Придністров’я також відмовилося голосувати за фаворита Кремля

Але чи вплинуть результати голосування на реалізацію великих геополітичних планів Кремля, у яких жителі ПМР завжди були лише розмінною монетою?

11 грудня у невизнаній Придністровській Молдовській Республіці відбулися президентські вибори, участь у яких узяли шість кандидатів: чинний президент Ігорь Смірнов, нинішній спікер Анатолій Камінський, його попередник Євгеній Шевчук, лідери місцевих комуністів Олєг Хоржан та руху “Прорив” Дмітрій Соін, а також політолог і журналіст Андрєй Сафонов. Наперед визначеними фаворитами були нинішні і колишні можновладці Смірнов, Шевчук та Камінскій. Причому останнього Москва відкрито підтримувала, а від першого так само відверто вимагала відмовитися від участі у перегонах.

Проте Смірнов вирішив іти до останнього і побудувати свою кампанію на апеляції до права придністровців самим, без указівок із Москви, обирати своє майбутнє та критиці намірів Кремля “злити” ПМР Молдові. Проведені не без участі нинішнього президента екзит-поли гарантували йому впевнену перемогу у першому турі виборів, хоч і не виключали проведення другого: Смірнов нібито набирав 47,4% голосів, Шевчук — 23,2%, а Камінскій — 22,1%.

Проте ситуація вийшла із запрограмованого Тираспольською адміністрацією русла. Штаб Євгенія Шевчука вже оголосив про свою перемогу в першому турі, а на його сайті було оприлюднено результати паралельного підрахунку, згідно з якими він отримав 39,1%, Євгеній Камінскій — 27,7%, Ігор Смірнов — 25,5%. ЦВК буквально завалили скаргами на порушення під час виборів, причому вирішальною для відкладення оприлюднення підсумків голосування у визначений раніше час, як і у Південній Осетії, стало подання від штабу чинного президента, який звинуватив спікера парламенту і московського фаворита Анатолія Камінского у масштабнх фальсифікаціях.

Тому голова ЦВК невизнаної республіки Петро Денисенко, який у день виборів обіцяв журналістам оприлюднити попередні результати виборів 12 грудня о 10:30, змушений був взяти свої слова назад: наразі оголошення попередніх результатів відкладене до 14 грудня, і водночас з’явилися “дивні факти”, виявлені під час підрахунку голосів. Зокрема, секретар ЦВК Марія Мельник повідомила, що “в електоральній базі насправді понад 420 тис. осіб, хоча спочатку до списків були внесено 398,2 тис. громадян, які мають право голосу”.

Партія нинішнього спікера парламенту “Обновление” вже виступила із заявою про те, що її непокоїть “затягування з інформуванням громадськості про попередні результати виборів глави держави, що є зумисним кроком”, і повідомила, що об 11:00 12 грудня членами ЦВК в присутності довірених осіб кандидатів у президенти було завершено підрахунок голосів і отримані такі результати: Шевчук — 38,6%; Камінскій — 26,5%; Смірнов — 24,8%.

Сам Анатолій Камінскій виступив із відкритим зверненням, у якому застеріг Смірнова від будь-яких спроб перешкоджати його приходу до влади: “Я впевнено вийшов у другий тур… єінформація про те, що можливі різні спроби фальсифікації підсумків голосування. Заявляю з усією відповідальністю — цього нікому не дозволю зробити. Я переконаний, що ми зможемо відстояти результати голосування за мою кандидатуру”. І тут же зробив прозорий натяк на свій намір опиратися в сутичці із нинішнім президентом, мовляв “програми, які ми, республіканська партія “Обновление” разом із партією “Единая Россия”, реалізовуємо у нашій країні, — це новий виток у відносинах між нашими країнами, які виводять нас на цілком інший вектор взаємовигідних відносин… ми єдині по духу, культурі, вірі. У нас спільна історія, спільне сьогодення, майбутнє”.

Нині очевидно, що доля регіону вирішуватиметься за його межами. Доки в Тирасполі місцеві можновладці з’ясовують між собою стосунки, у Москві відбулася зустріч заступника міністра закордонних справ Ґріґорія Карасіна та молдовського посла Андрєя Нєгуцу, під час якої чиновники “обмінялися думками” щодо подальшого розвитку російсько-молдовських відносин та проблеми молдовсько-придністровського врегулювання.

Ймовірність відсторонення Смірнова від влади майже стовідсоткова. Єдиний можливий для нього шанс продовжити свою агонію — це добитися визнання виборів недійсними та відтермінувати час своєї заміни на більш чутливого до волі Москви кандидата, принаймні до запланованих на 16 грудня виборів президента Молдови. Тоді, можливо, йому вдалося б зірвати не зовсім зрозумілу наразі комбінацію, за якою Кишинів має отримати сприяння Москви у вирішенні придністровської проблеми на основі визнання територіальної цілісності Молдови, а Кишинів в обмін на це змінити чи хоча б скоригувати свій геополітичний курс.

Хоч як це парадоксально, у ситуації, що склалася, Ігорю Смірнову залишається сподіватися лише на неформальну підтримку Бухареста і тих кіл у Молдові, які розуміють, що реінтеграція Придністров’я може поставити хрест на перспективі “возз'єднання” Румунії та Молдови і відіграти роль такого собі троянського коня у геополітичному змаганні Євразійського та Європейського союзів за Молдову.

Олександр КРАМАР