ІТ-компанія NIX до війни мала 4000 айтівців у Харкові, тепер — 300. Як компанія вижила у війну. Інтерв’ю із CEO

Ігор Брагінський, 48, президент однієї з п’яти найбільших IT-компаній у країні NIX, говорить з Forbes із нового офісу в Будапешті. Його відкрили у квітні. До цього з 1994 року компанія фокусувалася лише на одній локації — Харкові. 

Нині другий за важливістю офіс в Харкові на вулиці Свободи вщент зруйнований. Інші два закриті. Ще в трьох припинено ремонтні роботи — ці офіси мали відкритися протягом 2022 року. У місті й області досі перебуває близько 300 працівників, але рівно стільки ж — у Будапешті. 

До кінця року Брагінський хоче розширити компанію на кілька сотень українців і угорців. Під нові масштаби у столиці Угорщини винайняли нове приміщення А-класу на 1000 працівників. Як харківська компанія вижила під російськими снарядами? 

Це скорочена та відредагована для ясності версія інтервʼю Ігоря Брагінського.

“Із-поміж великих клієнтів три закрили доступ одразу”

Де вас застала війна?

У Харкові. Дома в ліжку. Мені зателефонували о 6 ранку і сказали, що почалася війна. За годину зібрали валізу й поїхали, бо в мене п’ятеро дітей і один зовсім малий. 

Скільки працівників тоді було в Харкові?

Близько 4000. 200-300 людей перебували за кордоном. Якась частина працювала з Вінниці, Львова, Києва. Ми ж практично харківська компанія, без філій. На мить вторгнення було відкрито три офіси в Харкові, ще три перебували у процесі ремонту й готувалися до відкриття. Один із офісів, що тоді працювали — на вулиці Свободи — зруйнований. Оцінювати збитки зараз немає сенсу, бо це ще не кінець.

З якими показниками компанія увійшла в повномасштабну війну?

Темпи економічного зростання становили приблизно 20-30 % протягом останніх років. 2021-го ми інтенсивно зростали до вересня-жовтня. Коли з’явилися чутки про вторгнення, замовники поставили на паузу нові проєкти, і їх не було до травня 2022 року. Тому фінансові підсумки 2021-го я офіційно не підбивав. Тим паче ми не публічна компанія й такі речі не розкриваємо. 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ви говорили раніше, що не вірили в початок повномасштабної війни. Та все ж таки чи готувалася компанія й чи розроблялися плани з неперервності бізнесу (BCP)?

DOU пише, що кількість працівників у вас зменшилася на понад 700. Це відповідає дійсності?

Скільки зараз на бенчі?

Близько 100—150 людей, але це переважно оперативний бенч: прихворів, відпочиває тощо.  

Скільки працівників в ЗСУ?

Близько 50 людей. Ми нараховуємо їм повну довоєнну зарплату. Одягаємо їх, узуваємо, купуємо дрони, бронежилети, шоломи, рації, приціли, авто тощо. Ми допомагаємо як ніксівцям, так і взагалі ЗСУ всім, чим можемо.

Із перших днів війни запити сипалися просто градом. Зараз ситуація щодо матеріального забезпечення поліпшилась, і характер запитів змінився: передусім потрібні потужні технологічні пристрої. Ми витрачаємо на них щонайменше $1 млн (особисто я переказую близько $500 000) на місяць. А загалом від початку війни разом з іноземними партнерами ми задонатили вже понад $30 млн. Крім того, надсилаємо до Харкова гуманітарку. 

“Якщо підуть погані новини з фронту, замовники можуть знову впасти в паніку”

У вас є нові продажі з 24 лютого?

Так, але не такі великі, як я б хотів. Стартувало близько 20 проєктів, у кожному всього по 10—20 людей. Ми формуємо змішані команди, хоча замовники зазвичай наполягають суто на фахівцях у Європі. Більшість цих проєктів — ті відстрочені, на які ми чекали з вересня 2021 року. Інша проблема — почалась економічна рецесія. Вона призвела до того, що багато компаній заявили про повне заморожування найму й розширення. Якщо проєкт заморожено чи відправлено помирати, то ріжуться й команди аутсорсерів. 

Ви уже відчуваєте вплив на собі рецесії?

Її не можна відчути безпосередньо, та якби технологічні компанії залишилися на такому ж піку, як і рік тому, то ми б зараз відкрили не 20 проєктів, а 50-100. Ми вивчаємо конкурентів: у польських, індійських компаній попит також падає.  

Нові проєкти на які суми?

За звітами майже всі проєкти мають категорію С — високоперспективні. Із часом вони доростуть до 100-300 людей у команді. Ми компанія із великим досвідом, тому не шукаємо швидких грошей зараз. Дивимося на проєкт, уявляючи, який вигляд він матиме за 5-10 років. 

Яких рішень влади вам не вистачає?

Нам би дуже допомогло, якби дозволили виїзд нашим людям. Багато наших ходили до військкоматів, але без бойового досвіду їх не беруть. Якби вони могли виїхати до Будапешта, це дало би змогу компанії зростати значно швидше. А ми би продовжили платити податки в Україні. 

Зараз часто кажуть, що люди, які залишилися в Україні й не мають змоги поїхати, згодом покинуть країну назавжди просто через образу. Не думаю, що всі, але такий відсоток буде. Якби зараз мої люди могли переміститися до Будапешта, вони б гарантовано повернулися до України після Перемоги. У них не було б такого відчуття, ніби вони невільні. Важливо дозволити виїжджати тим, у кого укладено контракт. 

Скільки працівників ви забронювали?

Понад 1000, але це фільчина грамота. Ми не знаємо, чи прийме військкомат відповідний документ, бо на місцях часто займаються самодіяльністю.

Якою ви бачите компанію у 2023 році?

Глобальне бачення — ми станемо компанією з двома R&D-офісами в двох країнах замість однієї. Але будувати плани я не можу. Усе залежить від успіхів військових. Якщо підуть погані новини з фронту, замовники можуть знову впасти в паніку.

Якою буде роль IT-бізнесу у відбудові України?

Будемо відбудовувати. Свого часу ми будували з нуля IT-індустрію в Україні. Нам не звикати. Ми повторимо.