Приватизація “Київенерго”: між ким іде боротьба?

Як вже писала “Економічна правда”, при повній відсутності конкурентів компанія ДТЕК Ріната Ахметова вже фактично купила першу в сезоні приватизації-2011 енергокомпанію — “Західенерго”. Ймовірно, ДТЕК також стане єдиною, хто буде реально брати участь у приватизації, мабуть, самого ласого шматка української енергетики — “Київенерго”.

Крім Ахметова, на столичну компанію претендує “Полтаваобленерго”, яку пов'язують з Ігорем Коломойським і Костянтином Григоришиним. Однак за українською традицією в установчих документах цієї компанії значаться не ці персони, а не дуже відомі компанії, деякі з них — офшорні. На їх фоні структура власності ДТЕК більш зрозуміла (ДТЕК належить СКМ, яка в свою чергу належить Ахметову).

Тому склалася ситуація, коли Антимонопольний комітет попередив, що не дозволить “Полтаваобленерго” купити акції “Київенерго”, якщо та не розкриє імена своїх кінцевих власників.

П'ять років тому існував факт, який підтверджував, що Коломойський і Григоришин справді володіють “Полтаваобленерго”. Досить звернутися до історії п'ятирічної давності, коли два партнери пішли один проти одного в суд Лондона.

Але як виглядає ситуація зараз?

З моменту заяви АМКУ минуло кілька днів, а власники так і “не знайшлися”. Ми спробували з'ясувати, чи справді “Полтаваобленерго” все ще належить Коломойському і Григоришину, і чому вони мовчать, коли мова йде про можливість купити “ Київенерго” і чому вони допустили це.

Чому ДТЕК

З весни 2011 року уряд готував продаж 14 енергокомпаній України. Він заявляв про те, що конкурси будуть відкритими, що стартова ціна об'єктів буде навмисно завищена (щоб поповнити бюджет) і що в покупці може прийняти участь будь-який інвестор незалежно від країни, прописки та наближеності до влади чи віддаленості від неї.

25 листопада відбувся перший конкурс — з продажу “Західобленерго”. Але в цей же день планувалося продати і “Київенерго”. Як не намагався Фонд держмайна розрекламувати приватизацію, попит на енергокомпанії виявився вкрай низьким. По суті, публічного змагання між покупцями не було. Запекла конкурентна боротьба, за вже давно сформованою традицією, велася в кулуарах.

Незадовго до початку продажу глава ФДМ Олександр Рябченко заявив, що на “Київенерго” претендують чотири компанії, і лише вони відповідають умовам тендеру. Проте у результаті виявилося дві заявки.

У випадку з “Київенерго” ФДМ виставив 25% акцій за 432,305 млн грн. Заявку на покупку цієї компанії подали все той же ДТЕК, а також “Полтаваобленерго”. При цьому Антимонопольний комітет попередив, що якщо “Полтаваобленерго” виграє конкурс і, як і раніше, не захоче розкривати імена своїх реальних власників, дозволу на покупку АМК не дасть, а конкурс доведеться оголосити недійсним.

Таким чином, питання навіть не у вартості компаній, яка очікувано завищена. Як повідомлялося, стартова ціна на “Київенерго”, за різними оцінками, на 15-40% перевищує середньоринкову на момент оцінки. Компанія Ernst & Young, яка проводила оцінку “Київенерго” і “Західенерго”, заявила газеті “Коммерсант Україна”, що насправді вона оцінила обидві компанії на 30% вище, ніж на ринку.

Виходить, обидва учасника тендеру заявили про готовність платити. Зрозуміло, чому готовий це робити Ахметов, який вже володіє в “Київенерго” 46,8%. При купівлі ним 25%, контроль над компанією буде тотальний. З іншого боку, чому готові платити акціонери “Полтавиобленерго”?

Складно уявити собі такого інвестора, вітчизняного або іноземного, хто пішов би “в міноритарії до Ахметова”. Можливо, Григоришин і Коломойський просто допомогли Ахметову забезпечити хоч якусь конкуренцію в боротьбі за “Київенерго”?

Це допущення буде справедливо у випадку, якщо ДТЕК переможе. Тоді буде вірно і інше припущення — що завдання ФДМ звелося, по суті, до спроби продати Ахметову оптимально дорого відсутній в нього пакет, який давав би повний контроль.

Але ж ніхто не знає, яка ціна вказана в конверті “Полтавиобленерго”. Незважаючи на попередження АМКУ, компанія де-юре продовжує приймати участь в конкурсі — він відбудеться 9 грудня.

Хто стоїть за офшорами, які стоять за “Полтаваобленерго”

Найпроблемніше місце “Полтаваобленерго”, як ймовірного покупця київської компанії, на думку АМКУ, полягає в тому, що структура власності не дозволяє відповісти на питання, хто ж нею володіє.

З одного боку, давно відомо, що спочатку ця компанія знаходилася у власності Коломойського та Григоришина. Серед її власників були і брати Суркіси.

Відповідь на це питання слід шукати у Лондонському арбітражному суді, який у 2006-07 роках розглядав позов Коломойського проти Григоришина.

Нагадаємо, що Коломойський в 2004 році купив у Григоришина близько 50% акцій у восьми обленерго. Через три роки покупець звернувся до Лондонського суду з позовом, оскаржуючи спроби продавця встановити контроль над обленерго. Коломойський, який на той момент був партнером інших учасників енергоринку — братів Суркісів — заявив, що Григоришин — рейдер.

Коломойський суд програв. І Григоришин подав свій позов, в якому звинувачував власника групи “Приват” і Суркісів у тому, що вони створили непрозору систему володіння обленерго. Григоришин виграв і цей суд. Але нічого, крім грошових компенсацій не отримав, причому мова йшла про десяток мільйонів доларів, що не так вже й багато у порівнянні з вартістю самого активу.

Під час слухань справи Коломойський говорив: “... він (Григоришин) знову спробував переконати мене прийняти його комерційно неспроможну пропозицію призначити лише по одному представнику від Larva і Bikontia для участі в зборах акціонерів енергетичних компаній і надати призначення цих представників.

Григоришин заявив суду, від імені яких компаній він свідчить: “Я є безпосереднім мажоритарним акціонером компаній-відповідачів Jersonet і Lardonet. Jersonet і Lardonet були зареєстровані на БВО у 2004 р. Крім іншого, деякими з активів, які вони мали намір тримати, були акції в Енергетичних Компаніях, зазначених нижче. Акції в Jersonet і Lardonet повністю належать Energy Standard Group [SA] (”ESG”), чиї акції, в свою чергу, тримає ESG Holdings SA, швейцарська компанія, в якої я є мажоритарним власником. Я роблю заяву від імені Jersonet Group Inc (”Jersonet”) і Lardonet Inc (”Lardonet”), і я належним чином уповноважений на це”.

Тоді, в 2006-2007 роках, Григоришин заявив суду, що структура власності “Полтаваобленерго” виглядала так:

— Суркіс / Приватбанк / Коломойський — 32%

— Larva Investment Limited / Bikontia Enterprises Limited — 40%

— ESG — 0,315%

— Уряд — 25%

— Інші — 3%

“Що стосується механіки трансферту, пан Коломойський запропонував, і це було погоджено, що я переведу акції в 2 холдингові компанії, в яких Коломойський купить 50-відсоткову участь. Холдингові компанії були Ларва і Біконтія”, — йдеться в письмових свідченнях Григоришина.

За його словами, у вересні 2005 року “Коломойський порушив процес про ліквідацію проти Ларви і Біконтіі на Кіпрі, який, як я вважаю, був ще однією спробою перешкодити моїм спробам через ці холдингові компанії поставити справи в Енергетичних Компаніях на правильну основу”.

Що змінилося з тих пір?

Згідно з останніми даними ДКЦПФР, власниками “Полтаваобленерго” є (дані про власників з пакетом від 10%):

— ТОВ Інвесткомпанія “Бізнес-Інвест”, (Дніпропетровськ) — 12,6489%

— ТОВ “Фрунзе-Флора” (Суми) — 12.3507%

— UA Energy Distribution Holding Limited (Кіпр) — 23,2949%

— Bikontia Enterprises Limited (Кіпр) — 23,921%

— Larva Investments Limited (Кіпр) — 24,9999%.

Неважко помітити, що якщо на компанії Larva і Bikontia в 2006 році припадало сумарно 40%, то через п'ять років їх загальна частка зросла до 49%. Однак, у кого вони купили додаткові 9%? Можливо, це був пакет Суркісів. Тай ще з власників зник Уряд.

У списку власників більше немає ESG, але її частка була мізерною — 0,315%. А такого власника як “Суркіс / Приватбанк / Коломойський”, згідно з офіційними даними, взагалі не існує.

“Фрунзе-Флора” має відношення до Григоришина — ця компанія брала участь в тендері на покупку “Одеського припортового заводу”. Після програшу в конкурсі компанія через суд домоглася повернення їй тендерної застави в розмірі 400 млн грн.

“Бізнес-Інвест” підконтрольна Коломойському і вона з'явилася в числі власників зовсім недавно — 5 вересня 2011, хоча рішення про продаж їй більше 10% було прийнято в квітні, і тепер вона має 12,6%.

Три офшори, за даними джерела в групі “Енергетичний стандарт”, тепер належать Григоришину. Зберігач акцій — УніКредитБанк

Як ще змінювалася структура власності “Полтаваобленерго” між 2007 і 2011 роками, невідомо.

Безумовно, залишається справедливим припущення, що АМКУ грає на руку Ахметову. З іншого боку, є і принципова сторона справи, яка дає комітету формальні підстави вимагати від “Полтаваобленерго” як мінімум підтвердити відомий усім факт — що компанією володіють два бізнесмени. Так, Григоришин в Лондонському суді детально описував, як проходили угоди між ним, Коломойським і Суркісом, але, тим не менш, цієї інформації все одно недостатньо для розуміння того, кому і які частки в “Полтаваобленерго” належать сьогодні.

Крім того, попередні перепродажі і переуступки пакетів акцій, про які Коломойський з Григоришиним говорять відкрито в своїх свідченнях в лондонському суді, якщо зовсім вже строго слідувати букві закону, теж мали б узгоджуватися з антимонопольними органами України.

Як відомо, оформленої юридично групи “Приват” в природі не існує. Але, як розповіло джерело “Економічної правди”, що працює в одній з компаній групи, Коломойський безумовно має відношення до “Полтаваобленерго”. І при необхідності він навіть готовий надати підтвердження в АМКУ і ФДМ.

З іншого боку, джерело “ЕП” також стверджує, що Коломойський не давав своєї згоди на участь у приватизації, але й не перешкоджав тому, щоб це зробив Григоришин. (В інтерв'ю “Українській правді” рік тому Коломойський сказав: “...у зв'язку з нашими непростими відносинами з Костянтином Івановичем, ми так вирішили, що всім процесом купівлі акцій у нас повністю керує Григоришин. Я йому в цьому дав повний карт-бланш і сказав, що все, що ти зробиш я заздалегідь визнаю: за скільки купиш, стільки й буде — я дам половину”.) Це звучить цікаво, тому що, згідно з офіційними даними, протягом цього року “Полтаваобленерго” 12 разів скликала загальні збори акціонерів. Але на жодному з них питання участі в тендері на купівлю “Київенерго” не обговорювалося. Так чи хотів Коломойський взагалі брати участь в конкурсі? І навіщо йому в такому випадку подавати документи в АМКУ?

Склалася ситуація з багатьма невідомими. Якщо Коломойський і Григоришин змінили структуру власності так само складно, як вони оформляли своє партнерство, їх легко можуть не допустити до приватизації “Київенерго” і до наступних конкурсів. Ахметову це тільки на руку. Згідно з умовами приватизаційного конкурсу, продаж може відбутися навіть з одним учасником. Що й довів продаж “Західенерго”.

Можливо, й справді, ні Коломойський, ні Григоришин не збираються реально купувати “Київенерго”?

Андрій ЧЕРНІКОВ