- Російська Федерація оголосила про початок відведення військ від кордону з Україною, в тому числі з навчань у тимчасово окупованому Криму. В Міністерстві оборони Росії заявили, що війська південного військового округу та повітрянодесантних військ, задіяні в заходах раптової перевірки, приступили до повернення в пункти постійної дислокації. Як Ви прокоментуєте цю новину? Чи зникає, на Вашу думку, загроза наступу РФ на Україну зі сходу та Криму?
— Ні, ми маємо бути в тонусі, оскільки відбувається посилення присутності РФ на окупованих територіях Донбасу, на кордоні, активна мілітаризація Криму, навіть не беручи до уваги навчання, оголошені нещодавно. Це відбувається 7 років поспіль і було б наївно, якби ми зараз сказали, що загроза припинила існувати.
Мені здається, що ці навчання, припис про блокування Керченської протоки, нарощування російської військової сили, техніки, людей, яких десятками тисяч виводили вздовж українсько-російського кордону (а це, нагадаю, 2 тис. км, з яких 400 км не контрольовані) були спробою виконати деякі тактичні задачі. Стратегія РФ щодо України незмінна, вона є агресивною, військовою, дестабілізує Україну по всіх напрямках, адже 7% нашої території захоплено, відбувається примусова паспортизація, активне заміщення населення в Криму.
Але є ще інший момент — це гібридна війна, коли невійськовими методами відбувається масштабна дискредитаційна кампанія з усіма десятками наративів проти України, яка починається з російської риторики про те, що Україна — ніби то неспроможна, корумпована, фашистська, агресивна країна. При тому, що РФ — країна, яка коїть злочини, її цинізм полягає в тому, що вона намагається перекласти відповідальність за всі свої злочини на Україну, мовляв Україна готує якісь військові провокації, не віддана Мінську, провокує питання територіальної цілісності з точки зору статусу Криму. Особливо коли я чую виступи російських чиновників, виникає питання сюрреалізму і що ми живемо у світі якихось викривлених дзеркал, коли на біле кажуть чорне і при цьому відчувають себе достатньо комфортно.
Наша стратегія полягає у відстоюванні своїх позицій по територіальній цілісності, суверенітету, захисту наших людей на окупованих територіях і, загалом, у зміцненні по всіх напрямах, якими можна окреслити життя України, як держави, і українського суспільства. Я особисто називаю це семирічкою, яка ввела в супер тонус усе наше суспільство. Це капітальний ремонт, тому що будь-яка сфера життя перебуває у стані реформування: освіта, медицина, державне управління, децентралізація. Це дуже позитивно, адже це єдиний шлях незворотності відносно Росії, радянської спадщини, яку нам намагаються постійно закидати. Наш шлях іде в протилежний від Росії бік — це членство в ЄС, НАТО, ідентичність України, в основі якої лежить українська мова і культура.
- Якою нині є ситуація в Криму та наскільки півострів мілітаризований Росією?
— По-перше, сьогодні будь-хто, хто має український паспорт і їде в Крим, потенційно може бути названий шпигуном, диверсантом, бо Крим — це сіра зона, де немає права, свободи, і людина не може відчути себе захищеною, особливо, той, хто є носієм українського паспорта. Я зараз не кажу про тих людей, які живуть у Криму та, фактично, мають два паспорти, я маю на увазі тих українців, які все ще їдуть у Крим з різних причин. Це небезпечно. Ми маємо кейси, коли захоплюють українців, називають їх шпигунами та кидають на величезні строки за ґрати.
По-друге, уявімо собі віртуальний тур по Криму. Якщо людина не розуміє контексту, не знає, що відбувся факт окупації Криму, не була свідком подій семирічної давнини, вона може перебувати в ілюзії того, що щось у Криму активно відбувається: будинки, дороги будуються, є нова в'язниця, величезний новий міжнародний аеропорт, тобто життя продовжується. Але це хибне уявлення, “потьомкінські села”, а за цим фасадом — дуже гнила дійсність без свободи, де порушуються основоположні права та свободи людини. Якщо ти скажеш, що Крим — це Україна, тебе можуть посадити у в'язницю на 5 років. Тебе можуть звинуватити в тому, що ти екстреміст або терорист просто за намаз у мечеті. Якщо ти парафіянин православної церкви України, ти теж не зможеш себе спокійно почувати. Якщо ти хочеш вивчати українську мову, ти не знайдеш такої можливості, попри те, що вони декларують, що кримськотатарська, українська, російська мови мають однаковий статус державних мов. По факту, це викривлений світ декоративної дійсності, де будь-яка людина не може себе відчувати захищеною.
Я помітила, що коли до мене приїздять родичі чи друзі з Криму, у них шалений рівень самоцензури. Коли люди діляться враженнями від того, яким є насправді життя в Криму, вони починають шепотіти. Це відбувається підсвідомо, але це прямий наслідок дійсності несвободи. Мало того, в щоденному режимі відбуваються злочини, про які, наприклад, у “Russia Today” чи інших російських медіа навряд чи можна почитати чи побачити.
Однією з найбільш загрозливих тенденцій мені здається заміщення населення. Це дуже класична практика для Росії різних часів і форм правління. Наприклад, можна пригадати події першої анексії, з часів якої почався міф і новий проект Катерини II про Таврійську губернію, коли пішли репресії проти корінних мешканців півострова, коли Кримське ханство припинило існувати, як суб'єкт, коли русифікація регіону почалася активними темпами і різними заходами, коли релігійна та політична інтелігенція, кримськотатарська аристократія, тобто всі ті, хто не вклонився, були репресовані. Дивлячись очима сьогоднішніх подій, можна дуже відчути, що нічого не змінилося: всі, хто не вклонилися, автоматично репресовані. Одна третина кримськотатарського населення за 100 років після першої анексії виїхала з території Криму, тому що жити в нових умовах не кожен був готовий, тож їхали в колишню Османську імперію, сьогодні це Болгарія, Румунія, Туреччина, тому там перебуває велика діаспора кримськотатарського народу.
Будь-який злочинець ставиться до території, на яку прийшов, не як до землі, про яку дбають. З Криму почали вивозити найцінніше, повністю переписувати історію. Нам пропонують сьогодні історичний сурогат і фальсифікат про те, що таке Крим, хто такі кримські татари. Українське суспільство досі живе в тому уявленні про Крим, яке нам залишилось у спадщину. Українці мають дуже схожу історію з кримськотатарським народом: депортація, голодомор, неприйняття мови, тож це дуже об'єднує та має вводити нас у розуміння, що ми є однією політичною нацією. Тому історичний контекст вкрай важливий.
У 1944 році відбулася депортація кримських татар, коли під приводом співпраці з фашистами були вивезені діти, жінки та літні люди (чоловіки були в лавах Червоної армії, захищаючи Батьківщину). Це поставило під фізичне виживання народ, тому що майже половина кримських татар померли через голод і хвороби. Кожна кримськотатарська сім'я має втрати та пам'ять про це, і коли відбувся 2014 рік, це флешбеком повернуло цю пам'ять, і ясно, що кримські татари не могли зайняти іншу позицію, окрім як бойкотування незаконного референдуму, активного спротиву через мітинги, марші. Величезний мітинг був 26 лютого, 8 березня десятки тисяч жінок провели кампанію “Жінки проти війни”, і з українськими та кримськотатарськими прапорами вишикувались уздовж доріг по всіх населених пунктах. Всі це бачили, і це сьогодні не дозволяє Росії створити міф про те, що всі були щасливі. Тобто Росія змушує імітувати таке щастя.
Чисельність російської армії в Криму вже вдвічі збільшена до понад 40 тис. військових. Відбувається модернізація всіх компонентів (суша, повітря, море), активний розвиток військової інфраструктури, у т.ч. для ядерної зброї, постійні військові навчання під приводом яких демонструється домінування в Чорному морі, Азовське море вже, фактично, перетворено на внутрішнє озеро РФ, руйнація традиційних торгівельний маршрутів.
Ми пояснюємо нашим партнерам, що мілітаризація Криму точно не є внутрішньою проблемою України. Ясно, що ми найбільш зацікавлена країна у відновленні статус-кво, поверненні АР Крим та міста Севастополь, відновленні суверенітету та контролю над територіями, але те, що сьогодні РФ ще й використовує Крим, як проекцію своїх агресивних амбіцій на, наприклад, близькосхідний регіон, форпост, з якого Росія далі провокує світ, це те, що має вводити в режим тонусу, як мінімум, всі чорноморські країни, а, як максимум, країни-члени НАТО та Захід. Наш аргумент полягає в тому, що має бути інша система реагування на ці провокації, має бути краща система координації спільних зусиль, і “Кримська платформа” спрямована саме на ці задачі.
- Чи розраховує Україна на впровадження додаткових санкцій проти РФ у зв'язку з її діями у Криму?
— З наявних інструментів боротьби чи не найефективнішим є санкції. З самого початку окупації Криму ЄС, США, Велика Британія, Канада, Японія, Австралія, Норвегія, Швейцарія та інші держави застосували персональні та секторальні санкції, які спрямовані на те, щоб змусити Кремль припинити окупацію українського Криму. Ці санкції стосуються, насамперед, вищого керівництва та політиків держави-агресора, які брали участь схваленні рішення про початок агресивної війни проти України, проти суддів та каральних органів Росії, причетних до порушень прав людини на окупованих територіях, а також проти компаній та бізнесів олігархів, близьких до Кремля.
Санкціями передбачена заборона на імпорт продукції з Криму, заборонені польоти в аеропорти та заходи в морські порти, надання туристичних послуг, експорт на продукцію подвійного призначення та доступ Росії до важливих технологій, введено союзні обмеження на торгівлю та інвестиції. Маємо розуміти, що секторальні санкції мають свій найбільший ефект у проміжку 8-10 років, тобто в середньостроковій перспективі. Ці санкції прирікають Росію невпинно відкочуватися назад, адже світ, технології розвиваються, Росія не має доступу до них, і це прямий наслідок її злочинної політики.
За різними оцінками експертів, на сьогодні збитки, які Росія несе через санкції, сягають 160 млрд доларів. Ясно, що Кремлю не вдалося повноцінно інтегрувати в національну економіку окупований Крим, попри те, що вони дуже стараються це зробити. Є транспортна, фінансова, торгівельна блокада.
До речі, в лютому 2021 року Міністерство фінансів США оштрафувало американську компанію BitPay за надання послуг щодо операцій у криптовалюті, в тому числі на території окупованого Криму. Американська сторона підтвердила, що притягнення BitPay до відповідальності чітко демонструє готовність застосовувати заходи проти всіх американських осіб, які порушили чинну санкційну політику. Санкції — це ключовий механізм. Теж правда, що не кожна країна готова застосовувати санкції, тому що не кожна країна користується цим інструментом і в кожної з них є свої інтереси. Часто ці інтереси — в площині економіки, і не кожна країна готова ризикувати, тому що РФ сприймає це, як особисту образу, та відповідає дзеркально, і не кожна країна готова вводити санкції, як інструмент взаємодії з РФ, попри підтримку України, політику невизнання окупації. Ми теж маємо ставитися до цього з розумінням, тому що, крім санкцій, є ще політика невизнання. Це політичний тиск, і він теж дуже дратує РФ. Вони вкладають величезні гроші, мільярди доларів на бюджетування своїх ручних ЗМІ, системи іномовлення, системи ряжених, експертів різного штибу, які намагаються формувати якісь бульбашки про те, що ніби то відбувається в Криму. Навіть вкладаючи ці мільярди, вони не можуть сформувати цей міф, і ясно, що це їх дратує.
Я пам'ятаю інтерв'ю російського президента, який сказав: “да плевать мы хотели на эти санкции”. Мені видається, що в цьому є елемент нечесності, тому що, за нашою оцінкою, Росія страждає від санкцій, і в коротко-, і в середньо-, і в довгостроковій перспективі. Санкції продовжуються та будуть нарощуватися, і не тільки в контексті російських злочинів в Україні, а також у контексті злочинів РФ в інших регіонах, в тому числі всередині країни, зокрема, переслідування опозиційних сил, використання хімічної зброї, використання дискредитаційних кампаній проти Заходу, спонукання міграційних криз, втручання у вибори. Цей трек дуже широкий, і тепер мені здається, і це ключове для нас, що світ розуміє, що таке РФ. Фактично, Росію, яка була країною з великою перспективою 10-15 років назад, країну з великою економікою, викинули з G8, ізолювали в тому сенсі, що вона несе відповідальність за свої злочини.
Крім того, як ви знаєте, минулого серпня рішенням президента Нікарагуа Ортеги запровадили почесне консульство Нікарагуа в Криму, призначили Олега Белавенцева (а це ще та видатна особистість) почесним консулом. Україна запровадила секторальні санкції, це був прецедент, ми зробили це вперше, заморозили торгівлю з Нікарагуа, і зараз опрацьовуємо наші подальші дії по реакції, тому що ми попереджали Нікарагуа дипломатичними каналами, передавали інформацію про те, що в разі ухвалення таких рішень наша реакція буде рішучою та швидкою. Ми це продемонстрували, і це не межа, такі санкції можуть далі нарощуватися.
Відразу після окупації Україна теж налагодила своє санкційне реагування, воно не є ідеальним. Зараз ведеться робота по покращенню санкційного законодавства. До речі, ми це законодавство виводимо в пріоритет парламентського виміру “Кримської платформи”, як те, що має бути покращено у найближчій перспективі, щоб дати більші перспективи санкційному реагуванню. Разом з тим, на сьогодні у санкційних списках перебувають близько 5 тис. фізичних і юридичних осіб.
При підготовці саміту “Кримської платформи” у серпні цього року ми велику увагу приділяємо саме проблематиці санкцій. Ми бачимо, що держава-окупант щосили намагається обійти існуючі обмеження. Спільно з партнерами ми маємо намір докласти зусиль для того, щоб провести оцінку ефективності кримських санкцій, узгодити основні принципи санкційної політики щодо Криму та закрити ті лазєйкі, які використовує Кремль.
- Які очікування України від нової американської адміністрації в плані тиску на РФ з метою деокупації Криму? Чи обговорюється ця тема з партнерами зі США предметно?
— Нагадаю, що ще в лютому цього року новий глава Білого дому та держсекретар США Ентоні Блінкен чітко заявили: “Крим — це Україна”.
Новий американський уряд не лише підтвердив офіційний курс США на невизнання спроби анексії Криму, але й активно долучився до підготовчих процесів з проведення першого саміту нашої ініціативи “Кримська платформа”.
Запроваджені проти Росії американські санкції фактично повністю забороняють ведення економічної діяльності громадян США та американських компаній на території півострову. Уважно відстежуються спроби порушень чинної санкційної політики. У разі їх виявлення резидентами США застосовуються серйозні штрафні санкції. Іноземні фізичні та юридичні особи за співпрацю з підсанкційними особами перебувають під ризиком запровадження вторинних американських санкцій.
США — наш союзник, надзвичайно важливий стратегічний партнер. І ми відчуваємо і їх військову, і оборонну, і політичну підтримку, і на двосторонньому треку, і на багатосторонньому треку, зокрема в міжнародних організаціях, де позиція США непохитна. Так само, важливо, що ми маємо двопалатну систему підтримки: і демократи, і республіканці підтримують Україну. Це надзвичайно важливо стратегічно.
Яскравою демонстрацією непохитної та рішучої позиції США у підтримці суверенітету та кроків з відновлення територіальної цілісності України став запроваджений 15 квітня Адміністрацією Джозефа Байдена новий пакет санкцій проти РФ, який посилює відповідальність Кремля за окупацію Криму та масштабні порушення прав людини на півострові, передусім системні переслідування кримських татар та українців, які виступають проти окупації. Важливо, що відповідний виконавчий указ розширяє наявні в американському правовому полі інструменти для нарощування санкційного тиску на Кремль, зокрема у разі продовження Росією своєї агресивної політики щодо країн-союзників і партнерів США. Таким чином, Адміністрація Президента Байдена дала Москві чітко зрозуміти, що надалі будь-які руйнівні та дестабілізуючі дії проти України матимуть для російської автократії серйозні наслідки.
У мене минулого тижня була розмова з заступницею державного секретаря Карою Макдональд, з якою ми обговорили Крим і “Кримську платформу”, можливі спільні кроки по заходах реагування, і санкційна політика — це одне з таких питань. Але дипломатія не завжди любить публічність, бо для того, щоб досягати певних результатів, дискретність теж важлива, і це якраз той випадок, тому що ми зараз бачимо, як РФ реагує на наші ініціативи.
Станом на 20 квітня Міністерством фінансів США запроваджено санкції проти 270 фізичних осіб (у т.ч. проти 78 російських та 43 українських) та 188 юридичних осіб та організацій (у т.ч. проти 116 російських, 57 українських та 1 кримської), а також секторальні санкції проти 291 юридичної особи (у т.ч. проти 251 російських та 4 українських). Крім того, заблокованими є дев’ять суден.
Реакція РФ на “Кримську платформу” — це пряма вказівка на те, що це було абсолютно правильне рішення. Мені здається, що консолідовувати, повертати Крим на порядок денний — це те, що ми повинні робити постійно, тому що сутність злочинів РФ не змінюється. Також варто розуміти, що світ не обертається навколо України, Криму, у кожної країни є багато своїх викликів. Пандемія взагалі ставить інші акценти у світі, вона підняла питання охорони здоров'я, імунітету людини, убезпечення від вірусів і їх мутацій на найвищий порядок денний. І ясно, що у світі, де ти не можеш охопити увагою все, відбувається певна конкуренція, боротьба за увагу.
Маю відзначити, що активно працює внутрішня українська система, тому що президент України Володимир Зеленський взяв ідею “Кримської платформи” у пріоритет своєї внутрішньо- та зовнішньополітичної діяльності. Ми сьогодні бачимо, як активно йде трек “Кримської платформи”, маємо десятки підтримок ідеї “Кримської платформи” з різних країн.
- На якому етапі нині підготовка до запуску “Кримської платформи”, інавгураційного саміту в серпні? У якому форматі відбудеться захід?
— Ми вирішили, що не будемо оголошувати країни, які вже погодились приїхати на установчий саміт, оскільки РФ оголосила, що це загроза її територіальній цілісності та безпеці. Тому аби не нарощувати емоції РФ, ми вирішили не робити цю інформацію публічною. Однак президент Ради ЄС Шарль Мішель публічно оголосив, що приїде та підтримає цю ініціативу. Це єдине, що ми поки що можемо сказати. Але ряд країн уже погодили свою участь на найвищому рівні, тому ми активно зараз готуємося до саміту, який відбудеться 23 серпня.
Саміт матиме кілька складових. Попередньо сценарій передбачає офіційну частину, у ході якої виступлять президент України, голова Верховної Ради, прем’єр-міністр, глави делегацій. Плануємо тематичні експертні дискусії, а також заходи публічної дипломатії, тісно пов’язані з Кримом. Однозначно, буде виступ лідера кримськотатарського народу, і це дуже важливо, тому що є диспропорційний трек переслідування кримських татар з огляду на багато причин, історію і те, що єдиною кісткою поперек горла в Криму для Росії є кримськотатарський народ через свої органи самоуправління, свою потужну систему організацій, яка фіксувалась ще з часів Радянського Союзу. Дуже важливо мати суспільний договір всередині Української держави про те, хто такі кримські татари, яка їх роль, яке їх майбутнє. Тому, однозначно, кримські татари будуть представлені на цьому саміті. Ми, як МЗС, постійно працюємо з цією темою поза самітом, великих заходів, є ще щоденна кропітка робота, яка не завжди помітна. В цій роботі Крим, кримські татари та їх положення є однією з пріоритетних тем.
Також під час саміту планується ухвалити заключний документ. Ми перебуваємо в процесі перемовин з нашими партнерами, це така спільна творчість. Тому що кожна країна перш, ніж вирішувати, приєднуватися до документу чи ні, має пройтись по ньому та зрозуміти, що він не суперечить її баченню. Ми зараз спільно максимально намагаємось сформувати такий документ, який базуватиметься на дуже важливих принципах міжнародного права, щоб це не суперечило політикам інших держав. Зараз комунікація — в дуже активній фазі і ближчим часом ми його фіналізуємо. Це якраз те, що не завжди можна побачити за гучними заголовками по “Кримській платформі”.
Він має підтвердити підтримку незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у міжнародно визнаних кордонах, офіційно заснувати “Кримську платформу”, окреслити основи міжнародної стратегії деокупації Криму.
Наші думки з партнерами багато в чому збігаються, оскільки ми виходимо зі спільних цінностей та пріоритетів: дотримання норм міжнародного права, захист прав людини та основоположних свобод, забезпечення безпеки та сталого економічного розвитку у нашому регіоні та за його межами.
Також наголошу, що ми працюємо по різних напрямах з точки зору підтягування аналітичних спроможностей наших експертів по таких пріоритетах: екологія, економіка, безпека, мілітаризація, міжнародне гуманітарне право, права людини, кримські татари, як ідентичність, як народ. Це ряд пріоритетних напрямів, які вже фокусовано опрацьовуються, та будуть опрацьовані в найближчий рік після саміту.
- Кого запрошують взяти участь у саміті: лідерів країни чи міністрів?
— Ми працюємо зараз із найвищим представництвом.
Нам важливо провести цей захід фізично, бо є пандемія, все ще існує заборона подорожей, не кожен готовий приїхати, тому що для деяких країн це все ще актуальне питання через відсутність доступу до вакцини або ризики, які можуть нести фізичні подорожі. Але ми поки працюємо з тим, що це фізичний саміт і щоб рівень представництва країн був найвищим.
- Як виглядатиме діяльність “Кримської платформи” після її формального запуску? Що саме передбачено: щорічні саміти, конференції?
— Саміт глав держав та урядів — це визначна подія, він не буде щорічним. У ході Саміту буде формально започаткована діяльність Платформи, далі її діяльність відбуватиметься як на офіційному рівні (глав держав та урядів, міністрів закордонних справ, парламентів), так і на рівні експертів. Наша мета — забезпечити синергію діяльності на цих рівнях і між ними, сформувати міжнародну коаліцію для деокупації Криму та створення відповідної міжнародної стратегії. Конкретні заходи на національному та міжнародному рівні спрямовуватимуться на досягнення цієї мети, до якої ми рухатимемось за такими пріоритетними напрямами: політика невизнання; безпека, включаючи свободу судноплавства; застосування обмежувальних заходів; захист прав людини та міжнародного гуманітарного права; економічний та екологічний вплив окупації.
У рамках “Кримської платформи” ми плануємо заснувати щорічний Форум з питань безпеки Азово-Чорноморського та Середземноморського регіонів. Цьогорічний Форум відбудеться восени і підготовка до його проведення вже розпочата.
Сама архітектура “Кримської платформи” мені здається дуже гнучкою, вона дає можливість кожній стороні знайти своє місце. Навіть якщо з різних причин держава не може забезпечити свою найвищу участь в установчому саміті, завжди є інші виміри.
По-перше, це парламентський вимір. У свою чергу в парламенту є внутрішній і зовнішній треки. Внутрішній — це закони, на яких треба сфокусуватися. Наприклад, скасування закону про вільну економічну зону Крим. Мені здається, це абсурдна рамка, яку ми маємо, визначаючи статус Криму, коли ми з одного боку кажемо, треба вводити санкції і не можна торгувати з окупованою територією Криму, і санкції працюють, а самі маємо вільну економічну зону, хоча по факту вона не діє через громадянську блокаду. Скасування вільної економічної зони - це питання нашої гідності. Треба ухвалити закон про санкції, закон про політичних в'язнів, в якому ми маємо чітко окреслити, що є критеріями, за якими ми вважаємо того чи іншого нашого громадянина політичним в'язнем, бо це чутливе питання, і держава має займати позицію захисту громадян, це дуже важливий трек. Це також пакет законів, які стосуються кримськотатарського народу. У грудні 2020 року було зареєстроване міжфракційне об'єднання “Кримська платформа”. Ми чекаємо від парламенту досягнень у цьому напрямку.
Зовнішньополітичний напрям парламентського виміру “Кримської платформи” лежить у площині питання дискурсу. Дискурс не народжується сам по собі, його треба формувати. Це багаторівнева робота, і ми очікуємо від парламентарів активної роботи по лінії груп дружби, де ми запрошуємо депутатів організовувати заходи, заяви та декларації, присвячені Криму й інформуванню депутатів інших країн, що таке Крим, бо це не завжди очевидно для інших країн.
Також Кримська платформа матиме рівень експертів. Це дуже важливий напрям. Тут для нас принциповою є європейська практика взаємодії з громадянським суспільством, коли воно потужне, сильне, незалежне, і ми аж ніяк не хочемо переходити через таку цінність взаємодії.
Громадські діячі, недержавні та громадські організації готують якісні аналітичні матеріали, дослідження. Вони мають іноді ширші можливості, ніж держава, яка , наприклад, обмежена в офіційних моніторингових можливостях на окупованій території, а громадські діячі мають свої способи діставати цю інформацію, можливості комунікації з людьми напряму.
Ми чекаємо зараз на створення мережі експертів “Кримської платформи”, вони зараз якраз домовляються між собою про формат цієї роботи, готуватимуть свій статут, і ми плануємо підписати меморандум про співпрацю та взаємодію. Ми свою роль бачимо в можливості адвокації по ресурсах для них і потім інтеграції їх рекомендацій, бачень, аналітики в нашу роботу, бо ми потребуємо її по напрямах екології, економіки, прав людини міжнародного гуманітарного права. Вже підготовлений ряд аналітичних матеріалів за цими напрямами, які ми будемо незабаром презентувати, в тому числі ми одразу будемо передавати отримані дані нашим міжнародним партнерам.
Важливо допомогти нашим експертам об'єднуватися з аналітичними центрами в інших столицях і спільно напрацьовувати плани заходів, досліджень, роботи. З точки зору академічного, аналітичного розуміння, в Криму існує багато нових викликів, яких раніше не було: гібридні загрози, способи легітимізувати статус окупації, військово-гібридні формати — це все дуже цікаво іншим країнам, які вивчають цей трек. Тут теж є перспектива, і ми вбачаємо в цьому можливість завдяки роботі експертів збільшувати обізнаність більш широких кіл людей, ніж просто офіційний трек урядовців чи тих, хто приймає рішення, звичайних людей, які будуть знати, що таке Крим. Ми це поєднуємо з нашими заходами публічної дипломатії.
“Кримська платформа” — це багаторівневий координаційний формат, який дозволяє максимально широко охопити країни та їх інтереси в цих питаннях, дозволяє країні знайти своє місце за різних форматів участі і який зрештою має одну мету — деокуапція.
Іноді від різних скептиків чую: “Ну, створили платформу, буде саміт, приїдуть, поговорять, і що далі?” А в тому то і сіль, що для того, щоб дійти до цієї точки, мають бути дії. Тактично, ми не можемо дозволити забути про Крим, а це вже відбувалося, ми це вже відчували. Росія не просто мріє про це, а робить заходи, працює, щоб про цю тему ніхто не казав. І те, що ми вивели це в пріоритет нашої зовнішньополітичної діяльності, зараз дуже відчутно, всі це бачать. Якщо ми цього не будемо робити, ми ніколи не дійдемо до нашого фінального пункту призначення, тому, тактично, це дуже важливо — збільшувати дискурс, і, власне, “Кримська платформа” на цій стадії свого існування слугує цій меті.
- Чи надіслала Україна РФ запрошення взяти участь у саміті Кримської платформи чи ще планує це робити?
— Наша позиція залишається незмінною — “Кримська платформа” відкрита для участі всіх держав. Оскільки кінцевою метою діяльності Платформи є деокупація Криму, то очевидно, що ми розглядаємо залучення російської сторони до діяльності Кримської платформі через призму проведення переговорів про повернення Криму.
- Як “Кримська платформа” та ухвалена стратегія деокупації Криму враховують право кримськотатарського народу на самовизначення?
— Парламентський вимір “Кримської платформи” якраз має давати відповіді на ці запитання, бо питання автономії — це питання політичного рішення, дискурсу всередині суспільства і рішення суспільства через народних обранців, якою має бути ця автономія, як вона має відбутися та коли. Дуже важливо розуміти, що міжнародний вимір “Кримської платформи” не може собою закрити ті питання, що лежать у площині внутрішніх відповідей. Це треба артикулювати суспільству , і ми це робимо.
З Меджлісом кримськотатарського народу у нас постійні контакти. Справа, що стосується заборони представницького органу кримськотатарського народу ведеться в арбітражах, зокрема через рішення Верховного суду, коли у 2016 році Меджліс оголосили екстремістською організацією та заборонили його діяльність. Ми знаємо, що проміжне рішення Міжнародного суду ООН - про відновлення діяльності Меджлісу, однак Росія його цинічно ігнорує. Тому у щоденній роботі дипломатів є постійне донесення позиції, що відбувається з представниками Меджлісу та кримськими татарами у тому числі. Це демонстрація того, що Меджліс не випадає з роботи МЗС, і, мало того, є одним із пріоритетів.
Інтегрувати лідерів кримськотатарського народу в участь у саміті Кримської платформи є нашим обов'язком, і це буде зроблено. Крім того, Меджліс кримськотатарського народу вносив свої пропозиції щодо заключного документа, що буде ухвалений на саміті. Ми також інформуємо Меджліс про наші зовнішньополітичні ініціативи. Представники кримськотатарського народу завжди включені у порядок денний заходів, які МЗС ініціює самостійно або з партнерами. Наприклад, уже два тижні працює постійний форум ООН в питань корінних народів. Спільний захід, який ми робили в понеділок в рамках постійного форуму, якраз стосувався заборони Меджлісу, як представницького органу кримськотатарського народу. До участі в заході запрошені Рефат Чубаров і деякі інші члени Меджлісу, експерти з питань корінних народів.
Але підсумовуючи, однозначно важливо дати відповідь на те, хто є кримські татари, який їх статус, яке майбутнє корінного народу Криму тут, в Україні. Як тільки ця відповідь буде дана тут, однозначно, це буде максимально швидко донесено до світу. Але не може бути кроку два перш, ніж відбудеться крок номер один.
Як тільки цей дискурс розпочався в українському суспільстві, була створена робоча група, яка мала напрацювати пропозиції змін до законодавства та Конституції, і однозначно, без парламенту це не відбудеться. Це не може бути рішенням однієї людини чи однієї політичної сили, має бути пройдено процедуру погодження на рівні парламенту, і це має стати частиною не просто політичного рішення, а частиною українського буття та української нації, частиною якої є кримські татари. І тут, однозначно, чесність відносно один одного — це ключова історія.
Кримські татари в 2014 році продемонстрували та дуже серйозно змінили залишене з радянського минулого стереотипне ставлення до мого народу. Українці теж перебували в цьому фальсифікаті, в підручниках по історії розповідали про зрадників-кримських татар, так само як сьогодні розповідають про “українських націоналістів, катів, фашистів та хунту”. Ця штучна парадигма ненависті, несприйняття теж існувала. Я пропоную максимально чесно говорити між собою, що ставлення до кримських татар до 2014 року було багато в чому в російському контексті та наративі. Події 2014 року відкрили кримських татар як організовану силу захисту України та національних інтересів, державності та суверенітету. Якщо ми говоримо про майбутнє Криму, то, однозначно, воно має включати в основі бачення кримськотатарського народу. Я також щиро вірю, що моя країна є європейською демократичною державою, та в цінність суспільного діалогу, що має відбутися щодо майбутнього Кримського півострову.
- В МЗС висловлювали сподівання, що СММ ОБСЄ посилить моніторинг триваючої мілітаризації Криму, обмежень свободи судноплавства в Азовсько-Чорноморському регіоні. Що перешкоджає цьому? Чи є згода від ОБСЄ посилити цей контроль?
— Мандат Спеціальної моніторингової місії (CММ) ОБСЄ передбачає надійний та безпечний доступ членів Місії до усієї території України, яка, безумовно, включає тимчасово окуповану територію України АР Крим та м. Севастополь. Вже сьомий рік поспіль Росія блокує доступ СММ ОБСЄ як до Криму, так і до значної частини тимчасово-окупованої території України в Донецькій та Луганській областях, особливо на ділянках, які прилягають до тимчасово непідконтрольної Уряду України частини державного кордону з РФ.
Оскільки СММ ОБСЄ у своїй діяльності дотримується принципу “звітуємо про те, що бачимо”, тематика окупації Криму та її наслідків не знаходить належного відображення у звітах Місії. СММ також не має належного технічного оснащення для здійснення моніторингових заходів у морі та відповідної фіксації конкретних обмежень свободи судноплавства в Азовсько-Чорноморському регіоні.
Водночас, на фоні згаданих обмежень мандат Місії та її моніторингові спроможності повинні бути спрямовані на фіксацію соціально-економічних наслідків таких незаконних обмежувальних заходів з боку Росії шляхом спілкування з представниками постраждалих українських підприємств, адміністраціями морських портів, екіпажами суден тощо.
Це стосується і моніторингу ситуації в незаконно анексованому Криму у цілому, який можливо здійснювати дистанційно через контакти з людьми, які перетинають адміністративну лінію кордону з окупованим півостровом. Адже серед них — жертви й свідки незаконних переслідувань з боку російських силових структур, громадські активісти, представники незалежних ЗМІ та інші категорії людей, які щодня відчувають на собі або стають свідками масштабних порушень прав та свобод людини російським окупаційним режимом.
Ці важливі напрямки моніторингу перебувають на порядку денному наших контактів як з керівництвом СММ тут, в Україні, так і з керівництвом Секретаріату ОБСЄ у Відні та діючим головуванням в Організації, і ми будемо наполягати й надалі, щоб СММ ОБСЄ взяла до уваги нашу позицію та приступила до змістовного звітування про результати російської агресії в Азовсько-Чорноморському регіоні.
До того ж, гарним прикладом для вивчення та наслідування у цьому контексті можуть слугувати доповіді генерального секретаря ООН щодо ситуації з правами людини в АР Крим та м. Севастополь, які містять окремі розділи про методологію збору даних в умовах заблокованого з боку РФ доступу на півострів.
- Нещодавно МЗС вперше в історії України ухвалило п’ятирічну Стратегію публічної дипломатії. Коли та як почнеться її реалізація, як виглядатиме на практиці? Які очікування щодо результатів впровадження стратегії?
— Так, дійсно 26 березня було ухвалено Стратегію публічної дипломатії МЗС України — перший такий документ в історії зовнішньополітичного відомства.
Публічна дипломатія перебуває “на озброєнні” МЗС вже останні сім років і спочатку це був, здебільшого, інструмент протидії російській пропаганді у розв’язаній проти нас “гібридній” війні. У 2017 році було ухвалено постанову КМУ №165, яка, серед іншого, передбачала державну фінансову підтримку просуванню позитивного іміджу України за кордоном.
Разом з тим, останні роки продемонстрували наявність таких глибоких проблем, як стереотипне сприйняття України іноземцями крізь призму проблем і низька обізнаність про нашу державу, відсутність сталого образу та єдиного голосу України у світі. Саме для їх подолання і було розроблено новий програмний документ, який визначає рамки для роботи МЗС та закордонних дипломатичних установ на наступні 5 років.
Метою Стратегії публічної дипломатії є формування позитивного іміджу України у світі через інституціоналізацію та посилення функції публічної дипломатії — тобто, встановлення діалогу “держава-людина”, а також сприяння міжособистісним контактам “людина-людина” — в роботі МЗС, закордонних дипломатичних установ України і Українського інституту, а також зміцнення синергії та взаємодії з ключовими державними і недержавними органами й установами, причетними до цієї сфери (йдеться про МКІП, Мінцифри, Мінекономіки, МОН, Мінмолодьспорт, усі профільні інституції та ГО тощо).
Стратегія визначає напрями — культурна, економічна, експертна, кулінарна, науково-освітня, спортивна і цифрова дипломатія -, а також принципи публічної дипломатії — проєктний менеджмент, інноваційність, повага до культурного розмаїття, людиноцентричність та відповідальність.
Документ визначає чіткі стратегічні цілі й завдання МЗС у сфері публічної дипломатії. Наша амбітна мета: щоб до 2025 року про Україну знали більше у світі як демократичну європейську країну, яка рухається до повноправного членства в ЄС та НАТО в умовах зовнішньої агресії, а у своїй зовнішньополітичній діяльності покладається на дієву систему протидії шкідливим наративам, спрямованим проти неї. Щоб позитивне сприйняття України за кордоном стало поштовхом до розвитку інвестиційного, експортного, науково-освітнього та туристичного потенціалу нашої країни.
Стратегія також окреслює географічні пріоритети, які охоплюють весь світ. Для успішного виконання поставлених перед нами завдань в Стратегію закладена система моніторингу та оцінювання, яка базується на відповідних показниках та індикаторах ефективності реалізації поставлених цілей та завдань.
Попри те, що Стратегію публічної дипломатії було затверджено менше місяця тому, можна з упевненістю сказати, що її реалізація вже розпочалася, бо діяльність МЗС у цій сфері ніколи не припинялася. Стратегія лише створює умови для більш системної, цілеспрямованої та послідовної роботи як нашого відомства, так і тих, хто долучається до реалізації проєктів публічної дипломатії як наші партнери та співорганізатори заходів і комунікаційних кампаній.
Cеред того, що, попри карантинні обмеження по всьому світу, вже зроблено на виконання Стратегії публічної дипломатії, слід відзначити таке: створення та запуск офіційного сайту про сучасну Україну англійською мовою — Ukraine.UA, та його офіційної сторінки у Facebook; наразі в роботі іншомовні версії сайту (французька, іспанська, німецька, арабська та китайська); створення фотобанку “Україна”, для якого українські фотографи надали понад 300 фотографій для використання під час заходів публічної дипломатії, на черзі — цифрова бібліотека, де будуть і промоційні матеріали про Україну. Також відбулося декілька заходів суто політичного спрямування: проведення Місією України при НАТО та Центром європейської політики он-лайн конференції щодо наслідків незаконної окупації Криму (Кримська платформа), присвяченої 7-й річниці тимчасової окупації Росією Криму (у заході брали участь представники політичного керівництва НАТО, депутати Європарламенту, європейські експерти, а українську сторону представляли я з колегою з Міноборони); підготовка аналітичного дослідження з проблематики участі Великої Британії в ініціативі “Кримська платформа”, онлайн-презентація якого відбудеться невдовзі за моєї участі; обговорення актуальних питань щодо залучення США до К”римської платформи” під час телемосту Україна-США до Дня опору кримчан російській агресії, в якому брали участь дипломати та експерти. Крім того, варто відзначити декілька культурних подій: забезпечення участі України у міжнародному ярмарку сучасного мистецтва ArtAnkara Contemporary Fair у Туреччині; організація виставки живопису української художниці Анжели Кущик “Ефіопія українськими очима. Діалог” в Ефіопії.
На початку квітня через закордонні дипломатичні представництва України ми провели інформаційну кампанію, присвячену співпраці нашої держави з НАТО, а на минулому тижні — кампанію з підвищення обізнаності європейців про санкції проти РФ Learn Act Check. Було також реалізовано інформаційну кампанію до вшанування 35-х роковин Чорнобильської трагедії.
Також плануємо запустити міжнародну кампанію про Україну на ВВС: “Bringing country to the world” та провести соціологічні дослідження сприйняття України за кордоном.
Спільно з Державним агентством з розвитку туризму України плануємо розробити та імплементувати міжнародну кампанію Visit Ukraine та створити цифровий пакет матеріалів про туристичний потенціал України для їх подальшого розповсюдження через закордонні дипломатичні установи.
Наталія ПУШКАРУК
Что скажете, Аноним?
[19:13 22 ноября]
21:10 22 ноября
18:30 22 ноября
18:20 22 ноября
18:10 22 ноября
17:20 22 ноября
[16:20 05 ноября]
[18:40 27 октября]
[18:45 27 сентября]
(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины
При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены
Сделано в miavia estudia.