Валентина Теличенко: “Кожен причетний до арешту Луценка за три місяці мусить стати обвинувачуваним”

Минулого тижня Європейський суд з прав людини ухвалив прецедентне рішення у справі українського екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Вперше у практиці цієї інституції були офіційно визнані політичні переслідування всередині країни, яка претендує на статус демократичної. Про перспективи нової правничої ситуації Тиждень спілкувався з Валентиною Теличенко, яка представляє інтереси колишнього очільника вітчизняного МВС у Європейському суді.

У. Т.: Пані Валентино, цими днями Євросуд визнав незаконним арешт Луценка та утримування його до суду під вартою. Які перспективи відкриває це рішення і для самого ув’язненого, і для судових розглядів у його справі?

— Європейський суд консттував наявність політичних мотивів у цих обох рішеннях — як про затримання, так і про арешт, потрактувавши їх як свавільні й незаконні. А отже, надалі під час звернення до Страсбурга із заявою про порушення права на об’єктивний розгляд (а це необхідно, щоб скасувати всі присуди української Феміди) Луценко дістане помітні шанси на визнання, що вітчизняні судді винесли вирок під політичним тиском. Тобто даний висновок є надзвичайно важливим для скасування того вироку, що вже ухвалений Печерським судом, і другого, який оголосять за тиждень-два. З огляду на те, як суддя старається з цим другим вироком, сумніву в тому, що він буде обвинувальним і незаконним, не виникає. Як і в присутності політичного замовлення. Нещодавно оголошене рішення Європейського суду не залишає шансів жодному з цих вироків.

Окрім того, воно дає підстави стверджувати, що група осіб за попередньою змовою скоїла злочин. Наявність мотиву вже доведено, адже Європейський суд визнав політичний характер переслідування. Зокрема, це свідомо незаконні затримання й арешт (стаття 371 КК України), порушення права на захист (стаття 374), ухвалення судом свідомо неправосудного рішення (стаття 375), втручання в діяльність судових органів (стаття 376). Це все злочини.

У. Т.: У нашій державі якось не заведено карати за переступи, передбачені цими статтями...

— Мимоволі спадає на думку: “Хто ж його посадить? Він же пам’ятник”. Але тепер, мабуть, доведеться... Злочин не повинен залишитися без покарання. Інакше кажучи, всі, хто причетний до незаконного затримання й арешту Луценка, не пізніше ніж за три місяці відтепер повинні стати обвинувачуваними. Якщо ГПУ не почне відповідних проваджень, ми виходимо ще одну справуу Європейському суді. Так, процес у Страсбурзі щоразу тривалий, але альтернатива — лише самосуд. А це небезпечно. Я багато спілкувалася з Юрієм Луценком за останні півтора року, тож упевнена, що в нього вистачить витримки, мужності й наполегливості пройти через усі необхідні процедури в межах законності.

У. Т.: Чи має вирок у його справі прецедентне значення для інших українських політв’язнів?

— Обов’язково. У рішенні про незаконні затримання й арешт Юрія Луценка вже навіть згадано переслідування Юлії Тимошенко. Понад те, це рішення дає важливий прецедент у практиці Європейського суду загалом: зокрема, його може бути використано у справі “Маґнітскій проти Росії”.

У. Т.: Які перспективи є сьогодні для подань до Європейського суду від Юлії Тимошенко та Валерія Іващенка?

— Не сумніваюся, що буде виявлено великі порушення статті 6 Конвенції про право на справедливий суд, які дадуть змогу скасувати вироки української Феміди. Тепер уже наважуся стверджувати, що встановлять і політичну мотивацію кримінального переслідування. Оскільки цим трьом людям не було забезпечено лікування в належному обсязі, як, зрештою, і майже всім, хто перебуває в місцях позбавлення волі й потребує лікування, то загалом призначені Європейським судом компенсації будуть помітними. Переконана, що сьогоднішні політв’язні докладуть максимум зусиль, аби через регресні позови стягнути всі кошти, які держава Україна змушена буде заплатити зі свого бюджету, з фізичних осіб, котрі вчинили незаконні дії.

У. Т.: А як бути із правом на здоров’я звичайних, неполітичних в’язнів? Чи є і для них механізми захисту?

— Що казати про право на медичне забезпечення, коли навіть харчування є вкрай незадовільним? Пенітенціарна система — окремий світ, де корупція зашкалює. Якщо родичі чи друзі за межами зони мають кошти, то ув’язнений дістане і продукти, і медичні засоби, і можливість пролікуватися за межами колонії чи ізолятора. Якщо фінансове забезпечення відсутнє, треба готуватися до найгіршого. Надія тоді — лише на витривалість, закладену генетично.

У. Т.: Ви кажете про регресні позови. Чи означає це, наприклад, що Юрій Луценко позиватиметься з конкретними чиновниками, аби ті €15 тис. штрафу, що їх присудили Україні в Європейському суді з прав людини, стягли не з держави, а з конкретних осіб?

— Спочатку сплатити присуджені компенсації зобов’язана держава. А потім позиватися до конкретних осіб, щоб відшкодувати за їхній рахунок цю суму, повинна прокуратура, бо саме на неї покладено функцію представляти владу в судах. Кримінальні справи проти суддів, прокурорів, слідчих, які причетні до політичних справ, також має порушувати саме вона. А кошти, виплачені державою за рішеннями Європейського суду, треба буде включити як завдані збитки. Не віриться, що так буде? Буде. Критична маса накопичується занадто швидко. Ще жоден диктатор не виявився вічним.

У. Т.: Нещодавно припинено кримінальне провадження у справі Кучми. Чи згодні ви з цим рішенням?

— Підозри щодо причетності Леоніда Кучми до вбивства Георгія Гонгадзе нікуди не зникли. Єдиний спосіб уладнати ситуацію — провести об’єктивне досудове слідство й розгляд у суді по суті. Скасування постанови про порушення кримінальної справи після того, як слідчі дії за нею вже було закінчено, а Генеральна прокуратура виконувала останні формальності перед тим, як передати її до суду, не тільки не розвіяло підозр, навпаки, воно зміцнило їх. Тож попереду ще одна заява Мирослави Гонгадзе до Страсбурга. І ще одна ганьба нашій державі через замовне вбивство журналіста й можливу причетність до цього колишнього президента.

У. Т.: Якщо влада, попри обіцянки, не виконає рішення Страсбурга, якими будуть наслідки такого кроку для України?

— Ігнорування рішень Європейського суду з прав людини може призвести до призупинення членства держави у Раді Європи. Це, своєю чергою, закреслює всі перспективи інтегрування як у політичну, так і в економічну євроспільноту. Крім того, втрата статусу демократичної держави спричинить застосування індивідуальних санкцій проти осіб, безпосередньо причетних до порушень прав людини, як сталося з держчиновниками, пов’язаними із загибеллю адвоката Сєрґєя Маґнітского. Крім того, це вплине на перспективи України загалом як економічного партнера. Уряд Азарова сьогодні шукає можливостей дістати додаткові кредити МВФ. Але нечесним і непорядним не позичають, про це треба пам’ятати. Сваволя та беззаконня завжди є джерелом нестабільності, а нестабільні партнери нікому не цікаві, що в економіці, що в політиці.

Алла ЛАЗАРЕВА