“Родима пляма” Дніпра

Минулих спекотних вихідних чимало відпочивальників, які приїхали в єдине на Полтавщині “морське” селище Градизьк, розташоване на березі Кременчуцького водосховища, що входить до Дніпровського каскаду, були приголомшені далекими від літньої ідилії краєвидами. Адже у воді незвичного бурого (з червонуватим відтінком) кольору плавало безліч загиблих чи напівживих бичків і малька деяких інших видів риби. Значну частину цього “улову” хвилі викинули на берег, який подекуди виявився буквально встеленим мертвою рибою. На сонці вона одразу починала розкладатися...

Отруйний “улов”

Не менше вражала згадана картина й місцевих мешканців, значна частина яких займається виловом та продажем риби (досить згадати відомий далеко за межами Полтавщини градизький “спеціалізований” ринок). Хоч масово загинула далеко не найбільша й не найцінніша риба, немає жодних гарантій, що якоїсь отрути не “наковталася” й стійкіша до неї та витриваліша промислова — та, яка завтра опиниться на прилавках наших магазинів чи на всіляких стихійних “товчках”... До того ж буквально “під боком” цієї частини водосховища розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Сулинський”, який вважається одним із найбільших нерестилищ Європи, — чи не постраждав від “зіпсованої” води й він? Зрештою, чи підтверджуються чутки про те, що воду Кременчуцького “моря” зіпсував черговий “залповий” викид неочищених стоків підприємствами “великої хімії” сусідньої Черкащини? Спробуємо розібратися.

За інформацією, наданою власкору “України молодої” заступником начальника Сулинської держрибінспекції Оксаною Кулинич, водне плесо заказника згадане лихо все ж усерйоз “не зачепило”. “Разом із начальником Юрієм Антоненком ми обстежували ввірену нам територію в понеділок, — зазначила пані Оксана. — То загиблу рибу виявляли вже за селом Мозоліївка Глобинського району, ближче до Градизька. Все зафіксували на відео, взяли проби води й передали ці матеріали відповідним службам, які мають підрахувати збитки й визначити причини НП. Розмови про “червону пляму”, що утворилася після викиду неочищених промислових стоків із Черкас, ми також чули, та говорити про щось подібне предметно можна буде тільки після того, як фахівцями будуть досліджені всі проби води”.

Кисень перекрила “велика хімія” чи природа?

Безпосередньо рибними запасами водосховища на території, прилеглій до Градизька, опікується Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області. Його начальник Леонід Грива в розмові з власкором “України молодої” повідомив: “За інформацією наших рибінспекторів та рибалок, та бура пляма підійшла до Градизька, села Шушвалівки та деяких інших із боку Черкаської області, від фарватера Дніпра, після того, як вітер подув у “наш” бік. Найбільше постраждав бичок: на одному квадратному метрі ми знаходили від 5—7 до 250 загиблих рибин. Серед них, до речі, чимало порівняно великих — довжиною до 15 сантиметрів. Тож місцеві мешканці почали збирати такі екземпляри для засолювання. Щоб не допустити появи цього небезпечного “делікатесу” на стихійних ринках, ми організували дві групи, які за допомогою рибалок—промисловиків відваджують любителів дармівщини від берега й водночас збирають загиблу рибу для утилізації. Наші працівники також входили до складу групи фахівців, які обстежували територію та брали проби води. Зараз чекаємо результатів аналізів”.

При цьому пан Грива наголошує: йдеться все ж про локальне забруднення води на досить обмеженій площі, а не про масштабну екологічну катастрофу. За його даними, після зміни вітру та “пляма” знову “мігрувала” туди, звідки “припливла”, вода біля берегів Полтавщини почистішала. Не радила власкору “України молодої” перебільшувати масштаби лиха і директор регіональної лабораторії ветеринарної медицини у Полтавській області Віра Кравченко. За її словами, якби це справді була катастрофа, то загинула б уся риба — і велика, й мала. Оскільки ж ідеться тільки про найдрібнішу, то не виключено, що посприяли цьому природні явища — різке зменшення кисню у воді під час спеки, традиційне для останніх років “цвітіння” синьо—зелених водоростей тощо. “Та щось певне можна буде говорити тільки після того, як у нашій лабораторії закінчаться дослідження проб води, — сказала пані Віра. — Відбирали їх у понеділок, результатів аналізів поки що немає, орієнтовно очікуємо їх через три доби, тобто наприкінці тижня”. Тож за будь—яких обставин поки що зрозуміло тільки одне: небезпечних для всього живого “родимих плям” на “пошматованому” каскадом “морів”—водосховищ Дніпрі стає все більше.

Василь НЕЇЖМАК