“Цифровізація в армії ще не починалася”

 Більш як за рік російсько-української війни в Україні визріло нове покоління мілітарних стартапів. Проте бізнес на розробках можуть робити в кращому разі одиниці. Керівник IT-напряму “Аеророзвідки” Руслан Прилипко про те, чому сьогоднішній бум MilTech може й не створити українських гігантів оборонних технологій.

“Розвиток військових технологій — пріоритет держави”, — повторює в інтерв’ю голова Мінцифри Михайло Федоров. На практиці ж ЗСУ в реальних бойових умовах випробовують цілий “зоопарк” технологій — від рішень міжнародних Palantir і SpaceX до написаних волонтерами програм. Одна з найбільших в останній категорії — система ситуаційної обізнаності Delta від Центру інновацій при Міноборони, ідею якої запропонували волонтери “Аеророзвідки”. Офіційно Кабмін дозволив використовувати її у ЗСУ із лютого 2023-го. Неофіційно — Delta “у строю” вже шостий рік.

Чому цього недостатньо для цифровізації армії? Про умови, за яких в Україні з’явиться дійсно великий MilTech-бізнес, найпотрібніші інновації для ЗСУ та експорт Delta Forbes поспілкувався із керівником IT-напряму “Аеророзвідки” Русланом Прилипком.

Forbes публікує відредаговану та скорочену для зрозумілості версію розмови.

Більш як за рік повномасштабної війни українські захисники випробували у бойових умовах низку волонтерських софтів, що розроблялися ще з 2014-го. Чи можна розслабитися у питанні пошуку інновацій?

Ні. Технології в комерційному світі прокачалися набагато краще, ніж у військовому. І зараз вони перетікають у ВПК, який колись був драйвером інновацій.

Щодо волонтерського софту. Протягом 2022-го треба було переглянути, що вже є. І гуртуватися навколо систем, що набули найбільшого поширення. Тоді функціональність систем доповнювалася б, а не дублювалася. А фаундерам не доводилося б проходити через усі стартаперські болі й граблі, оскільки вони часто забувають про підтримку й стійкість системи.

Конкуренція — це добре, коли є, за що конкурувати. У нашому випадку багато зусиль витрачається неефективно.

Волонтерське ПЗ розвивається дуже хаотично. Як їх можна об’єднати? 

Це і добре, і погано. Контроль може призводити до того, що ми будемо впиратися в якісь стандарти й 30-річні ГОСТи. Військовим “на нулі” байдуже до цього, їм просто треба рішення, яке працює.

Держава має не контролювати, а допомагати. Зменшувати барʼєри й дозволяти тим, хто дійсно має експертизу, долучатися до команд, які це розробляють.

У війську зараз величезна кількість айтівців, але вони не займаються IT. З них потрібно формувати команди, що будуть розвивати системи для логістики, кадрового обліку, і мільйонів систем, яких або не існує, або вони не відповідають реальним потребам.

Інтеграція Delta з іншою популярною системою “Кропива” вже реалізована?

Розробники Delta нещодавно поінформували користувачів про нову можливість — імпорту та експорту обстановки з “Кропиви” в Delta.

Тепер можна обстановкою в “Кропиві” поділитися з користувачами Delta. Або ж можна додати у свою ситуаційну обізнаність інформацію з Delta, якої не вистачає в самій “Кропиві”.

Які найбільші “пробіли” у військових інноваціях?

Цифровізація армії ще не починалася. В армії є певний процес, але він не адаптований до воєнного часу, треба пройти всі ці страшні слова на кшталт ДКР. 

Розробки часто конфліктують із нормами, які було ухвалено 30 років тому чи успадковано від радянської армії. Їх треба переглянути. Інакше немає сенсу говорити, що в нас чогось немає. Воно і не з’явиться без сприятливого середовища.

Чи можна було б автоматизувати облік кадрів? Так, точно можна було. Якісну систему логістики? Так. У нас є багато продуктів, які розвʼязують схожі завдання в бізнесі.

Візьмімо систему рекрутингу. Їй усе одно, чи фахівців компанії обліковувати чи військових. Там будуть специфічні вимоги, але в нас є “Дія”, яку можна інтегрувати в таку систему й отримати повну історію про людину. Щоб не було так, що людина сидить в окопі, а їй телефонують, аби вона прийшла у військкомат по повістку.

Також треба розвʼязувати питання альтернативного Starlink-звʼязку. Сфокусуватися на роботизації. Західна техніка має високий рівень автоматизації, але дуже часто в тій техніці, що до нас приїжджає, немає електроніки. Союзники переймаються, що її захопить ворог. Але ж нам потрібно, щоб передача інформації про ціль від розвідки до техніки була моментальною.

Також у нас є частина завдань, які досі вирішуються людьми, але ці функції досить примітивні. Наприклад, є NLAW чи Javelin. Завдання бійця — підійти, потримати п’ять секунд, відпустити, а ракета летить і вражає ціль. Завдання бійця — доповзти до точки. Чи це функція, яку не можна роботизувати? Точно можна.

Руслан Прилипко 

Фото Анна Наконечна для Forbes Ukraine

Чи перетвориться весь цей софт на бізнес?

У країнах НАТО використовуються розробки систем ситуаційної обізнаності на кшталт Delta від абсолютно приватних компаній. Це нормальна робоча схема, коли в тебе є підрядник, якому ти просто правильно ставиш завдання.

У самих ЗСУ мають бути розробники, команди технічних експертів, бізнес-аналітиків, продакт-овнерів, які розумітимуть, що насправді треба військам. І формувати нормальні замовлення. Залучати аутсорс і дешевше, і швидше, якщо в компанії є експертиза в цьому домені.

В Україні багато великих аутсорсерів. Чому вони не йдуть на співпрацю з державою?

Є ризики. Якщо це міжнародна компанія, вони обирають між замовниками. Якщо є корупційна складова або хоча б якісь сигнали, то компанія на це не піде і свої гроші заробить в іншому місці.

Водночас багато компаній цього не афішують, але дуже багато роблять для оборони. Якщо не вони, то їхні працівники. Але питання MilTech — дуже чутливе. У країнах їхньої роботи різне законодавство. Не всі готові брати участь саме в оборонних історіях. Хоча й ринку такого не було, якщо чесно. 

Як має бути організоване державно-приватне партнерство?

Державно-приватне партнерство класно працює там, де є гроші, де їх багато. І де стійкий бізнес-клімат, що зростає. Під час війни клімат не дуже привабливий для великих інвестицій. Але сам напрям MilTech значно активізувався.

Можливо, продуктів з цього всього буму вийде не так багато. Але точно будуть вдалі технічні рішення, які стануть стартапами за належного інвестування. Нині ця робота тримається на патріотичному піднесенні.

Delta передали державі безкоштовно, але чи є там місце для комерційної складової?  

Delta точно має експортний потенціал як готовий сервіс — інтеграційна платформа, яку можна налаштувати під потреби конкретної операції конкретної країни. Delta розроблено повністю українцями, але за стандартами НАТО. Вона сумісна з іншими системами такого самого класу. Вона двомовна.

Delta могла б бути вдячністю всім країнам, які нам допомагали зі зброєю, з ленд-лізом. Якби Україна хотіла продавати… Деякі функції можна віддати безкоштовно, а продавати лише особливо ексклюзивні. Наразі про собівартість ніхто не думає — система передусім має виконувати бойової завдання ЗСУ й наближати перемогу. Тоді вона буде безцінною — як і весь досвід, здобутий українським військовим ІТ під час війни.

Руслан Прилипко 

Фото Анна Наконечна для Forbes Ukraine

Україні допомагають багато іноземних компаній: Palantir і Clearview AI. Яка їхня роль тут?

У цій війні ресурсів ніколи не буде достатньо, тому компанії можуть допомагати фінансово, технологіями, матеріально-технічно. Важливо, щоб ми в деяких речах не вигадували щось своє з ігноруванням стандартів НАТО, а могли залучити компанії з досвідом.

Але так само важливо, щоб на чутливих речах ми не підсіли на залежність від іноземного вендора. Бізнес не завжди залежить від однієї людини. Це структура, в якій є інвестори й різні впливи. Чому Україна не використала аналог Delta? Бо вирішили, що система ситуаційної обізнаності має бути своя. Можливо, іноземний підрядник відімкнув би систему або довго приймав рішення. Це ризик.

Які наші “болі” закривають іноземні компанії?

Є потреби, які ми швидко закрити не можемо. Нам не треба зараз розробляти Palantir, щоб використовувати частину його функціональності. Наприклад, нам треба обізнаність, треба джерела даних, супутники. І супутників треба якомога більше. Нам недостатньо знімків з того циклу, який він пролітає. Нам треба не один супутник на добу, а вісім, наприклад.

Багато компаній ідуть назустріч і дають Україні безкоштовно використовувати свої продукти. Це теж величезна економія й доступ до якісних сервісів. Google дав 50 000 облікових записів пошти для того, щоб державний сектор міг використовувати їх у своїй діяльності. Всі ці люди зʼявилися в одному просторі, бо дехто досі сидів на Mail.ru.

Є багато речей, за які платить ленд-ліз. До прикладу, є сенсори, які потрібні в Delta. Україна не може їх напряму купити, а компанія не може їх просто так передати. Але під час комунікації між Україною і компанією їх можна профінансувати коштом ленд-лізу. 

Що потрібно зробити, щоб вибудувати кібербезпеку для того “зоопарку” софту, який є на фронті, і для Delta зокрема?

До кіберзахисту треба підходити з двох боків. З одного — захищати систему. З іншого — користувачів. У “Кіберстійкості”, яку запустила “Аеророзвідка”, ми фокусуємося на другій частині, на людях. Фактично систему зламати важко, а людину — набагато легше. 

Delta запровадила другий фактор автентифікації з використанням FIDO-токенів. Воно виглядає як флешка, вставляється в USB-вхід або має NFC. Користувач вводить логін і пароль. А потім перевіряється другим фактором — ви маєте вставити в гаджет ключ. Будь-який інший ключ не підійде до вашого облікового запису. І якщо навіть його вкрадуть, то треба знати логін і пароль, щоб він спрацював.

Раніше другим фактор перевірки було SMS із кодом, який вам потрібно ввести. Тим самим ви підтверджуєте, що номер телефону, який ви реєстрували, належить вам. Проте розробники відмовилися від цього, аби захистити користувачів від фішингу.

Хто отримає такі ключі?

Наше завдання зараз — забезпечити користувачів Delta, тому що вона підтримує стандарт FIDO. Проте ці ключі також може бути використано для захисту пошти, соціальних мереж, входу в компʼютер. Інші військові софти теж можуть використовувати цей стандарт. Тобто це не лише для Delta.

Скільки це коштує?

Ключ коштує в середньому $50. На весь сектор безпеки і оборони потрібно $50 млн. Ми ж хочемо, щоб у кожного військового були автомат, каска, бронежилет. 

Так само у кожного військового є цифровий простір, де він спілкується, отримує накази. І це середовище треба захистити. Поки цим не займається цілеспрямовано держава, ми хочемо це зробити першими для користувачів Delta.

Чи помітили ви зменшення донатів? І скільки загалом зібрали за 2022 рік?

Загальний краудфандинг стає меншим, як порівняти з весною 2022-го. Тоді багато донатів приходило з-за кордону — приблизно з 50 країн. З цільовими зборами простіше. У нас зʼявляється дедалі більше окремих великих проєктів, тому ми звертаємося до донорів, компаній, інституцій, які могли б нам системно допомагати. 

Ситуаційні центри також були ініціативою “Аеророзвідки”. Як вони зʼявилися?

На початку повномасштабного вторгнення не було розуміння цілісної картинки, що де відбувається. Перший ситуаційний центр ми організували в Києві протягом кількох днів від початку повномасштабного вторгнення. Команда ситуаційного центру формувала картину про стан інфраструктури міста й області. Також було налагоджено координацію між блокпостами та патрульними, щоб уникнути конфліктів через застосування БПЛА та переміщення екіпажів поблизу розташування українських підрозділів.

Зібрану інформацію використовували для планування дій захисників, налагодження ефективної взаємодії між різними підрозділами, а також формування оперативної картини для керівництва Міноборони та військово-цивільної адміністрації Києва.

Коли фронт посувався, то “Аеророзвідка” на всій цій лінії створювала ситуаційні центри за моделлю київського. 

Вони трансформувалися в пункти ISTAR за стандартами НАТО. Зараз їх дев’ять. Це такий хаб обробки інформації, яка прилітає з усіх сенсорів (супутникові знімки, радіоперехвати, камери спостереження тощо). Там вона консолідується, верифікується і поширюється на всіх, кому вона потрібна. Частина цієї інформації використовується для розвідки, інша — для ситуаційної обізнаності різних підрозділів. 

Штучний інтелект стає у пригоді?

Гадаю, кожен в “Аеророзвідці” спробував дати завдання ChatGPT, як відвоювати Крим чи захопити Кремль. А якщо серйозно, то ШІ корисний, щоб автоматизувати процеси й завдання, які людина робить погано або довго.

Наприклад, передивитися політ безпілотника і знайти ворожу техніку. Ви завантажили відео, нейромережа передивилася і сказала, що з високою ймовірністю цей обʼєкт — це автомобіль, там скупчення живої сили. Інша мережа проаналізувала, що там є командний пункт чи склад БК. Це один із кейсів. Їх у роботі є декілька.

Таїса МЕЛЬНИК