По півпенсіонера на брата...

Ворон ворону ока не виклює. Навпаки, допоможе порадою і поділиться політичними технологіями. Мер Києва Леонід Черновецький, який спочатку заявляв про бажання балотуватися на посаду Президента, а відтак “передумав”, нині, очевидно, передав увесь свій досвід та можливості Віктору Януковичу. Агітатори Віктора Федоровича отримали від людей Леоніда Михайловича усю “пенсіонерську” базу даних й тепер ходитимуть від дверей до дверей та пропонуватимуть стареньким знамениту гречку в обмін на їхні голоси. Власне, “ходіння в народ” уже розпочалося: в редакції “України молодої” ми обмінюємося розповідями про те, хто й коли прогнав “ходоків” від своїх дверей. Вони дуже чемні, обіцяють золоті гори і намагаються охопити якомога більше “респондентів”. А джерела “України молодої” у Київраді тим часом стверджують, що Партія регіонів має на руках списки усіх малозабезпечених громадян та людей похилого віку, яким від імені Януковича роздаватимуть подарунки та — як бонус — обіцянки підвищити пенсії. Ось так під іншою личиною повернеться до киян Черновецький — з тими самими методами боротьби за владу та власноруч прописаними правилами гри...

Уся Черновецького рать...

Очевидно, деякі проблиски розуму у мерській голові рідко, але трапляються. Леонід Черновецький справедливо розсудив, що краще не витрачати гроші на заздалегідь провальну президентську кампанію, а домовитись із більш ймовірними кандидатами. Домовитись про що? Наприклад, про гарантії, які може надати майбутній Президент України київському столичному голові. Скажімо, так: зараз Черновецький допомагає Януковичу, а коли той стає главою держави (якщо стає!), він не дозволяє парламенту вдруге оголосити перевибори мера або якимось інакшим чином скоротити термін перебування Черновецького при владі. Єдина помилка Черновецького може полягати у тому, чи поставив він на правильну “конячку”, але до кінця виборчих перегонів уже недовго, тож незабаром ми знатимемо, хто ж прийде до фінішу першим.

Так і не сформувавши свій власний виборчий штаб, Черновецький та його люди почали активно підтримувати лідера Партії регіонів. А сама ПР ще у червні цього року змінила керівництво київського штабу. Замість Василя Горбаля (за яким, щоправда, залишено посаду “керівник публічної виборчої кампанії”) вся організаційна робота фактично відійшла Віктору Сівцю, який колись очолював Держкомітет лісового господарства, а нині виконує обов’язки заступника голови КМДА. Сівець, таким чином, безпосередньо пов’язаний і з Януковичем, і з Черновецьким (ба, навіть людьми останнього Сівець оточив себе не тільки у КМДА, а й у виборчому штабі Партії регіонів).

Із приходом Сівця штабну роботу істотним чином переформатували: якщо раніше виборами у районах керували керівники районних організацій Партії регіонів, то тепер до кожного “локального” керманича прив’язано “людину Черновецького” — чиновник із КМДА чи депутат Київради, чи просто чийсь родич, друг, брат, кум, сват тощо. Як зазначає інтернет—видання “Українська правда”, до виборчої кампанії Януковича тією чи іншою мірою дотичні голова регламентної комісії Київради Віталій Павлик, член бюджетної комісії Юрій Бічук та земельної Олексій Самохін — усі троє з блоку Черновецького. Також у списку нібито фігурує Андрій Шлапак — двоюрідний брат заступниці лідера фракції блоку Черновецького в Київраді. Сама ж Алла Шлапак є фактично “правою рукою” Сівця у штабі.

Відомо, що перед Черновецьким та його командою стоїть непросте завдання — забезпечити Януковичу 30 відсотків голосів на президентських виборах. Чому саме 30? На перевиборах у 2008 році за Леоніда Черновецького проголосували 27 відсотків киян. Ясна річ, що Янукович мусить свого колегу переплюнути, тим паче що йдеться не про місцеві вибори, а про президентські. До того ж явка виборців у 2008—му була дуже низькою, а зараз соціологи обіцяють, що обирати главу держави прийде щонайменше дві третини виборців. Якщо Черновецький сумлінно забезпечуватиме підтримку Януковича у першому та другому турах, то той не чіпатиме мера після виборів, закриє очі на всі знамениті київські земельні та фінансові оборудки і, звісно ж, допоможе Черновецькому уникнути відповідальності. Тож справа за “малим” — лишилось тільки Януковичу перемогти на виборах, а відтак віддячити за все Черновецькому...

А чи є у вас план, містере президент?

Немає нічого нового під сонцем, і у процесі агітації за Януковича у хід, очевидно, підуть усе ті ж самі перевірені методи. Виборця “розбещуватимуть” дрібними подарунками (продуктовими наборами тощо), можливо, пенсіонери та малозабезпечені громадяни отримають грошову адресну допомогу. Буде багато галасу з нічого й багато порожніх обіцянок. Оскільки Янукович “топчеться” на електоральному полі Черновецького, головні послання буде скеровано “любим бабцям” нашого мера.

Як стверджують джерела “України молодої”, основний месидж полягатиме у тому, що, ставши главою держави, Янукович підвищить пенсії тощо. Проте слід бути реалістами і чітко усвідомлювати, що нізвідки гроші на благі цілі не візьмуться. Якби цього не хотіли і не прагнули Янукович укупі з Черновецьким. Новообраному президенту України доведеться довго латати економіку після господарювання Юлії Тимошенко, тож нові великі пенсії Янукович роздаватиме хіба що з власної кишені. До того ж сам Віктор Федорович уже двічі обіймав посаду прем’єр—міністра, тож мав у руках інструменти та можливості для поліпшення соціальних умов у країні. Тож такі обіцянки просто не тримаються купи. Популізм — він скрізь популізм. Хоч у Києві, хоч у Донецьку.

Цілком можливо, що, звертаючись безпосередньо до киян, Віктор Янукович вустами своїх агітаторів обіцятиме городянам розв’язання нагальних столичних проблем. Але й про кожну з них відомо, що вирішення питання лежить у площині докорінних змін. Про що б не йшлося: про зношені міські комунікації, про безконтрольну забудову абощо. За помахом чарівної палички несправедливості столичного буття нікуди не зникнуть. Тим паче що всі чиновницькі зв’язки у місті просякнуто корупцією та принципом “рука руку миє”. Не в останню чергу це стосується і Януковича.

Як стверджує фракція БЮТ у Київраді, знаменитий столичний “Київенергохолдинг” (той самий, котрий час від часу вимагає від Київради розрахуватися з боргами і погрожує відключити опалення та гарячу воду) також підтримує виборчу кампанію Януковича. Принаймні у депутатів міськради викликає подив та поспішність, з якою КМДА нещодавно визнала існування боргу по різниці в тарифах перед “Київенерго” у розмірі 1 мільярду 238 мільйонів гривень.

Цікавим тут є те, що раніше було набагато важче змусити столичних чиновників легітимізувати ці цифри. Тому виникає запитання, чи не викликано це часом спробою через “Київенергохолдинг” коштами киян профінансувати виборчу кампанію Януковича? Питання, звісно, риторичне. Бо якщо районні виборчі штаби Януковича очолюють люди від Блоку Черновецького, то власники “Київенергохолдингу” мають безпосередній стосунок до Партії регіонів. Ось такий коловорот політичних та бізнесових інтересів у природі.

Одначе повертаюсь до горезвісної гречки Черновецького. Ніхто не сперечатиметься з тим, що й у 2006—му, і у 2008—му гречка “спрацювала”, й пенсіонери, які дійсно на той час складали основу електорату нинішнього київського мера, купилися на цей трюк. Та все ж таки життя бодай чомусь має вчити: за роки, що минули відтоді, Черновецький устиг відправити самотніх пенсіонерів у “резервації”, тож очі в активних поборників Леоніда Михайловича повинні врешті—решт відкритися: безкоштовний сир у мишоловці ніколи не доводить до добра.

Хвиля фальшивих рейтингів

Соціологи попереджають, що особливість цих перегонів полягатиме ще й у продукуванні цілої купи фальшивих опитувань громадської думки. Звісно, цим деякі горе—експерти грішили й раніше, але міра цинізму все зростає, тож Янукович, борони Боже, може й сам увірувати у свої 30 відсотків підтримки серед київського населення. А посилання на буцімто високий рейтинг лідера “регіоналів” може бути використано його агітаторами як додатковий аргумент на користь того, чому голосувати варто саме за їхнього кандидата.

“Знаєте, дуже багато грошей крутиться під час виборів, і соціологія — гарний спосіб списати фінанси, а потім відзвітувати перед замовником: мовляв, витрачено таку—то суму, ваш рейтинг зріс на 0,2%”, — говорить у коментарях “Україні молодій” голова Фонду “Демократичні ініціативи” Ілько Кучерів. Він не виключає, що участь у цих фальсифікаціях можуть взяти і соціологи з “російською пропискою”. Інформація про те, що Всеросійський центр вивчення суспільної думки (ВЦИОМ) уже запустив результати соцдослідження, які “перетасували” першу трійку лідерів президентської гонки в Україні (на користь Сергія Тигіпка, який посів у рейтингу... друге місце), викликала у нього сміх.

А політолог Володимир Фесенко у свою чергу не виключає, що навіть деякі перевірені фірми можуть щільно співпрацювати зі штабами. “Наприклад, СОЦІС підозрюють у близькості до БЮТ, а Research&Branding Group — до Партії регіонів. Але, думаю, керівники цих служб не забудуть про свою професійну репутацію. Вони не захочуть, щоб їх звинувачували в заангажованості”, — вважає Фесенко.

Забудуть соціологи про своє покликання та професійну етику чи ні — вже навіть не так важливо. Головне — це пам’ятати виборцю про наявність голови на плечах. Навіть за відсутності дармової гречки у коморі...

Наталія ЛЕБІДЬ