Податки: правий марш

Якось один з найяскравіших вітчизняних економістів Олександр Кірш висловив узагальнену формулу української податкової оптимізації: “Нам офшори — вам єдиний податок”.

За мовчазної згоди суспільства “пузаті” економили на податках, приховуючи мільярдні “дельти” у затишних податкових гаванях, а “дрібнота” зливала свої кревні на платників єдиного податку, забезпечуючи свій бізнес “сірою” готівкою з мінімальними податковими втратами.

За такими “поняттями” українська економіка досить гармонійно розвивалася протягом останнього десятиріччя, але зараз цей баланс інтересів порушено.

Подвоєння суми обов'язкових платежів для “спрощенців” та посилення контролю за “конвертною” зарплатнею суттєво знижує конкурентноздатність підприємств малого бізнесу на ринку роботодавців.

Водночас, недавно внесені до законодавства зміни лібералізують оподаткування доходів холдингів. Тенденцію підтверджує і зміст проекту Податкового кодексу.

Цей документ виразно зміщує фіскальні акценти. Провідні фінансово-індустріальні клани отримують найсприятливіший податковий режим, а дрібний бізнес опиняється у жорстких фінансових лещатах, якими зможуть вправно оперувати податківці, збагачені новими адміністративно-контрольними повноваженнями.

Винятком є хіба що мале підприємництво базарно-побутового штибу, якому обіцяють нульову ставку податку на чотири роки.

Автори Податкового кодексу, чудово знаючи вади сучасної податкової системи, зваблюють бухгалтерський цех технічно виваженим врегулюванням багатьох існуючих податкових проблем та зближенням систем бухгалтерського і податкового обліків.

Фінансові керівники низки великих та середніх підприємств, ознайомившись з проектом кодексу, вже спокусилися цією принадою.

Головбухів легко зрозуміти: професія за тринадцять років змучилася від намагань подолати методологічну безодню між оподаткуванням та бухгалтерією. А розділ кодексу щодо податку на прибуток містить десяток позицій, за якими визначення фіскальних показників повертається у лоно сучасної бухгалтерської методології.

Втім, радіти бухгалтерам зарано, адже проект передбачає обов'язкове ведення обліку “податкових різниць”. Українські фінансисти вже знайомі з цим феноменом. У 2005 році запровадженню одіозної звітності з податкових різниць завадили лише кадрові перестановки у Мінфіні, спричинені помаранчевою революцією.

У проекті кодексу можна знайти і умовну вартісну межу для розпізнавання “своїх”: податкові канікули пропонується надавати новим підприємствам, інвестиції у які перевищують 5 мільйонів гривень. Цю цифру можна вважати своєрідним порогом значущості для урядовців: преференції отримає лише “серйозний” бізнес.

“Спрощенці” справді нерідко використовуються для отримання малим та середнім бізнесом “конвертної” готівки. Однак наступ на платників єдиного податку слід було б супроводжувати одночасним розгортанням боротьби з олігархами-оптимізаторами, які виводять неоподатковані мільярди до офшорів.

Втім, влада цього не робить, навіть навпаки — фіскальний режим для бізнес-велетнів поліпшується. Отже, уряд реалізує суто консервативну концепцію економічного розвитку держави: ставка зроблена на заохочення великого бізнесу.

Така політика є проявом класичної правої ідеології, і навряд чи слід очікувати чогось іншого від уряду, який переважно складається з політичних представників найбільших олігархічних угруповань.

Праві зазвичай наполягають, що запорукою сталого економічного зростання країни є стимуляція масштабних потужних виробництв, які наче локомотив витягнуть з кризи все національне господарство.

Економічна історія свідчить, що така політика може виправдати сподівання, але тільки за умови, якщо звільнені від оподаткування кошти пільговики-скоробагатьки вкладуть у розвиток своєї країни, а не зберігатимуть в офшорних схронах.

У цьому контексті вельми симптоматичними є недавні зміни, внесені до закону про оподаткування прибутку підприємств: від оподаткування звільнено дивіденди, отримані вітчизняними компаніями від підконтрольних закордонних підприємств.

Отже, українські багатії вирішили, що їхня влада прийшла всерйоз та надовго. Вони готуються до повернення з-за кордону своїх заничок.

У нагоді їм стануть і податкові канікули, передбачені Податковим кодексом для новостворених підприємств з інвестиціями понад 5 мільйонів гривень.

У цьому не було б нічого поганого, якщо б реформування економіки не велося лише за рахунок бізнес-малечі та цінових ударів по мирному населенню.

Іван ЧАЛИЙ