Республіка Кадирова

За 16 років — від початку Чеченської війни — в республіці так і не відновлено вертикалі виконавчої влади Росії. Реально не діють конституція і закони Федерації. На чолі республіки стоїть Рамзан Кадиров, відмінність якого від Дудаєва чи Масхадова у тому, що він постійно заявляє про повагу й любов до Путіна.

“Нам выжить нужно, чтобы мстить”

Рамзан Кадиров прийшов у політику як син першого повоєнного глави проросійської адміністрації Ах­ма­­да Кадирова. До речі, вибравши останнього кандидатом на лояльного очільника адміністрації Чеченської республіки, путінський режим принизив “національну гідність велико­­росів”. Ахмад Кадиров за президента Дудаєва був муфтієм Чечні й публічно закликав убивати росіян, щоб потрапити в рай. До того ж після переходу на бік федеральних військ Кадиров-старший від своїх слів не відмовлявся. Досі на Youtube можна побачити відеоролик фрагменту його інтерв’ю вже за часів керування Чечнею:

“Кореспондент: Чи справді ви раніше сказали, що кожен чеченець повинен убити 150 росіян, щоб потрапити в раю?

Ахмад Кадиров: Ні, я… в 1995—1996 роках закликав чеченців убивати стільки, скільки ви можете. Я не говорив 100, 150, 200... я говорив, скільки ви можете. Я тоді закликав до джихаду. Так що це теж не секрет. Але 150 я не казав”.

Російська влада на таку ностальгійно-цинічно-чесну відповідь змовчала. Понад те, коли у Грозному на святкуванні 9 травня Ахмада Кадирова вбили, то в пам’ять про “великого сина чеченського народу” із порушенням порядку найменування одну з вулиць у Південно-Західному адміністративному окрузі Москви назвали його ім’ям.

Наступник Кадирова, його син Рамзан, теж дозволяє собі багато “вільностей” без наслідків для себе. Скажімо, в червні 2010 року ЗМІ облетіли звинувачення у зраді бійців кадировського підрозділу “Север”, які під час спільної (разом із 29-м загоном внутрішніх військ з Уфи) спецоперації проти чеченських “сепаратистів” проявили “злочинну бездіяльність”. Як наслідок, кілька російських спецназівців загинуло. Путін приїжджав у Башкирію, співчував родичам загиблих спецназівців і… жодних санкцій проти Кадирова.

Ще одним дуже ілюстративним фактом потурання феодальної влади кадировському беззаконню є ситуація з винищенням братів Ямадаєвих. Вони, як і Кадирови, з тейпу Беной і на чолі свого загону теж воювали у складі дудаєвського Опору під час першої чеченської війни. Пізніше так само перейшли на бік федералів, вірно служили Москві, троє з них були удостоєні звання “Герой Росії”. Саме ямадаєвський батальйон “Восток” воював на боці росіян у період російсько-грузинської війни. І всі троє братів-героїв РФ сьогодні в сирій землі. Сім’я Ямадаєвих неодноразово публічно зверталася до президента Росії, просячи зупинити її винищення і вказуючи, що замовником убивств є Рамзан Кадиров (те саме посвідчив на слідстві й кілер, який учинив невдалий замах на одного з братів). Знову-таки, з боку Кремля — ані пари з вуст. Безкарність Кадирова настільки відчутна, що вбивство Суліма Ямадаєва сталося посеред Москви…

На сьогодні більшість груп чеченських націоналістів, які воювали у 1994-му — 2000-х роках проти Росії, або перейшли на бік Кадирова, або заявили про свою лояльність до його режиму. Чимало чеченців в Інтернеті пояснюють свої дії так: активні бойові дії сьогодні — це війна на винищення чеченської нації; правління Кадирова для прихильників незалежності Чечні — це перепочинок, спосіб перечекати, поки підростуть покоління, час для відбудови й фізичного відновлення Чечні. До слова сказати, відбудови російським коштом.

Варто зазначити, Кадиров теж робить усе, щоб повернути в Чечню амністованих лідерів дудаєвського призову. Зокрема, це стосується Сугаїпова, Хамбієва, які виконували представницькі функції в європейських державах від імені уряду Масхадова. У Грозний на особисте запрошення Кадирова навіть повернувся відомий чеченський бард, боєць гелаєвського спецназу Тімур Муцураєв, виконавець популярних у Чечні антиросійських пісень: “Добро пожаловать в ад”, “Держись, Россия, мы идем” тощо. Понад те, Кадиров запросив до Чечні батька Мовсара Бараєва — лідера терористичної групи, яка вчинила теракт на Дубровці.

У політичному плані, крім риторики, в Чечні мало що змінилося з часів Масхадова:

1) президент Чеченської республіки Рамзан Кадиров сформував і фінансує коштом російського федерального бюджету власні збройні угруповання. 2008 року він видав указ “Про організацію призову громадян 1981—1990 років народження на військову службу в жовтні-грудні 2008 року на території Чеченської Республіки”, започаткувавши власний національний призов. Місцеві новобранці служать лише на території Чечні;

2) Кадиров досить активно пробує себе в зовнішній політиці. Чого варта лише його ініціатива побудови у Гудермесі міжнародного аеропорту з власною чеченською митницею, ведення переговорів із представниками держав Близького Сходу тощо;

3) усю систему управління формують Кадиров та органи влади у Грозному з мінімальним втручанням федеральних органів;

4) із Чечні фактично повністю виселено росіян, вона стала однонаціональною державою.

Данина в обмін на мир

Фінансування програм відбудови Чечні з федерального бюджету — болюча тема для російського платника податків. Усі говорять про корупцію, про відкати, але державні дотації в республіку зростають щороку. Сьогодні бюджет Чеченської республіки більш як на 80% залежний від трансфертів із федерального бюджету РФ. Вона входить у першу десятку дотаційних регіонів.

Щоправда, кадировська адміністрація завжди має контраргумент на звинувачення в паразитуванні на російських платниках податків: ми готові відмовитися від дотацій, але дайте нам весь чеченський нафтовидобуток. На сьогодні він становить 1,9 млн т за рік. Прибутки від нього не покриють і 60% російських надходжень. Однак вони можуть виявитися вигіднішими для чеченського керівництва. По-перше, російські дотації, напевне, обкладено занадто великим відкатом. По-друге, чеченське керівництво, очевидно, володіє інформацією про приховані ресурси нафтового бізнесу.

Тож якщо Кадиров зможе взяти під контроль чорне золото (а ідею про передачу ліцензії на видобуток від ВАТ “Роснефть” чеченському ВАТ “Грознефтегаз” постійно мусують під­контро­льні йому ЗМІ), то взагалі незрозуміло, задля чого росіяни поклали стільки солдатів у двох кавказьких війнах. Особливо якщо зважити, що “Роснефть” найближчим часом планує звести в Чечні один із найсучасніших переробних заводів.

А поки відбудова зруйнованої республіки відбувається за рахунок “данини”, яку платить їй “велика Росія” у вигляді бюджетних трансфертів в обмін на “стабільність”. Як нещодавно стало відомо з чеченського досьє WikiLeaks, за даними американських дипломатів, третина російських дотацій “на відбудову” дістається персонально Кадирову. Але й “прозора” частина видатків бюджету Чечні росіян не вельми втішить: скажімо, дещо з федеральних коштів спрямовувалося на фінансування президентової ж таки футбольної забавки — клубу “Терек” (Грозний), що виявляла й Рахункова палата Росії. У 2008—2009-му з бюджету на “Республіканський ФК “Терек” було виділено 738 млн руб. А цього року Кадиров вирішив привітати 500 жінок із 8 Березня золотими листівками за $17 тис. Недорого…

Андрій ДУДА