Совок повертається

Іноді дух часу проявляється не так у великих подіях і кроках знакових особистостей, як у дрібних фактах життя. І часто складається враження, що недавно щось подібне вже відбувалося. Один із таких дрібних фактів — затор неподалік розв’язки на Московській площі в Києві: там, де за гучними рапортами влади ніяких корків вже не мало б бути, бо розв’язку урочисто відкрили й урядово на цьому пропіарились. Однак одразу після того поновили ремонтні роботи. Ситуація нагадує часи СРСР, коли об’єкти здавали до дат і річниць, а потім роками їх ремонтували і добудовували. І саме цим духом — СРСР часів застою — починає все сильніше тхнути від нинішнього керівництва країни.

Владу сконцентровано. Для чого?

Роком 2010 регіонали скористалися сповна — владу сконцентрували в руках не просто однієї політичної сили, а вихідців із одного регіону, їхніх родичів, близьких друзів і партнерів. Редакція Конституції від 2004 року була використана для збирання під одну руку всіх, кого манять сам фетиш влади і пов’язані з нею привілеї. Потім її скасували, щоб ця рука не залежала від тих, хто під нею зібрався. Так звана адмінреформа використовується для скидання баласту — вже непотрібних попутників — і встановлення “стримувань і противаг” у складному конгломераті, яким є правляча група.

Влада відродила низку ознак радянського застою — повноваження сконцентровано в одних руках, посади роздають за принципом родинності та особистої відданості, відбувається формування “номенклатури”, безкарної і потопаючої в розкошах. Відроджуються й інші ознаки совка — мегапроекти (Олімпіада-2022 в Карпатах, траса “Формули-1” під Києвом тощо), показушність, рапорти абстрактними цифрами, нехтування альтернативними думками, переслідування інакомислячих. Останнім часом можновладці практикують безглузді, однак символічні арешти, затримання і порушення кримінальних справ. Схоже, так, планують створити ілюзію небезпечності опору. Важелем впливу на суспільство — теж запозичений у совка — стала демонстративна безкарність влади. Зрештою, ще один елемент совкової країни, яку будує нинішня влада, — показне ігнорування громадської думки і зневажання журналістів. Ці риси пов’язані з переконанням влади в тому, що суспільство все одно не знайде дієвих важелів впливу на неї, а на журналістів можна буде натиснути або через власників, або навіть безпосередньо.
Однак такий підхід замикає владу саму на себе, робить гонитву за повноваженнями і їхньою конвертацією в багатство самоціллю і об’єктивно послаблює країну. Адже може не вистачити енергії, знань, ресурсів, волі, щоби коректно відреагувати на внутрішні та зовнішні виклики, які несе 2011 рік.

Необ’їзні віхи

Можна виокремити кілька віх, які наступного року позначатимуть поворотні моменти в розвитку якщо не країни, то істеблішменту. А тому визначать якість ухвалення рішень й у підсумку політичну долю нинішньої влади.

Вибори

По-перше, на сесії Верховної Ради, яка розпочнеться другого вівторка лютого, можуть бути ухвалені зміни до Конституції, що, зокрема, передбачають не лише перенесення парламентських виборів на 2012 рік, а й запровадження п’ятирічного терміну повноважень усіх виборних органів. Під час голосування за цю поправку в першому читанні назбиралося необхідних 300 голосів. І влада, і деякі представники інших політсил мовчазно погодилися відкласти вибори на рік: заощадити кошти, переформувати ряди тощо. Але різкий напад на опозицію, намагання розправитися з опонентами за російським сценарієм може мати зворотний ефект, зокрема, призвести до зростання популярності опозиції на тлі падіння підтримки влади.

Отже, можливий зрив голосування за конституційні зміни і призначення виборів на весну або осінь 2011 року. Такий сценарій проглядається вже зараз, достатньо проаналізувати заяви та дії регіоналів і представників влади й поглянути на Київ, який, схоже, ударними темпами готують до виборів: один за одним здають в експлуатацію столичні довгобуди: мости, транспортні розв’язки тощо. І байдуже, що наступного дня після гучного відкриття з телекамерами роботи на “стратегічних” об’єктах поновлюють, а столиця опиняється в боргах. Головне — створити для киян правильну картинку. І навіть якщо маніпуляції з виборчим законом, а відтак і на самих парламентських перегонах дають змогу владі сформувати штучну більшість, сама кампанія сприятиме мобілізації суспільства, а оцінка результатів як несправедливих (знову-таки на тлі обурення погіршенням рівня життя) дасть підстави для протестів.

Якщо ж конституційну більшість таки буде сформовано, завданням опозиції буде використати 2011 рік на масштабну підготовку до парламентських перегонів. Бо донині політики починали перейматися взаємодією з суспільством лише перед самими виборами. Такий шлях приведе до чергової поразки.

Борги

Держава продовжує влазити в борги. Це доволі суворе випробування, яке вимагає від влади як економічного, так і дипломатичного хисту: зібрати ті кошти, які можливо, і відтермінувати ті виплати, які покрити нереально. Діючи “в лоб”, вона може примусити бізнес купувати чергову порцію цінних паперів, розпродавати своїм та/або російським олігархам стратегічні підприємства, збирати податки наперед, не відшкодовувати ПДВ (згідно з Податковим кодексом із 1 січня передбачене автоматичне повернення податку — це один із перших тестів для влади в новому році) та продовжуватиме позичати гроші. Однак такі дії лише посилять внутрішнє напруження і поставлять країну в залежність від кредиторів та “інвесторів”, які поклали око на стратегічні підприємства. Це може спровокувати новий виток фінансової кризи і загрожуватиме становищу самої влади.

“Реформи”

Один із принципових викликів — ухвалення кодексів, зокрема Житлового і Трудового, проведення задекларованої пенсійної реформи. Бюджетної дисципліни, перегляду деяких застарілих трудових і пенсійних правил не просто “вимагає МВФ”, це нагальна потреба. Однак натомість до відповідних законопроектів внесено чимало норм, за якими гарантовано всевладдя чиновника та роботодавця. Конкретні вимоги до кодексів і змін до пенсійного законодавства сформулювали експерти, проте влада їх не почула. Спроба проігнорувати ці вимоги призведе до остаточного падіння рівня її підтримки і пришвидшить пошук альтернативи, що підвищить шанси нових і новостворених політичних сил і проектів на виборах.

Енергетика

У 2011 році Російська Федерація продовжить просування низки енергетичних проектів у ЄС. Створення спільного підприємства “Газпром — Нафтогаз” (фактично поглинання останнього) є однією зі стратегічних цілей цього процесу. І, за визнанням віце-спікера Держдуми РФ Валєрія Язєва, шлях до цього пролягає через конкретні проекти і “малі” СП, насамперед з видобутку українського шахтного метану та розробки нафтогазового родовища на шельфі Чорного моря. Перше СП створили 2010 року, про формування другого вже повідомила російська сторона, хоча українська поки цього не підтвердила. Оскільки ця сфера залишається закритою і непрозорою, розроблення незворотних схем, які прив’язали б українську газотранспортну мережу до російських проектів, цілком реальне.

Якщо це станеться, репутації та рейтингу влади, а в найгіршому разі економіці країни буде завдано важкого удару.

Демократія

Білоруссю Україна ще не стане. Але 2011 року в руках влади значно зросте кількість елементів “керованої демократії”. Бізнесові інтереси на Заході придворних олігархів змушують її витрачатися на створення ілюзії демократії. До того ж вдаючись до штампів часів СРСР. Намагаючись виправдати порушення кримінальних справ проти опозиціонерів, арешти протестувальників, переслідування інакодумців в очах західних демократій, від яких українська влада залежить і в наданні кредитів, і в доступі до ринків ЄС, регіонали апелюють до “диктатури закону”. Саме про це полюбляли говорити представники радянських “органів” від НК і далі.

При цьому влада забуває, що формальна законність переслідувань не знімає з них статусу репресій, якщо не виконані дві принципові вимоги. По-перше, закон має бути один для всіх. І якщо корупційні звинувачення висувають представникам попередньої влади, з такою самою енергією вони мають висуватися представникам влади нинішньої. По-друге, закон має бути правовим — відповідати стандартам права, які містяться у відповідних документах ООН та інших зобов’язаннях України щодо демократизації її ладу. І якщо в другому питанні ще можливі дискусії, то в першому українські можновладці однозначно провалюються. Варто лише порівняти обвинувачення, які висувають опозиції та за якими відбуваються арешти, з демонстративним розкраданням, яке здійснюється нині на очах суспільства і за яке в “кращому” випадку одні можновладці пожурять інших. Як-от віце-прем’єр Колесніков порадив харківській владі купити лавочки для метро за завищеною ціною не бюджетним, а власним коштом.

А може, на краще?

Фахівці з далекосхідної міфології стверджують, що рік Кроля, який розпочнеться 3 лютого 2011 року, має бути спокійний і мирний, такий, як тваринка, що його символізує. Вважається, що цього року легше буде досягнути мирних рішень у конфліктних ситуаціях. 2011-й — це ніби перепочинок перед бурхливими подіями майбутнього. З подачі влади Україна входить у 2011-й із принциповими невирішеними проблемами: малий і середній бізнес; тиск на опозицію; сваволя в бюджетній політиці; тиск з боку східних сусідів; прикордонний конфлікт з Румунією; кримські татари; деукраїнізація; Служба безпеки (України?); корупція; залежна судова система; погіршення інвестиційного клімату; великі боргові зобов’язання.

Станом на сьогодні ще є шанс на цивілізоване вирішення цих питань за рахунок діалогу та залучення експертів усіх політичних сторін, шляхом захисту національних інтересів проти недружніх зовнішніх впливів. Однак “запаморочення від успіху”, досвід і особлива ментальність нинішніх можновладців створюють підґрунтя для реанімації радянської, застійної країни із монополією на істину й ресурси, придушенням інакомислення. Але часи змінились, і така модель лише послаблюватиме країну. Адже в рамках цього сценарію необхідні ресурси спрямовуються на підтримання “порядку і стабільності” — придушення ініціативи замість її використання і зловживання становищем замість вільної конкуренції, яка породжує розвиток. У таких умовах процвітає корупція, правлячі родини збагачуються коштом бюджету, що посилює невдоволення громади. Спроби реанімувати застій невідворотно призведуть до зневаги з боку громадян: як і тодішня влада, нинішня стане просто смішною. А отже, зневаженою. І шанси на спокійне царювання не зростатимуть, а, навпаки, зменшуватимуться.

Ростислав ПАВЛЕНКО