Платна масовка на мітингу: погляд зсередини

Напередодні політичних акцій рекрутери активізують свою агітацію: журналіст Тижня спробував відгукнутися на першу ж пропозицію щодо платного мітингування. Потрібних людей довелося шукати недовго — у соціальних мережах оголошень не бракувало: “В субботу, 3 декабря, будет массовое мероприятие. Длительность 3 часа, оплата — 45 гривен”. Організатори швидко виходять на зв’язок. Зателефонував чоловік, представився Ігорем і попросив підтвердити участь у “масових заходах” за допомогою смс-повідомлення. Про додаткову інформацію та номер телефону, на який потрібно скинути смс, обіцяли розповісти окремо. За хвилину після розмови на мобільний прийшов текст, який розкрив ім’я політсили, що організовувала акцію : “3.12 мітинг від партії “Фронт змін”. Збір на 9.15 на Майдані. Робота з 10 до 13. Оплата — 40 гривень”. За день до мітингу нам знову зателефонував рекрутер і повідомив, що збір буде біля Головпоштамту о 08.00. Просив не запізнюватися.

Зранку на головній площі країни людно. Тушки стоять групами, то тут, то там. Між ними час від часу бігають дівчата й хлопці з папками або папірцями. Реєструють десятки душ. Під стіною Головпоштамту вишиковують мітингувальників, по п’ятеро в ряд. Нас ставлять так само і перераховують. Тут як школярі, так і зовсім уже пенсіонери. Загалом понад сотня осіб. “Як колона піде — давай за ними. Відпрацюєш — набирай мене на мобільний. Розрахуємося з тобою щонайбільш за годину після закінчення”, — каже наш рекрутер. Повз проходить доблесна міліція. Зауважень не робить, лише спостерігає.

“Майданбайтерам” по заслузі — 30-40 гривень за роботу

Шлях до Михайлівської площі чомусь перетворився на справжній хоровод. Спочатку ми йдемо на Софійський майдан. Здалеку видно сцену й чути музику. Вздовж дороги стоять молоді люди у курточках “Фронту змін” і тримають партійні прапори. Не встигаємо роздивитися все як слід, як повертаємо в бік Андріївського узвозу. Нас знову ставлять у колону по п’ятеро. Всім видають зелені значки. Кажуть причепити на одяг, щоб видно було. Певно, за ними впізнаватимуть “куплених”.

Поряд стоїть дівчина Тетяна. Новонавернена до “майданбайтингу”, не місцева, студентка. Каже, що прийшла подивитись. Мовляв, забагато вільного часу. Чула, що можна непогано заробити. За нами стоїть чоловік років сорока. Якщо судити за зовнішністю, то з алкогольними напоями він знайомий давно: червоний ніс, злегка припухле обличчя бурякового кольору, одяг брудний і потертий. Він дивиться на старенькому телефоні порнографію та про щось голосно спілкується зі своїм товаришем. Попереду — охайна жіночка передпенсійного віку. Ввічливо просить людей у колоні, щоби швидше реагували на команди наглядачів.

Гасло нашої колони на час мітингу

Після чергового перерахунку, врешті, закінчуємо гуляти містом і виходимо на Михайлівську площу. Мітинг ще не починався, організатори налаштовують апаратуру та чекають на дуже високих гостей. На перший погляд, під стінами собору зібрали дві-три тисячі осіб. У натовпі видно людей, що тримають таблички з назвами областей: “Сумська”, “Донецька”, “Дніпропетровська”. Нас підводять до “Київської”. Поряд — бойові палатки “Фронту змін”. Там роздають стрічки з написами “Я проти Януковича”, прапорці та наклейки-стикери. Деякі школярі, певно, щоби продемонструвати свою відданість, обліплюються тією символікою з ніг до голови. Присутні спілкуються між собою: “Я вже так не вперше. Але б до ПР не пішов. Не люблю їх. Та й за Януковича мені гірше стало жити”, — каже чоловік, що був у колоні;“Взагалі, я за нинішнього президента. Що б так погано жити стало — сказати не можу. А сюди прийшов, тому що гроші на подарунок знайомому треба”, — розповідає студент Микола. Його друг пропонує знайти репортерів і розповісти всю правду-матку. З тим і зникають у натовпі.

Дійство розпочинається виступом одного із двох присутніх на мітингу рок-гуртів. “Народне” віче розпочато. До площі сходяться колони протестувальників. Все організовано за щонайменшої кількості міліції. Ведучий дійства зі сцени говорить, що політичні конкуренти “Фронту змін” поширювали в інтернеті інформацію щодо “проплаченості” народного зібрання. Водночас частину натовпу тихенько перераховують і реєструють. До бланків вписують імена, прізвища та мобільні телефони.

Трейдер та реєстратор людських душ — герой нашого часу

Загалом же мітинг дещо нагадував трагікомедію. З одного боку — люди, що прийшли відстоювати свої ідеї та погляди. Віру в непохитність цих поглядів вселяли політики, рок-музики, лозунги. І зовсім поряд стояли особи, котрі прийшли сюди підзаробити грошенят. Вони тихенько гигикали з лозунгів, розповідали анекдоти й без упину дивилися на годинник. Їх турбувало одне запитання: “Коли? Коли віддадуть гроші?” Щоби згаяти час, окремі індивіди грали в карти, хтось пив коньяк. Об’єктиви телекамер в цей час були або розвернуті до сцени, або просто губилися в натовпі. За півгодини до завершення дійства з нами зв’язався Ігор. Запропонував зустрітися на дитячому майданчику, неподалік від площі. Щоправда, там вже було осіб із п’ятдесят, здебільшого школярі та студенти. Їх саме “розраховували за роботу”.

Ні духовному геноциду!

О другій годині підходить Ігор. Виявляється, що нас мали тримати до 11:30. А тепер майже друга, невідомо, чи доплатять. Говорить, що зараз зберуть нашу колону та віддадуть обіцяне. Запитую про можливість роботи в подальшому. Особливо цікавлять зібрання під егідою нинішньої влади. “До Калашнікова у концтабір хочеш? — усміхається. — Там на гроші розводять. Ми влітку із ним працювали. Людям обіцяли по 140 гривень за день. Вони відстояли своє, а потім вийшов один дядечко й сказав, що більше 30 гривень нікому не дасть. Ми до першої ночі гроші вибивали. Врешті десь по 70 людям заплатили. І взагалі зараз майже всі політичні мітинги — проплачена картинка для ЗМІ. Я ламав паркан під Радою. Все було просто — трохи хитнули — й він падає. А краще працювати масовкою на зйомках. Там платять без затримок і повністю”. За словами того ж таки Ігоря, безпосередньо політсили організацією мітингів не займаються. Й не дивно — все роблять такі собі “трейдери людських душ”. Приватні особи, котрі добирають масовку для зйомок серіалів і телепрограм, не гидують збирати “маси політично активних і невдоволених” тушок. Їх женуть на так званий захід, а відтак, за його результатами, платять гроші. Якщо ж клієнта щось не задовольнить, можуть залишити всіх із носом, мовляв, щоби принаймні раз постояли за ідею.

Вирує майдан. І тушки поряд

Після того спілкування нас збили у колону й знову почалися хороводи. Щоправда, вже відомим нам маршрутом. Зупинилися там само, де й уранці. Саме навпроти Андріївської церкви. Рекрутери протягом години не хотіли розпускати людей — виявилося, що замало значків, прапорів, курточок. А доки їх не зберуть, люди грошей не побачать. Заплатити пообіцяли аж через дві години. Народ лютував. “Ви що, зовсім тут..? Жени гроші… Ми своє вже відстояли!” — кричали тушки. Організатори в супроводі натовпу рушили на Майдан. Перехожі лише здивовано поглядали на таку процесію. Ще більше здивування у людей виникло згодом, коли посеред головної площі країни “майданбайтери” оточили рекрутера й вимагали негайно віддати гроші. Інакше битимуть у профілактичних цілях. Інші “продавці людей” від гріха далі пішли на Михайлівську площу. Там голодні та змерзлі тушки грали у футбол пластмасовими пляшками. Щоправда, і тут було неспокійно: “Що я можу вдіяти?! Не маю грошей, зі мною ніхто не розраховувався!” — кричав чоловік у куртці “Фронту змін” незламній та політично активній бабусі; “Хлопці, ви ж розумієте, тут я нічого не вдію. Сам без коштів. І взагалі сьогодні на цигарки витратив більше, ніж отримаю”, — розповідав підростаючим політично свідомим громадянам інший. Наш рекрутер взагалі уявлення не має, коли привезуть гроші. Говорить лише, що вони будуть.

На Майдані зібралося кілька десятків найвитриваліших та найпринциповіших. Радикально налаштовані пропонують дзвонити на телеканали, щоби приїхали знімати. Дедалі частіше лунають заклики щодо профілактичного побиття рекрутера за те, що обманув людей. Поряд чоловіки з мегафоном починають проповідь серед молоді: “Ошукали? Так і треба! Будете знати, як за гроші ходити до цих політиків. Йдіть по домівках, вам не заплатять. А ще кожен може написати лист і розповісти про те, що сьогодні відбувалося” — лунає з мегафона. Перехожа починає сперечатися із якоюсь жіночкою бальзаківського віку: “Будете знати, як продаватися за гроші! Легкої наживи закортіло? Ах ви ж політичні проститутки!” — кричить перша. “Та це хіба за нинішню владу стояли? Це опозиціонери влаштували! Ми просто хочемо отримати гроші. І не кричіть на дітей! Ідіть вже собі своєю дорогою”, — виправдовується інша.

Мітинг закінчено ,час здавати реквізит

“Головний” зникає десь у підземному переході. Туди ж починають щезати його колеги. Нас заспокоюють, мовляв, то гроші привезли. Один з організаторів каже, що стоїть тут лише через чотирьох осіб. І то, одна дівчина загубилася у натовпі, а двоє бомжів зникли ще вдень. Що робити, не знає: “Пішли б вони у другій групі — вже були б удома. Як і я. Ті люди отримали менше, бо менше стояли. Однак їх одразу розрахували. А от нам не поталанило”. Врешті-решт гроші ми отримуємо. Ті, кому обіцяли по сотні гривень, розчаровані. Адже на руки дають менше половини.

Наступного дня у соціальних мережах з’являються гнівні опуси щодо “безсовісних грошових кидал” на мітингах. Народ вносить нечесних рекрутерів у чорні списки, жаліється, що не знає конкретних людей, не знає, з ким потрібно працювати й кому скаржитися. Тут же піаряться “продавці людей” зі стажем. Кажуть, що потрібно працювати лише з ними. І абсолютно всіх цікавлять лише гроші. Як, де, коли й за кого стояти — байдуже. Лише б платили вчасно, багато і повну суму. Це легкий заробіток, тут можна непогано підживитися, не докладаючи якихось зусиль. Індустрія, що працює “заради картинки”. На це витрачають чималі гроші: символіка, спецодяг, прапори, намети. А ще — апаратура, сцена, музиканти. І найманці, які продають інших людей. Політичний колір не важливий. Це бізнес. Лише 3 грудня, за приблизними підрахунками, і лише на оплату найманців-тушок витратили понад 10 тисяч грн. Висновки? А хіба вони потрібні?

P.S. Отримані від мітингу гроші Тиждень переслав на рахунок батьків онкохворої дитини і лінк http://tarasyk.if.ua/index.html

Святослав ПТІЦИН