У чиїх інтересах розчленують “Нафтогаз”

Крім того, найбільш привабливі сегменти газопостачання віддаються приватним газотрейдерам.

Наступним кроком напевно буде приватизація газових активів бізнес-групами, фаворитами серед яких є “Сім'я”, Фірташ та “Газпром”.

Епоха газотрейдерів

В 1990-х роках не було “Нафтогазу”. Постачали пальне газові трейдери, серед яких найбільш відомими були “Ітера”, “ЄЕСУ” та “Республіка”.

Перша в 1990-х роках постачала на ринок України природний газ. Обсяги оцінювались 23 млрд кубометрів, що робило її одним з найбільших постачальників поруч з “Газпромом”.

Назва компанії не раз спливала в процесі слідства у справі Павла Лазаренка. Американська прокуратура вважала, що він отримав від компанії хабар в обмін на право доступу на український ринок газу.

Пік діяльності другої компанії — ЄЕСУ — припав на 1995-1996 роки, коли річний оборот компанії досяг 11 млрд дол.

Успішність цієї компанії теж пов'язують з підтримкою Лазаренка, який у 1995-1996 роках був віце-прем'єром з питань паливно-енергетичного комплексу, а в 1996-1997 роках — прем'єр-міністром.

Керувала компанією Юлія Тимошенко, яка тоді ще не була політиком. Саме в цей період ЄЕСУ домінувала в торгівлі російським газом.

Компанія “Республіка” — згодом “Інтергаз” — працювала з туркменським газом ще за часів президентства Леоніда Кравчука.

У 1994 році вона рішення Кабміну стала ексклюзивним постачальником палива з Туркменістану і вела розрахунки за транзит з “Газпромом”. Компанія взяла на себе зобов'язання виплатити борги України перед Туркменістаном і забезпечила надходження газу на 664 млн дол. Керівником цієї структури був Ігор Бакай.

У 1998 році Бакай запевнив президента Леоніда Кучму, що газовий сектор найкраще віддати під контроль державної компанії і запропонував створити НАК “Нафтогаз України”. Мовляв, так ефективніше, менше корупції, і ціни будуть стабільнішими.

Така компанія була створена, і очолив її сам Бакай. За короткий час “Нафтогаз” перетворився на взірець корупції та інструмент збагачення чиновників.

Достатньо було пропрацювати на посаді заступника голови НАК чи її дочірніх компаній — “Укргазвидобування”, “Газ України”, “Укртрансгаз”, “Укртранснафта”, “Чорноморнафтогаз”, щоб перетворитися на мультимільйонера чи навіть мільярдера.

І ось прийшов час, коли влада вирішила розвалити НАК і розподілити мільярдні сектори роботи між своїми. Звісно, аргументується це бажанням побороти корупцію.

Кому ж перепадуть ласі ділянки?

Найкраще підготувалися до реорганізації структури Дмитра Фірташа. Два останні роки енергетикою керував його представник — Юрій Бойко, а “Нафтогазом” — людина Бойка Євген Бакулін. Звісно, можна припустити, що вони моделювали процес “дерибану” компанії під структури Фірташа.

“Реквізований” три роки тому Юлією Тимошенко газ компанії “Росукренерго” став фактично трампліном для старту газового трейдингу. Після стрімкого програшу держави у Стокгольмському арбітражі у 2012 році з підземних газових сховищ “Нафтогазу” було піднято 11,3 млрд кубометрів блакитного палива для РУЕ.

Україна повернула олігархові вилучений газ, і останні два роки той торгував ним, отримуючи великі прибутки. Адже він був куплений за цінами 2009 року.

Саме “фірташівські” обсяги дають підстави для оптимістичних заяв напередодні кожного урядового вильоту за маршрутом Київ — Москва. Активна закупівля газу для повернення олігархові боргу змушувала НАК купувати більше газу в минулі періоди.

Тепер же можна демонструвати дива ощадливості. Україна вже купила більше, ніж їй потрібно, і тепер вона може спалювати паливо, накопичене в сховищах.

Таблиця. Споживання газу в Україні, млрд куб м

Згадані 11,3 млрд куб м газу стали лише початком історії Фирташа. За одинадцять місяців 2011 року для його компанії Octchem Holding Ltd було імпортовано ще 4,2 млрд куб м газу. Структури бізнесмена не сиділи склавши руки і торік. За одинадцять місяців 2012 року в Україну було поставлено 7,4 млрд куб м газу.

Тобто протягом двох останніх років Фірташ фактично працював як приватний газовий трейдер. Не дивно, що він найкраще готовий до роботи в нових умовах. У яких саме?

Наприкінці 2012 року чиновники заговорили про необхідність виведення на ринок незалежних трейдерів. Тодішній голова правління “Нафтогазу” Євген Бакулін сказав: “Ми звертаємося до вас, промисловців, з пропозицією разом з нами взяти участь у вирішенні питання заведення трейдерів на український ринок газу”.

Ця заява збіглася з реорганізацією підприємств — “дочок” НАК. 27 грудня 2012 року “Укргазвидобування” і “Укртрансгаз” реорганізовані в публічні акціонерні товариства.

На думку директора енергетичних програм центру “Номос” Михайла Гончара, ці заяви означають початок процесу реорганізації “Нафтогазу України”. Підприємства, які в входять в компанію, отримають повністю автономний статус.

“Необхідність у “Нафтогазі” як надбудові підприємств видобувного та транспортного комплексів, зникне. Функції закупівлі та поставки газу промисловим споживачам будуть передані газотрейдерам, а НАК обслуговуватиме населення”, — говорить він.

Звісно, реформу вже публічно підтримали деякі представники газової галузі. “НАК і досі доставляла газ внутрішнього видобутку для населення. Просто бізнес уміє краще домовлятися, ніж “Нафтогаз”. Думаю, поява трейдерів — це правильний шлях”, — говорить президент Київського енергетичного клубу “Q-клуб” Олександр Тодійчук.

Він додає два речення, які не можуть не викликати подив: “Надходження до НАК змінюватися не будуть. Транспортування у нього залишається і видобуток від імені держави в рамках України теж залишається”.

Проте останні події показують, що надходження до НАК зміняться. До того ж, навряд чи державі вдасться утримати під контролем транспортування і видобуток газу. Що ж означатиме для держави реорганізація “Нафтогазу”?

Головне — це втрата найбільш прибуткового сегмента роботи — постачання палива промисловим підприємствам. Власне, це ті споживачі, заради яких Україна дотримується вкрай ганебного контракту з Росією, сплачуючи найвищу ціну в Європі.

Державі залишиться лише хронічний банкрут “Нафтогаз”. Він обслуговуватиме традиційно проблемні сектори — населення та комунальників, які сплачують за газ лише частину коштів, а все інше повинна компенсувати з бюджету держава. Повинна, але робить це з великими затримками.

Звісно, всі ці комунальні борги, накопичені за попередні роки, залишаться у НАК. Ці зобов'язання бралися з розрахунком на те, що компанія надовго залишиться монопольним постачальником палива промисловим підприємствам України.

Однак, як виявилося, достатньо кількох урядових рішень, і бізнесмени на кшталт Фірташа отримають собі мільярдні бізнеси, а держава опиниться з компанією-банкрутом та величезними зобов'язаннями.

Щоб залишатися у робочому стані, держава в особі НАК повинна отримувати переважно газ внутрішнього видобутку, і лише невелика частина потреб для комунальників буде постачатися за рахунок імпорту.

Роботи реформованому НАК вистачить.

Реального зменшення споживання газу не відбувається. За одинадцять місяців 2012 року населення спалило 14,3 млрд куб м газу порівняно з 15 млрд куб м за одинадцять місяців 2011 року. Це лише населення, до якого треба додати теплогенеруючі підприємства, які виробляють тепло для потреб населення. За 11 місяців 2011 року вони спожили 7,3 млрд кубометрів газу, а за січень-листопад 2012 — 6,9 млрд.

Але тут відсутній холодний грудень, який, очевидно, зрівняє рахунок. Стабільними залишаються і бюджетні організації, які спожили 715 млн куб м замість 772 млн.

І все ж таки, це геть інші обсяги.

Кому вигідно віддати постачання “промислового” газу до рук приватних трейдерів? Напевно, не державі. Ця схема вигідна передусім для самих трейдерів. Серед них напевно будуть представники “Сім'ї”, “Газпрому” та Фірташа.

Щоб зрозуміти, які обороти вони отримають, слід глянути на таблицю. Вона показує схему руху газу по Україні за 2012 рік. Щоб побачити все в доларах, треба помножити обсяги на поточну ціну: від 100 дол за газ внутрішнього видобутку до більш ніж 400 дол за тис куб м імпортованого блакитного палива.

Таблиця. Баланс надходження та руху газу по Україні, січень-листопад 2012 року порівняно з аналогічним періодом 2011 року, млн куб м

Джерело: НАК “Нафтогаз України”

За одинадцять місяців 2012 року промисловість спожила 21,4 млрд куб м порівняно з 24,5 млрд куб м у 2011 році. Допомогли енергозбереження і “зелені” проекти?

Причини зменшення споживання газу промисловістю лежать, скоріше, на зовнішніх ринках і в макроекономічній статистиці зниження промислового виробництва, яке невпинно падає, починаючи з четвертого кварталу 2012 року.

Якщо глянути на ці 21-25 млрд куб м, то можна зрозуміти, як виростуть цифри навпроти Octchem Holding Ltd. (Фірташ) чи “Газпромзбуту України” (дочірня компанія “Газпрому”).

Тим більше, що вони вже позначили свої інтереси в боргових зобов'язаннях “Укргазвидобування”. Компанія отримала кредити, заставою за якими є майнові права на поставку газу “Нафтогазу України”. Тобто, права на постачання газу промисловим підприємствам.

Перелік кредиторів дуже короткий: ПАТ “КБ “Надра” (заставою є 500 млн грн контрактів на поставку газу НАКа, та товарно-матеріальні цінності на 300 млн), ПАТ “Промінвестбанк” (600 млн грн), АТ “Сбербанк Росії” (майже 1,5 млрд. грн. забезпечення).

“Якщо ми бачимо, присутність “Надра” — то це Фірташ. Якщо “Сбербанк Росії”, то очевидні преференції для “Газпромзбут Україна”, — зазначає Михайло Гончар. Фірташ є власником “Надра Банку”, а “Сбербанк Росії” належить російському уряду, як і РАО “Газпром”.

Отже, під виглядом реформи може відбутися інший процес — перерозподіл найбільш стратегічно привабливого сектора економіки.

Тодійчук вважає, що у сфері впливу “Нафтогазу” не залишилося підприємств, за постачання газу на які варто воювати, і бізнес трейдерів тут буде більш успішним. Можливо, і так, хоча втрату стратегічного сектора навряд чи можна виправдати.

Які ж позитивні риси майбутньої реформи?

Передусім, за рахунок передачі ринку промислових споживачів трейдерам буде знижуватися закупівля газу у Росії в наступні кілька років. Де вони знайдуть на це мільярди доларів — це вже їх питання. Наприклад, перед “Газпромзбутом України” воно напевно не стоїть, а перед Фірташем, мабуть, так.

Приватизація “Нафтогазу”

Здача ринку трейдерам означає початок реорганізації НАК — приватизації.

На думку Гончара, борги створені навмисно для того, щоб на цьому етапі тримати активи НАКу “біля ноги”. Зокрема, це стосується видобувних активів “Укргазвидобування”.

Не можна виключати варіантів, що ці зобов'язання будуть перепродані кредиторами на користь газотрейдерів. “Наступні півкроку підуть на те, щоб приватизувати “Укргазвидобування”, незалежно від того, де вона буде — в структурі НАК чи поза нею”, — каже він.

Чи варто зупиняти цей процес?

Це робити не варто, вважає Тодійчук. На його думку, реорганізація “Нафтогазу” відбудеться за будь-якого сценарію, хоча це і робитимуть це непрозоро.

“Підприємства, скоріше за все, залишиться в рамках певного холдингу, але їх розділять. Не буде перехресного субсидування. Сьогодні вони працюють “в один котел”. Наприклад “Укртрансгаз”, який заробляє гроші, віддає їх НАК і фінансує себе за залишковим принципом”, — говорить експерт.

В разі сценарію прискореної приватизації підприємств видобувного сектора олігархам необхідно буде швидко вирішити питання з соціальної сферою. Тобто з цінами на газ для населення.

“Якщо буде реорганізація НАК, то потім відбудеться приватизація видобувних активів для їх остаточного переведення у статус корпоративних підрозділів того чи іншого угруповання. Для цього і необхідно позбутися “соціального” навантаження — продавати газ за максимально можливими цінами. Олігархічні групи можуть домогтися формування внутрішніх цін за ринковими принципами”, — каже Гончар.

Це треба зробити для того, щоб газ внутрішнього видобутку можна було продавати за ринковими цінами. Особливо з огляду на очікуваний профіцит палива всередині країни, який вже анонсував новий міністр енергетики та вугільної промисловості.

Доля окремих підприємств буде вирішуватися, виходячи з присутніх на них інтересів. Наприклад, “Укртранснафта” може залишитися під впливом групи “Приват”. Власнику групі Ігорю Коломойському цей контроль необхідний для дотримання інтересів у постачанні нафти на свої підприємства, зокрема, на “Укртатнафту”.

При цьому буде спостерігатися подальше падіння обсягів транзиту нафти через Україну, бо ні в компанії, ні в країні нема можливостей цьому зарадити.

Щодо інших видобувних підприємств, наприклад, “Чорноморнафтогазу”, експерти бачать багато сценаріїв. Наприклад, під прапорами нарощування видобутку до цього процесу може бути залучений приватний капітал. На це дає згоду держава.

Чий це буде капітал? Мабуть, того ж Фірташа. Компанія до останнього часу перебувала під контролем екс-міністра енергетики Юрія Бойка. Навіть славетні “вишки Бойка” купувалися через цю компанію. А Бойко є молодшим бізнес-партнером Фірташа, що вже не раз доведено.

Чого чекати далі? Після фінансових вливань “Чорноморнафтогаз” перейде під контроль приватних інвесторів. Схем для цього є багато. Можливий інший варіант: компанія залишиться у держвласності і буде обслуговувати чиїсь бізнес-інтереси.

Хоча, звісно, все може змінитися. Новий міністр енергетики Едуард Ставицький є учасником бізнес-групи під умовною назвою “Сім'я”. Він напевно захоче контролювати і “Укртрансгаз”, і “Укргазвидобування”, і “Чорноморнафтогаз”.

Всі ці структури поки що працюють на Фірташа, хоча є державними і повинні працювати на бюджет. Тож вони можуть лишитися формально державними, але вже працювати на друзів Олександра Януковича.

Крім інтересів “Сім'ї”, процес розчленування “Нафтогазу” буде стримуватися з популістських причин, які будуть важливими під час президентських перегонів 2015 року. Тому процес переходу держвласності у приватні руки буде пришвидшуватися.

“Газпром” напевно спробує взяти участь у приватизації якоїсь частини НАК. Її, безумовно, цікавитиме “Укртрансгаз”, який є втіленням контролю над газотранспортною системою України. Чи вдасться владі відмовити “Газпрому”?

Досі вдавалося, хоча часто складалося враження, що ГТС віддадуть. Але то були часи, коли “Укртрансгаз” “тримали” люди Фірташа. А що зробить “Сім'я”, коли отримає цей ласий актив?