Щоби всі

Серед вічних цінностей, на які звернув увагу уряд перед наступними парламентськими виборами, — здоров’я нації. І коли батько цієї самої нації, Президент Віктор Янукович, завітавши до Кабміну 7 березня, поставив завдання впровадити в Україні європейський досвід державного регулювання цін на ліки, цей пасаж дуже мало хто сприйняв серйозно. Але Банкова наполягала, і ось уже позавчора урядовці провели розширену нараду, на якій міркували, що робити зi спекуляціями на цьому ринку. А вчора питанню ліків присвятили засідання уряду, принаймні його відкриту частину. Реформи, які намічаються в оздоровленні як прихильників, так і противників нинішньої влади, сама вона називає грандіозними.

Ліберальні, виявляється, тільки ми!

Чиновники нарешті констатували: наша держава самоусунулася від регулювання вартості лікарських засобів. Мовляв, ринок є ринок. Однак у більшості країн світу вважають зовсім по—іншому. Нові правила гри, які почнуть діяти вже з 1 травня, а надалі тільки набиратимуть швидкість, учора анонсувала нещодавно призначена міністр охорони здоров’я та водночас віце—прем’єр Раїса Богатирьова. Виступ нової очільниці МОЗу був пафосним і доволі малоінформативним, а наприкінці брифінгу вона з винятковою майстерністю покинула залу, так і не відповівши на жодне питання журналістів. Що одразу ж дало привід останнім підозрювати, що хороша ідея для реалізації в українських реаліях насправді дуже сира.

На відміну від менш корумпованої Європи. Де в 24 із 27 країнах Євросоюзу (а це становить 89%) регулювання цін на ліки відбувається вже на рівні виробників. Половина європейських країн — наприклад, Франція, Угорщина, Словаччина — регулює вартість ліків, які вони самі й відшкодовують у межах медичного чи соціального страхування. У трьох країнах регулюють лише рецептурні засоби. І в усіх без винятку країнах влада відстежує рівень роздрібних націнок. ПДВ на ліки, які так і не дозволили запровадити Миколі Азарову, в більшості закордонних держав таки діє. І лише для окремих категорій громадян ця ставка є або заниженою, або нульовою.

Головним методом, що дозволяє встановити справедливу ціну, є так звані референтні ціни — тобто співставлення ринкових цін на один і той самий товар за межами країни та на її території. І якщо якийсь окремо взятий препарат в одній із держав чомусь коштує дорожче, ніж у сусідів, її уряд отримує всі підстави застосувати владу. “Ось, скажімо, група препартів “Новоприл”, — сказав керівник Державної служби лікарських засобів Олексій Соловйов. — Ми встановили, що його ціна в Україні є на 52% вищою, ніж у Литві, Латвії, Польщі”.

І таких прикладів можна наводити багато. “Дві третини наших співгромадян вважають, що вони занадто дорогі. І це не просто відчуття людей, які постійно зводять кінці з кінцями. Це об’єктивно, — сказав Прем’єр Микола Азаров. І далі продовжив у своєму віднедавна улюбленому жанрі “лайв—сторі”: — Зі мною через Фейсбук зв’язалася одна жінка. Її мати сьогодні змушена половину своєї пенсії віддавати за імпортний інсулін, тому що місцева влада не виділила визначених законом коштів на забезпечення хворих інсуліном. Я, звичайно, доручив розібратися, з чим у місцевої влади проблема: з коштами чи із совістю. Тому що програма придбання інсуліну профінансована стовідсотково”.

Якби не хабарі, ми були би, як німці...

З 1 травня на фармацевтичному ринку України мають запанувати нові правила гри. Щоправда, стосуються вони лише двох категорій ліків — від гіпертонічної хвороби та діабету. За підрахунками Азарова, референтне ціноутворення заощадить людині, що приймає інсулінові ліки, до 200 гривень на місяць. Вибір саме цих двох категорій медзасобів був не випадковим: хворих на артеріальну гіпертензію в Україні — близько 13 мільйонів. Щороку від цієї хвороби йдуть з життя до півмільйона українців. “Це головна причина хвороб, смерті та інвалідизації”, — вжила професійний термін Раїса Богатирьова. Надалі до переліку цих ліків можуть додатися інші групи медпрепаратів. “Скажімо, для лікування захворювань кишково—шлункового тракту”, — сказав Олексій Соловйов.

Наскільки мають подевшати ліки на початку травня, влада поки що не прогнозує. Натомість наводить приклад Німеччини, де ціни на ліки референтної групи за 13 років у середньому знизилися на 32%. Утім Україна — не Німеччина і, якщо не погодитися з екс—Президентом Леонідом Кучмою, мабуть—таки більше Росія. А в РФ, як відомо, референтний експеримент з тріском провалився: з аптек зникли ліки, це викликало невдоволення населення, і влада, яка і без того втрачала популярність, вирішила не дражнити гусей... Головна причина цієї паралелі — метод референтних цін не враховує корупційної складової, яка у наших держав є не просто значно вищою, ніж у Європі, а суттєво впливає на собівартість. Тобто роздрібний ринок має або відмовитися платити хабарі (що переважно неможливо), або працювати собі у збиток (що можливо, але упродовж дуже короткого періоду. Скажімо, на період виборів).

Українська влада також розуміє, що впровадити цю чудову задумку не так уже й просто. “Ми ведемо перемовини [з учасниками ринку], щоби у нас не трапилося так, як у Росії”, — зізналася Богатирьова. Прем’єр Азаров був ще рішучішим: вимагав позбавляти ліцензії непокірних провізорів. І робота у цьому напрямi, виявляється, уже йде! “На реєстрації в Мін’юсті знаходиться законопроект, який дозволить відкликати ліцензії у тих торговельних мереж, які порушують вимоги про граничну торговельну надбавку”, — пояснив Соловйов.

Із чим хоче боротися уряд?

Наміри, які декларує уряд, на перший і навіть другий погляд цілком логічні. По—перше, рекламу ліків можна побачити тільки в Україні. По—друге, для іноземних медиків дико виглядає практика, коли представники фармкомпаній безпосередньо “працюють” з лікарями, рекламуючи свою продукцію. До речі, вартість цих “візитів” за даними Держлікінспекції становить 1 млрд. 200 млн. гривень. Реклама обходиться виробникам ще у 2 млрд. 600 млн. гривень. При цьому обсяг усього ринку медпрепаратів України становить лише 24 млрд. гривень. Тож, ця сума — 15% від обсягу — “лягає” на собівартість продукції. Яку потім оплачує споживач. Тобто ми з вами. Які вже втомилися дивуватися, що упаковка ліків, яка недавно коштувала дві—три гривні, нині обходиться у 35—40 грн.

Мільярди гривень, на які, суто теоретично, хтось може “наступити”, просто так ніколи не здаються. Одна з головних родзинок ситуації у тому, що люди, які стоять за фармбізнесом, одночасно стоять і за нинішніми очільниками країни. А тіньовий бізнес завжди був і залишається тіньовим бізнесом — і методи, на які він може піти, є традиційними. Влада, втім, не надто переймається можливою відсутністю ліків, які можуть “щезнути” з аптек після 1 травня. “Ліки від гіпертонії виробляють 6—7 вітчизняних компаній і 15—20 іноземних. Зникнуть одні, купуватимемо інші. Провізор має знайти аналог”, — запевнив Олексій Соловйов.

Як воно працюватиме?

Впровадження референтних цін поділять на два етапи. Під час першого встановлять граничні ціни на деякі види ліків. “Таким чином, ми зменшимо надприбутки у виробників медпрепартів та знизимо ціни для пацієнтів”, — сказав керівник Держлікінспекції. Другим етапом стане запровадження механізму компенсації витрат на ці ліки деяким соціально незахищеним верствам населення. “Спочатку люди купуватимуть ліки за власні кошти, потім бюджет виділятиме певну суму, яку порівню розподілятимуть між всіма, хто потребує цієї допомоги”, — резюмував Соловйов.

По—іншому з 1 травня змусять працювати і лікарів. Відтепер лікар, призначаючи препарати від гіпертонії та діабету, має виписувати не запатентовану назву—бренд, які рекламують по телевізору, а лише назву діючої речовини, яку використовують у різних медпрепаратах: оригінальних та генериках. Що, зрозуміло, коштують по—різному. Конкретний лікзасіб обиратиме сам пацієнт за допомогою провізора. Аби лікарі не намагалися і далі за “відкати” проштовхувати певні бренди, з ними працюватимуть. Проводити “виховну та роз’яснювальну роботу” серед медперсоналу змусять місцеву владу, у підпорядкуванні якої перебувають медичні установи.