Тепер на Латвію чекають нова коаліціада та створення нового уряду.На перший погляд, це не несе загроз для України — у країні є суспільний консенсус щодо того, що політичні сили, що представляють інтереси етнічних росіян, не мають бути представлені у виконавчій владі. Тож можна бути впевненими, що за будь-якої коаліції та уряду зовнішня політика Латвії залишиться проукраїнською.Втім, проблема полягає в іншому.Новий формат коаліції не видається стабільним. З високою ймовірністю, ця коаліція проіснує недовго.При цьому політична криза здатна ослабити голос Риги у зовнішньополітичних питаннях, що явно не на користь Києву.Спробуємо розібратися, як Латвія увійшла у політичну кризу і якою може бути нова коаліція.
Гомофобна криза
31 травня Сейм Латвії голосував за кандидатуру нового президента країни.Партія прем’єр-міністра Кріш’яніса Каріньша “Нова єдність” досить несподівано внесла на цю посаду кандидатуру свого однопартійця — міністра закордонних справ Едгарса Рінкевичса.Несподіваність полягала у тому, що кандидатура явно не була погоджена з коаліційними партнерами: партіями “Об'єднаний список” та “Національне об’єднання”. Навіть більше, було відомо, що ці партії були категорично проти цієї кандидатури. Неофіційно — через те, що Рінкевичс є відкритим гомосексуалом, а зазначені партії (особливо “Нацоб’єднання”) позиціонують себе як правих консерваторів.Втім, кандидатура Рінкевичса була винесена на голосування і несподівана здобула підтримку парламентської більшості.Замість двох коаліційних партій необхідні голоси додали дві опозиційні — Партія зелених та селян та “Прогресивні”.Таке голосування можна вважати початком глибокої кризи всередині коаліції.Адже стало зрозумілим, що партія прем’єра знайшла собі нову коаліцію. Тим більше, що “Новій єдності” від самого початку було непросто у коаліції із правоконсерваторами.Зокрема, вони не підтримали приєднання Латвії до Стамбульської конвенції та блокували закон про цивільне партнерство. Тож незадоволення “Нової єдності” своїми коаліційними партнерами було очевидним.Втім, прем’єр Кріш’яніс Каріньш від початку волів говорити не про переформатування коаліції, а про її розширення. Тобто про приєднання Партії зелених та селян та “Прогресивних” до чинної коаліції.Звичайно, що коаліційні партнери були явно не в захваті від таких планів.По-перше, таке розширення означало необхідність відмови від частини міністерських портфелів — треба ж щось отримати новим коаліціянтам, тоді як вакантним є лише один портфель — голови МЗС.Але є й інші причини. Зокрема, “Нацоб’єднання” виступає категорично проти входження до коаліції “Прогресивних”, заблокувавши його минулого року відразу після парламентських виборів.
Це крок пов'язують із нестабільними позиціями самого прем’єра у власній партії. Невипадково під час переговорів про збереження чинної коаліції з’явилася інформація про можливу заміну очільника уряду — на цю посаду “сватали” чинного міністра фінансів Арвілса Ашераденса, тоді як Каріньш займе вакантне місце голови МЗС.
Оновлення ж коаліції дозволяє відкласти питання про заміну прем’єра. Принаймні — до перших проблем.
Питання полягає лише в тому, які наслідки матиме цей крок. Адже очікування тут не дуже оптимістичні.
Союз лібералів та олігарха
Запропонований формат нової коаліції виглядає дещо дивним.
Найменше питань щодо входження до коаліції “Прогресивних” — ця політична сила виглядає найбільш ідеологічно близькою до “Нової єдності”.
Інша справа — Партія зелених та селян, адже ця політична сила має дуже токсичний імідж.
Вважається, що ключові рішення у ній належать не формальному керівництву, а мільйонеру та колишньому меру Венспілса Айварсу Лембергсу.
Навіть попри те, що у 2021 році Лембергса було визнано винним у хабарництві та відмиванні коштів та покарано позбавленням волі на п'ять років, це не завадило партії вже наступного року піти на вибори, висунувши Лембергса як свого кандидата у прем’єри.
До речі, саме це рішення й спричинило розкол у цій політичній силі.
Показово, що Лембергс довго воював із партією “Нова єдність”, звинувачуючи їх в отриманні фінансування та вказівок від Джорджа Сороса. Зокрема, саме цей олігарх намагався прикріпити до латвійських лібералів ярлик “соросоїдів” — аналог українських “соросят”.
Так само Лембергс активно критикував Едгарса Рінкевичса — не стільки за роботу на посаді міністра закордонних справ, скільки через його орієнтацію.
Тим більше входження до коаліції “Зелених” буде сприйнято у Латвії не дуже позитивно. Усі пам’ятають, як ця партія була при владі у 2014-2018 роках і як її критикували за корупцію. Зокрема, після виборів 2018 року для партій, що зайшли до Сейму, було неприйнятно створювати коаліцію із “Зеленими” — не меншою мірою, аніж із партією етнічних росіян “Злагода”.
Ще один важливий момент: якщо нинішня коаліція мала стабільну більшість, то потенційна — матиме перевагу лише в один мандат, що робить таку більшість дуже нестабільною.
Латвійські ЗМІ припускають, що цю проблему можна буде вирішити шляхом індивідуального приєднання до коаліції окремих депутатів з “Об’єднаного списку”. Проте ніяких ознак цього наразі не помітно.
У такій ситуації ширяться оцінки, що нова коаліція не триватиме довго і що незабаром на Латвію чекає нова політична криза, що може завершитися достроковими виборами.
Сценарій, який може виявитися вкрай неприємним для України.
Юрій ПАНЧЕНКО
Что скажете, Аноним?
[19:13 22 ноября]
21:10 22 ноября
18:30 22 ноября
18:20 22 ноября
18:10 22 ноября
17:20 22 ноября
[16:20 05 ноября]
[18:40 27 октября]
[18:45 27 сентября]
(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины
При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены
Сделано в miavia estudia.