Що може завадити залученню іноземних інвестицій в Україну

Однак, попри благородні цілі, досі залишається актуальним питанням: а в яку атмосферу ми будемо зазивати інвесторів?

Ахіллесовою п’ятою для української економіки завжди були тиск та свавілля з боку правоохоронців по відношенню до бізнесу. Про це неодноразово заявляли впливові міжнародні інституції, асоціації і, в першу чергу, самі інвестори, бізнес яких так чи інакше зазнав рейдерських атак.

Чи змогла влада вплинути на вирішення цього питання за останні п’ять років та чи змінилась ситуація після 24 лютого?

На старт, увага…

У вересні Президент Володимир Зеленський актуалізував увагу на економіці, закликавши іноземних інвесторів вкладати кошти в Україну. У виступі на зустрічі з керівниками великого бізнесу під час відкриття Нью-Йоркської фондової біржі він заявив про велику інформаційну кампанію із залучення інвестицій.

“Сьогодні ми даємо старт великій інформаційній кампанії із залучення інвестицій #AdvantageUkraine (Перевага України — Ред.). Ми розповімо всьому світу, чому Україна вже сьогодні є місцем вигідних інвестиційних та фінансових можливостей”, — сказав він.

Зеленський закликав американський бізнес інвестувати в Україну — у “проєкти на сотні мільярдів доларів“. Всього, за його словами, на повне відновлення України після перемоги потрібно понад $1 трильйон протягом десяти років.

“Інфраструктурні фонди знайдуть велику кількість проєктів в аеропортах та у будівництві нових доріг, мостів. Фонди нерухомості отримають ринок із сотнями мільйонів квадратних метрів нового житла, офісів, логістики, промислової нерухомості. Банки, фінансові установи можуть вийти в Україні на величезний ринок кредитування всіх цих проєктів. Страхові компанії зможуть запропонувати нові страхові продукти — з урахуванням специфіки нашого регіону й наших ризиків. Оператори готелів зможуть розкрити наш великий туристичний і діловий потенціал”, — заявив Зеленський.

Також Україна, за заявою Зеленського на міжнародному економічному форумі “Амброзетті”, — це ідеальна локація для розміщення будь-яких переробних підприємств, від деревообробки до всіх видів машинобудування.

Раніше, у швейцарському Лугано, на Конференції з питань відновлення України після збройної агресії російської федерації, де був представлений безпосередньо План відновлення, прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що українська делегація домовилась про міжнародну підтримку в розмірі $2 млрд від Світового банку, ЄБРР, ЄІБ та урядів низки країн.

По факту запуску #AdvantageUkraine та Плану відновлення України Мінекономіки почало презентувати наші можливості омріяному великому бізнесу за кордоном.

Зокрема перша віцепрем'єр-міністр — міністр економіки Юлія Свириденко провела зустрічі у Нью-Йорку з представниками компаній U.S. Steel (металургія), NuScale (ядерна енергетика), JP Morgan (фінанси), General Electric (машинобудування), MUFG Bank, Honeywell (багатогалузева корпорація, машинобудування), Halliburton (машинобудування, нафтогазова галузь) та іншими.

“Представники бізнесу… почали вивчати проєкти на предмет можливих капіталовкладень… Інвестиційні банки готові долучити своїх експертів до міжнародної експертної робочої групи”, — повідомили в Мінекономіки про можливі майбутні перемоги на інвестиційному фронті.

Однак, поки це все розмови про обіцянки через політичну складову. Звісно, до України наразі склався великий інтерес у світі. І політична складова однозначно забезпечує ту саму озвучену Президентом перевагу для країни. Але бізнес, на жаль (чи на щастя), міркує зовсім іншими, прагматичними категоріями. Україна для інвесторів завжди була більше спекулятивним ринком — забезпечувались високі доходи на тлі високих ризиків. Проте стабільний потік інвестицій на цьому не побудуєш. Системному іноземному бізнесу, особливо у виробничих галузях, у першу чергу потрібна безпека інвестицій. А чи може забезпечити її Україна?

Бізнес-клімат та інвестиції

Відсутність гарантій захисту — основна хронічна хвороба, яка завжди стримувала інвестування в Україну та не дозволяла їй повторити шлях азійських тигрів. Корупційні правоохоронці та судді створювали систему беззаконня, яка у будь-який момент могла перемолоти навіть самого-самого “міжнародного інвестора”. Після 2014 року у багатьох українців небезпідставно з’явилась надія на послаблення тиску з боку правоохоронних органів на бізнес. Проте ці сподівання виявились марними.

На початку вересня 2017 року інвесткомпанія Dragon Capital, організація Центр економічної стратегії (ЦЕС) та Європейська бізнес-асоціація (ЄБА) провели опитування іноземних інвесторів про перешкоди для бізнесу в Україні. Перше та друге місця рейтингу традиційно зайняли корупція та недовіра до судової системи. Третє — захоплення держави олігархами та монополізація. Четверте — війна з росією. П’яте — репресивні дії правоохоронних органів.

Якщо відкинути четвертий пункт, то мова фактично йде про сукупність факторів, які якраз і створюють негативне середовище для іноземних інвесторів у сфері захисту інвестицій. Адже так звані “маски-шоу” та неправомірні провадження проти компаній чи окремих бізнесменів — це проблема саме корупції, безкарності, відсутності верховенства права та фабрикування замовних справ, які часто ініціюють ті ж самі олігархи проти конкурентів.

Як пояснила тоді Марія Репко, заступник виконавчого директора ЦЕС, основна проблема України з точки зору іноземних інвесторів — не в економічній кризі, а в слабких та корумпованих інституціях, що заважають бізнесу інвестувати та розвиватися.

“Головне, що може зробити влада — продемонструвати ефективність у боротьбі із корупцією та свавіллям силових органів”, — підкреслила Репко.

Згідно відповідям самих інвесторів, щоб справити позитивний вплив на них Україна повинна зосередитись на трьох пріоритетах: посадити корупціонерів, перезапустити судову систему, змусити правоохоронні органи діяти у відповідності з верховенством права.

Як бачимо мова йде про системний силовий тиск влади на бізнес у повністю корупційному середовищі. Поліція, СБУ, податкова, Держпраці, тощо раптом “знаходять” у діях бізнесу зраду, по факту правоохоронці відкривають карну справу, слідчий суддя дає згоду на арешти, обшуки, “маски-шоу” і т. д. При цьому слідчі чи держава не несуть ніякої матеріальної відповідальності навіть за самі огульні порушення законодавства.

Тому у 2017-2108 рр. були прийняті два закони, які отримали умовну назву “маски-шоу стоп”. За деякими оцінками, вони трохи полегшили життя бізнесу, але кардинально ситуацію не виправили. Як не виправдали надій інвесторів і вибори 2019 року.

У листопаді 2021 року портал Liga.net опублікував дані системного звіту Ради бізнес-омбудсмена. Згідно йому, у третьому кварталі 2021 року українські та іноземні компанії надіслали до Ради бізнес-омбудсмена 98 скарг на правоохоронців. Найбільше за останні сім років! Мова про незаконні арешти або вилучення майна в суб’єктів господарювання, втручання правоохоронців у господарські спори на боці однієї зі сторін, затягування або відмова з відкриттям кримінальних проваджень, недотримання розумних строків розслідувань, невиконання ухвал слідчих суддів тощо.

Всього з моменту заснування, з 2015 по третій квартал 2021 року, бізнес-омубдсмен отримав 596 скарг бізнесу про тиск Нацполу. Ще тисячу — на решту правоохоронних органів (прокуратури, податкової, СБУ та МВС).

Згідно динаміці (див. інфографіку нижче) їх кількість щоквартально зростала протягом 2020-2021 років.

При цьому журналісти відзначили, що у 2019 році на захист бізнесу були ухвалені ще три закони. Згодом прийняли закон і про інвестнянь, про дієвість якого досі не чутно.

Водночас парламент за три роки так і не зміг прийняти ще один закон, на який розраховував бізнес, — “маски-шоу стоп-3”. У вересні 2021 року його чомусь взагалі зняли з розгляду Верховної Ради. Цей закон повинен був стати безпековим доповненням до податкових пільг для ІТ-компаній, які отримають статус резидентів “Дія Сіті” (прийняті у кінці 2021 року).

На практиці, як зазначив на початку 2022 року Євген Грушовець, партнер кримінальної практики юркомпанії Ario Law Firm, “навіть до повністю білого бізнесу можуть прийти з обшуками…”.

“Конкуренти та інші недоброзичливці, у тому числі й самі правоохоронні органи, можуть штучно створювати проблеми. А саме — умови для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі, наприклад, показів самих правоохоронців чи наданих відомостей “контрольованими” заявниками, або “результатів” проведення оперативно-розшукової діяльності. Мета подібних дій може бути різною: від залякування жертви до отримання у власність її активів, корпоративних прав чи припинення господарської діяльності”, — розповів Грушовець.

Несприятливий клімат з точки зору гарантій збереження бізнесу в Україні негативно відображається і на притоку іноземних інвестицій. І хоча офіційна статистика час від часу звітує про їх великі об’єми — це не більше, ніж реінвестиції українського бізнесу (часто олігархів) з оффшорних юрисдикцій.

Ось як високі офіційні цифри 2021 року прокоментував економіст, голова Ради Національного банку України Богдан Данилишин: “Надходження іноземних інвестицій залишаються низькими та не відіграють суттєвої ролі ані у стимулюванні економічної активності, ані у пропозиції іноземної валюти на ринку… без урахування реінвестованих доходів, отриманих нерезидентами в Україні, у розмірі 5,2 млрд доларів США, інвестиції прямих інвесторів у підприємства прямого інвестування в Україні становили лише 744 млн доларів США. Відповідні прямі інвестиції в акціонерний капітал (без урахування реінвестованих доходів) лише незначно перевищили обсяги виплат прямим іноземним інвесторам через боргові інструменти (0,5 млрд доларів США за 9 місяців 2021 року) та, не враховуючи кризового 2020 року (+474 млн доларів США за 9 місяців), були найнижчими з 2014 року”.

Війна час змін?

Об’єктивно, що після всіх жахів повномасштабної війни суспільство та бізнес мають право розраховувати на те, що правоохоронні органи та судова система хоча б на якийсь час перестануть діяти у власних корупційних інтересах. Але ці надії теж виявились марними.

Різні джерела говорять, що правоохоронці (мова про кабінетних щурів — силовиків, які не працюють на “нулі”) вже навесні почали вирішувати свої меркантильні економічні питання.

У серпні у статті виданню Forbes генеральний директор “Філіп Морріс Україна” Максим Барабаш заявив: “Як міжнародній компанії, нам хотілося би бачити більше позитивних сигналів від органів державної влади та усунення певних перешкод для діяльності”. За його словами, у березні 2022 року роботу складів компанії було “паралізовано перевірками ДПС та БЕБ із безпідставними звинуваченнями”.

Ця історія навіть попала під приціл Тимчасової спеціальної комісії ВР з питань захисту прав інвесторів: Бюро економічної безпеки незаконно вилучило товар компанії, який зберігався на складах для відправки на експорт в Японію. Тому ці тютюнові вироби не були марковані українськими акцизними марками. Але це не завадило БЕБ висунути підозру саме у цьому порушенні та колошматити стратегічного інвестора.

Як пояснив Барабаш, “Філіп Морріс в Україні” є ключовим американським інвестором… наш досвід може бути дуже корисним під час відновлення України. У майбутньому ми хочемо бути радником та партнером влади в цьому процесі”. Можна собі тільки уявити, які історії компанія буде розказувати колегам з U.S. Steel, JP Morgan, General Electric та іншим.

З певними проблемами в Україні зіткнулися і австрійська AMIC Energy. Прокуратура звинувачує підприємство в ухилянні від сплати податків через завищення операційних видатків, а БЕБ — у ніби то протиправних виплатах підприємством дивідендів на користь окремих осіб-нерезидентів. Наразі AMIC Energy оскаржує в апеляційному суді арешт корпоративних прав свого підприємства, якому належить велика мережа АЗС на території нашої держави та, у в разі необхідності, збирається відстоювати свої права у міжнародних інстанціях — в інвестиційному арбітражі та Європейському суді з прав людини.

На захист інвесторів у даному випадку стало навіть австрійське посольство. Як заявив Надзвичайний та Повноважний посол Республіки Австрія в Україні Арад Бенке, посольство звернулося до компетентних органів з поважним проханням “забезпечити вжиття тих заходів обмежень кримінального процесу, які б відповідали принципам розумності та пропорційності та не призводили до блокування бізнесу в обставинах, коли вина не доведена”.

Звісно не можна стверджувати, що будь-яке кримінальне провадження силовиків є безпідставним. Тому саме абсурдність та вибірковість претензій є одними з ознак замовної справи. Таких прикладів зараз вистачає як і до 24 лютого. Але є певні відмінності. Через масштабну війну правоохоронці отримали більш широкі повноваження.

Як вважає Денис Овчаров, партнер юридичної компанії Legal House, “з одного боку, це є цілком логічним, оскільки працівникам поліції, СБУ, ДБР та інших органів необхідно оперативно реагувати на правопорушення… З іншого — розширення їхніх повноважень може бути використане недобросовісними працівниками правоохоронних органів для створення перешкод роботі бізнесу”. У низці випадків правоохоронці можуть використовувати фактор війни у своїх корупційних цілях, граючи на емоціях людей та спекулятивно використовуючи терміни “державна зрада”, “зв’язки з росією” (при цьому парламент планує розширити повноваження СБУ у частині проведення контррозвідувальних заходів до рішення суду).

Так, 25 серпня цього року силовики провели обшук якраз у резидента “Дія Сіті” — IT-компанії Simcord, яка через війну переїхала в Мукачево на Закарпаття.

“Цинічно увірвалися близько 15 невстановлених осіб в масках та з вогнепальною зброєю в руках… були в одязі, схожому на форму співробітників поліції (РПОП), які представилися Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області… Все це супроводжувалося криками та лайкою, із застосуванням психологічного і фізичного впливу й тиску”, — розповіли у компанії.

Про причини та наслідки “маски-шоу” у публічній площині не повідомлялось.

У липні міжнародний інвестиційний фонд “Інвестохіллс Хеліантус”, який діє в інтересах американських та європейських інвесторів, звернувся з відкритими листами до держорганів України, посольств США, Італії та ряду бізнес-асоціацій також “через свавільні дії співробітників Служби безпеки України, які мають ознаки замовного характеру”.

Як повідомили у фонді, “14 липня 2022 року понад 50 співробітники СБУ увірвалися до приміщень Фонду та групи компаній “Інвестохіллс” (ГК), яка здійснює управління його активами”. В ГК “Інвестохіллс” заявили, що до замовної кримінальної справи причетний біглий олігарх Костянтин Жеваго, якому ДБР оголосило підозру у розкраданні 2,5 млрд грн та який перебуває у розшуку. У фонді та ГК звернули увагу на абсурдність та вибірковість справи, що як виявляється була відкрита СБУ ще у жовтні 2021 року.

ГК та фонд звинуватили у “державній зраді” через те, що вони купляли на відкритих торгах Фонду гарантування вкладів фізосіб у системі Prozorro.Продажі активи (права на кредити та заставне майно) збанкрутілих банків, які перед тим були пограбовані їх колишніми власниками. СБУ також звинувачує “Інвестохіллс” у зриві виконання оборонних замовлень ПрАТ “Автокраз”. Мовляв, раніше ФК “Інвестохіллс Веста” купила на торгах ФГВФО активи цього підприємства, яке у тому числі винне збанкрутілому банку “Фінанси та кредит”. І банк, і завод належали Жеваго. Більше того, саме актив “Автокразу” на торгах ФГВФО викупила компанія підконтрольна цьому олігарху — “Фінтакт”. А сам завод до банкрутства Жеваго довів ще у 2018 році, чому передували ті самі зриви контрактів для армії. Але ні проти Жеваго, ні проти “Фінтакту” СБУ справу про “державну зраду” чомусь не відкрило.

У цьому контексті слід згадати опитування ЦЕС (див. вище) за 2017 рік, де однією з основних перешкод для іноземних інвесторів в Україні було названо — “захоплення держави олігархами та монополізація”. І дійсно — олігарх Жеваго вже три роки уникає міжнародної екстрадиції, санкцій, безкарно розкошує на яхті “Z”, і одночасно має можливість замовляти карні справи проти опонентів.

Ще один наглядний кейс. У липні 2022 року співробітники слідчого управління ГУНП в Одеській області вилучили комп'ютерну техніку, документацію та зупинили виробничий процес фасування великої партії імпортної солі у той період, коли в Україні був дефіцит через зупинку ДП “Артемсіль”. Група компаній (”Трапеза”, “Круп’яний двір”, “Аттуаль”), чию діяльність зупинили силовики, заявила, що тиск на неї чиниться через начебто ухиляння від сплати податків. Хоча, за повідомленням групи, ці фірми сплатили державі податків на 62 млн грн у 2021 році та 30 млн грн за перше півріччя 2022 року. Не обійшлось без спекулятивного пошуку “російського сліду” — засновники компаній уродженці Чеченської Республіки, які вимушено покинули свою країну після знищення її військами рф і вже 23 роки проживають на території України, мають посвідку на постійне проживання, а їхні діти — громадяни України.

При цьому у суспільства є великі претензії до правоохоронців з точки зору відсутності масового розшуку та арешту в Україні дійсно токсичних бізнес-активів родом з росії. Наприклад, керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін у вересні заявив, що РНБО вже два місяці рятує від конфіскації статки путінського олігарха Ротенберга. Суд розблокував банківські рахунки його компаній, а потім скасував арешт на 20 об'єктів нерухомості, у тому числі ТРЦ Ocean Plaza.

У вересні ж мер Львова Андрій Садовий, коментуючи обшуки правоохоронцями у активіста та волонтера Святослава Літинського, опублікував список з понад 340 бізнесів у Львові, які належать росіянам. Він порекомендував правоохоронцям зайнятися насамперед ними, а не волонтерами.

Обіцянки верховенства права: чи повірять на слово?

Зрозуміло, що правоохоронцям з точки зору особистої наживи легше колошматити український бізнес чи волонтерів, які допомагають армії, придумуючи “державну зраду”, “російський слід”, “корупційні схеми”, ніж розслідувати реальні справи. Але ж такий підхід не надихатиме іноземних інвесторів.

Це схоже розуміють у владі. Принаймні намагаються запевнити західних партнерів, що розуміють. Адже Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС. А основна вимога до нашої країни на цьому шляху — захист кожного громадянина на бізнесу за принципами Євросоюзу.

На днях міністр економіки Юлія Свириденко на зустрічі міністрів економіки країн “Великої сімки” у німецькому місті Нойгарденберг зазначила, що “ключовим питанням для інвесторів залишається безпека інвестицій в Україну”. “Ми всі розуміємо: велике інвестування потребує гарантій і страхування ризиків”, — запевнила вона.

Її ж цитата вже на вересневому форумі YES щодо інструментів зростання економіки: “Встановлення верховенства права (головна мета — зменшити ризики країни через політичні та правоохоронні дії, що допоможе збільшити прямі іноземні інвестиції)”.

Майже одночасно з нею давати схожі обіцянки західним партнерам довелось і керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку на зустрічі з головами іноземних дипломатичних представництв, присвяченій питанням вступу України до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

“Післявоєнна Україна має стати надзвичайно привабливою для інвестицій. Для цього кожен інвестор має бути впевненим, що його законні права та інтереси будуть захищені. Тому ми працюємо над посиленням антикорупційних інституцій, над реформою системи правосуддя, зміцненням усіх правоохоронних органів”, — зазначив Єрмак.

Як ми писали вище, про цей рецепт бізнес та міжнародні партнери кричать вже давно. Але це треба робити не за рахунок обіцянок, а переможними прикладами по захисту діючих інвесторів.

“Спонукання до нових інвестицій не будуть ефективними доти, доки Україна принципово не змінить свій підхід до захисту наявних інвесторів… те, як держава проявляє повагу до існуючих іноземних інвесторів та визнає ключову роль, яку вони відіграють в економічному зростанні України, значно впливає на інтереси потенційних інвесторів. Точно так само історії жахів, розказані нинішніми інвесторами, розмовляють з міжнародною інвестиційною громадою гучніше, ніж будь-яке повідомлення, яке коли-небудь може дати державне шоу”, — ще у 2021 році окреслила дорожню карту Лариса Ґаладза, посол Канади в Україні.

Тож топчемся на місці далі?

Василь МЕЛЬНИК