Росія готує авіаудари по Україні. Що маємо, аби їх відбити

Представники українського Генштабу не відкидають можливості того, що росіяни можуть на певному етапі використати авіацію проти української армії.

Розвідники навіть повідомляли, що сепаратисти стали помічати свої танки білими хрестами — щоб їх можна було розпізнати з повітря.

А Росія провела розпочала військове навчання авіації у Краснодарському краї, впритул до українського кордону. Екіпажі гелікоптерів Мі-28 Н, Ка-52 та Мі-35 виконують завдання щодо прихованого переміщення та польотів на малій висоті навколо систем протиповітряної оборони уявного супротивника.

Наш сусід багато років готувався до цієї реальності, і насамперед — на нашій території! Про це йдеться у спеціальному дослідженні “Щодо зниження (часткової втрати) оборонного потенціалу України протягом 2004 — 2014 років)”. У його підготовці брали участь експерти Центру досліджень армії, конверсії та озброєння, інформаційно-консалтингової компанії “Defense Express”, Експертної ради у галузі національної безпеки.

- Які завдання повинна виконувати українська система ППО? — запитала газета “Експрес” Сергія Згурця, директора “Defense Express”, що готував блок про систему ППО в цьому дослідженні.

— Щонайменше близько 40 важливих об’єктів держави потребують прикриття силами та засобами ППО. Це п'ять АЕС: Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька та Чорнобильська. Це шість гребель Дніпровського каскаду: Київська, Канівська на Черкащині, Кременчуцька на Полтавщині, Дніпродзержинська на Дніпропетровщині, Дніпровська (Запоріжжя) та Каховська на Херсонщині.

Зокрема, за експертними оцінками, при зруйнуванні Дніпродзержинської греблі загальна площа затоплення становитиме 840 кв. км, на цій території живе понад 540 тисяч осіб. А руйнування Київської греблі може призвести до прориву Канівської та Кременчуцької гребель. Загальна площа зон затоплення сягатиме
понад 6000 кв. км, постраждає майже 2 мільйони людей!

Також ППО має прикрити підприємства та об’єкти хімічної промисловості, руйнування яких може призвести до забруднення значних площ, куди потрапить близько 7 мільйонів осіб, а безповоротні втрати становитимуть близько мільйона осіб. Під захистом — і великі міста, зокрема Дніпропетровськ, Запоріжжя, Київ, Кривий Ріг, Львів, Маріуполь, Миколаїв, Одеса, Харків.

- Хто забезпечує нам оборону від атак із повітря?

— Провідна роль належить Зенітним ракетним військам, частину функцій виконує авіація Повітряних сил. Україна володіє зенітними ракетними комплексами (ЗРК) та зенітними ракетними системами (ЗРС) різного
призначення — дальньої дії (С-200В), середньої і малої дальності (С-300В1, С-300ПС, “Бук—М1”, С-125).

Але останніми роками арсенали ЗРВ постійно скорочували. Почалося це ще у 1997-му. На той час до складу ЗРВ входило 160 дивізіонів: 26 дивізіонів С-200, 43 дивізіони С-300П, 19 дивізіонів С-75, 12 дивізіонів С-125, 6 дивізіонів С-300В, 27 дивізіонів “Круг”, 23 дивізіони “Бук-М1”, 4 дивізіони ЗРК “Куб”.

У 2006 ж році внаслідок “оптимізації організаційно-штатної структури” бойовий склад Зенітних ракетних військ Повітряних сил включав лише 58 дивізіонів. У 2007 році один дивізіон “Бук-М1” було продано Грузії. І в 2008 році з цього ЗРК, за твердженням представників Генштабу Росії, було збито чотири
російські літаки...

У підсумку в 2010 році, на початку правління Віктора Януковича, до ЗРВ входило 57 зенітних ракетних дивізіонів у складі 4 зенітних ракетних бригад та 12 зенітних ракетних полків.

Це при тім, що всього в Зенітних ракетних військах маємо на озброєнні понад 4000 зразків зброї та техніки, з них майже 1000 — основні зразки ЗРК, АСУ, РЛС. На обліку перебуває понад 5000 зенітних керованих ракет (ЗКР).

- У якому стані нині цей арсенал?

— Ресурс зенітних керованих ракет до С-300В1, С-200 ще жодного разу не подовжували. Наразі їх використовувати не можна. Ресурс ракет для С-300П закінчився у 2012 році, для “Бука-М1” — у 2011 році.

Щоправда, у рамках Держпрограми розвитку Збройних сил на період 2006-2011 років і перспективних заходів з поліпшення боєздатності військ ЗРВ на період до 2015 року планували продовжити ресурс та здійснити модернізацію зенітного ракетного озброєння.

Так, на кінець 2011 року зенітні ракетні війська Повітряних сил повинні були мати 6 зенітних ракетних частин у складі 59 зенітних ракетних дивізіонів (С-200 — 6, С-300П — 35, С-300В1 — 3, “Бук-М1” — 15), понад 270 одиниць радіоелектронної техніки радіотехнічних військ та 18 пунктів наведення авіації. А до 2015 року бойовий склад ЗРВ мав містити уже 71 зенітний ракетний дивізіон!

За оцінками командування, це давало змогу ЗРВ забезпечити прикриття всіх важливих державних об’єктів, а також зменшити терміни готовності чергових сил до виконання завдань із десятків годин до 30 хвилин завдяки розміщенню дивізіонів безпосередньо біля цих об’єктів.

Однак виконання цієї програми було провалено.

- І чому так сталося?

— Як стверджувалось, із причин обмеженого фінансування. Крім того, бойова підготовка у ЗРВ ПС ЗСУ зазнала істотних змін у бік спрощення. Зокрема, були припинені бойові пуски.

За часів міністра оборони Павла Лебедєва (з грудня 2012 по січень 2014 року, — Ред.) фактично озброєння ЗРВ не ремонтували, ресурс ЗРК не подовжували, заходів з підвищення боєздатності ППО не вживали.

Лебедєв продовжив плани свого попередника Саламатіна щодо значного скорочення ЗРВ, зокрема зменшення кількості зенітних ракетних дивізіонів — усього до 36 одиниць! Пропозиція кардинальної “оптимізації” насамперед грунтувалась на бажанні здійснити експортні оборудки з комплексами.

- Чи ці плани було втілено?

— На початку 2013 року з бойового складу вивели усі чотири дивізіони зенітної ракетної системи великої дальності С-200В, розміщені біля Львова, під Києвом, а також під Херсоном і в Криму, під Феодосією.

Показово, що ще наприкінці 2012 році всі чотири групи дивізіонів були визнані боєздатними. Проте скорочення їх проводили дуже швидко, вандальським способом, окремі елементи — наприклад, кабелі і такі інше -- просто рубали.

У часи міністра Лебедєва з бойового складу також вивели Уманську зенітну ракетну бригаду (три дивізіони), озброєні комплексами С-300В1 (з причини того, що немає боєздатних ракет до цієї ЗРС). Зі складу ЗРВ почали виводити і С-300ПТ...

- Тож нині система ППО України не може належно захищати від ударів з повітря?

— Не зовсім так. Абсолютний захист від ударів з повітря неможливо побудувати в принципі. Тож заведено оцінювати лише рівень ефективності системи ППО. Попри послаблення, кількості засобів ППО, що залишилися на бойовому чергуванні, все ще досить, щоб завдати авіації агресора неприйнятно великих втрат. Звісно, за умови належного рівня підготовки.

Андрій ГАНУС