Продовольча криза і BMW без європейських заводів: як вторгнення РФ впливає на світову економіку

Експерти Міжнародного валютного фонду кажуть: через війну в Україні глобальна економіка швидше за все скоротить темпи зростання. Певна річ, це буде по-різному відчутно у різних регіонах світу: у США та Європі — меншою мірою, а ось по країнах Африки й Близького Сходу, економіках, що розвиваються, криза вдарить значно сильніше. У МВФ називають три основні напрямки того, як світ відчуватиме війну.

• По-перше, зростуть ціни на продукти харчування та енергоносії. Україна, яка страждає від війни, та Росія, економіка якої адаптується до існування під санкціями, є найбільшими у світі постачальниками сировини. Отже, збої у виробництві й постачанні призведуть до різкого стрибка світових цін, особливо на нафту й природний газ. Це означає, що далі варто очікувати на зростання інфляції та біднішання людей.

• По-друге (це стосується насамперед сусідніх з Україною держав), будуть помітними наслідки притоку біженців. Уже тепер Європа спостерігає небачені досі потоки мігрантів, яких теж треба підтримувати фінансово. За підрахунками ООН, тих, хто тікав від війни в Україні за кордон, уже понад 3 млн. А ще відчувається порушення ланцюжків постачання, торгівлі й обігу коштів. Європейські країни можуть також зіштовхнутися із значним зростанням видатків на оборонну галузь та енергетичну безпеку.

• По-третє, відчуватиметься більша невизначеність для бізнесу, несприятливий інвестиційний клімат, через це — відтік капіталу із донедавна перспективних ринків.

Глобальна продовольча криза

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш говорить, що війна в Україні порушує ланцюги постачань і спричиняє різке зростання цін на паливо, харчові продукти, транспорт. “Ми мусимо зробити все можливе, щоб запобігти лихові голоду та краху глобальної продовольчої системи”, — пояснює генсек ООН.

За даними Всеукраїнської аграрної ради, наша країна — у п'ятірці найбільших експортерів світу. На першому місці — за обсягом постачання соняшникової олії та шроту (знежирене насіння або горіхи олійних культур, які залишаються після віджимання олії, можуть використовуватися для виготовлення кормів для тварин, — ред.).

Друге місце Україна посідає за експортом ячменю та ріпаку, третє — жита та сорго. Окрім того, забезпечує майже 10% від загального обсягу світового постачання зерна. Утім, експортувати цю продукцію Україна наразі не може, адже через війну порти заблоковані.

“Є певні продовольчі ризики, тому що рекордний урожай минулого року з України не експортується. Водночас цього року була дуже погана погода у південній півкулі, що й так підняло ціни на продукти харчування і в принципі загрожувало дефіцитом у певних регіонах світу. Тому зараз, якщо український експорт не налагодиться, якщо не буде постачання, це призведе до ще більшого зростання цін”, — пояснює у коментарі Суспільному Сергій Фурса, економіст та інвестиційний банкір.

У Київській школі економіки підрахували: від поставок зерна з України залежні понад 400 млн людей у світі. Особливо гостро це питання стоїть для Близького Сходу та Північної Африки — Єгипет, Ємен, Ізраїль, Індонезія, Бангладеш, Ефіопія, Лівія, Ліван та ще низка країн з цих регіонів є основними покупцями пшениці та кукурудзи на світових ринках.

Населення більшості цих країн традиційно відчуває нестачу продовольства. Скажімо, у Єгипті понад 32% людей живе за межею бідності, а у Ємені, який уже не перший рік бореться з масовим голодом, рівень недоїдання серед жінок та дітей є найбільш критичним у світі. У Лівані 22% домогосподарств відчувають нестачу продовольства, а в Пакистані 44% людей віком до 5 років відстають у розвитку зокрема через недоїдання.

“Якщо війна триватиме, Україна не зможе поставити світу решту 6 млн тонн пшениці та 15 млн тонн кукурудзи. Водночас наразі припинено експорт з Росії, а отже, звідти не експортують ще близько 8 млн тонн пшениці”, — кажуть економісти Київської школп економіки.

Порожні полиці і протести

У різкого зростання цін на продовольство, зокрема у регіонах Африки на південь від Сахари, на Близькому Сході і в Латинській Америці, можуть бути й інші наслідки — політичні. Саме з цієї причини мешканці цих країн можуть почати виходити на масові протести. Андерс Аслунд, економіст та старший науковий співробітник Atlantic Council, говорить: “Це реально, тому що це траплялося багато разів раніше. Коли підвищили ціни на хліб у Північній Африці, там були масштабні протести. Вважається, що це стало однією з причин Арабської весни 2011 року”.

Європа та Сполучені Штати у продовольчому плані постраждають менше. А втім, наприклад, в Іспанії, яка теж закуповує соняшникову олію в Україні, люди масово скуповують пляшки. Остерігаються, що скоро олія повністю зникне з полиць, розповідає нам з Мадриду журналістка й економістка Клаудія Луна Паленсія. Вона надсилає Суспільному фото напівпорожніх полиць супермаркету з відділу, де продається олія. Додає: у селах іспанці переживають за те, що не буде, чим годувати домашніх тварин, адже корми із зернових культур теж постачали з України.

Напівпорожні полиці одного із мадридських супермаркетів у відділі, де зазвичай стоїть українська соняшникова олія. 17 березня 2022 року. Фото: Клаудія Луна Паленсія

“Війна в Україні уже б’є по наших кишенях. Люди просто намагаються скупити усі запаси, бо бояться, що це надовго: ніхто не знає, скільки ще тижнів чи місяців триватиме ця біда. Звісно, ми стурбовані ще й тому, що щодня бачимо високі ціни на газ, електроенергію. Нині платіжки за світло для іспанських родин здорожчали на 80% у порівнянні з минулим роком. Ми не знаємо, як буде і з гречкою, з кукурудзою — я знаю, наш уряд нині шукає інші шляхи поставок зернових, наприклад, з Південної Америки”, — пояснює Луна Паленсія.

Прогнозувати, що буде з врожаєм в Україні наступного року, теж вкрай складно — неможливо повноцінно провести посівну. Відчувається дефіцит робочої сили, адже частина аграріїв вступила до лав ЗСУ чи долучилась до загонів тероборони. Також на значній посівній території працювати небезпечно — там точаться бойові дії. Бракує й пального: Білорусь та Росія зупинили поставки, а наявне пальне йде на потреби армії. Але Сергій Фурса наголошує: посівна наразі — не ключова проблема, яка може реально спричинити продовольчу кризу в світі.

“Посівна буде стосуватися врожаю, який ми маємо зібрати в кінці року і який мали б експортувати лише наступного року. Тому на загальносвітову ситуацію посівна сьогодні майже не впливає. Питання у тому врожаї, який був зібраний і який лежить на українських елеваторах. Українська кукурудза зазвичай ішла до Китаю та країн Азії, тому для них це болюче і важливе питання. Українська пшениця — це Туреччина, країни Північної Африки і частково також Близький Схід”, — пояснює експерт.

Авто без українських дротів, світ без неону

Війна в Україні торкнулася й інших галузей промисловості. Як пише Financial Times, виробники автівок BMW і Volkswagen змушені зупиняти заводи у всій Європі через нестачу автомобільних дротів, які виготовлялися на українських підприємствах. На Україну припадає майже п'ята частина усього європейського імпорту дротів для автомобілів. Здається, це не найважливіший компонент для авто, а втім, без них неможливо навіть частково почати збирання автомобіля.

Кабелі, на відміну від інших деталей, виготовляються на замовлення, говорить виконавчий директор Volkswagen Герберт Дісс. За його словами, у довгостроковій перспективі компанія буде оцінювати ризики — чи є сенс надалі співпрацювати з виробництвом в Україні. Водночас зміна логістики — теж велика проблема, адже кабелі складно транспортувати: усю систему кабелів для авто неможливо просто зібрати докупи в одній коробці, кажуть експерти.

Сергій Фурса, утім, додає: швидше за все, цю проблему усе-таки вдасться швидко владнати. “Заводи, які постачають кабелі для автовиробників, розташовані на західній Україні: день-два — і вони запрацюють, налагодять логістику, тут великих проблем не буде. Ключове — це усе ж сектор продовольства. Є ще металургія, яка не експортується — українська руда. Це може впливати на ціни загалом, але навряд чи буде дефіцит”, — пояснює Фурса.

Ще одна втрата від війни, яку відчує світ, — виробництво неону, доволі рідкісного газу, більше половини якого вироблялося саме на українських підприємствах в Маріуполі та Одесі. Уже зараз Україна не може задовольнити світовий попит. Неон потрібен для виробництва чіпів для мікросхем — вони йдуть на створення медичної техніки, комп’ютерів та смартфонів. Тепер пальму першості у його виробництві й постачанні швидше за все перехопить Китай. А на те, щоби налагодити виробництво в інших країнах, піде від 9 місяців до двох років.

 

 

 

 

Ольга КУРЕНКОВА