“Швидка” і... безпорадна

Біда сталася в загальноосвітній школі № 75 Заводського району, розповів “Репортеру Запоріжжя” керівник незалежної профспілки лікарів швидкої допомоги Анатолій Сидоренко: “Повідомлення про те, що в приміщенні навчального закладу на вулиці Історичній упав і знепритомнів школяр, диспетчер швидкої допомоги одержав о 18:43. Бригада медиків прибула оперативно. За життя боролися, як могли: робили штучну вентиляцію легень і масаж серця, використовували необхідні медпрепарати. Однак запустити серце хлопчика їм не вдалося. Медики констатували факт смерті дитини”.

Зазвичай у таких трагічних ситуаціях створюють спеціальні комісії, які з’ясовують причини смерті дитини. Наразі цим займаються і медики, і правоохоронці.

Пересічні ж запоріжці впевнені: один із суттєвих факторів НП — складна екологічна ситуація у Заводському районі. Лише тоді запоріжцям дихатиметься легше, а дітей не коситиме смерть у спортзалах, на бігових доріжках і навіть у класах, як “регіональна” обласна рада припинить відтерміновувати реалізацію програми виходу з екологічної кризи і змусить власників індустріальних монстрів, урешті—решт, витратити обіцяні сотні мільйонів на мінімізацію промислових викидів, які знищують не лише воду, землю і повітря, а й імунітет передусім дитячого організму. “Знаєте, як тепер наше місто називають, — уточнював механік Олекса з роману Олеся Гончара “Собор”. — Учора в автобусі почув: місто молодості й сміху. Молодості, тому що до старості дожити в таких димах — це проблема!”.

Солідарно з депутатами, які “гальмують” профілактику здоров’я де—юре, де—факто вкорочує віку запоріжцям і держава, виділяючи лише крихти на “безоплатну” медицину. Не минуло ж і двох років по тому, як “Україна молода” інформувала про те, що у школі № 93 Шевченківського району під час репетиції танцювального номера помер 12—річний школяр. Трагедії 25 листопада 2008 року могло не статися, якби у бригади “швидкої” був дефібрилятор, необхідний для запуску серця. Тоді начальник міського управління охорони здоров’я Наталя Сивальнєва акцентувала на потребі оперативного придбання щонайменше десяти апаратів для електроімпульсної терапії порушень серцевого ритму. Наразі ж карети “швидкої допомоги” мають із вісімнадцяти наявних дефібриляторів у робочому стані лише половину. І в теперішньому випадку лікарі примчали теж без рятівного апарата! Водночас, вважає Анатолій Сидоренко, не можна стверджувати, що дефібрилятор стовідсотково гарантував би порятунок — хлопець, мовляв, перебував на обліку в кардіолога, розтин покаже...

Наостанок зауважимо, що за європейськими стандартами у Запоріжжі обладнано лише три (!) карети екстреної допомоги, а у Заводському районі немає не лише дефібриляторів (вартість одного — 20 тисяч гривень), а й киснево—дихальних апаратів, ціна кожного з яких — не лише 3 тисячі гривень, а й, вірогідно, людське життя... Сьогодні у школі № 75 на вулиці Історичній — траур. Непомічений столичним бомондом: уряду “соціального спрямування” Миколи Азарова не до “дрібниць”, а Президента годі й згадувати — він у клопотах закордонних...

Влас КОРЧИК