У полоні ілюзій: як маленькі перемоги Зеленського ведуть Україну до великої поразки

Якщо авантюрні дипломатичні поступки заради відновлення переговорів з Росією були планом команди президента, то факти (зростання кількості обстрілів, жертв, роздача російських паспортів, потік нових “гуманітарних” ешелонів озброєнь до ОРДЛО) свідчать, що цей план провалився.

Єдиним легітимним результатом миротворчого підходу Офісу президента до діалогу з агресором в очах суспільства стали обміни полоненими. 

Утім, це лише небезпечна ілюзія наближення до миру. 

У питанні звільнення незаконно утримуваних осіб Зеленський свідомо чи ні йде за російським сценарієм дестабілізації України, чим наражає на небезпеку мільйони людей на окупованих територіях.

Списки на звільнення остаточно затверджує Москва, а не Київ. Саме тому в одних і тих же автобусах до України повертаються змучені тортурами люди та  злочинці, які їх катували. 

Разом зі  Станіславом Асєєвим (український журналіст, який понад два з половиною роки провів у секретній тюрмі на території фонду “Ізоляція” у Донецьку) у ході обміну 29-го грудня минулого року бойовики видали  Євгена Бражнікова. Як стверджує Станіслав та інші свідки, цей нелюд жорстоко знущався з ув'язнених в “Ізоляції”.

Яким чином та з чиєї ініціативи причетний до тортур українців в ОРДЛО (а не військовополонений чи звичайна цивільна людина) потрапив до списків на обмін — невідомо. 

Хай там як, а з мовчазної згоди Києва проросійські кати повертаються в Україну на рівні зі своїми жертвами. 

Це викликає закономірну хвилю обурення та конфронтацію українського суспільства, що, безумовно, грає на руку Росії.

Другий висновок ще більш очевидний: у пошуках необхідних Зеленському “маленьких перемог заради великого результату” перемовники в Офісі президента готові до найнебезпечніших компромісів з Москвою та окупантами. 

Гірше, що дивні обставини звільнення Бражнікова фактично провокують бойовиків до вчинення нових злочинів. Зокрема, до поповнення “обмінного фонду” ні в чому невинними жителями ОРДЛО у будь-який момент. 

Чого їм боятися, якщо Москва може запросто повернути своїх посіпак Україні у рамках наступного обміну?

4-го березня (через місяць після звільнення та заяви Асєєва) СБУ оголосило підозру у знущанні з людей Бражнікову. 

Чи зацікавлена держава Україна у прозорому та справедливому суді над ним — велике питання з огляду на перебіг іншої резонансної справи, де фігурує організатор тієї самої секретної тюрми в “Ізоляції” Роман Лягін. 

Лягін також відомий як колишній голова “центральної виборчої комісії ДНР”. Саме він керував псевдореферендумом 2014 року у Донецькій області, фейкові результати якого Москва використала як формальну підставу для утворення своїх квазіреспублік в Україні.

Лягін майже рік перебуває у київському СІЗО. 

За весь цей час Шевченківський суд не спромігся навіть розпочати розгляд звинувачень по суті: засідання переносились 6 разів, а на початку квітня колегія суддів взагалі взяла самовідвід. 

Всупереч вимогам кримінально-процесуального кодексу (та рішенню Верховного суду), фонд “Ізоляція” не має доступу до матеріалів слідства, оскільки не визнається потерпілою стороною. 

Фактичний саботаж з боку прокурорів та суддів призвів до того, що “батько ДНР” взагалі може вийти на волю! За нашою інформацією, термін тримання Лягіна під вартою спливає вже в середині травня. 

Звертаємо особливу увагу на закритість судового процесу від громадськості. 

4 травня 2020 року відбулось чергове засідання суду у справі Романа Лягіна, на якому заборонили були присутніми навіть представникам національних ЗМІ. 

Всупереч закону, судове рішення не було оприлюднено, тож ми не можемо навіть дізнатись, чи буде Лягіна притягнуто до відповідальності.

“Ізоляція” та колишні в'язні секретної тюрми “ДНР” звернулися з відкритим листом до президента Володимира Зеленського. 

Ми вимагаємо ініціювати розгляд матеріалів, на підставі яких фонд зухвало позбавили статусу потерпілої сторони, а отже  — можливості безперешкодно стежити за судовими слуханнями і сприяти розслідуванню. 

Ми вимагаємо оприлюднити обвинувальний акт прокуратури, адже знаємо, що з нього видалили епізод про захоплення Лягіним території культурного фонду. 

Зрештою ми вимагаємо пояснити: саботаж розгляду справи “батька ДНР” — це недбалість Офісу генерального прокурора чи прояв “миротворчої” політики Офісу президента щодо окупантів?

Будемо відверті: ми звертаємося до президента Зеленського, але не чекаємо відповіді. 

Насамперед ми розраховуємо на підтримку громадян, яким не байдужа доля сотень українських в'язнів Москви у підвалах ОРДЛО. 

Якщо Лягін, Бражніков та їм подібні нелюди не отримають справедливого покарання за свої злочини, наступною жертвою російської агресії може стати українська державність.

Любов МИХАЙЛОВА