Орбіти уряду Миколи Азарова

Розподіл уряду Миколи Азарова за сферами впливу

Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв

Клюєв — універсальний комунікатор Партії регіонів. Загальновідомо, що під час помаранчевої революції він очолював тіньовий штаб Януковича, але перебував у постійному контакті із оточенням Ющенка. І, наприклад, у момент оголошення Януковича президентом в листопаді 2004-го, Клюєв знаходився в одному автомобілі разом з... Юлією Тимошенко.

У 2006-му той же самий Клюєв був координатором перетягування перебіжчиків з БЮТ до “Антикризової коаліції”. Під час минулорічних консультацій Тимошенко з Януковичем прізвище Клюєва неодноразово спливало як члена переговорної групи.

Зараз Клюєв як перший заступник Азарова може виявитись ознакою балансу. Клюєв — давній опонент групи “РосУкрЕнерго”. Він міг би стати дієвою противагою Фірташу, Льовочкіну та Бойку, хоча найпевніше, сталося інакше — перед призначенням в уряд сторони розподілили сфери впливу: Бойко одноосібно веде газову сферу та не втручатиметься, приміром, в атомну енергетику, яку віддадуть під Клюєва.

Віце-прем’єр з питань підготовки до Євро-2012 Борис Колесніков

Колесніков, за словами джерел “Української правди”, довгий час розглядався як претендент на посаду віце-прем’єра з економічних реформ. Питання відпало само по собі, коли остаточно була визначена кандидатура прем’єр-міністра. Не секрет, що в оточенні Ахметова, м’яко кажучи, дуже скептично ставляться до поглядів Миколи Азарова.

Окрім Євро-2012, Колесніков буде куратором Міністерства екології, Антимонопольного комітету та Фонду державного майна.

Нагляд за екологією потрібен Ахметову, щоб запустити проект “Венко Прикерченська”. Антимонопольний комітет унеможливить визнання СКМ монополістом на ринку залізної руди та приборкає апетити Ігоря Коломойського. Тоді як Фонд держмайна дозволить донецькому мільярдеру взяти участь у виробленні умов приватизації найбільш ласих шматків енергетичної та телекомунікаційної власності.

З огляду на кураторство Євро-2012, Борису Колеснікову дісталась найбільш вдячна посада в новому уряді. Які б не були перспективи нинішньої коаліції, щоб не трапилось з урядом, через два роки країна має приймати Чемпіонат Європи з футболу.

Підготовка до Євро-2012 — це ідеальний майданчик для Колеснікова, щоб здійснити публічну капіталізацію іміджу ефективного менеджера. Через два роки, овіяний ейфорією великої події, Колесніков швидко і безкоштовно може заробити таку кількість балів, що його кандидатура на посаду прем’єр-міністра виявиться безальтернативною. А в цей час в країні будуть наближатися чергові парламентські вибори...

Крім того, призначення Колеснікова головним відповідальним за Євро-2012 може наблизити давню мрію Ріната Ахметова — усунути з футбольного Олімпу родину Суркісів.

Григорій Суркіс підозріло легко знайшов спільну мову з головними кураторами Євро в уряді Тимошенко — Васюником і Павленком.

Зараз за напрямок футбольної першості континенту відповідатимуть його затяті опоненти — не лише Колесніков, який досі є віце-президентом клубу “Шахтар”, а й екс-керівник Професійної футбольної ліги Равіль Сафіулін, який також був віце-президентом “Шахтаря” і має тривалу хронологію боїв з Суркісом.

Міністр молоді та спорту Равіль Сафіулін

Поява тандему Колесніков-Сафіулін може не лише породити конфлікт всередині процесу підготовки до Євро-2012, але суттєво оздоровити атмосферу, в якій вона здійснюється. Новий міністр молоді та спорту не закриватиме очі на чисельні зловживання та окозамилювання хоча би в силу того, що Сафіулін разом з Колесніковим так само, як і Суркіс, претендуватиме на роль хрещеного батька Євро-2012.

Віце-прем’єр з питань силового блоку Володимир Сівкович

Сівкович — одна з найнеочікуваніших постатей в уряді Миколи Азарова. Традиційно його вважають людиною, близькою до Андрія Клюєва. В 2006 році саме він був першою ланкою в схемі переманювання депутатів у “Антикризову коаліцію”.

Володимир Сівкович — це колодязь зв’язків з спецслужбами, який так чи інакше дозволить Миколі Азарову бути в курсі роботи усіх правоохоронних органів.

Очевидно, що Сівкович матиме неабиякий вплив на роботу правоохоронних органів, зокрема, на розслідування деяких резонансних справ. Починаючи з осені 2004 року “регіонал” категорично спростовує факт отруєння Віктора Ющенка, а минулого року він став автором псевдосенсації про агентів “Марту” та “Романа”, за якою нібито дружина екс-президента обговорювала домішування діоксину в кров Ющенка зі спецслужбами США.

Крім того, очевидно, що Володимир Сівкович — це ще одна ланка противаги групі Льовочкін-Хорошковський-Фірташ. Саме Сівкович був одним з ідеологів розслідування обставин смерті Ігоря Плужникова та зміни власників телеканалу “Інтер”. І навіть один з можливих свідків по справі досі працює помічником Сівковича.

Віце-прем’єр з економічних питань Сергій Тігіпко

Очевидно, що похід Сергія Тігіпка у владу дався йому нелегко. За три дні до остаточної згоди стати віце-прем’єром в уряді Азарова він спалив за собою всі мости, назвавши створення нової коаліції політичним рейдерством і запевнивши, що “жодна чесна людина цю владу не підтримає”.

Причиною діаметральної зміни свої поглядів сам Тігіпко пояснив тим, що нібито отримав сигнал про легітимність нової коаліції від дипломатичних кіл. Він справді зустрічався з французьким послом і намагався зрозуміти, якою буде реакція Європи на явно антиконституційні дії Януковича.

Для Тігіпка похід у владу — це з одного боку великий ризик розмитися в незнайомій команді, з іншого боку — єдиний шанс отримати хоч якийсь майданчик для публічної діяльності.

Очевидно, що і для регіоналів, і для Тігіпка це призначення — шлюб за розрахунком. Втім, на виході виграє лише один: або регіонали дискредитують Тігіпка, або Тігіпко поглибить свою присутність у ніші регіоналів.

У будь-якому випадку, в нього залишається запасний вихід: в разі непорозумінь з Миколою Азаровим, він може голосно грюкнути дверима і заявити, що ця команда не спроможна на реформи. Так, як він це зробив у 2000-му, коли пішов з уряду Віктора Ющенка.

Віце-прем'єр з аграрної політики Віктор Слаута

Призначення Слаути на традиційну для себе посаду віце-прем'єра з питань сільського господарства виглядає швидше як данина цьому давньому соратнику Януковича. Слаута був його заступником ще тоді, коли прізвище Янукович мало кому щось говорило — усі пять років, коли нинішній президент очолював Донецьку обласну адміністрацію.

Віце-прем'єр з регіональної політики Віктор Тихонов

Цю посаду віддали “луганським”, які презентують другу базову область Януковича, але не мають гідного представництва у владі. Співавтор северодонецького “з'їзду сепаратистів”, Тихонов є найбільш авторитетною особою в середовищі “луганчан”.

Одночасно з його призначенням віце-прем'єром трапилося ще одне — посаду керівника фракції Партії регіонів отримав вихованець Тихонова Олександр Єфремов. Хоча, звісно, ці портфелі молодших партнерів Януковича виглядають жалюгідно на фоні здобутків “донецьких”.

У минулому році Тихонов мав персональний конфлікт з Рінатом Ахметовим на футбольному підґрунті. Донецькі образилися на луганських за те, що вони занапастили клуб “Зоря”, хоча, на їх думку, мали співмірні фінансові можливості. Зрештою “Зорю” за 1 гривню з усіма її боргами придбав Євген Геллер — нардеп з орбіти Бориса Колеснікова та Ріната Ахметова. А Тихонов отримав посаду в уряді, яка більше нагадує почесне заслання.

Віце-прем'єр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко

Семиноженко — далеко не чужа людина для Миколи Азарова. Коли той з посади глави Державної податкової адміністрації створював Партію регіонів, то на нього обрушувалися з критикою за те, що силовик займається політичною діяльністю.

І тоді Азаров, щоб зняти підозри, передав формальне керівництво Партією регіонів Володимиру Семиноженку. І вже Семиноженко в 2003-му уступив це місце Віктору Януковичу.

Цікаво, що у далекому 1996 році тодішній глава адміністрації Леоніда Кучми Дмитро Табачнік рекомендував Семиноженка на посаду міністра науки та технологій. Тепер уже сам Дмитро Табачнік сам буде працювати міністром освіти, а Семиноженко куруватиме його відомством.

Міністр охорони навколишнього природного середовища Віктор Бойко

Віктор Бойко призначений в уряд Миколи Азарова за квотою Володимира Литвина.

Цікава деталь: в своїй біографії, яка була роздана депутатам в день призначення на посаду, Віктор Бойко чомусь не вказав, що в 2005 році чотири місяці очолював Державний комітет з питань резерву. Він пішов з цієї посади за особистим бажанням одразу після того, як була порушена кримінальна справа за фактом зловживання службовими повноваженнями.

Виявилось, що засновницею однієї з комерційних фірм, яка брала участь закупівлі Держрезервом палива за завищеною ціною, була дружина Віктора Бойка.

Міністерство екології може бути потрібно Литвину не лише як колодязь видачі ліцензій на розробку надр, але і для повернення “Венко Прикерченська” до розробки шельфу Чорного моря. Акціонером політичного проекту “Володимир Литвин” є олігарх Василь Хмельницький, який має частку в компанії “Венко Прикерченська”.

Міністр палива та енергетики Юрій Бойко

Юрій Бойко — одне з прогнозованих призначень в новому уряді. Бойко входить у найближче коло співвласника “РосУкрЕнерго” Дмитра Фірташа.

Свого часу, перебуваючи на посаді голови “Нафтогазу України”, Юрій Бойко розробив всю схему діяльності посередника і навіть входив у координаційну раду РУЕ. Крім суто ділових справ, Фірташа і нового міністра пов’язують майже родинні стосунки. Юрій Бойко та колишня дружина газового олігарха Марина Калиновська разом хрестили дітей в притулку при Свято-Вознесенському монастирі в Чернівецькій області. А у 2005 році Юрій Бойко був офіційним представником Фірташа під час розірвання шлюбу з Мариною Калиновською. Фірташ навіть виписав Бойку довіреність на управління його активами.

Міністр оборони Михайло Єжель

За інформацією “Української правди”, кандидатури на цю посаду змінювались тричі. Спочатку головним претендентом вважався брат спікера Верховної Ради Микола Литвин, який наразі очолює Державну прикордонну службу. Потім всі були переконані у поверненні екс-міністра оборони Олександра Кузьмука. Але, виступаючи з трибуни парламенту, Віктор Янукович висунув на посаду Михайла Єжеля.

Рішення Януковича не призначати Кузьмука пояснюють по-різному: починаючи від його лояльності до НАТО та спільних навчань з Альянсом, і закінчуючи дискредитованістю фігури Кузьмука після трагедії в Броварах та над Чорним морем.

Новий міністр Михайло Єжель пройшов своє становлення у Севастополі, де доріс до головнокомандувача ВМС України та мав тісні стосунки з Чорноморським флотом Росії. Але у 2003 році, під час відпочинку Кучми в Криму, тодішній президент заїхав на один з військових об’єктів та був вражений неприглядним станом справ. Єжеля зняли указом президента. Формально — “за станом здоров'я”. Після відставки порушили кримінальну справу, яку згодом було зам'ято.

Джерела натякають, що Єжель став міністром оборони в уряді Азарова після рекомендації з Москви, де його пам’ятають ще по спільній роботі в Севастополі.

Міністр транспорту та зв’язку Костянтин Єфименко

Єфименко отримав одне з найпотужніших міністерство за квотою Блока Литвина. Джерела стверджують, що це — близька людина до спонсору спікера Василя Хмельницького.

Крім Єфіменка, на посаду в Мінтрансі також претендували екс-глава “Укрзалізниці” Володимир Козак та регіонал Василь Джарти. Чому відпала кандидатура Козака — невідомо. А Василя Джарти нібито готують до не менш привабливої посади — голови Ради міністрів АР Крим.

Цікаво, що Костянтин Єфіменко досі є обраним депутатом Київської обласної ради від блоку Тимошенко, до якого в 2006 році належав Хмельницький. Більше того, під час останніх президентських виборів Єфименко очолював штаб Тимошенко у Білій Церкві.

Тепер він замкне транспортну галузь на Хмельницького, який давно намагається взяти її під контроль. Рік тому інший ставленик олігарха Вадим Гривковський був призначений на державні закупівлі “Укрзалізниці”, якими він керував, не складаючи повноважень депутата.

Міністр юстиції Олександр Лавринович

Лавринович повертається у знайому для себе стихію — на цій посаді він працював у обох урядах Януковича. Останнім часом він так зблизився з новим президентом, що після інавгурації йому навіть пророкували посаду глави адміністрації, але зрештою відправили до Мінюсту. Джерела “Української правди” стверджують, що Лавринович, навіть якщо і хотів би залишитися в парламенті, не мав іншого виходу — його посаду першого віце-спікера було віддано комуністам для Адама Мартинюка.

Міністр охорони здоров’я Зіновій Митник

Це — одне з найбільш незрозумілих призначень у Кабінеті міністрів. Спочатку існувала версія, що Митник потрапив до уряду за квотою комуністів. Але КПУ мало свого кандидата — Юрія Гайдаєва, який уже обіймав цю посаду в другому уряді Януковича. Зрештою, джерела “Української правди” внесли ясність: насправді новий міністр охорони здоров’я — людина, близька до Миколи Азарова.

Міністр Кабінету міністрів Анатолій Толстоухов

Толстоухов — людина, вірна Віктору Януковичу. Він займав цю ж посаду в першому і другому уряді Януковича у 2003-2005 та 2006-2007 роках, і на власні вуха чув бій барабанів Майдану, забарикадувавшись у будівлі на Грушевського під час помаранчевої революції.

Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко

Призначення Грищенка на посаду міністра закордонних справ виявилося несподіванкою. За словами джерел, напередодні голосування за уряд на рівні Януковича погодили, що міністром залишиться Порошенко, який має давні стосунки з Азаровим ще з 2001 року.

Тоді Порошенко боровся з СДПУ(о) та інтегрував свою кишенькову партію “Солідарність” до створюваної Азаровим Партії регіонів.

На відміну від випускника Київського інституту міжнародних відносин Порошенка, Грищенко навчався у столиці Радянського Союзу в МГІМО.

У часи “совєтов” Грищенко робив кар’єру в Москві. Був консулом СРСР У Монреалі. До українського МЗС він переїхав з Росії на запрошення тодішнього міністра Анатолія Зленка, коли на зорі незалежності українське зовнішньополітичне відомство відчувало брак кадрів.

Після помаранчевої революції Грищенко вступив до Республіканської партії хрещеного батька “РосУкрЕнерго” Юрія Бойка і навіть балотувався за списком Віктора Медведчука “Не так!” на 18 позиції.

Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов

Новий міністр внутрішніх справ — людина впливового регіонала з орбіти Януковича Василя Джарти. На останніх виборах президента Могильов очолював кримський штаб Януковича, куратором якого був Джарти. До цього Могильов керував міліцією автономії, звідки був звільнений Юрієм Луценком.

Тандем Джарти-Могильов бере початок з Макеєвки, коли Джарти був мером міста, а Могильов — начальником міської міліції. Тоді ж міським прокурором Макеєвки був Ренат Кузьмін, який, за інформацією “Української правди”, також проходив співбесіду з Віктором Януковичем стосовно призначення керівником МВС.

За розповідями, зв’язка Могильов-Кузьмін працювала досить ефективно. І зараз, якщо Кузьміну повернуть слідче управління Генпрокуратури, вона може запрацювати з новою силою.

Міністр праці та соціальної політики Василь Надрага

Міністерство праці та соціальної політики очолив ставленик Володимира Литвина Василь Надрага. Враховуючи слабкість спікера, який любить піаритися на темі захисту знедолених, ця посада дає його політичній силі таку можливість. Але цікаво інше — Надрага має фактично подвійні зв’язки. Окрім того, що він очолює Луганську обласну організації Народної партії Литвина, водночас він є генеральним директором Федерації роботодавців України, якою реально керує Юрій Бойко. З нафтогазовим комбінатором його також поєднують людські стосунки, що проростають з їх спільного луганського походження.

Міністр з питань житлово-комунального господарства Олександр Попов

Попов обіймав аналогічну посаду в уряді Януковича трирічної давнини. Його рекомендував на те місце Володимир Рибак, який тоді був профільним віце-прем'єром.

Протягом 13 років Попов працював мером міста Комсомольськ, на території якого розташований головний промисловий актив БЮТівського мільярдера Костянтина Жевага Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат. Тут же він запланував будівництво і металургійного заводу, тож у бізнесмена є всі підстави також вважати Попова “своєю людиною”.

Міністр аграрної політики Микола Присяжнюк

Микола Присяжнюк на останніх виборах керував Житомирським штабом кандидата Януковича. Уродженець Полісся, на початку 1980-х років доля занесла Присяжнюка в Єнакієве, на підприємство “Орджонікідзевугілля”, де Янукович тоді керував автобазою. Там вони і познайомилися.

Сільське господарство теж не чуже Присяжнюку. В 1990-ті він разом з губернатором Януковичем створив на території Донецької області фактично офшорну зону, через яку здійснювалося завезення імпортної курятини на пільгових умовах.

Міністр освіти та науки Дмитро Табачник

Призначення Дмитра Табачника в уряд має всі ознаки сенсації. Він отримав посаду міністра освіти попри знущальні заяви Бориса Колеснікова, який публічно назвав Табачника “казнокрадом”, та клятви Ганни Герман, що такої людини в уряді не буде.

За інформацією “Української правди”, щоб потрапити в міністри, Табачник підключив усі свої зв’язки — з цим питанням на Януковича виходили і Леонід Кучма, і митрополит УПЦ МП Володимир, і навіть Москва.

Міністр економіки Василь Цушко

Поява в новому уряді колишнього міністра внутрішніх справ, а потім втікача має декілька причин. По-перше, це відплата Януковичем старого боргу людині, яка начебто постраждала за його наказ навесні 2007 року їхати та рятувати Генеральну прокуратуру від захоплення охороною Ющенка. Крім того, Цушка пролобіювали комуністи, які розраховують, що незабаром він очолить Соціалістичну партію та увіллє її до Блоку лівих сил Петра Симоненка.

Також призначенню Цушка мають радіти “хрещені батьки” Тендерної палати, один з яких — комуніст Олександр Ткаченко. Саме Мінекономіки є ключовою ланкою в питанні державних закупівель, де надається згода на проведення тендеру з одним правильним учасником.

Міністр надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич

Поява Нестора Шуфрича — це данина його бійцівським рисам та здобуток команди Андрія Клюєва. Враховуючи кулачне з'ясування стосунків між Шуфричем і Льовочкіним, яке сталося минулого року, таке кадрове призначення — спроба дотриматися хоч мінімального балансу в умовах, коли найсмачніші посади в державі отримує група “РосУкрЕнерго”.

Міністр фінансів Федір Ярошенко

Як і очікувалося, міністром фінансів стала людина, яка має довгий етап спільного життя з Азаровим. Інтригою було тільки прізвище цього урядовця — Ярошенко чи Копилов? Азаров зробив вибір на користь першого.

Ярошенко ще в 1997 році прийшов до Миколи Азарова на посаду заступника голови Державної податкової адміністрації та в подальшому супроводжував його кар’єрними сходами. Вони навіть разом отримали спільну державну премію України.

У червні 2004 року сам Ярошенко був призначений головою ДПАУ та пропрацював на цьому місці до приходу помаранчевих. А у останні дні він на прохання Юлії Тимошенко навіть встиг скасувати рішення Азарова, якими на підприємства ЄЕСУ була нарахована багатомільярдна пеня.

Подейкують, що через це Азаров образився на свого давнього товариша і потім навіть відмовився зробити його керівником апарату бюджетного комітету парламенту.

Натомість Тимошенко не забула щедрого жесту Ярошенка і за часів другого прем’єрства спочатку поставила його одним з десяти заступників у ДПАУ, а в 2009, після відставки Пинзеника, внесла кандидатуру Ярошенка на міністра фінансів. Щоправда, тоді голосів за це призначення не знайшлося.

Тепер, схоже, стосунки Ярошенка та Азарова вирівнялися. Більш працездатної людини на це місце новий прем’єр навряд чи знайде. Тому з другої спроби та за поданням іншого керівника уряду, але Ярошенко очолив Мінфін.

Міністр регіональної політики та будівництва Володимир Яцуба

Яцуба повертається на ту ж позицію, яку обіймав у останньому уряді Януковича. Яцубу можна вважати у рівній мірі людиною як Януковича, так і Леоніда Кучми, в адміністрації президента якого він починав у 1994, а потім працював губернатором рідної для них Дніпропетровської області.

Міністр вугільної промисловості Юрій Ященко

Нинішній керівник вугільною промисловістю тривалий час працював на посаді заступника міністра, коли галуззю керував легендарний Сергій Тулуб. А розгадку про нинішніх лобістів Ященка дає біографія першого віце-прем'єра. У 1990-ті Ященко обіймав посади середньої ланки в Донецькій облраді та обласній адміністрації паралельно з Андрієм Клюєвим.

Міністр промислової політики Дмитро Колєсніков

Новий міністр промислової політики — людина Ріната Ахметова. В попередньому уряді Януковича працював на посаді першого заступника в цьому ж міністерстві. А до того — входив до керівництва Центрального і Північного гірничо-збагачувального комбінатів, які належать СКМ.

Міністр культури та туризму Михайло Кулиняк

Новим міністром культури став діджей біло-блакитних майданів Михайло Кулиняк. Артист-скрипаль і випускник Київської консерваторії, Кулиняк увійшов до команди Януковича в 2002-2003, коли зблизився з Миколою Демянком — персональним завгоспом Януковича, який обіймав тоді посаду заступника міністра Кабінету міністрів.

В 2004 Кулиняк навіть став помічником Демянка. Той доручав йому різні завдання, в тому числі й делікатні — на ім'я Кулиняка була оформлена довіреність тещі Януковича Валентини Давидової для операцій з квартирами в Києві.

З огляду на специфіку агітаційної роботи в штабі Януковича, зараз Кулиняк зблизився з Ганною Герман, яка також вважає нового міністра своїм ставлеником.

Мустафа НАЙЄМ, Сергій ЛЕЩЕНКО