Соціал-дарвінізм замість “покращення життя уже сьогодні”

Утім, якщо порівняти програму кандидата в президенти Януковича з реальним курсом, що сьогодні реалізовується в країні, виникає лише одна асоціація на тему його відомого слогана з 2004-го: “Тому що... брехня”. Серед обіцянок, зокрема, такі: “...суттєво збільшити соціальні виплати незахищеним верствам населення, реалізувати широкомасштабну програму будівництва соціального житла й надати державну підтримку молодим сім’ям у спорудженні та придбанні житла... запровадження необхідних адресних дотацій малозабезпеченим родинам і підтримка їx у розв’язанні проблеми погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги” тощо.

Тим часом дійсність діаметрально протилежна. Доки в таборі Януковича обдумують оптимальні механізми стягнення пені за комунальні послуги, чиновники рангом нижче опрацьовують схеми позбавлення житла соціально вразливої верстви — пенсіонерів.

Так, наприклад, “намісник” президентської “вотчини” та базового електорального регіону Анатолій Близнюк виступив з ідеєю про позбавлення пенсіонерів, які не здатні оплачувати комунальні послуги без державних субсидій, житла з наступною заміною... мало не кімнатами у спеціально створених інтернатах. “От живе жінка сама в трикімнатній квартирі, має пільги. Ви не забувайте, що окрім субсидій є ще й пільги… як тільки вона відчує, що за трикімнатну потрібно платити певну суму, а за однокімнатну — втричі менше, зрозуміє, що ліпше не позичати грошей чи на когось ображатися... Держава має підготувати відповідні малогабаритки, де люди зможуть спілкуватися, матимуть пральню, перукарню тощо”.

Проте цим справа не обмежується. В уряді готуються застосувати щодо малозабезпечених квартировласників схеми, які раніше використовували щодо ласих шматків державної власності: “допомогти” їм втратити можливість оплачувати комунальні тарифи шляхом їх динамічного підвищення. З цією метою в Мінрегіонбуді пропонують змінити процедуру так, щоб місцева влада та Нацкомісія з регулювання ринку комунальних послуг відтепер могли інформувати споживачів про зміну вартості компослуг не за місяць до їх завровадження, як це було раніше, а за 10 днів. Пояснення такого кроку вражає своєю цинічністю: темп зростання тарифів ЖКГ готується такий, що “за місяць обговорення, — йдеться в пояснювальній записці до законопроекту, — запропонований тариф вже перестає бути економічно обґрунтованим” (!). Тим часом сама пеня, згідно з проектом нового закону, буде вдесятеро більшою, аніж до введення мораторію на її нарахування у 1996 році (відповідно 0,1% та 0,01% суми боргу за кожну добу прострочення платежу).

Голова профільного комітету Ради з питань економічної політики Олексій Плотніков заявив, що абсолютно впевнений у готовності парламенту підтримати відповідні урядові ініціативи. Мабуть, тому, що слова для “холопів” і “бояр” у “доброго царя” істотно не збігаються.

Крім того, влада і далі ігнорує інтереси й іншої соціально вразливої верстви населення — молодих сімей. Команда Януковича фактично відмовилася від своїх передвиборчих зобов’язань у питанні підтримки батьківства та дитинства. В умовах швидкого зростання цін на найзатребуваніші громадянами товари та послуги популістське “збільшення допомоги на дитину вдвічі”, зокрема й через розтягнення в часі, виявилося зменшенням. Так само деклараціями залишилися й обіцянки прем’єр-міністра Азарова про житло для молодих спеціалістів в обмін на укладення з державою двадцятирічного трудового контракту.

Водночас скасування норми про зарахування декретної відпустки до трудового стажу за передбаченого пенсійною “реформою” його збільшення для жінок не просто є потужним демотиватором для створення сім’ї та народження дитини, а й актуалізує іншу проблему, яку влада не збирається вирішувати. Адже в країні немає достатньої кількості (не кажучи вже про якість) ні ясел для дітей віком один-два роки, ні садочків. А матері при цьому урядовими зусиллями фактично заганяються на ринок праці.
На сполох забили вже навіть в ООН. Профільний комітет Організації, заслухавши звіт нашого уряду про виконання Конвенції з прав дитини, висловив занепокоєння, що в Україні батьки у складних життєвих обставинах не отримують належної підтримки з боку влади в процесі виховання дитини. А внаслідок імітації адміністративної реформи, на думку ООН, ще й з’явилася загроза погіршення соціальних послуг для дітей, оскільки“міністерство, яке раніше опікувалося проблемами сім’ї, нині реорганізоване у відомство, що відповідає за освіту, науку, молодь і спорт, а сім’я та діти випали зі списку пріоритетів влади”.

Наслідком політики нинішнього керівництва держави, яке не лише не розширило підтримки молодих батьків в умовах соціально-економічної кризи, а й, навпаки, переглянуло пріоритети їм на шкоду, є гальмування темпів народжуваності, що спостерігалося наприкінці 2010 року. У результаті після позитивної динаміки останніх років кількість народжень за 11 місяців 2010-го порівняно з відповідним періодом 2009-го зменшилася на 15 тис., а найголовніше — з’явилися чіткі ознаки зміни демографічної тенденції (табл.). Якщо за п’ять років “помаранчевого безладу” народжуваність неухильно зростала (з 390 тис. до 471 тис.), а скорочення населення сповільнювалося (майже вдвічі — з 326 тис. до 173 тис.), то за “стабільної влади” все навпаки.

Природний рух населення за січень — листопад відповідних років (Держкомстат)

Може, “нову країну”, “наближену за стандартами до Європи”, Віктор Федорович бачить як модифікацію одного з “європейських” нацистських концентраційних таборів, у якому наявний “біологічний матеріал” приречений поволі віддавати свої життєві сили, обслуговуючи роботодавців із вибраної когорти людей, при цьому не обтяжуючи їх витратами на утримання непрацездатного “баласту” — пенсіонерів та дітей?

Олександр КРАМАР