністю відновив у кабінеті президента інтер’єр Леоніда Кучми.

Таким чином, Янукович тепер даватиме команди, сидячи за столом, за яким колись йому доводилося звітувати президенту Кучмі.

Але не тільки це свідчило про ментальний зв’язок цих двох людей. Буквально в першу годину після вступу в повноваження Янукович видав декілька указів. Він реорганізував секретаріат президента у адміністрацію та призначив її керівником Сергія Льовочкіна. Якщо це кадрове рішення було очікуване, то чергове перейменування канцелярії глави держави офіційно пояснити ніхто не наважився.

Неофіційно джерела на Банковій розповіли, що таким чином Янукович вирішує декілька задач. По-перше, перейменування означає реорганізацію секретаріату, що дозволяє спростити процес звільнення співробітників з команди Ющенка.

По-друге, новою назвою канцелярії Янукович на психологічному рівні хоче закріпити вплив на місцеву владу. “Якщо існують обласні та районні державні адміністрації, то повинна існувати і адміністрація президента, на якій замикається ця вертикаль”, — зазначило джерело в новій команді.

По-третє, звернув увагу співрозмовник, в законі “Про державу службу” немає згадки про секретаріат президента. Це начебто дозволило його співробітникам окремою постановою уряду встановити собі завищену зарплату. А тепер, після перейменування в адміністрацію президента, оплата праці чиновників на Банковій знову визначатиметься законом. Тобто буде знижена. Таким нехитрим способом Віктор Янукович спробував у перший день завоювати популярність.

А вже під вечір на Банковій змінили табличку. Чавунну плиту “адміністрація президента”, яка висіла тут в часи Кучми, знайшли десь на складі та повісили замість надпису “секретаріат президента”.

“Все олигархи едут в гости к нам”

Прийняття з нагоди інавгурації було організовано в “Українському домі”. П’ять років тому тут же, тільки ввечері, після концерту в Палаці “Україна”, проходив бенкет на честь обрання Віктора Ющенка. Цього року вступ президента на посаду обійшовся без культурної програми.

Оскільки тусовку зібрали вдень, то гостям довелося відмовитися від заготовлених смокінгів.

— Тепер буду носити його на прийняття в японське посольство з нагоди дня імператора, — розповів Владислав Лук’янов, який минулого тижня хвалився, що з нагоди свята потратився на урочистий наряд.

Щоправда, враховуючи чутки про призначення Лук’янова губернатором кудись аж на Вінниччину, замість смокінгу йому доречніше було би придбати пару добротних гумових чобіт.

Чи не єдиним на захід у фраку прийшов Іван Фурсін — молодший партнер Дмитра Фірташа в РосУкрЕнерго — чим нагадував офіціанта. На церемонію цих двох олігархів супроводжував екс-міністр енергетики Юрій Бойко. Своєю появою саме в такому складі вони нарешті зняли всі сумніви про те, хто і чому створював газового посередника.

...Поступово на сходах “Українського дому” утворилося велике скупчення прихильників Віктора Януковича. Охорона не встигала оперативно перевіряти запрошення, тому багатьом поважним людям довелося стояти в черзі. Тут Рінат Ахметов тепло розцілувався з найнятим ним для Януковича американським політтехнологом Полом Манафортом.

Раптом в натовпі проти течії почав рухатися російський олігарх Вадим Новинський.

— Ти куди, Вадим? — запитав у свого партнера Рінат Ахметов.

— Я забув перепустку, — пояснив Новинський, якого охорона не впізнала в обличчя.

Стоячи в загальній черзі на прохід через охорону “Українського дому”, Ахметов символізував своє становище за результатами першого дня президентства Януковича: після призначень на Банковій виявилось, що новий президент майже обійшов увагою головного спонсора партії.

— З вами погоджували призначення Сергія Льовочкіна? — запитала у Ахметова “Українська правда”

— Зі мною? Ні. Це особисте рішення президента.

— Вас не замучує те, що Льовочкіна вважають ставлеником іншого фінансового крила — Дмитра Фірташа?

— Ні, я думаю, що це нічий ставленик. Я вважаю, що це ставленик Віктора Федоровича. Так і повинно бути. Тепер вже він президент…

Ахметов попередив присутніх, що недовго побуде на прийомі, бо треба летіти в Донецьк на вирішальний матч “Шахтар” — “Фулхем”.

— Ви не боїтеся, що своїм приїздом новий президент закладе погану традицію для клубу? Бо коли на матчі ходив Кучма, то в “Динамо” завжди були проблеми.

— Та не вигадуйте! — віджартувався Ахметов. — Янукович постійно ходить на футбол. Ми сто разів разом програвали і сто разів вигравали.

Символічно, що врешті Янукович таки не поїхав на матч, а “Шахтар” хоч и зіграв у нічию, за сумою двох матчів програв, вибув з турніру та втратив звання володаря Кубка УЄФА.

Невдовзі до дверей “Українського дому” піднявся інший впливовий гість — Ігор Коломойський. Два роки тому лідер групи “Приват” стверджував, що “Янукович і його компанія — це усталена, добре структурована, згуртована і цинічна промислово-політична корпорація, яка переконана, що її інтереси вище інтересів країни і народу”.

Невдала приватизація Одеського припортового заводу і погіршення стосунків з Тимошенко змусила олігарха змінити точку зору. Символічно, що червоною доріжкою до дверей “Українського дому” Ігор Коломойський підіймався, тримаючись в тіні одягненої в біле Юлії Новикової, сестри нового глави адміністрації президента.

— А чому ви не привіталися з нею? — запитала “Українська правда” в олігарха з женевською пропискою.

— З ким? А хто вона?

— Сестра Льовочкіна…

— Що, серйозно? Буду знати. Ну а ви мені скажіть, ну що, “справедливість перемогла”?! — чи то запитуючи, чи то стверджуючи звернувся Коломойський, хитро усміхаючись.

— Вам краще знати. Ви ж більше не збираєтеся в еміграцію? — нагадала “Українська правда” Коломойському його намір виїхати з України за президентства Тимошенко.

— В еміграцію? Навряд чи, — розсміявся Коломойський, який на останньому етапі все ж таки встиг проінвестувати в Януковича.

Останнім до “Українського дому” під’їхав посол України в Москві Костянтин Грищенко. Але охорона його не пустила на центральні двері, хоча ця людина має всі шанси очолити Міністерство закордонних справ за Януковича.

— На жаль, уже під’їжджає президент. Ідіть через чорний хід, — порадив Грищенку співробітник з рацією, що стирчала з вуха.

Саме прийняття пройшло в режимі недопуску преси. Для журналістів Партія регіонів влаштувала тільки пряму трансляцію урочистого заходу, яка здійснювалася на екранах штабу Януковича в готелі “ІнтерКонтиненаль”.

Випадково чи спеціально, але так сталося, що зйомка здійснювалася з двох точок, які почергово показували то Віктора Януковича, то Ріната Ахметова. Обидва вони отримували привітання, при цьому черга біля олігарха час від часу ставала такою ж масовою, як і біля нового президента.

Гості збивались у групки, радісно спілкуючись з зірками шоу-бізнесу, дипломатами та олігархами. Іноді на екрані з’являлись досить неочікувані поєднання: наприклад на мить в одному колі зустрілися Ахметов, Коломойський та Леонід Кучма…

Нескінченні подяки і промови дивували тим, як швидко в країні змінилась еліта. У жвавому натовпі можна було побачити і зовсім невідомих людей, і радісні обличчя вже забутих персонажів.

Єдині, хто віддалено нагадував, в яких реаліях жила країна ще місяць тому, були Давид Жванія та Микола Мартиненко. Обидва “любих друзя” прийшли одразу після засідання фракції “Наша Україна Народна самооборона”, де вони вкотре агітували соратників почати переговори про нову коаліцію...

Врешті-решт, цей день в житті Віктора Януковича закінчився. Він чекав його довше за всіх трьох своїх попередників на посаді глави держави. І, мабуть, особисто для нього ніякий Майдан, ніяка революція за своїм значенням не зрівняються за масштабом з тими почуттями, які він пережив у мить своєї інавгурації.

Мустафа НАЙЄМ, Сергій ЛЕЩЕНКО