Реформи, які ніхто не бачить

“Зараз ніхто навіть не уявляє, для чого робляться реформи… Суспільству треба говорити очевидні речі. Інтереси економічної політики, важелі, мету треба питати не в Миколи Азарова, Петра Порошенка чи Валерія Геєця. Зупиніть на вулиці токаря, шахтаря, вчителя й запитайте: ви знаєте, для чого держава робить реформи? Якщо вони будуть знати, то значить, держава на правильному шляху”, — так пропонує оцінювати реформаторську ходу влади в минулому олігарх, а зараз просто бізнесмен та голова Ради НБУ Петро Порошенко.

Минулої п'ятниці в Національному інституті стратегічних досліджень (НІСД), який підпорядковується президенту, пройшов “круглий стіл”, присвячений змінам в системі державних фінансів.

На захід були запрошені відомі економісти і представники влади, які повинні були дати оцінку стану виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки і поділитися своїми ідеями.

В чому важко дорікнути чиновникам, так це у відсутності бажання потеревенити про існуючі економічні реформи. Більше вони говорять хіба що про майбутні реформи. Про визначні перетворення найчастіше заявляють президент і прем'єр-міністр. Голові держави ця тема, напевно, настільки набридла, що він іноді невимушено зіставляє реформи із “заразою”.

Перед початком анонсованого “круглого столу” “Економічна правда” на вулиці провела опитування експертів, яких поки що не запрошують на подібні заходи — пересічних українців, заради яких начебто і проводяться усі реформи.

Втім, питання “для чого держава робить реформи?” виявилося зовсім недоречним. Більшість людей взагалі не знає, які реформи влада здійснює. Так, з десятку осіб, яких “ЕП” вдалося опитати, тільки жінка-викладач середнього віку згадала про пенсійну реформу та висловила своє незадоволення.

— Я вважаю, що з 2004 року в нас немає глобальних змін. У нас немає ні стратегічної зовнішньої політики, ні економічної, — наголосила вона.

З іншими “респондентами” було набагато складніше.

— Ігоре, ти знаєш якісь реформи, що проводилися останнім часом? — запитав свого колегу співробітник банку, що знаходиться по сусідству з НІСД.

— Ви маєте на увазі реформу освіти? — перепитав в “ЕП” Ігор — Ні? Інших я пригадати не можу, не відслідковую.

Паркувальник теж не зміг пригадати, як держава збирається поліпшувати його життя. Не чув нічого про реформаторські кроки і пенсіонер, який виявився колишнім конярем, проте стара людина повідала, як влада може ображати.

— Мене позбавили бази на Жуковому острові, тому що нашим олігархам з Верховної Ради знадобилося місце під нею. Структури Хмельницького (Василя, депутата Партії регіонів та бізнесмена, який входить до числа найбагатших українців, ЕП) двічі мене звідти виганяли. Тепер я не можу навчати дітей верховій їзді.

Бабуся, яка теж опинилася в полі зору “ЕП”, заявила, що чиновників вона взагалі ігнорує:

— Як тільки я їх бачу в телевізорі, то одразу його вимикаю. Не можу слухати цю маячню.

Більшість киян виявилися байдужими до того, куди витрачаються їх кошти. Багато перехожих “відмахувалося” від кореспондента “ЕП” із фразами на кшталт “політикою не цікавимося, реформами теж”.

Чи варто тоді очікувати, що влада буде думати про їх потреби?

Багато чого казав про реформи уже біля самого входу до залу засідань Національного інституту стратегічних досліджень “регіонал” Владислав Лук'янов, втім так і не зміг прямо відповісти на питання, чи знають люди на вулицях щось про це.

„В стані поточної кризи різницю між “є реформи” та “їх немає” можна зрозуміти, якщо подивитися на ситуацію в низці європейських держав, де зараз люди б'ють шибки в магазинах та палять на вулицях автомобілі. В Україні ситуація інша, ми забезпечуємо стабільні показники, тому люди не страйкують, як в Греції чи Італії”, — каже він.

В цілому, бажаючих обговорити в цей день перший етап реформ в системі державних фінансів виявилося зовсім небагато. Лише третина стільців була зайнята спікерами. Проігнорували захід опозиційні депутати Наталія Королевська та Микола Катеринчук. До останньої хвилини на столі лежала і табличка з надписом “Порошенко П.”, але перед самим початком засідання вона зникла.

Зрештою, можливо і розглядати було нічого?

На початку дискусії своїми враженнями щодо реалізації реформ поділилися представники НІСД. За їх словами, у 2010-2011 роках країна побачила бюджетну реформу, новий Податковий кодекс і старт пенсійної реформи.

При цьому, на думку дослідників, найбільш масштабні зміни відбулися в бюджетній та податковій системах. Водночас в НІСД відзначають, що поза увагою залишилися фінанси державного корпоративного сектору та державних банків.

Не обійшлося і без легких “укусів”. Науковці наголосили на “формальному характері” виконання окремих важливих завдань, “низькій якості” їх виконання та запізненні із строками.

Зокрема, експерти підкреслили, що податкова реформа сьогодні виконує тільки одне завдання — збільшення доходів бюджету, у той же час, вона абсолютно не стимулює економічну активність.

Загострення уваги на податках викликало обурення керівника групи радників голови Національного банку Валерія Литвицького.

— Чому обговорення реформ в системі фінансів починається з фіскальної політики?

Чому не розглядається питання, як збалансувати бюджет? Хіба це не проблема? Вся Європа цим живе. Якщо реформи системи фінансів здійснюють в Італії, то на першому плані стоїть питання не кращого адміністрування податків, а питання зменшення дефіциту бюджету. Так само і в Греції. Тому не треба говорити про те, що усім відомо.

Утім, представник НІСД з ним не погодився.

— Ми вважаємо, що збалансуванню бюджету використовується надмірна увага. Через це уряд збільшив фіскальний тиск на економіку. Як може бути при зростанні ВВП на 5%, збільшення податкових надходжень на 50%?

Нагадаємо, в бюджеті на 2012 рік уряд заклав показник зростання ВВП на рівні 5%. При цьому суттєво зросли статті доходів і видатків майбутнього бюджету порівняно із сьогоднішнім — на 36 і 22 мільярди гривень відповідно. Втім, більшість експертів не вірить, що в умовах кризи цих показників реально буде досягти.

До того ж джерела фінансування дефіциту держбюджету під питанням, адже зовнішні ринки у найближчій перспективі, ймовірно, теж будуть “затягувати паски”.

Зауваження Нацбанку підтримав і виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

— Дефіцит бюджету є ключовою проблемою, особливо тоді, коли явно погіршується ситуація у світовій економіці, — зазначив він.

В підсумку дискусія щодо реформ у державних фінансах точилася навколо цієї теми.

— Якщо ми хочемо, щоб цінова і курсова стабільність були не короткотривалими, треба збалансувати бюджет, — наголошував Литвицький. Він дав зрозуміти, що НБУ в ніякому разі в сьогоднішніх умовах не піде на послаблення гривні:

— Якщо вам не вистачає якоїсь сировини чи сметани, ви можете її розбавити — це називається девальвація. Ми це уже проходили, і не хочемо, щоб такий неякісний продукт нам подавали. Може, треба вдатися до більш швидкого проведення реформ?

У свою чергу Устенко пропонував боротися із бюджетною “діркою” негайним введенням податку на розкіш.

— Введіть податок на багатство. Обкладайте квартири розміром більше 150 квадратних метрів, заміську нерухомість більше 300 “квадратів”, будь-які яхти і літальні засоби вартістю більше 100 тисяч (доларів, ЕП)…

Однак, він додав, що цього замало, і виправити ситуацію без урізання видатків, мовляв, неможливо.

Колишній радник Віктора Ющенка і екс-голова “Ощадбанку” Олександр Морозов попросив почати з урізання пільг для чиновників й запропонував продати медичний центр “Феофанія”, яким вони користуються.

— Зараз довіра населення знижується як до влади, так і до опозиції. Безумовно, бюджет буде важким, але коли ми там бачимо подібні статті видатків, то це виглядає так: “Люди, ви потерпіть, а в нас все одно усе буде гаразд”. Якщо за цими статтями не буде кардинального перегляду, важко буде пояснювати населенню необхідність потерпіти.

В “Феофанії” сьогодні лікуються безкоштовно близько 50 тисяч людей — переважно співробітники Кабміну, Верховної ради, Адміністрації президента та їх пенсіонери.

Платникам податків у 2011 році ця відомча клініка обійшлася в 200 мільйонів гривень, в той час як в районних поліклініках бракує бинтів і шприців.

Можливо, саме через такі речі реформи в Україні приречені на провал, а населення проявляє байдужість.

— Неможливо стати багатою країною без розвитку соціального капіталу, тобто довіри в суспільстві, в тому числі до влади. Демонстративна відмова від пільг може дати значно більше грошей, ніж економія на цих пільгах. Наші реформи цього не враховують, це тупик, — наголосив наприкінці “круглого столу” президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер.

Дмитро ДЄНКОВ, Юрій ВІННИЧУК