Перспектива обійтися без імпорту газу наступного опалювального сезону й навіть розпочати експорт цілком реальна — глава “Нафтогазу” Вітренко

 - Після подій на “Північних потоках”, відкриття Baltic Pipe питання зупинки транзиту газу через Україну почало обговорюватися ще активніше. Ви вже говорили, що без транзиту газотранспортна система зможе працювати, а найбільшим викликом для опалювального сезону є все-таки військові ризики. Втім наскільки вірогідним ви вважаєте сценарій з відключенням транзиту?

— Ми готуємося до цього. Питання в тому, щоб прорахувати режими роботи системи за таких умов. Для того, щоб здійснювати транзит, ми зараз тримаємо високий тиск. Газ із зони високого тиску йде в зону низького тиску. Якщо ми створюємо високий тиск, то має бути ще більший тиск з того місця, звідки він іде. В нас дуже мало родовищ, на яких тиск на свердловинах настільки високий, щоб газ самопливом потрапляв в трубу. Нам потрібно його дотискати на ДКС (дотискна компресорна станція — ІФ-У), які працюють на газі, і це виробничо-технологічні витрати. Якщо ми, наприклад, зменшуємо тиск у магістральному газопроводі, це означає, що з більшої кількості свердловин газ взагалі зможе самопливом іти. Відповідно, потрібно витрачати менше газу на дотискання на ДКС. Схожа ситуація з ПСГ: десь потрібно дотискати, щоб газ потрапляв у магістральну трубу, десь іде самопливом. Тому відповідно, чим менший тиск, тим більше буде можливості для того, щоб без дотискання чи з меншим дотисканням газ відправляти в трубу. Це не питання часу, це питання прорахувати режими. І згадайте — у 2009 році, коли росіяни відключили газ, наші колеги творили дива і за добу змінювали режими повністю, вони всю систему поставили у фізичний реверс.

- А після зупинки транзиту ви все одно будете виставляти рахунки “Газпрому”?

— Виставляти рахунки будемо і, можливо, зупинка транзиту теж стане одним із предметів розгляду в арбітражі, потрібно бути до цього готовим.

- Зрозуміло, що ще пройшло мало часу, але яка ситуація з проханням про арбітраж, який компанія подала на початку вересня?

— Нічого наразі не прийшло, крім погроз “Газпрому” (російська компанія пригрозила державними санкціями “Нафтогазу” через ініційований ним на початку вересня арбітраж у зв’язку з недотриманням газовим монополістом принципу “качай або плати” — ІФ-У).

- Скільки, до речі, “Газпром” не доплатив Україні, яка сума зафіксована у позові?

— Приблизно $200 млн. Це те, що не доплатили станом на вересень, але ця сума збільшується щoмісяця. І взагалі, наша перша вимога — щодо недоплати, а далі ми працюємо над додатковими вимогами.

- Які нові можливості саме для України відкриває новий газопровід Baltic Pipe і, можливо, “Нафтогаз” вже бронював якусь потужність?

— Ми можемо зараз отримувати газ через цю трубу, і в нас є попередні домовленості з постачальниками такого газу, і є навіть вільна потужність у трубі, яку, так би мовити, неформально залишили якраз для “Нафтогазу”, для України. Але проблема в тому, що 1 млрд куб. м, який ми б могли купити через цю трубу для споживання прийдешньої зими, коштує $2 млрд за поточними цінами. І в “Нафтогазу” зараз немає грошей, аби купити цей газ. Ба більше, якщо ми купимо його за $2 млрд, то продамо в Україні за $200, тобто в 10 разів дешевше. Постає питання: якщо це будуть кредитні кошти, як їх погашати? Є закон, за яким держава має компенсувати цю різницю в тарифах, але наразі існує невизначеність, коли і як запрацює цей механізм. Через таку невизначеність ми не можемо й кредити залучити, і в нас немає коштів, щоб імпортувати газ через цей Baltic Pipe за такими цінами. Але в принципі це добре, що є такий додатковий варіант отримувати точно не російський газ для України, і ми ним скористаємося, коли буде можливість.

- Наскільки я розумію, анонсований спецфонд для закупівлі газу, який мав наповнюватися, зокрема, міжнародними донорами, залишається порожнім. Які все-таки шанси його наповнення?

— Справді, наразі грошей у спецфонді немає. Далі залежить від того, наскільки результативною буде місія МВФ, яка починає працювати із середини жовтня, і, можливо, буде важлива донорська конференція з німцями вже наприкінці жовтня. Після цього можна буде сказати, наскільки великими є шанси.

- І ще про один спецфонд. Наскільки перспективний законопроект №8026 голови бюджетного комітету Данила Гетьманцева, який передбачає, що 95% рентної плати за користування надрами для видобування газу з серпня по листопад цього року будуть спрямовані до спецфонду для закупівлі ресурсу? Йдеться про 26 млрд грн, щоправда, з них майже 14 млрд грн від “Укргазвидобування”. Компанія підтримує таку ідею?

— Це радше законопроект для підтримки приватних видобувників. Тому що за рахунок ренти у них викуповується газ. Ми в принципі підтримуємо все, що збільшує видобуток в Україні. Наші колеги з приватного сектору скаржаться на те, що у них обмежені фінансові ресурси, бо сильно впало споживання в промисловому сегменті, і їм складно продавати газ, де вони раніше його продавали. Вони продають менше третини видобутого ресурсу, а все інше залишають в ПСГ. З цієї точки зору держава їх підтримує. “Нафтогаз” використовується як інструмент. Це радше питання державної політики. Ми зі свого боку готові бути таким інструментом, якщо це потрібно державі — підтримати приватних видобувників.

Ми очікуємо, що цей законопроект буде підтриманий. У яких обсягах, яким буде механізм закупки, це, я так розумію, ще погоджуватиметься. На сьогодні, починаючи з травня, ми купили у приватників приблизно 220 млн куб. м на біржі за ті кошти, які у нас були.

- Чи отримала компанія кредит ЄБРР на EUR300 млн і чи варто пов’язувати відновлення імпорту з початком його вибірки?

— Ні, ще не отримали. Там спершу Мінфін мав підписати договір гарантії. Поки не дотримано таких бюрократичних формальностей, ми не можемо отримати. Але так — цей кредит на імпорт газу. Ми імпортували невеликі обсяги — 120 млн кубів у серпні-вересні. Ми імпортуємо за власні кошти, і вони обмежені. Ми ж ні копійки з державного бюджету не отримали. Навпаки — сплачуємо в державний бюджет ренту, податки і навіть дивіденди. Те, що залишається після сплати податків, витрачаємо на імпорт, і це відносно невеликі обсяги за поточних цін.

- Водночас ви неодноразово висловлювали припущення, що Україні в ОЗП можуть і не знадобитися додаткові обсяги імпорту газу (станом на 30 вересня у ПСГ 13,9 млрд куб. м — ІФ-У). Відтак наскільки Ви допускаєте повну відсутність імпорту наступного року?

— Якщо не буде критичних пошкоджень енергетичної інфраструктури, то можна було б очікувати, що ми зможемо пройти опалювальний сезон без імпорту газу. Імпорт нам потрібен через те, що, на жаль, ми маємо очікувати критичних ушкоджень інфраструктури, тому що Росія спеціально руйнує її. Якби не було такого ризику, як і ризику холодної зими, то в принципі могли б пройти зиму без додаткових обсягів імпорту, залишившись на тих обсягах, які ми вже імпортували, а це 200 млн куб. м. А вже починаючи з сезону закачки ми можемо переходити взагалі до експорту газу.

Одгак для цього потрібно в центральному опаленні перейти з природного газу на біомасу й теплові насоси. Власне, “Нафтогаз” сам розпочав проекти будівництва в Україні 9 ТЕЦ на біомасі, і вже, наприклад, в листопаді ми запустимо таку ТЕЦ на 40МВт в Охтирці, а далі поступово всі інші — зокрема, в Житомирі, Львові. Наприклад, досвід Житомира, який вже побудував ТЕЦ на біомасі (проект міста — ІФ-У), показує, що можна практично до наступного ОЗП в більшості випадків у централізованому опаленні перейти з газу на біосировину. Можливо, треба на законодавчому рівні врегулювати питання переведення теплокомуненерго з газу на альтернативні джерела. Також треба стимулювати й перехід на них приватних домогосподарств або, принаймні, стимулювати енергоефективність. Це дозволить мати стабільну тарифну політику навіть за умов, коли ціни на газ є рекордно високими. Щоб Україна взагалі не імпортувала газ, а навіть експортувала його, а вивільнені кошти йшли на оборону країни. (за даними “Нафтогазу”, у 2021 році побутові споживачі використали 8,6 млрд куб. м газу, теплокомуненерго — 8,7 млрд куб. м, промисловість — 8,5 млрд куб. м, бюджетні та релігійні установи 0,4 млрд куб. м, виробнично-технологічні витрати операторів інфраструктури зберігання та розподілу газу, насамперед для потреб населення — 2,6 млрд, куб — ІФ-У). І ще питання — навіть отримуючи пільговий газ для виробництва тепла населенню, ТКЕ винні “Нафтогазу” 64 млрд грн. Хіба це не сигнал до змін?

Крім того, ми хочемо збільшити видобуток. У нас для цього є всі підстави. Ми були на Львівщині (робоча поїздка 30 вересня-1 жовтня — ІФ-У) і бачили, що на Заході країни, там де є можливість, ми збільшуємо видобуток. (”Львівгазвидобування” розраховує завершити 2022 рік із зростанням видобутку більше 2% порівняно з 2021 роком — до 790 млн куб. м зі 770 млн куб. м — ІФ-У). Водночас у нас є деокуповані райони на Харківщині. Якщо не буде воєнних втрат, то відповідно, ми наступного року збільшуватимемо видобуток.

Ще важлива складова. Ми наступного року запускаємо програму горизонтального буріння, це фактично освоєння нетрадиційних колекторів. Таким чином, поєднавши всі ці фактори, у 2023 році ми можемо очікувати збільшення видобутку, принаймні, на 5%.

Водночас наступного року ми будемо займатися тим, що й приватні компанії — виробництвом біометану, знов-таки з біомаси. Потенціал для вироблення біометану величезний — до 10 млрд куб. м на рік. Для того, щоб вийти на такий рівень, потрібні роки, але все одно вже наступного року ми можемо вийти принаймні на 0,5 млрд куб. м біометану. Зазначу, що це оптимістичний варіант, але ми можемо це зробити. І зазначу, що при експорті премія на біометан сягає EUR500. Всі ці заходи дадуть нам можливість наступного опалювального сезону пройти без імпорту і навіть почати експорт газу.

- Можна невелике уточнення щодо потужностей з виробництва біометану — плануєте будувати чи купити щось із того, що вже є?

— Це комплекс заходів, ми купуємо обладнання, деякі його елементи виготовляються в Україні, і це теж питання масштабів. Є різні типи біометанових заводів. І є певні воєнні аспекти. Тобто ми, наприклад, розуміємо — якщо будувати великий завод, він може бути більш вразливим для російських атак, але в принципі переваги біометанових установок у тому, що вони можуть бути дуже різні за розміром, дуже різними з точки зору часу, за який їх можна встановити. Частина обладнання буде українська, частина буде імпортуватися, і ми теж працюємо над цим з міжнародними партнерами.

- Розкажіть про ваші наміри в реформування підземних сховищ газу.

— Оскільки в Україні суттєво зменшується споживання газу і ми йдемо до того, щоб взагалі мінімізувати його, ми зараз працюємо над оптимізацією сховищ. Потрібно визначити їхній загальний обсяг, необхідний Україні, та провести певні роботи, застосувати певні технології, які дозволять підіймати щодобово зі сховищ більше, при цьому не закачуючи більше (Україна може підіймати на добу на рівні 1% від обсягу газу в ПСГ — ІФ-У). Умовно кажучи, нам потрібно більше газу в одному сховищі, чи мало газу, але в усіх сховищах? З іншого боку, оскільки сховища в нас розташовані у різних місцях, то це складна робота. Але ми проробляємо варіанти й ліквідації деяких сховищ, бо економічно недоцільно їх далі утримувати, доцільніше викачати з них газ і ліквідувати. Плюс буферний газ — це теж велика кількість газу, який в принципі можна викачати і спожити. Не весь, звісно, але значну його частину — йдеться про мільярди кубометрів, якщо не про 10 млрд кубів. Так, на це потрібен час — від трьох до семи років. Так, це потрібно робити дуже обережно, щоб не пошкодити і систему, і сховище, тому ми працюємо над цими складними проектами. Тим паче, в Україні немає досвіду ліквідації сховищ.

- “Нафтогаз” анонсував у вересні відкриття перших 30 заправок під брендом U.GО на базі активів заарештованої мережі Glusco, що охоплює 126 АЗС. Наскільки досягнута ця мета?

— Все йде по плану. Сьогодні (30 вересня — ІФ-У) вже працює 29 АЗС. За деякими документи ще готуються для отримання ліцензії, там по кожній станції окрема ліцензія, але 29 з них вже запущено. До кінця року плануємо всі інші. Крім того, можливо, в нас буде ще більше автозаправних станцій, тому що деякі інші мережі переходять під контроль держави, і вона може передавати їх “Нафтогазу” для оперування.

- На прес-конференції всередині вересня Ви казали, що розраховуєте на відкриття експорту нафти. Втім, досі цього не сталося, тож які перспективи в цьому питанні?

— Ми дійсно хочемо, щоб відкрився експорт нафти, і ми працюємо над тим, щоб її експортувати. Після того, як були розбомблені Кременчуцький і Шебелинський НПЗ, виникли проблеми з тим, що робити з нафтою, яку ми видобуваємо. Вона поки що накопичується в трубі, але труба не гумова. Треба з цим щось робити. Гадаю, великі шанси, що експорт дозволять.

Ніна ЯВОРСЬКА