Справа лікарів: рятуйся, хто як може

“Моя мама була медсестрою, і я з дитинства хотів стати лікарем. Про майбутню зарплату, звісно, думаю. Але зараз краще тисяча гривень чи півтори тисячі, ніж взагалі нічого. Бо у багатьох молодих людей — саме така перспектива”, — 17-річний Володимир із Білої Церкви подав документи до Київського національного медичного університету імені Богомольця.

Таких, як він цього року — близько 12-ти тисяч тільки у київському виші.

Ректор Національного медичного університету імені Богомольця, академік Віталій Москаленко розповів Бі-Бі-Сі, що цього року, незважаючи на суттєве зниження кількості випускників шкіл по Україні (197 тисяч проти 395 тисяч минулого року) конкурс у медуніверситет дуже високий: 9 осіб на одне місце на бюджетне навчання і 3 — на контрактне. Така ж картина була і у попередні роки. На стоматологічний факультет — конкурс до 40 осіб на одне місце.

“Хоч і тяжко працювати і мала зарплата, але все ж таки це професія затребувана, все ж таки хтось має допомагати іншим людям. Хочу повернутися працювати у своє село”, — розповідає Ольга із Хмельницької області.

“Подобається, що коли допомагаєш людям, краще стає на душі, розумієш, що ти не даремно живеш”, — додає Віталія із Вінниці.

“Я ще не думав про те, як я виживатиму на зарплату лікаря. Для мене важливо зараз досягти більшого, бо я професію вже обрав, я фельдшер. Я мушу розвиватися, йти далі”, — переконаний Ярослав із Кіровоградської області.

17-18-річні абітурієнти, що подавали документи до медуніверситету, схоже, поки не замислюються, з чим стикнуться після завершення вишу.

Куди поділися лікарі

Тенденція до скорочення кількості лікарів зберігається в Україні із 2000 року. Якщо тоді не вистачало близько 39 тисяч, то вже в 2011-му році — до 50 тисяч. Це означає, що щороку держава втрачала близько тисячі лікарів. Питання: куди вони зникають?

Як каже голова Всеукраїнського лікарського товариства Олег Мусій, головних причин скорочення чисельності лікарів дві. Перша — значна кількість пенсіонерів у системі охорони здоров’я, які виходять на пенсію.

Згідно із офіційними даними, у 2010 році четверта частина лікарів були пенсіонерами, і цей показник також в останні роки зростав.

Друга причина лежить на поверхні — через низьку зарплату лікарі і медсестри залишають державну медицину а іноді і взагалі лікарську професію.

“Перш за все, вони йдуть у фармацевтичні компанії та фірми, а також у недержавну медицину, комерційні структури”, — говорить Олег Мусій.

За даними Всеукраїнського лікарського товариства, найскладніша ситуація — у Чернігівській області.

Лікар-генетик із Чернігова Наталія Захарова розповіла Бі-Бі-Сі, що в області є райони, де, приміром, взагалі немає акушерів-гінекологів.

“Дуже складна ситуація із лікарями, які найбільш затребувані. Неонатологи, педіатри. Є район, де працює лише два педіатри, це жінки-пенсіонерки — вони і педіатри, і дільничні лікарі, і неонатологи”, — каже лікарка.

Навіть у столиці не вистачає близько 20 відсотків лікарів. Влаштуватися на роботу у Києві для лікаря — не проблема. Звісно, якщо у нього є житло.

І звісно, це не стосується таких спеціальностей, як акушерство, гінекологія, хірургія, стоматологія. Попит на ці спеціальності дуже високий. Натомість, педіатрів, сімейних лікарів, рентгенологів, фтизіатрів і патологоанатомів Києву не вистачає.

І чим далі у глибинку, ситуація погіршується. У деяких регіонах дефіцит лікарів становить до 50 відсотків.

Вчаться на лікаря, щоб емігрувати?

Іще однією причиною скорочення кількості лікарів називають еміграцію. Хоча частка тих, хто виїздить за кордон, невелика, але в останні роки темпи зростають.

До цього спонукає загальна ситуація у світі і в Європі зокрема. Дефіцит лікарів у країнах Євросоюзу — близько 150 тисяч.

Як кажуть експерти, за неофіційними даними, у Європі і США працює близько 20 тисяч лікарів із країн колишнього СРСР, у тому числі і з України. Найчастіше вони обирають Східну Європу, оскільки лікарі цих країн також шукають кращого життя — у Західній Європі.

Приміром, 60 відсотків іноземних лікарів у Франції — це румуни. Починаючи із 2007 року із Румунії виїхало понад 8,5 тисяч медичних працівників. У Євросоюзі саме Румунія посідає перше місце по еміграції лікарів, далі за нею — Болгарія, Угорщина та Польща.

“Найбільш відкритий ринок зараз — це країни Східної Європи, бо медики із цих країн їдуть на роботу у Західну Європу. Тенденція почалася 3-4 роки тому. І якщо стан речей буде таким, як зараз, то наші лікарі виїдуть туди”, — вважає голова Всеукраїнського лікарського товариства Олег Мусій.

Ректор Національного медичного університету імені Богомольця Віталій Москаленко розповів Бі-Бі-Сі, що кількість випускників київського вишу, які виїхали за кордон, відносно невелика — 71 лікар у 2011 році. Однак тенденція є, і вона посилюється, зокрема, ще й тому, що виш видає диплом міжнародного зразка.

“З одного боку, це підтверджує, що рівень освіти у нас достатньо високий. Але для нас це гірше, бо виходить, що чим краще вони підготовлені, знають іноземні мови, тим більше шансів, що вони поїдуть. Але ж ми не можемо їх стримувати, якщо там зарплата кілька тисяч доларів”, — каже Віталій Москаленко.

У 2010 році середня зарплата у державній системі охорони здоров’я в Україні становила 1631 гривню (тобто, близько 200 доларів США), однак дуже багато лікарів не мають і 150-ти доларів.

Для порівняння: у Білорусі зарплата в середньому 300 доларів, у Росії — від 400, Литві — 800, Польщі, Чехії — 1,5 тисячі доларів.

У Росії дуже схожа із українською ситуація — виші випускають лікарів, але нестача їх становить близько 30 відсотків. Однак із прикордонних областей України на заробітки до Росії також їде чимало лікарів. Їм обіцяють там не лише більшу зарплату, але й службове житло.

Хто дочекається реформ у медицині

Уряд Миколи Азарова пообіцяв збільшити зарплату лікарям на 20 відсотків. Але навряд чи таке збільшення — на 100-200 гривень — втримає лікарів від пошуку іншої роботи чи приробітку.

“Для того, щоб молодий лікар став на ноги і отримував більшу зарплату і — будемо казати відверто — подяку від пацієнтів, йому треба завойовувати авторитет 5-10 років. Тому у медицині лишаються ті, хто готовий ці роки “перебиватися” на хлібі з водою. Але таких стає усе менше”, — визнає голова Всеукраїнського лікарського товариства Олег Мусій.

Ректор Київського медуніверситету Віталій Москаленко втілює програму, яка може дозволити суттєво збільшити кількість молодих лікарів для державної системи охорони здоров'я. Серед цих заходів, зокрема, укладення цільових угод із місцевими органами влади.

“Треба готувати лікарів за кошти місцевих бюджетів. В Україні 27 регіонів, якщо кожен з них оплатить навчання 50-ти лікарів, то загалом по Україні щороку ми матимемо додатково 1350 лікарів”, — каже Віталій Москаленко.

Ректор називає ще низку пропозицій, з допомогою яких за 5-6 років вдалося б подолати дефіцит лікарів в країні.

Однак, каже Віталій Москаленко, це лише півсправи, оскільки втримати на роботі лікаря можна лише у разі радикальних змін у системі охорони здоров'я.

Ці реформи обіцяє влада, однак багато лікарів їх вже не чекатимуть.

Світлана ДОРОШ