Санкційний бумеранг Петра Порошенка

Велика палата Верховного суду  залишила без руху апеляційну скаргу Петра Порошенкана рішення Касаційного адміністративного суду (КАС), яке залишило в силі безстрокові санкції, накладені на п'ятого президента України 16 місяців тому. Як випливає із оприлюдненої у п'ятницю, 17 липня, ухвали, суддя Наталія Мартинюк не оцінила демонстративного жесту захисників Порошенка — ті всупереч порядку подали апеляцію ще до того, як отримали повний текст вердикту.

“Його незаконність і необґрунтованість не викликає абсолютно жодних сумнівів”, — обурювався адвокат Ілля Новіков 10 липня, щойно колегія КАС проголосила своє рішення. Він запевняв журналістів: судді ухвалювали рішення під тиском СБУ та офісу президента Володимира Зеленського, який продовжує політичне переслідування свого попередника.

Загадкові мільярди

Взагалі-то санкції Ради нацбезпеки і оборони (РНБО), затверджені указом Зеленського 12 лютого 2025 року, стосувались не тільки Порошенка, а й ще чотирьох олігархів: Костянтина Жеваго, Геннадія Боголюбова, Віктора Медведчука та Ігоря Коломойського. Проте одразу стало зрозуміло — жорсткі обмеження націлені саме на лідера “Європейської солідарності”. Адже Жеваго, Боголюбова і Медвдечука на той час вже давно не було в країні, а Коломойський, позбавлений українського громадянства, сидів під арештом в ізоляторі СБУ.

Порошенку ж санкції забороняли ледь не будь-яку господарську діяльність: від участі в приватизації до користування мобільним зв'язком. Політика з майже 30-річним стажем позбавили усіх державних нагород, до того ж санкції вочевидь стануть на заваді його участі в наступних виборах.

Володимир Зеленський обґрунтовував такі безпрецедентні заходи доволі обтічно: мовляв, олігархи виводили з України мільярди чи то під час повномасштабної під час війни, чи то ще 2014 року. “Як було до мене, мені складно сказати, і ми це не бачили. А зараз Служба безпеки, зараз фінмоніторинг показує мільярди… І всі ці люди, “труба Медведчука”, чи, наприклад, окрім того, що Медведчук та Порошенко — вони партнери в цьому кейсі… Але я не хочу звинувачувати, це про суди… Але на час розслідування введені санкції”, — плутано пояснював він журналістам у день запровадження санкцій.

Тоді Зеленський обіцяв: коли оприлюднять докази, зібрані проти олігархів, “люди будуть в шоці, як дехто в час війни використовує фонди начебто на підтримку військових, а насправді “миє гроші”. Втім, цього досі так і не сталося.

Натомість слухання в Верховному суді показали: підставами для жорстких обмежувальних заходів проти Петра Порошенка стала загальновідома інформація обсягом у неповних дві сторінки.

Довідка від Фінмоніторингу

Адвокатам Порошенка знадобилось майже пів року, аби витребувати у РНБО документи, що лягли в основу рішення про накладення санкцій. Через гриф “Для службового користування”, суд розглядав їх у закритому режимі, але невдовзі файли опублікував анонімний Telegram-каналі “Україна тут”. Ілля Новіков підтвердив DW їхню автентичність.

На його переконання, про упередженість свідчить насамперед поспіх — з документів випливає, що санкції підготували за неповних сім годин. За цей час відомості про надзвичайну загрозу Петра Порошенка національній безпеці відправили з Держфінмоніторингу, заслухали на нараді в мінекономіки, обговорили на засіданні уряду, пропозицію щодо санкцій погодили п'ять міністерств, її затвердили на зборах РНБО, а президент встиг підписати відповідний указ.

Тож за які саме провини лідера “Європейської солідарності” так швидко позбавили права укладати угоди та користуватись телефоном? “Першоджерелом” санкцій, як підтвержує адвокат Новіков, виявилась “інформаційна довідка” від неназваного правоохоронного органу, яку голова Державної служби фінансового моніторингу Філіп Пронін переслав в міністерство економіки. В її першій частині коротко переказувалась “вугільна справа”, розслідування якої на той момент вже завершило ДБР - Петра Порошенка, Віктора Медведчука та бізнесмена Сергія Кузяру в рамках неї обвинувачують у державній зраді та сприянні терористичній організації через торгівлю антрацитом із самопроголошеними “Л/ДНР” в 2014-2015 роках.

У другій частині йшлося про “харківські угоди” щодо продовження базування Чорноморського флоту Росії в Криму, укладені в квітні 2010 року урядом Миколи Азарова. Від 2019 року ДБР “досліджує обставини”: чи не готував Петро Порошенко ці угоди заздалегідь, коли з жовтня 2009 по березень 2010 очолював МЗС в уряді Юлії Тимошенко? Чи може принаймні “брав активну участь” в їх ”інформаційній та правовій легалізації”, коли в кількох інтерв'ю називав договори “мистецтвом компромісу”?

За версією слідства, Порошенко “переслідував особистий матеріальний (економічний) мотив щодо підтримання економічних відносин з рф”, зазначено у довідці. Доказом цього нібито є купівля ним наприкінці 2010 року “Севастопольского морського заводу” — основної ремонтної бази ЧФ РФ. Після анексії Криму російська влада націоналізувала “Севморзавод”, як і багато інших підприємств українських бізнесменів. Втім, Віктор Медведчук, перебуваючи під арештом СБУ у 2022 році свідчив: насправді президент таємно “обміняв” недоступний актив на частину нафтопродуктопроводу “Самара - Західний напрямок”, тіньовим власником якого став у 2016. Порошенко це неодноразово заперечував.

Термінові погодження

За кілька годин до затвердження Зеленським рішення РНБО щодо санкцій на спеціалізованій нараді в Юлії Свириденко — тоді ще віце-прем'єрки та очільниці мінекономіки — голова Держфінмоніторингу пригадав Петру Порошенку ще один “гріх”: у 2012 році, вже працюючи в уряді Миколи Азарова, він офіційно попросив президента Віктора Януковича надати українське громадянство впливовому бізнесмену-металургу Вадиму Новинському — ”за особливі заслуги перед Україною”. У 2025 році Новинський вже і сам був під п'ятирічними санкціями РНБО, до того ж мав підозру у держзраді та розпалюванні релігійної ворожнечі - через тісні стосунки із патріархом РПЦ Володимиром Гундяєвим (Кирилом).

Протокол наради, що його оприлюднив анонімний Telegram-канал ”Україна тут”, свідчить: вислухавши Проніна, уповноважений президента з санкційної політики Владислав Власюк заявив: підстав достатньо, тому Юлія Свириденко має підготувати проєкт рішення Кабміну про застосування санкцій невідкладно — засідання уряду було заплановано на 18:00. Не дивно, що не обійшлось без помилок — окрім дюжини звичайних одруківок у першій оприлюдненій версії документа вказаний неправильний ідентифікаційний податковий номер Порошенка.

“Ці 12 тупих одруківок - відбитки пальців Володимира Зеленського…, — обурюється Ілля Новіков. — Вони знали, що виконують термінове завдання президента, і на помилки в тексті ніхто не подивиться, тому й перевіряти його нема сенсу, єдине що має значення — встигнути передати щось на РНБО. Криве, косе, аби вчасно” . Адвокат намагався довести, що виправлений код — вже підстава для скасування санкцій, однак юристи Офісу президента твердили: публікація документа на сайті глави держави не була офіційною, а тому в ній допустимі виправлення.

Хто придумав санкції?

Петро Порошенко мав би розуміти такі нюанси - адже саме за його президентства в “Офіційному віснику” почали друкувати розлогі таблиці із переліками підсанкційних компаній та громадян. Ба більше, Порошенко полюбляє приписувати собі авторство законопроєкту “Про санкції”, який в серпні 2014 року офіційно вніс до парламенту тодішній прем'єр Арсеній Яценюк. На його розгляд і доопрацювання депутати тоді витратили менше тижня попри застереження головного юридичного управління: мовляв, новий інструмент суперечить презумпції невинуватості й покладає на Раду нацбезпеки і оборони невластиві функції.

Нині ж п'ятий президент часто повторює: закон не передбачав застосування санкцій проти громадян України. Однак це не правда. Перше ж “санкційне” рішення РНБО, яке він ввів у дію в вересні 2016 року стосувалось щонайменше 39 громадян України — переважно діячів сепаратистського руху, посадовців “Л/ДНР” та ватажків бойовиків, які “сприяли терористичній діяльності”.

Українські громадяни та компанії потрапляли і в наступні “чорні списки” РНБО. Однак за Порошенка подібні укази видавались не так вже і часто: в 2015 їх було два, в 2016 - чотири, в 2017- знову два, 2018 - п'ять. Разом вони затверджували санкції проти 1220 юридичних і 3175 фізичних осіб, серед останніх було щонайменше 774 українських громадянина.

Деякі з цих обмежень - наприклад, блокування доступу до російських соцмереж — Володимир Зеленський обіцяв своїм виборцям скасувати. Однак вийшло зовсім навпаки - не дочекавшись від правоохоронців “посадок по весні”, шостий президент зробив санкції РНБО своїм улюбленим “простим рішенням”: у лютому він запроваджує їх проти депутата від ОПЗЖ Тараса Козака та його телеканалів, у квітні - проти “королів контрабанди”, в травні - проти “воров в законі”. Всього за 2021-й рік було видано 37 указів про санкції проти 1216 компаній, 1999 громадян, серед яких щонайменше 547 українців.

Після повномасштабного вторгнення таких указів вже 169. Переважна більшість, звісно стосується громадян і підприємств РФ, однак, за цей час під санкції потрапили і 1302 українських громадянина. І йдеться не тільки про колаборантів з окупованих територій, у “чорних списках” журналісти і блогери, священники УПЦ МП і опозиційні депутати, колишні бізнес-партнери та ексочільник Офісу Зеленського Андрій Богдан.

Українські та міжнародні правозахисники не перший рік говорять про неприпустимість такої політики. “Виникають вагомі підстави вважати, що санкційний механізм використано не для захисту національної безпеки, а для обмеження свободи вираження поглядів і політичної критики”, — зазначалось у спільній заяві десяти правозахисних організацій з приводу запровадження санкцій проти опозиційного блогера Борислава Берези на початку цього липня.

Марні скарги

Звісно ж санкції РНБО намагались оскаржити сотні громадян та компаній — два роки тому суддя Великої палати Верховного суду Олег Ткачук нараховував 461 такий позов. Втім, успішними були буквально одиниці.

Так, в 2020 КАС визнав протиправними санкції проти швейцарської торгової компанії Tolexis Enterprises з холдингу Group DF, що була дистрибутором окупованого заводу “Кримський титан” та потрапила під санкції Петра Порошенко в 2019 році. В 2025 році обидві інстанції Верховного суду стали на сторону француза Луї-Мішеля Дюрея, який два роки переконував, що потрапив у “чорний список” помилково - адже на той момент уже не працював в раді директорів російського “Сетелем Банку”.

У квітні цього року КАС також визнав незаконним безстрокові санкції, які у 2018 Порошенко наклав на кримського депутата Сергія Вергіля за те, що той нібито сприяв окупації півострова. Вергіль довів, що покинув Крим одразу після окупації, однак рішення нині оскаржує в апеляції Кабмін.

У більшості інших справ позиція суддів була проста і безапеляційна: укази президента про санкції законні, оскільки вони лише вводять в дію рішення РНБО, а це відповідає повноваженням глави держави. Натомість рішення Ради нацбезпеки і оборони оскаржити взагалі неможливо — адже та не є органом влади. 

Підстави для рішень РНБО КАС відмовлявся досліджувати роками: мовляв санкції не є покаранням за якийсь злочин, а превентивною мірою для захисту національних інтересів. Визначення загроз нацбезпеки та ефективних засобів їх протидії при цьому суд залишав в компетенції РНБО і президента.

Ситуація змінилась наприкінці минулого року після рішення Європейського суду з прав людини за позовом компанії “М.С.Л.” - колись найбільшого оператора лотерей в Україні. Ще в вересні 2015-го РНБО та Петро Порошенко внесли “М.С.Л.” до ”чорного списку” нібито через російських акціонерів на підставі секретного документу СБУ. Компанія сім років не могла оскаржити це рішення саме через “обмежений контроль” - КАС твердив, що РНБО та президент мали законне право накладати на неї санкції. Однак ЄСПЛ постановив: судді позбавили “М.С.Л.” права на захист від свавілля, оскільки не захотіли розглядати ключове питання: чи справді “М.С.Л.” контролювали росіяни? 

Розкол у судовій колегії

У червні Велика палата Верховного суду відправила справу “М.С.Л.” на повторний розгляд. Однак вердикт ЄСПЛ тепер цитують у багатьох подібних справах - в тому числі й у справі Порошенка. Керуючись приписами ЄСПЛ, колегія з п'яти суддів мала відповісти на питання: чи була дотримана процедура накладення санкцій, чи мали вони фактичну підставу або були свавільними та зрештою чи відповідали тій загрозі нацбезпеці, яку становив Порошенко?

Чекати цього рішення довелося майже півроку — сторони завершили дебати ще в січні, відтоді засідання кілька разів відкладалося. Втім, судді так і не дійшли згоди: троє з них визнали рішення РНБО законним з точки зору процедури, співмірним та обґрунтованим — адже в його основі лежала офіційна довідка Держфінмоніторингу, сумніватися в якій немає причин. І хоча рішення РНБО не містило конкретних підстав для застосування санкцій, вони з'ясувались під час слухань. Діяльність Петра Порошенка справді створювала загрози національній безпеці України, зазначається в рішенні КАС.

Натомість суддя Михайло Смокович в окремій думці звертав увагу: довідка Держфінмоніторингу не самостійний аналітичний документ, а лише стислий переказ кримінальних підозр, події кільканадцятирічної давнини в ній навіть не пов'язані із актуальними загрозами національній безпеці. Голова колегії Олеся Радишевська теж доходила висновку про необґрунтованість санкцій і наполягала на їх скасуванні.

Захисники Петра Порошенка вважають, більшість колегії прийняла рішення під впливом силовиків — за їхньою інформацією на суддів намаглись тиснули співробітники СБУ Едуард Рудюк і Володимир Солоджук. “Рішення мало бути оголошене ще 3 квітня, але засідання скасували через раптову відпустку судді Ольги Кашпур, — розповідає Ілля Новіков. — Нам здається, що реальна причина цієї паузи — в колегії ще не було трьох голосів проти нас, тому їм дали час “подумати””.

На подібне втручання СБУ в роботу два роки тому скаржився Вищій раді правосуддя інший суддя КАС Володимир Кравчук: після скасування санкцій проти компанії “Пробайк плюс”, спецслужба без жодних пояснень скасувала йому доступ до державної таємниці.

Новіков обіцяє в наступні дні подати нову апеляційну скаргу на рішення колегії КАС та очікує, що Велика палата Верховного суду наново оцінить рішення РНБО — цього разу на відкритих слуханнях.