Санкції по-молдовськи: чим допомагає та що не хоче робити Кишинів у часи агресії РФ

 У березні, на другий тиждень вторгнення в Україну, російський уряд оновив офіційний перелік “недружніх країн”, щодо яких Москва планує застосовувати “заходи протидії”. У нього увійшли 48 держав по всьому світу, від України до Нової Зеландії, тобто чверть членів ООН.

А от Молдови у “чорному списку РФ” не виявилося.

Причина у тому, що Кишинів відразу, з перших днів російського вторгнення оголосив, що не запроваджуватиме проти Росії економічні санкції. Причина — те, що Молдові і самій не солодко, а публічний конфлікт з Москвою може створити соціальну напруженість теоретично аж до зміни влади. Молдовське керівництво узгодило це рішення з західними  партнерами  і там цей крок схвалили та запевнили, що не вважатимуть таку політику “штрейхбрехерством”.

А от з Україною Кишинів нічого не погоджував.

Ба більше, в уряді відповіли твердим “ні” на запит, який для Києва був особливо важливим (ЄвроПравда дізналася про його зміст, який досі не оприлюднювався). У Києві відверто обурилися через позицію молдовських партнерів, тож ця історія ще матиме вплив на відносини наших держав.

Хоча треба визнати, що Молдова не стала проросійською, навіть навпаки. Вона продовжує шкодити Москві, просто робить це “партизанським методом”.

Про все це — у відеодискусії Європейської правди.

А для тих, хто віддає перевагу читанню, ми підготували також текстовий аналіз.

“Літаки, не діставайтеся ви нікому”

Початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну спричинив небачений потік українських біженців до сусідніх держав, і кордон з Молдовою не став винятком.

За пару тижнів кількість тих, хто в’їхав до цієї країни з України, перевищила 300 тисяч людей. А це — понад 10% населення цієї країни. Звісно, для більшості з них Молдова стала лише транзитною державою, але, як стверджують, до 100 тисяч лишилися у сусідів. І це дуже багато для маленької Молдови.  

Тож коли хтось каже про брак реакції Молдови на агресію РФ, то в Кишиневі у відповідь нагадують про цю допомогу, а також про добре ставлення місцевого населення до вимушених “гостей” з України. А ще наголошують, що Молдова голосує разом з Україною на міжнародних майданчиках, на кшталт ООН — і це також правда.  

Утім, це не прибирає тієї проблеми, що жодних економічних санкцій проти Росії, запроваджених європейськими державами після вторгнення, Молдова офіційно не продублювала...

Тут цікаві деталі. По-перше, кілька джерел ЄП запевнили, що цей ігнор санкційного тиску був справді погоджений між Кишиневом і Заходом. А по-друге, частини з цих санкцій Кишинів дотримується вимушено, навіть не схваливши їх — суто через своє географічне розташування. Це окрема тема, до якої ми повернемося далі.

Але є те, щодо чого Кишинів міг би реально допомогти Україні — але не став цього робити.

Чи чули ви колись про бойову авіацію Молдови? А вона є.

Після розпаду СРСР на балансі молдовської армії було понад тридцять винищувачів Міг-29.

Маленькій державі вони були реально не потрібні; до того ж, бракувало технічного та льотного складу для їхнього обслуговування. Майже всі ці літаки країна продала у перші роки незалежності. Цікаво, що більшу частину виставлених на продаж “Мігів” купили США, яким ті були геть не потрібні. Штати зважилися на ці витрати, коли дізналися, що про купівлю літаків замислюється Іран.

Хай там як, у Молдові досі лишилися шість “Мігів”.

За офіційними даними, всі вони у робочому стані — але цього ніхто не знає напевно. Літаки давно не піднімалися у повітря (найімовірніше, ще з минулого сторіччя).

Кишиневу вони не потрібні, взагалі. Уряд кілька разів оголошував аукціон, і без успіху. Кілька разів звучало навіть питання про їхню утилізацію.

А от Україні вони життєво необхідні у цій війні. Авіаремонтні заводи могли перевірити їхню функціональність і запустити у бій, а якщо це неможливо — то використати їх як банк запчастин. Тому, за даними ЄП, у перші дні російського вторгнення керівництво України зверталося до уряду Молдови з проханням продати ці літаки — і отримало категоричну відмову, з поясненням “ми не хочемо дратувати Росію”.

Обережність уряду Молдови для Києва виявилася взагалі не переконливою.

Минулої осені, коли Москва шантажувала Кишинів відключенням газу, Україна, хоч і мала сама проблеми із газовим балансом — але знайшла можливість для постачання транзитного газу до сусідів, щоби врятувати від зупинки їхню ГТС.

Можна сперечатися щодо того, чи була виправдана позиція Молдови. Але незаперечним є те, що цей епізод ще довго болітиме Києву і впливатиме на відносини між двома столицями.

Неоголошені санкції

6 березня до Молдови прибув з візитом держсекретар США Ентоні Блінкен. Один з неофіційних сигналів, які він привіз для президентки Маї Санду — це повна підтримка з боку Сполучених Штатів рішення про те, щоби Молдова не накладала на РФ ті санкції, на які на той час вже зважилися усі держави Заходу.

Цей сигнал не став несподіванкою для Кишинева. Від кількох джерел ЄП чула, що Молдова що наприкінці лютого консультувалася з Брюсселем і Вашингтоном та отримала у них рекомендацію не поспішати проголошувати “антиросійськість”.  

Мотиви цієї рекомендації очевидні. По-перше, у часи військових дій в Україні Захід був зацікавлений не підривати стабільність ще й у окупованому Росією Придністров’ї. По-друге, Молдова хоч і має від минулого року прозахідний уряд — але зберігає глибоку залежність від РФ. Передусім енергетичну.

Чи є ці виправдання достатніми? Офіційний Київ наполягає, що ні. Але подивімося правді у вічі:

• зрештою, Молдова запровадила усі основні заборони, просто зробила це неофіційно.

• І про більшість цих заходів ми просто не знаємо, бо й Кишинів цього не афішує.

Пройдемося по прикладах.

Фінансові санкції виконуються самі собою. Молдова не є світовим фінансовим центром, вона не кредитує російський центробанк. А валютні SWIFT-платежі на підсанкційні банки в РФ є заблокованими автоматично, незалежно від того, чи хочуть цього молдовські фінансові контрагенти

Ембарго на торгівлю з РФ, по суті, запроваджене ще від 24 лютого, хоча на папері його немає. Експорт припинився і не відновиться як мінімум до завершення війни. З причини географії. Він здійснювався через територію України, а нині це неможливо. Морські маршрути також закриті. Лише мізерні обсяги експорту перевізники переорієнтували на Румунію, і звідти на північнй захід Росії, але тепер обірвалися і вони. Єдиний виняток — газ, який Молдова і далі закуповує в Росії.

Закриття авіапростору для рейсів до РФ дотримується у ручному режимі. Молдова лишається єдиною державою, повністю розташованою на європейському континенті, яка не закрила своє небо для рейсів з РФ (звісно ж, за винятком Білорусі). Однак від 23 лютого з аеропорту Кишинева не було здійснено жодного прямого рейсу до Росії. Навіть евакуаційного.

Закривати небо для літаків з російською пропискою практичної потреби немає. З одного боку у Молдови розташована Румунія, з іншого України, обидві давно закрили небо для росіян. А молдовські авіакомпанії Flyone та Air Moldova, які літали до РФ перед війною, зупинили ці рейси і не оголошують про їхнє відновлення попри те, що попит на ті напрямки серед молдован — дуже значний. Як саме дотримується ця заборона — Кишинів не пояснює. Але відомо, що Орган цивільної авіації (державний авіарегулятор Молдови) нині видає індивідуальні дозволи не рейси. І, напевно, відкрити дозвіл перельотів на Москву йому постійно “бракує часу” ;).

Ще цікавіша ситуація із взаємодією з підсанкційними компаніями. Тут взагалі Кишинів не приховує, що перейшов до ручного управління.

Не так давно розгорівся скандал через те, що молдовська державна компанія Termoelectrica, яка є розпорядком ТЕЦ у Кишиневі, провела тендер на модернізацію турбін за гроші Світового банку, і його виграв консорціум на основі російської компанії “Силовые Машины” (власник — пропутінський олігарх Алексєй Мордашов), на яку накладені санкції в ЄС та США, але не у самій Молдові. Юридично перепон для цього постачання не було, але уряд Молдови в ручному режимі вирішив скасувати закупівлю у росіян. Цього тижня прем’єрка Гавріліца заявила, що уряд не дасть згоду на цей контракт і скасує тендер, а віцепрем’єр Спину оголосив закупівлю корупційною. Росіян на Termoelectrica не пустять.

Так Молдова — формально не запроваджуючи санкції і уникнувши свого включення до російського переліку “недружніх держав” — по факту втілює санкційні механізми.

“Ядерні” санкції Молдови

Утім, найболючішим для Москви є не зрив контакту на постачанні турбін, а обмеження її агентів впливу у Молдові та найулюбленіших механізмів “промивання мізків”.

Молдова, на жаль, надто довго перебувала під впливом російської пропаганди. Там досі транслюються російські телепрограми (для обходу заборон їх транслюють нібито молдовські мовники). У Молдові є чимало людей, які вірять у ту маячню, що звідти несеться. А російські символи ворожнечі, як-от “георгіївська стрічка”, досі лишалися популярними. Особливо у травні, навколо Дня перемоги.

У Кишиневі навіть досі горить вічний вогонь на радянському меморіалі.

Дуже яскравий показник: минулої осені, коли Росія шантажувала Кишинів відключенням газу, а тиск у системі упав нижче від технологічного мінімуму, уряд вирішив загасити цю точку спалювання газу, але суспільство відреагувало настільки негативно, що цей вогник довелося знову запалити. Це — повторимося — за умови, коли стояло питання технологічного відключення газопостачання у країні!

На цьому тлі важливість кроку, на який влада Молдови зважилася минулого тижня — неможливо переоцінити. Парламент ухвалив рішення про заборону використання літер Z та V у контексті, що натякає на російську агресію, а також законодавчу заборону “георгіївської стрічки”, окрім використання на орденах та з навчальною, науковою метою тощо. У іншому разі це тягнутиме значний штраф.

Із цим кроком Молдова, по суті, перервала період “нейтральності” щодо російської агресії.

Адже це контрастує з політикою на початку війни, коли Кишинів намагався не дратувати Москву.

Звісно ж, наші сусіди стали далеко не першими, хто пішов на цей крок — таку заборону запровадили у багатьох державах ЄС. Але там рішення не викликало серйозних дискусій. А у Молдові це призвело до справжнього вибуху.

Опозиція перейшла до звинувачень президентки Санду та її партії у “фашизмі”. МЗС РФ виступило з окремою заявою з цього приводу.

А у суботу, поки заборона ще не набула чинності, у Молдові подекуди люди вийшли на вулицю з символікою російської агресії. У Гагаузії відбувся автопробіг з “колорадськими” прапорами та прапорами РФ, повідомляє Нокта.

Попереду у молдовської влади — подолання серйозного виклику.

Адже наближається 9 травня, і РФ точно спробує скористатися цією датою, щоби призвести до протестів чи навіть заворушень із вимогою використовувати символи війни. Тож Кишинів, ухвалюючи цей закон, не міг не усвідомлювати, що за 3 тижні опиниться перед вибором: виконувати законодавство, чи штрафувати тих, хто вийде на вулиці із забороненою символікою, або визнати, що не може забезпечити виконання щойно схвалених законів.

Наразі не ясно, який вихід з цієї ситуації буде знайдений, але можна точно говорити, що це — найжорсткіші санкції, які Молдова у принципі могла ухвалити щодо Росії.

А зважаючи на те, що інші санкції також втілюються, просто у ручному режимі, наразі можна говорити, що Кишинів приєднався до світового тиску. Просто вибрав для цього свій, молдовський шлях.

І, звісно, за діями Кишинева доведеться стежити. У тому числі — щоби у жодному разі не відкрилося авіасполучення з Росією. Бо воно небезпечне також тим, що Москва може використати прямі рейси для неофіційної доставки військовослужбовців у Придністров’я, під виглядом цивільних пасажирів. А це вже несе серйозну безпекову загрозу для України і не буде толеруватися з боку офіційного Києва.