Тетяна Донець: Я не хрещениця Лазаренка, але мій тато хрестив його доньок

 Крім того, було відомо, що її мама Наталія Донець — була близькою соратницею Павла Лазаренка. В 1998 році вона разом з Юлією Тимошенко та Олександром Турчиновим обралася народним депутатом за списком “Громади”. Крім того, кажуть, саме на родину Донець Павло Іванович переписав певні свої грошові активи.

Вона була депутатом райради, а зараз отримала престижний номер в списку “Батьківщини”. Саме вона, а не депутати, які в інтересах партії навіть наразилися на кримінальні справи.

Тетяна Донець сама виступила з ініціативою дати інтерв’ю УП. Зустріч спочатку призначили у демократичному “Кофе хауз”, але за 20 хвилин перенесли в один з улюблених ресторанів українських тусовщиків — “Фелліні”. Донець прийшла з помічником завчасно і чекала на журналістів з келихом кавового напою.

Видно було, що майбутня депутат дуже нервує — говорила швидко, рубаними фразами і була небагатослівною. Звісно ж, найперше питання стосувалося того, як вона потрапила в список.

Після вичитки інтерв’ю деякі відповіді стали більш пафосними. Тетяна Донець нічого не прибирала з тексту, крім того, що свій бізнес вона отримала у 18 років.

- Пані Тетяно, скажіть, за чиєю квотою ви опинилися у списку опозиції?

— Я не знаю, справді. Я не знаю, як ділилися квоти і до чиїх квот я належу.

- Добре, а хто вам запропонував місце в списку, з ким велися переговори?

— Ну це був достатньо довгий процес. Перша розмова про це відбулася десь півроку тому, одразу після Нового року. Перша людина, з якою я говорила, був Микола Мартиненко.

- Це правда, що ви подруга його дружини?

— Ми приятельки з Ганною. Знайомі десь років 10-12. З Миколою менше. Були якісь ситуативні розмови. Вони знали про мою активну позицію. Але все було step by step, досить сумбурно, не зрозуміло, і про те, що я буду у списку я знала за лічені дні до з'їзду. Але номер я не знала.

- Ми говорили з Сергієм Пашинським і Арсенієм Яценюком, і кожен каже, що ви не їх квота. Від вас так відхрещуються…

— Я про це абсолютно не думаю.

- Ви лишаєтесь членом “Батьківщини”?

— Так.

Тоді логічно було б, щоб ви були їхньою квотою. Чи не так?

— Ви хочете витиснути з мене відповідь, яку я насправді не знаю. Як мені розповідали, є квоти, і кожен кандидат обговорюється. І якщо якась сила була б проти, то людина не потрапила б до списку.

- Я думаю, що мала б бути якась зустріч лідерів політсил з кандидатами. Ви зустрічались з Турчиновим?

— Ні.

- А з Яценюком?

— Так.

- А ви давно з ним знайомі?

— Ні. Власне, дякуючи цій ситуації ми й познайомилися. Це була робоча зустріч щодо майбутніх виборів. Але мова йшла не про списки, а про самі вибори. Мене питали, чим я займаюся, яка моя позиція з тих чи інших питань, щодо переходів у фракціях та голосувань всупереч волі партії.

- Яке враження на вас справив Яценюк?

— Демократичне.

- А з Тимошенко ви були знайомі?

— Ні.

- Вам не здається, що це дуже дивно. Ви не знайомі з обома лідерами опозиції, але ви у списку. Якби вам розказали вашу історію, ви повірили б, що так буває. Вас це не здивувало?

— Ні.

- Наскільки я пам’ятаю, Арсеній Яценюк пояснив вашу появу в списку вашою активною позицією у захисту дитячих садків від приватизації. Скільки дитячих садків ви відстояли?

— Йдеться не про дитячі садки, а про 12 гектарів землі під дитячим будинком на Саратовській, 20. На той момент, коли ми стали депутатами, там було 450 дітей. Там Кличко будував майданчики, було футбольне поле. Розкішне просто місце. Але дітей вирішили переселити в Ірпінь, і там збудувати інтернат. А потім діти стали поступово зникати, їх переводили в різні інтернати. А на цій території вже був проект житлового комплексу.

Зараз ця земля належить Міносвіти. І рік тому я зустрічалась з Поповим, він сказав, що скоріше за все там буде якийсь освітній центр. Але земля лишиться дітям.

- Добре, а тепер уявіть, що є ваші здобутки з дитячим будинком, а є люди, які брали участь у акціях протесту, проти яких порушені справи, які були депутатами, і вони не потрапили в список. Це справедливо?

— Це не один дитячий будинок. Це ще і ЖЕКи, це десятки гектарів землі, яка вартує мільйони гривень. Я вважаю, що захищати дитячі садки — це теж робота опозиції.

- Добре, уявимо, що ви вже потрапили у парламент, якими будуть ваші перші законодавчі ініціативи?

— Ви знаєте нашу ситуацію навколо мера, коли Черновецький пішов у відставку, а Київрада лише через півтора місяці знайшла час розглянути його заяву про відставку. Я бачу прогалину в законодавстві, коли не визначено чітко термін між тим, коли людина іде у відставку, і тим, коли оголошуються вибори.

Я вважаю, що це дуже важливо усунути цю прогалину. Особливо зважаючи на односторонній ультимативний монолог влади з киянами.

- В якому комітеті ви хотіли б працювати?

— Мені цікаво було б працювати в підкомітеті з податкового права, я знаюся на місцевому самоврядуванні.

- Тобто ви не будете захищати права дітей?

— Це був не захист прав дітей. Це були просто протизаконні дії, коли, наприклад, всі ЖЕКи району, 15 тисяч метрів, відходили у приватну власність одним лотом.

- З відкритих джерел інформації ми знаємо, що у вас є свій бізнес, що ви глава “ArtFashionGroup”. Щоправда, пошук на це словосполучення видає лише ваші фотографії…

— Ця фірма де-факто не існує вже років 7, відтоді як я стала депутатом. Це була мережа магазинів одягу. Але коли я обралась депутатом, я зрозуміла, що хочу для себе іншої кар’єри. Цьому бізнесу треба було віддавати багато часу, я не могла це робити, і тому закрила бізнес.

- А інший бізнес у вас є?

— Так. Це компанії, які займаються нерухомістю — придбання, реконструкція, ремонти і здача в оренду.

- Ви можете назвати ці компанії?

— Ой, дайте мені хоч три місяці пожити спокійно. Наприклад, у мене є компанія “Спектр-Б”, яка займається нерухомістю.

- Добре, а ви можете сказати, який був ваш дохід минулого року?

— Так, він становив без кількох гривень мільйон.

- Де ви взяли стартовий капітал для бізнесу?

— Я брала кредит, були також гроші для стартового капіталу.

- Ваші батьки вам не допомагали?

— Вони мені допомагали для мого першого бізнесу. Я ним почала займатися років у 18-19.

- Яка це була сума?

— Це був десь 97-98 рік. І це була сума десь 20 тисяч доларів.

- А чим займалися ваші батьки, який вони мали бізнес?

— Моя мама була народним депутатом. Це відкрита інформація, яку всі знають. А взагалі у батьків було багато робіт протягом життя.

- Просто є інформація, що на ваших батьків була оформлена власність Павла Лазаренка — зокрема, акції компанії “Омега”, яка в інтересах Лазаренка володіла “Київстаром”. Правда, що після засудження Лазаренка в США ваші батьки перевели актив на структури, до яких Лазаренко вже не зможе дістатися ніколи. Це правда?

— Те, що ви розповіли, це все досить сумбурно. Павло Іванович залишив країну, коли мені було 18 років. Я тоді працювала в парламенті помічником народного депутата Олександра Єльяшкевича.

- А як ви потрапили до нього в помічники?

— Моя мама була депутатом, я допомагала їй. А мама дуже жорстка людина і керівник: або ти працюєш, або ні. Ми познайомились з Єльяшкевичем, тоді були якраз другі вибори Кучми і я йому допомагала. Там було багато технічного персоналу. Було багато листів різних людей, з якими я працювала, запрошення на прес-конференції.

- Це ви тоді вирішили стати депутатом?

— Ви знаєте, кожен народжується з якимось покликом. Хтось народжується з покликом бути хірургом, а я мріяла захищати права людей. Тоді дуже модною стала професія юриста. І я розуміла, що податкове право — це те, де ти можеш заробляти хороші гроші.

- А ви пам’ятаєте Лазаренка?

— Так, він був другом нашої сім'ї. Але всі мої спогади про нього — це фактично спогади з дитинства.

- Кажуть, Лазаренко і його дружина перехрестили половину дітей своїх соратників...

— Я не є його хрещеницею, але мій тато — хрещений його доньки. Правда, на час цих подій Павло Іванович, напевно, ще був агрономом.

- А ви можете розповісти як вони познайомилися?

— Ви знаєте, ця історія була дуже давно і вона не виводилася в певний культ. Всі мої спогади про нього — це спогади малої дитини. Знаю, що він був потужною особистістю, яка могла привернути до себе людей. Але загалом для мене це книжна історія.

- А якою була реакція ваших батьків на його арешт. Чи вірив ваш батько, що все життя дружив зі злочинцем?

— Ну, це ніколи не обговорювалось.

- А зараз, як політик, як ви можете оцінити вчинки Лазаренка?

— Ви знаєте, я вважаю, що є Бог, і рано чи пізно людина відповідає за свої вчинки.

- Юлія Тимошенко теж в тюрмі. Для вас це теж Божа воля?

— Ви ж розумієте, що те, що вона сидить — питання політичне. Я думаю, що не випадково прокуратура повернулася до питання ЄЕСУ. Я думаю, що вся її діяльність на посаді прем’єра була розглянута не похвилинно, а посекундно. І вони не знайшли жодної коми, тому знову підняли цю справу ЄЕСУ.

- Ви ж знаєте, що зараз Генпрокуратура має питання і до Лазаренка у цій справі. Не боїтеся, що ваша родина стане теж фігурантом розслідування?

— Ви вважаєте, що спільний виїзд на шашлики 20 років тому — привід стати фігурантом справи ЄЕСУ? Я як юрист з цим не погоджуюсь.

- Так у вашої родини був спільний бізнес з Лазаренком?

— Я вперше таке від вас чую. У нас в родині такої ситуації немає.

- Для вас є різниця між Лазаренком і Януковичем?

— Я живу зараз, при владі Януковича, і відчуваю презирство і неповагу до кожної людини, авторитарність влади. А що стосується Лазаренка — для мене книжна історія. Хоча я розумію, що він багато разів був не правий і завдав болю багатьом людям.

- От ви зараз кажете про авторитаризм Януковича. Але я вас не пам’ятаю на жодних акціях протесту. Виходить, що тоді вам було все одно.

— Ну на якихось акціях була. Можливо, десь півтора роки тому.

- А в суд до Тимошенко ви чому не приходили?

— А ви думаєте, прийшовши до суду, людина показує, що це її хвилює?

- Багато з тих, хто ходив таким чином сподівались отримати місце в списку.

— Але ж це моральне юродство. Хіба ні? Ці люди приходили не підтримати людину, а отримати місце в списку. То слава Богу, що не потрапили. 

- Ви могли б приходити не в суд, але брати участь у мітингах на площі.

- Я вважаю, що є і інші форми підтримки.

- Так в чому тоді полягала ваша політична позиція?

— Ну, наприклад, в незміні політичної партії. Я вважаю, що вірність — це один зі способів боротьби.

- А на вас тиснули щоб ви змінили партію?

— Слава Богу, ні. Хіба що мій конфлікт з Семиногою. Коли після мого виступу зі згаданого питання у Київраді мене виключили з фракції БЮТ у райраді за його наполяганням. Зараз всі знають, де Семинога і як він голосує.

- А вам не пропонували тоді перейти в Блок Черновецького?

— Коли була депутатом, ні. Але ще в 2003-2004, коли лише створювалась політична сила, В'ячеслав Супруненко (екс-зять Черновецького, який нині переховується за кордоном -УП) пропонував.

- Вам пропонували перейти до Партії регіонів?

— Ні.

- Вам не здається, що ви могли б виконувати ці завдання ефективніше, будучи у Партії регіонів. Ви мали б більше важелів...

— Я не сприймаю позицію, що російська мова має бути другою державною.

- Це ваша єдина претензія до Партії регіонів?

— Ні, ще є інтуїтивне відчуття, хто з людей тобі ближчий.

- Давайте, щоб було конкретніше. Ви можете назвати 3 пункти, чому вам не подобається влада і подобається опозиція?

— Я абсолютно не сприймаю, коли говорять монологом. Як робить це зараз партія влади. Я не сприймаю, коли закони переписують під людину і ситуацію. І вони абсолютно узурпували владу. Мені це не подобається. Те, як живе наша держава зараз — це суцільна катастрофа. Я не хочу прокидатися і боятися.

- А що подобається в опозиції?

— Мені подобається, що вони хочуть скасувати ПДВ. Мені подобається, що ідеї православ’я прослідковуються у всій програмі. Це до багато чого зобов’язує. А для мене як віруючої людини є певні табу.

- Здається, президент Янукович набагато набожніший, ніж опозиція…

— Я думаю, що це інтуїтивне відчуття. Ну не можна сприймати позитивно людей, які кажуть на всю країну “ми их развели как котят”.

- Ви знаєте Антона Яценка, Богдана Губського?

— Ні. Ну тобто я чула про них, але не знаю.

- Опоненти кажуть, що ці люди крали не менше, ніж чинна влада. І православ’я їм не заважає…

— Ну ви ж розумієте, що йде ротація команд. Програма опозиції мені подобається більше, вона мене підкупає своїми ідеями.

- Потрапляння в парламент — це стеля ваших амбіцій?

— Я напевно не так це сприймаю. Депутатство для мене не планка. Я прагну щось робити. Наприклад, є Олександра Кужель, яка має великий результат, бо весь малий і середній бізнес існує дякуючи їй. Я хотіла б досягти чогось подібного.

- Але Кужель це робила без мандата...

— Я хотіла б зробити щось подібне у парламенті.

- Знаєте, всі ми розуміємо, що Яценюк хоче стати президентом, син Януковича, щоб тато довше був при владі, а він більше заробив, а чого хочете ви?

— Я хочу, щоб в нашій країні працювали закони і щоби вони захищали права людей.

- Багато людей, які прийшли в парламент з бізнесу, зрештою почали прогулювати засідання. Де гарантія, що цього не станеться з вами?

— Якщо я прийду в парламент, я буду максимально працювати. Те, що ви кажете, для інших є нудним, для мене є максимально цікавим. Я буду ходити на засідання і голосувати, буду читати всі закони. Я бачила, як моя мама не спала до 3-4 ночі і читала всі законопроекти на завтрашній день. Я буду працювати так само.

- А якщо в парламенті буде блокування чи бійка, що ви будете робити?

— Я зорієнтуюсь, я у хорошій фізичній формі.

- А якщо буде питання, що треба врятувати когось від політичного переслідування, хто є в непрохідній частині. Ви готові будете задля цього покласти мандат?

— Я думаю, що все залежатиме від ситуації. Але я вважаю, що депутатський мандат навряд чи врятує таку ситуацію.

- До депутатів є багато претензій щодо персонального голосування. Ви зобов’язуєтесь голосувати самостійно і не віддавати нікому свою картку.

— Звісно, а навіщо віддавати картку, коли я там є сама.

- Вам вже сказали, які ваші функції у виборчій компанії?

— Я знаю, що я буду працювати в Києві.

- Є ще одне питання, яке поставили у Твіттері про вас. Скільки ви заплатили за місце?

— Я не платила. І за мене не платили Якщо хтось знає, що за мене заплатили, то цим людям треба йти в прокуратуру. Але якби була така юридична можливість і в мене були такі гроші, я б їх не пошкодувала, щоб заплатити і допомогти опозиції.

Тетяна НІКОЛАЄНКО, Мустафа НАЙЕМ