Відповідь України

“Ето Кірілови?” — здивовано питав один офіціант іншого в кафе по вулиці Володимирській, задивившись на маніфестацію священиків та цивільних із синьо—жовтими прапорами й транспарантами. “Нє, ето ж наши!” — гуртом відповіли йому колега й клієнти.

“Голова” багатотисячної хресної ходи — першоієреї Української православної церкви Київського патріархату — в цей час уже була на Михайлівській площі, а “хвіст” ще був на розі більвару Шевченка й вулиці Володимирівської, неподалік від кафедрального Володимирського собору, де перед тим відбулася Божественна Літургія, яку відслужив Патріарх Київський Філарет. Уздовж на тротуарах, в арках, на ґанках під’їздів, на балконах стояли кияни, привітно споглядаючи вбраних у вишиванки чоловіків і жінок та єпископів і священиків у празникових ризах. “Київська Русь тут, ми у себе вдома, — каже в коментарі “УМ” протоієрей УПЦ КП Олександр Фадєєв, корінний киянин, чий батько свого часу був священиком у Володимирському соборі. — Це наше свято. Задача всякого хресного ходу — освячувати повітря. А Бог з неба покропить — і все освятить. Коли нема звідки ждати допомоги — тоді з’являється Божа поміч”.

Хресний хід УПЦ КП, приурочений державному святу — Дню Хрещення Київської Руси—України — вдався на славу. Столиця давно не бачила таких масових українських демонстрацій. За різними оцінками, хода зібрала до 15 тисяч учасників. Відповідь Української церкви на візит московського патірарха Кирила та його підтримку режимом Януковича вийшла сильною й гідною, хоча влада багато зробила для того, аби не допустити в Київ патріотичних вірян з областей.

Дружня атмосфера, усмішки, сяючі очі тисяч людей. У лавах — представники православних парафій з усієї України. Ось іде шістдесятник Василь Овсієнко у вишиванці, якого напередодні завернули на російському кордоні. Неподалік — науковець Максим Стріха, Олег Тягнибок, депутат від БЮТ Павловський. Поряд — хлопці з Чернігівщини, жіночки зі Львова, чоловік із Донеччини. Михайло Іванович з Горлівки каже, що якихось утисків УПЦ Київського патріархату на Донбасі не помітив. “Якщо людина за гроші робить, то утисків боятиметься, а якщо за ідею — Бог вислухає і не дасть чіпати”. Донеччанин переконаний, що “Кирил — це чужий замполіт у нашій армії”, і запевняє, що приїхав на свято, аби ствердити: у нас є своя церква.

Священство “западенців” і “східняків” іде попереду, співаючи молитви. Далі, в середовищі вірян, постійно “спливають” політичні теми: рейтинги партій, підтримка конкретних політиків. Одна жінка починає скандувати “Геть Кирила з України!”, але її спиняють: мовляв, наша маніфестація — не “проти”, а “за”. Симпатичні дівчата роздають глянцеві летючки з благословенням—тропарем Патріарха Київського і всієї Руси—України Філарета. “Ми шануємо і поважаємо братні православні народи, бажаємо жити з ними в єдності віри й молитви, щоби єдина Помісна українська православна церква була церквою—сестрою, рівною за гідністю з церквами Константинопольською і Московською, Грузинською, Румунською й іншими. Але ми не можемо сприйняти, коли замість єдності у Христі нам хочуть нав’язати єдність під владою іноземного ієрарха”, — зазначивпредстоятель УПЦ КП у посланні 28 липня.

То там, то там заспівують патріотичних пісень. Ось крокує Левко Лук’яненко, багаторічний політв’язень. “Російська церква сіє зневіру в нашій державності, вона проти української мови, проти подолання наслідків колоніалізму, — охоче ділиться Левко Григорович своїми спостереженнями. — Вона бере участь у наших виборах. Це політична, а не релігійна організація. Так звана Українська православна церква Московського патріархату постійно демонструє свою залежність від Москви, до неї вона ближча, ніж до українського народу”.

Хресна хода все ж не політична акція, тому її організатори прохали учасників не брати з собою прапорів та іншої символіки різних партій. Однак траплялися стяги ОУН і “Братства”. А ревнителі ВО “Свобода” масово роздавали учасникам походу прапорці з партійним логотипом.

Із боків колони та на Володимирській гірці маніфестантів супроводжували сотні патрульних міліціонерів, однак жодного ексцесу не трапилося. Закінчилася акція святковим молебнем біля пам’ятника святому князю Володимиру—Хрестителю.

Ярослава МУЗИЧЕНКО