В тінь ідуть пенсіонери

Основними “тіньовиками” в Україні є молоді люди, донедавна вважав автор і переконував у цьому читачів. Однак виявляється, що у тіньовий сектор маршем пішли люди похилого віку з науковими ступенями.

У 1996-1997 роках машинобудівний завод, на якому автор працював заступником директора з економічних питань, укладав взаємовигідні угоди з Київським університетом харчових технологій.

Негласною умовою було те, що завод сплачує науковцям половину сум безготівковим способом, половину — готівкою. З іноземними фірмами вони працювали винятково “у готівці”.

Тоді це видавалося епізодом, не вартим уваги. Пізніше це явище стало масовим. Воно охопило пенсіонерів, які працювали охоронцями, молодшими бухгалтерами, прибиральницями, робітницями з догляду за дітьми.

У приватних вузах викладачі отримували невелику офіційну зарплату, а основна частина видавалася готівкою. Це стало нормою ще з 1997 року, коли НБУ дозволив платити за продукцію готівкою. Поступово ця практика поширювалася.

Перелом у свідомості науковців та викладачів настав з початком кризи. Саме тоді Пенсійний фонд у зв'язку з браком коштів відмовився враховувати роботу науковців за сумісництвом.

У науковців, кому пенсії призначалися за новими правилами, без врахування зарплати за сумісництвом, вони виявилися на 50-100% менше, ніж у тих, хто отримав їх до 1 вересня 2008 року. Науковці і їх роботодавці почали шукати вихід.

Науковці почали переходити з легальної роботи на роботу за “чорним налом”. Роботодавці теж збагнули, що втрата 7% на переведенні безготівкових сум у готівку менша за виплату 15% податків та 34% відрахувань у Пенсійний фонд.

Поступово на готівку перейшли й деякі наукові заклади, які сплачували зарплату сумісникам тільки “у конвертах”. Літнім працівникам це сподобалося. На готівку перейшли і працівники державних установ, які надають підприємцям негласні інформаційні послуги. Розрахунок провадиться у валюті, починаючи з 200 доларів.

Згадалося і інше. Ще у 1993 році рішенням київської міської державної адміністрації завод харчового обладнання, який розміщався у церкві 19 століття на Контрактовій площі Києва був переданий обласному управлінню НБУ.

Тяганина з передачею будівлі була довгою, тож банкіри були зацікавлені у швидкому виселенні заводу. При цьому автор бачив, як фінансисти розраховувалися з вантажниками готівковими доларами.

Не дивно, що документів на оплату прокладання бокової дороги з основної траси до будинку тодішнього голови НБУ в природі не існує. Вона будувалася за готівку. Чи не з тих часів пішла звичка платити виконавцям робіт готівковими доларами?

Але повернімося до науковців НАНУ. Багато з них працюють і після виходу на пенсію. Нічого іншого вони не вміють. Молоді науковці, захистившись, переходять на викладацьку роботу, де можна заробити більше, або виїздять за кордон.

Середній вік науковців в інститутах НАНУ перевищує 60 років, тому вони вимушені вибирати: або, працюючи легально, раз на два роки переглядати пенсію, яка збільшиться на 50-70 гривень, або покинути офіційну роботу і працювати неофіційно, отримуючи значно більшу зарплату “чорним налом”.

Перший випадок більше стосується вчених, яким для наукової роботи потрібна інструментальна база інституту. Другий — тих, яким достатньо стола і комп'ютера.

Багато літніх науковців живуть з дітьми-внуками в елітних будинках, де оплата за квартиру сягає 700-1000 гривень на місяць. За новими правилами отримання комунальних пільг, вони мають право сплачувати не більше 10% суми доходу.

Пенсія у пенсіонера-науковця зазвичай становить 1500-4000 гривень. Тобто, не працюючи, він може сплачувати 150-400 гривень. Як бачимо, різниця суттєва. На цій різниці може зекономити 550-600 гривень в місяць.

Таким чином, працюючи в тіні, пенсіонер-науковець, не прив'язаний до інструментальної бази інституту, може отримати зиск 850-1200 гривень на місяць.

“Ти займаєшся дивними справами: вчиш пенсіонерів-науковців дурити державу”, — з усмішкою сказав літній знайомий автора.

Насправді це держава дурить народ. Це вона створила умови для того, щоб громадяни відповідали їй взаємністю. Автор лише оприлюднив розрахунки, зроблені на прохання знайомого науковця-фізика — майбутнього пенсіонера.

Звичайно, все написане стосується не тільки до науковців, які отримують 80-90% розрахункової зарплати, тоді як працівники інших сфер — у півтора рази менше, а тому зиск нелегальної роботи для них має ще більші вигоди.

Просто так склалося в Україні, що рахувати прорахунки влади в економічній сфері, чи, точніше, у сфері економічних відносин, майже нікому. Нікого не цікавить, скільки держава втрачає у результаті своїх непродуманих дій.

Ось і зараз з'являються публікації щодо політики деяких урядовців, які вирішили розвивати енергетику без головних споживачів — промисловості. Автор добре знає, хто і що за цим стоїть. Згодом він прорахує збитки держави, які опосередковано ляжуть тягарем на всіх громадян, у першу чергу пенсіонерів.

То чи треба стверджувати, що тіньова економіка — це погано, якщо вона дозволяє громадянам, у тому числі й пенсійного віку, виживати?

Марко ОЛІВЕНСЬКИЙ, кандидат економічних наук