Шахтарям у Чилі: Хай моляться Богу

У вівторок, після понад тижня затримок, на аварійній шахті почали свердлити евакуаційний тунель, достатньо широкий для того, щоби підняти гірників на поверхню. Ціла та операція забере кілька місяців.

А про те, що відбувається із психікою шахтаря, якого засипає під землею, Бі-Бі-Сі розповів український гірник з Єнакієвого Дмитро Лексуков. Пан Лексуков поділився власним досвідом перебування під завалом.

— Там було все просто. Як і зазвичай у шахтарів: підсипався і опинився у завалі. Тобто висипалося вугілля і виходу не було. Сидів я недовго — годинки дві. Викопали та й усе.

- Страшно було?

— Страшно, звичайно. Усім страшно буває, але дві години… це, я вам скажу, є час і пісень поспівати, подумати про все гарне. Контролювати себе треба було, щоб не запаморочилося в голові, щоб не наковтатися газу.

- А Ви самі там були?

— Так вийшло, що сам. Бригада була внизу — відкопували мене, позривали всі нігті. Хто лопатами копав, а хто руками.

-  А на якій глибині Вас засипало?

— 760 метрів.

- Це майже така сама глибина, на якій зараз опинилися шахтарі в Чилі. Вони вже там багато днів. Як Ви думаєте, що вони відчувають?

— Я вам скажу, що половина з них будуть у психлікарні лежати. Їм легше, бо вони разом — вони спілкуються один з одним і спілкуються з поверхнею. Вони знають, що їх дістануть. Але попри все, це такий тиск на психіку…

- А що саме тисне, на Вашу думку? Які в них головні проблеми?

— Зараз? Та їхні проблеми у порівнянні з тим, у що потрапляли наші шахтарі, не такі… Хоча проблеми — вони всюди однакові. Але їм передають їжу, їм передають воду. Вони спілкуються. Так що — їм легше.

-  То їм зараз важче психологічно?

—   Психічно їм важко, звичайно. Це насамперед. Дні минають, їх ніяк врятувати не можуть. Надії потрошки тануть.

- Зараз кажуть, що їх відкопають, можливо, через три місяці, в крайньому разі, чотири. Як Ви думаєте, люди можуть витримати чотири місяці під землею?

—   Надія вмирає останньою. Але взагалі — усім їм хана, кінець!

- А чому кінець? У них є їжа, вони розмовляють по телефону з рідними, то чому їм кінець?

— А у них є сонце? Сонця немає. В катакомбах у часи Вітчизняної війни люди, притиснуті німцями, витримували недовго.

- То Ви вважаєте, що вони не витримають чотири місяці?

— Дуже важко сказати. Дуже важко… Богові хай моляться.

- Частіше розмовляти з родичами, мабуть, треба?

— Так, так. З дружинами хай розмовляють, з дітьми. Це може дуже підтримати. І пісень треба співати. Коли пісні співаєш, час швидше минає.