Під час війни: скільки українців гинуть і травмуються на роботі

Війна з її космічними витратами зовсім не скасовує травмування на робочих місцях, особливо якщо ці роботи пов’язані з війною чи її наслідками. У що ж обходяться державному бюджету, а отже всім нам, нинішні виробничі травми і профзахворювання? Лише наприкінці минулого року (останні дані) Фондом соціального страхування було погашено заборгованість із виплати допомог з тимчасової втрати працездатності на суму понад 631 млн грн; з тимчасової непрацездатності, пов'язаної з виробництвом, — 6,3 млн грн; на поховання — 2,1 млн грн.

І це попри те, що наразі частково непрофінансованими залишилися окремі страхувальники у п’яти областях, де через війну є проблеми з виплатами.

Для потерпілих на виробництві та членів їхніх родин у січні профінансували понад 900 млн грн щомісячних страхових виплат. До того ж із 1 березня 2023 року страхові виплати потерпілим від нещасного випадку на виробництві та особам, які мають право на щомісячні страхові виплати в разі смерті потерпілого, проіндексовано на 19,7%.

Масштаби збитків

Торік до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування надійшло та було зареєстровано 16 тис. повідомлень про нещасні випадки/гострі професійні захворювання (отруєння). І хоча це на 47% менше, порівняно з 2021 роком, однак, з огляду на те, наскільки скоротилася економічна діяльність, тішитися немає причин.

Правда, якщо рахувати лише тих, на кого Фондом складені відповідні акти, пов’язані з виробництвом, то статистика значно скромніша: 4 877 (з них 437 — смертельно) потерпілих від нещасних випадків/гострих професійних захворювань на виробництві. Порівняно з 2021 роком, кількість таких випадків зменшилась у 2,5 разу, а смертельно травмованих осіб — скоротилася на 18,6%.

Страждають майже однаково що чоловіки 2490 (51,1%), що жінки 2387 (48,9%). За віковими категоріями, найвищий рівень виробничого травматизму спостерігався серед працівників віком від 50 до 59 років (26,3% загальної кількості травмованих по Україні). Причому в стані алкогольного сп’яніння перебувало не так уже й багато: 92 особи (1,9% загальної кількості травмованих), однак 43 особи отримали травми зі смертельним наслідком.

Найбільше страхових нещасних випадків сталося в Києві (12,1%), Дніпропетровській (10,9), Львівській (6,8), Одеській (5,9), Донецькій (5,8), Черкаській (5,3), Київській (5,0%) та Волинській областях (4,9%). Саме на ці регіони припадає 56,7% загальної кількості травмованих в Україні.

До основних травмонебезпечних галузей економіки та видів робіт належать: охорона здоров’я — 52,7% (2020 травмованих осіб, в т.ч. 31 — смертельно); добувна промисловість і розроблення кар’єрів — відповідно, 12,1% (465 осіб, у т.ч. 19 — смертельно). Разом із транспортом, складським господарством, поштою і кур’єрською діяльністю кількість потерпілих у цих галузях становить 74,3% загального числа травмованих.

А серед підприємств із найвищим рівнем виробничого травматизму — ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” (132 страхових нещасних випадки), комунальне некомерційне підприємство “Міська клінічна інфекційна лікарня” в Одесі (68 випадків), комунальне некомерційне підприємство “Кіровоградська обласна клінічна лікарня” (64 випадки) та комунальне некомерційне підприємство “Чернігівська міська клінічна лікарня №2” (50 випадків).

Тож, мабуть, закономірно, що торік найбільше травмувалися медичні сестри (532 випадки), лікарі загальної практики — сімейні лікарі (194), молодші медичні сестри з догляду за хворими (143) та фельдшери з медицини невідкладних станів (121). Щоправда, немало й водіїв автотранспортних засобів (205 випадків).

Але тут дивує інше: серед причин страхових нещасних випадків переважають організаційні — 45,5%. Через техногенні, природні, екологічні та соціальні причини сталося 37% нещасних випадків, через психофізіологічні — 13,1%, а через технічні — 4,4%.

Однак загальні цифри все одно мало що кажуть про стан справ на цих теренах. Усе стає зрозумілішим із досліджень робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. З огляду на те, що Україна перебуває у стані війни, за період із 24.02.2022 по 1.01.2023 року зареєстровано 392 повідомлення про нещасні випадки на виробництві, що сталися під час виконання трудових обов’язків і пов’язані з веденням бойових дій. Постраждали 772 працівники, 221 із яких загинув.

Значну кількість таких потерпілих зареєстровано в Києві — 161 особа (у т.ч. 42 — зі смертельним наслідком), Дніпропетровській області — 99 осіб (32), Харківській області — 78 осіб (16), Миколаївській області — 76 осіб (28), Донецькій області — 70 осіб (12) та Запорізькій області — 61 особа (13) відповідно.

Ще одна біда — COVID-19. Торік надійшло та зареєстровано 12 387 таких повідомлень, що становить аж 77,4% їх загальної кількості по Україні. Правда, порівняно з 2021 роком, це удвічі менше. Однак потерпілих від випадків ГПЗ COVID-19 (коли було складено акт за формою Н-1/П), пов’язаних із виробництвом, — лише 37,1% загальної кількості (порівняно з 2021 роком, менше аж у 4,8 разу).

Найбільше таких випадків зареєстровано: в Києві (11,2%), Черкаській (10,3), Одеській (8,8), Волинській (7,5), Львівській (7,4), Київській (5,9) та Кіровоградській областях (5,7%). Кількість випадків гострого професійного захворювання з діагнозом COVID-19 у цих областях становить 56,8% від загальної кількості травмованих по Україні.

Профзахворювання

Нікуди не поділися й професійні захворювання: за 2022 рік до робочих органів виконавчої дирекції Фонду надійшло та зареєстровано 2482 повідомлення про хронічні професійні захворювання (отруєння), що майже на 15% менше, ніж у 2021-му.

Щодо найбільшої кількості професійних захворювань, то тут перед веде добувна промисловість і розробка кар’єрів (86,7% загальної кількості професійних захворювань по Україні). На першому місці вже згадуване ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” (733 особи). Загалом на Дніпропетровську область припадає аж 39,2% осіб, які отримали профзахворювання. Разом із шахтарями Львівської (21,5%) та Донецької областей (18,5) це становить 79,2% загальної кількості потерпілих від профзахворювань.

Передусім спричинили такий стан справ недосконалість технологічного процесу (30,7%), невикористання засобів індивідуального захисту (13%) та недосконалість механізмів і робочого інструменту (10,5%). У структурі професійних захворювань на першому місці хвороби органів дихання (41,6%), на другому — захворювання опорно-рухового апарату (радикулопатії, остеохондрози, артрити, артрози) — 28%, на третьому — хвороби слуху (24,4%).

Адміністративні стягнення

Аби змінити ситуацію на теренах виробничого травматизму, самої лише роботи страхових експертів, які розслідують нещасні випадки, аварії та професійні захворювання, замало. Звісно, вони проводять профілактичні заходи, спрямовані на зниження травматизму, та здійснюють перевірки створення здорових і безпечних умов праці на підприємствах.

Торік провели 1983 таких перевірки, зафіксували аж 14 753 порушення законодавства про охорону праці та внесли подання роботодавцям. І хоча майже від усіх порушників отримали відповіді про усунення зловживань, це не втішає. Адже повернути здоров’я, а часто й життя потерпілим неможливо.

Адміністративні стягнення, які зазвичай накладають на несумлінних роботодавців, їх не надто лякають. Торік лише за несвоєчасне повідомлення про нещасні випадки на виробництві було складено 213 протоколів про адміністративні правопорушення, розглянуто близько восьми десятків скарг і заяв застрахованих осіб.

Про те, що ситуація не дуже змінюється на краще, свідчить статистика за I квартал 2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, куди надійшло 133 повідомлення про нещасні випадки, внаслідок яких постраждали 148 осіб, у тому числі 40 осіб — зі смертельним наслідком.

Тетяна КИРИЛЕНКО, журналіст