Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Олександр Завітневич: Люди ховаються, люди не хочуть йти служити

[09:30 13 июня 2024 года ] [ BBC News Україна, 12 червня 2024 ]

Мобілізація в Україні залишається однією з найгарячіших тем. Примусове поповнення війська чоловіками призовного віку для утримання фронту є однією з найважчих проблем, які Київ відчайдушно намагається вирішити останні місяці.

Український парламент для того, щоб стимулювати потік новобранців до ЗСУ, суттєво змінив законодавство, зокрема, надав більше повноважень територіальним центрам комплектації (ТЦК, колишні військкомати) і підвищив штрафи для порушників законодавства.

Однак, чи допоможе це залучити до війська сотні тисяч мотивованих і підготовлених бійців? Думки експертів різняться. Хтось каже, що нові закони містять значні юридичні “прогалини”, хтось вважає, що примусово мобілізовані навряд суттєво допоможуть армії, а хтось взагалі звертає увагу на загрозу просідання “економічного фронту” в тилу.

За все це законодавче і мобілізаційне балансування відповідає парламентський комітет з нацбезпеки, оборони і розвідки. Вже майже п'ять років його очолює депутат від “Слуги народу” Олександр Завітневич. Крім того, що він є давнім соратником президента Володимира Зеленського, голова комітету також є офіцером запасу і тривалий час очолював одне з підприємств оборонно-промислового комплексу України.

ВВС Україна розпитала Завітневича про чимало процесів, що відбуваються у воюючій країні.

Про мобілізацію

ВВС: Два місяці тому ухвалили закон про мобілізацію, і вже майже місяць він працює. Є різні думки: начебто він вийшов “занадто м’який” або “занадто жорсткий”. Ви, бачачи вже його виконання на практиці, як зараз його оцінюєте? Можливо, вважаєте ідеальним?

вру

Автор фото FACEBOOK ОЛЕКСАНДР ЗАВІТНЕВИЧ

Олександр Завітневич на засіданні оборонного комітету Ради

Олександр Завітневич: Закон ніколи не буває ідеальним. Законодавець завжди пише закон, передбачаючи якийсь баланс. Баланс повинен бути завжди і в усьому, в тому числі і щодо мобілізації — як мінімум в тому, що стосується прав людини.

І давайте відверто, це вже всі визнають — до повномасштабного вторгнення і раніше, всі ці 30 років, повноцінно мобілізацією не займалися. Тим більше на військовий облік, який повинен бути, ніхто не звертав уваги, не оновлював свої дані. Виходить, що країна і військове керівництво не знають реальний мобілізаційний ресурс — скільки у нас людей здатні взяти до рук зброю і піти захищати Батьківщину.

Чи це гарний і збалансований закон вийшов? Як на мою думку, ми багато працювали над ним в комітеті, майже два місяці розглядали, слухали і військових, і уповноваженого з прав людини, і народних депутатів, і представників інших галузей.

Бо ця мобілізація стосується кожного. Як ми говорили, цей закон “зайшов до кожного в хату”. На мою думку, ми намагалися зробити, щоб там був баланс. Деякі речі, на яких, наприклад, наполягали військові, ми знімали з розгляду, тому що не було підтримки навіть на рівні комітету.

Оцінити повністю закон, думаю, можна буде трішки пізніше. По-перше, вийдуть всі постанови Кабінету міністрів, де вже буде розписано повноцінний механізм. Коли дописували закон, то міністерство оборони, Генштаб говорили, що це буде близько 50 постанов або змін до постанов. Зараз їх тільки до 20, здається, ухвалили.

ВВС: На вашу думку, чи цей закон виконає свою основну місію — мобілізаційне поповнення армії? Влада називала цифри 400-500 тисяч новобранців. Чи вдасться завдяки цьому закону набрати необхідну кількість?

О.З.: Закон діє лише з 18 травня, тому щоб повноцінно оцінити його, треба мати статистику. Статистика — це відображення того, що хтось щось зробив. Термін ще дуже-дуже маленький, щоб оцінити мобілізаційний закон.

Єдине, що я можу оцінити — це як запрацював додаток “Резерв+”. Спочатку люди дуже лякалися, коли чули, що таке буде. Але зараз вже цифра 1,3 мільйона людей, які скористалися додатком, і це говорить про близькість цифрових продуктів для наших громадян. Це зручно, швидко.

Тому в цій частині, можна сказати, що закон виконав свою роль: люди реєструються, і ТЦК бачать цих людей. Не тільки ті категорії, хто обмежено придатні, непридатні, броньовані, незаброньовані — це загальна картина по всіх.

ВВС: Але речник Міноборони Дмитро Лазуткін сказав, що оновили свої дані 15% від прогнозованої кількості військовозобов'язаних. Це, вочевидь, не надто високий процент за майже місяць дії закону.

О.З.: Це все теорія і прогнози. Всі спираються на цифру в якихось 5-7-10 мільйонів військовозобов'язаних. Це ті дані, які були на паперах, що лежали у військкоматах ще до повномасштабного вторгнення і навіть до 2014 року.

Вже давно існувала вимога законодавства раз на рік приходити до ТЦК і оновлювати свої дані, в тому числі — проходити медичний огляд. Але давайте визнаємо, що вся країна цим не займалася, громадяни цим не займалися.

Тому говорити зараз про 15 чи 20% — це така цифра, яка дуже-дуже теоретична. До того ж скільки у нас громадян виїхало — ніхто цього не знає.

ВВС: Навіщо українська влада оголошує цю статистику майже щодня? Хіба ми цим не даємо ворогу секретну інформацію про те, який у нас реальний мобілізаційний резерв?

О.З.: Ви знаєте, кожен день ніхто таку статистику не дає. Цифру 1,3 млн озвучили назагал, я так думаю, для того, щоб показати, що цей механізм працює. Що, умовно, не треба цього боятися.

ВВС: Якщо за підсумками двох місяців, які закон дає на оновлення даних, виявиться, що ця цифра суттєво не змінилась. Тобто умовно, буде 1,5 чи 1,7 млн військовозобов'язаних і фактично країна матиме менш як 2 мільйони мобілізаційного резерву, що очевидно недостатньо для тривалої війни — чи це матиме наслідки: перегляд обсягів мобілізації, військової стратегії?

О.З.: Давайте говорити відверто: військові відчували, що все одно цей резерв ще є. Просто люди не з'являються в ТЦК та СП. Люди ховаються, люди не хочуть йти служити. Це об'єктивно.

Як це буде потім, чи це вплине на зміну стратегії — я думаю, що на стратегічному рівні суттєвих змін не буде. У нас одна мета — це захистити нашу Україну, вигнати ворога за кордони нашої держави. Я думаю, в стратегічному плані змін не буде. Звісно, буде набагато більше, мені здається, труднощів із навчанням, з фінансуванням. Тому, відповідаючи на ваше питання, чи це змінить щось стратегічно — я думаю, ні. Плани, які були — вони основні, і основна мета — це захистити нашу державу.

ВВС: Чи підтримуєте ви продовження терміну оновлення даних після 16 липня?

О.З.: Я особисто це не підтримую, поясню чому. Ми розглядали це питання.

У перші тижні трошки буксував додаток “Резерв+”, але зараз він повноцінно працює. І коли ми навіть в законі прописували терміни — місяць, два чи три — то всі ми визнали, що українці, так історично сталося, в більшості підуть оновлювати дані в останній або передостанній день. Тому зробимо чи місяць, чи два, чи три — яка різниця? Я думаю, зараз воно працює — будь ласка, ідіть оновлюйте дані. Тому що інакше це може тривати нескінченно.

зсу

Автор фото REUTERS

Влада України наприкінці 2023 року публічно оголосила про плани мобілізувати 400-500 тисяч людей. Щоправда, пізніше заявила, що ця цифра може бути суттєво зменшена

Про повістки і ТЦК

ВВС: У законі про мобілізацію прописані процедури вручення повістки. З іншого боку, в постанові Кабінету міністрів прописаний новий механізм вручення за допомогою рекомендованого листа поштою. Але ж в законі його немає. Чи не бачите ви тут суперечності, адже рішення уряду нижче за юридичним рангом за закон?

О.З.: Дозвольте вас поправити. У законі записано, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період визначається саме Кабінетом міністрів. У сфері його повноважень визначення порядку оповіщення військовозобов’язаних та резервістів, їх прибуття до ТЦК та СП чи військових частин.

Тому згідно з нормою закону у постанові кабміну прописаний чіткий механізм вручення повісток про виклик резервіста або військовозобов’язаного. Йдеться виключно про засоби поштового зв’язку рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення на адресу місця проживання особи.

Важлива деталь — кожному громадянину надається 60 днів, щоб уточнити місце свого фактичного проживання, і саме на цю адресу будуть відправлятися повістки. Якщо ж після завершення цих 60 днів не відбулося уточнення місця проживання, то повістка надсилається на його адресу зареєстрованого раніше місця проживання.

Що ще важливо, день явки за викликом резервіста або військовозобов’язаного визначається не раніше 14 дня від дня надсилання повістки.

Отже, як на мене, це хороший зразок поєднання прав та обов’язків громадян, унормування процесів мобілізації, виключення ганебних випадків дій окремих представників ТЦК та СП з одного боку, та підвищення особистої відповідальності кожного громадянина.

ВВС: Якщо ми вже почали говорити про ТЦК, то вони мають негативний шлейф — люди їх бояться і не розуміють. Ви особисто як оцінюєте роботу ТЦК? Чи ви не вважаєте, що, можливо, вони потребують реформування? Що ці методи, коли на вулицях під камери запихають людину в бусик — вони просто дискредитують мобілізацію?

О.З.: Я свою позицію, як і члени комітету, і більшість депутатів, висловлював. Людьми, звісно, це негативно сприймається, а ми це все засуджуємо.

ВВС: Так, а чому тоді продовжуються ці випадки, якщо влада засуджує їх?

О.З.: Ці випадки не приховуються, відкриваються реальні кримінальні справи про перевищення повноважень і так далі. Тобто сама держава це не сприймає, показує, що це недопустимо. Але, звісно, недопустимо багато інших речей. Не можна переходити, наприклад, на червоне світло світлофора, а у нас люди переходять.

Тут те ж саме, ми говоримо, що ні, не можна, і в законі написано, як це повинно бути. Але деякі співробітники ТЦК та СП бачать це якось, може, по-іншому. Держава не ховає цих випадків, держава намагається втрутитись і змінити цю політику. І це відбувається постійно. Нам представники Генерального штабу, і Сухопутних військ, міністерства оборони говорять, що вони постійно працюють щодо цього з ТЦК.

зсу

 

Автор фото УНІАН
ТЦК отримали право надсилати повістки рекомендованим листом. Навіть якщо громадянин його не отримав, то повістка вважатиметься врученою

 

ВВС: Це виглядає доволі дивно, коли держава публічно заявляє, що вона не підтримує такі дії, а вони продовжуються. Мало того, вони стають, скажімо так, більш жорсткими, коли люди помирають в ТЦК, наприклад, від нападів епілепсії. І такі випадки непоодинокі, на жаль. Постає питання — чи ТЦК не хоче реформуватися, чи не спроможне, чи це просто поодинокі випадки?

О.З.: Реформувати, звісно, потрібно, але, мені здається, не сам ТЦК та СП, бо це, умовно, статисти. По закону, як воно було раніше, людина повинна прийти в ТЦК, а співробітник повинен просто її оформити документально і направити у військову частину.

А зараз ситуація змінилася, і ТЦК почали, умовно, ходити шукати цих людей. І такі випадки, на жаль, з'явились. Щодо реформування, то мова має йти не про сам принцип роботи ТЦК та СП, а про додаткові механізми, інструменти із залучення людей до військової служби. Це той самий рекрутинг, про який ми говорили ще на стадії прийняття цього законопроєкту. Зараз це почало працювати.

Чесно вам скажу, от з деякого обласного ТЦК жалілися на те, що, будь ласка, приберіть біля них рекрутинговий офіс якоїсь бригади. Бо вони виявили, що в офіс рекрутингу прийшло в п'ять раз більше людей, ніж прийшло в ТЦК. І вони просто просили: давайте їх кудись перемістіть в інший куток міста.

Оце, частково можна говорити, і є реформа — рекрутингові центри. Їх повинно бути більше.

Єдине, що зараз робити якісь такі різкі рухи щодо ТЦК під час повномасштабного вторгнення, мабуть, недоречно. Є думки, наприклад, підпорядкувати їх міністерству оборони.

Хтось говорить: давайте зробимо їх просто цивільними, теж така ідея є. Але це треба все обговорювати і чесно визнавати, що запрацює, а що — ні. Для наших людей, знаєте, як були військкомати, так і дотепер багато людей ТЦК так і сприймає. А рекрутинговий центр — це щось нове. Тому ми побачимо, як буде йти рекрутинг надалі. От зараз за травень місяць від загально мобілізованих людей десь 10-15% це були якраз через центри рекрутингу.

ВВС: Але це не дуже великий відсоток.

О.З.: Це не дуже великий, але для початку вважається, що це дуже гарна цифра, оскільки ще небагато цих центрів рекрутингу. Вони ще тільки набирають свій оберт, налагоджують свою роботу. Треба над цим далі працювати і думати ще над якимись шляхами.

ВВС: Є така думка в суспільстві, дивлячись на дії РФ, що фінансова стимуляція добровольців в Україні не надто висока, м’яко кажучи. Чи є варіанти збільшити її, на вашу думку? Чи це вже максимум, який може дати держава?

О.З.: Насамперед я взагалі противник порівняння стимулів у нас і у ворога. Тому що все, що ми робимо для наших захисників та захисниць, воно аж ніяк не пов'язане з тим, щоб змагатися з ворогом чи орієнтуватися на нього. Ми захищаємо свою землю, свою долю, своє право на існування, і росіяни аж ніяк не можуть бути з нами в одній площині цінностей.

Щодо соціального захисту, то ми виходимо з того, що наші оборонці, члени їхніх сімей — це першочерговий пріоритет наших фінансових чи інших видів спроможностей.

Інша справа, що джерела цих спроможностей визначаються нашою економікою, надходженнями до державного бюджету. Тому як тільки з’являтимуться можливості, ми зразу ж намагаємося покращувати соціальний захист наших оборонців та членів їхніх сімей.

зсу

Автор фото FACEBOOK ОЛЕКСАНДР ЗАВІТНЕВИЧ

Завітневич з попереднім начальником генштабу Сергієм Шапталою під час засідання парламенту

Про демобілізацію

ВВС: Ще одне болюче питання — це демобілізація. В останній момент цю норму виключили з закону. По-перше, чи можете ви зараз сказати — чи це було дійсно звернення головкома Олександра Сирського, яке ви отримали в останній, скажімо так, момент? Яка була його мотивація, чому не можна було прописати хоч якісь терміни демобілізації?

О.З.: Дійсно, цей лист надійшов, всі його, мабуть, бачили, бо він в ЗМІ був. Це було звернення не тільки головкома Сирського, а й міністра оборони Умєрова. Коли законопроект розроблявся в 2023 році — тоді була одна ситуація на фронті. Коли вже був час його прийняття — вже зовсім інша ситуація.

Звісно, ми дослухалися до головкома, до міністра оборони. Так, було велике бажання прописати демобілізацію, ми це розуміємо. Під час поїздок на фронт ми бачили, що воювати понад два роки — це дуже-дуже тяжко. Тим більше деякі бригади в силу різних причин не мали можливості зробити повноцінну ротацію. Але, якби ми це прийняли, то в деяких підрозділах досвідчені військові пішли б з армії в один момент — уявіть, що б це було, якщо в цих підрозділах немає досвідчених, на кого тоді спиратися? Тому ризики були величезні.

ВВС: Чи готується законопроєкт, який все ж встановить терміни демобілізації?

О.З.: Цей законопроєкт готує міністерство оборони разом з Генеральним штабом. У нас він не готується поки що.

Але потрібно постійно бути у контакті з ними і подивитися на результати мобілізації, які будуть через 2-3 місяці. І тоді вже можна буде говорити про терміни демобілізації. Це дійсно потрібно.

ВВС: А на вашу особисту думку, скільки повинен відслужити військовий для права на демобілізацію — 36 місяців, як пропонувалось, чи можливо більше?

О.З.: Дивіться, якщо говорити про стандарти і брати досвід минулих війн, то є цілі дослідження. Я зустрічав таку цифру — до одного року людина може воювати в повномасштабній війні.

ВВС: Але в Україні цей термін давно минув.

О.З.: Так, на жаль, у нас вийшло так.

Про критику військового керівництва

ВВС: Ми вже частково зачепили питання військового керівництва. Не так давно було 100 днів, як працює новий головнокомандувач ЗСУ Сирський зі своєю командою. Чи можете ви оцінити його роботу за ці 100 днів, чи виконав він поставлені задачі? Я думаю, що ви знаєте, що вже лунає публічна критика на його адресу, зокрема від вашої колеги по комітету Мар'яни Безуглої.

О.З.: Перше, хто повинен оцінювати роботу головкома Сирського? Це, звісно, Верховний головнокомандувач, який визначає завдання, заслуховує результати постійно. Тому, мені здається, це тільки Верховний головнокомандувач може приймати рішення і оцінити об'єктивно головкома. Тому що у нас в комітеті все одно немає об'єктивної, повної картини.

Щодо того, хто і що пише. Треба бути компетентними в цьому, а не просто вішати ярлики. Мені здається, тут більше шкоди навіть можна зробити. Щоб говорити про такі речі, як засудження чи публічні оцінки військового керівництва, треба бути дуже-дуже обережним. Як на мене, це може наробити багато гірших речей. Це не тільки з приводу членів нашого комітету, це стосується багатьох так званих “диванних експертів”. У нас всі стали дуже добре розумітися на війні.

Є ж у нас всезнайки, які знають все, і в тому числі тепер розуміються на військових операціях. Мені якось сказав хтось із командування військового, що дивіться — всі можуть за бажання проявити свою військову майстерність. Будь ласка, у нас є посади, приходьте в ЗСУ. І те ж саме стосується народних депутатів. Якщо хтось хоче показати себе — будь ласка, складаєте мандат і згідно з нашим законодавством йдете показувати війську, як треба все робити.

зсу

Автор фото СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗСУ

Олександр Сирський став головкомом ЗСУ 8 лютого 2024 року. Після 100 днів роботи на посаді очільник українського війська став об'єктом критики, зокрема і з боку депутатів Верховної Ради

ВВС: Повертаючись до нового керівництва Генштабу і нового головкома. В їхній комунікації з комітетом ніяких проблем немає?

О.З.: Немає.

ВВС: Ніяких зауважень до них?

О.З.: Зауваження завжди є, і критика завжди є.

ВВС: Як сприймає Генштаб зауваження і критику? Можливо, є несприйняття?

О.З.: Є конструктивна робота. Я вам ще раз кажу, проблемні питання у Збройних силах завжди були і будуть. І не тільки в нашій армії. У багатьох арміях світу ці проблеми є. Інше питання, як їх висвітлюють? По деяких питаннях потрібно розбиратися, а потім тільки, якщо це потрібно, висвітлювати назагал. Тому що в більшості випадків це принесе лише шкоду.

ВВС: Які ваші особисті враження від спілкування з паном Сирським, з очільником генштабу паном Баргилевичем? У них є певне реноме “радянських військових”, тобто не гнучких, не готових до реформ. Чи ви бачите, що вони готові змінюватися, готові ставати сучасними, переходити на стандарти НАТО? Або ж вони залишаються представниками “старої школи”?

О.З.: Ви знаєте, говорити зараз, тим більше накладати якісь штампи на військове керівництво — це неправильно. Давайте загалом говорити про стиль управління, керування.

Нещодавно у нас було засідання комітету, і у нас був присутній начальник генерального штабу Баргилевич — і з ним про нові роди військ говорили. Це було закрите засідання. Ми також обговорили загальну ситуацію, яка є зараз в Збройних силах, в Генеральному штабі. Так, члени комітету зазначали, що нам хотілося б набагато швидше деякі речі робити. Звісно, ми про це говоримо їм, і розуміння є.

Вони визнають деякі моменти і наводять свої приклади. Тому ми тут в постійній комунікації — і про те, що стосується новітньої техніки, і ремонту цієї техніки, і про ті ж ротації. Чи є в них, як ви говорите, несприйняття чогось новітнього, нових стандартів? Ні. Але, звісно, щоб прискорити якісь сучасні речі, новітні ідеї чи нову модель управління, чи створити додатковий якийсь рід військ — треба час, всі ми це розуміємо. Адже це відбувається на рівні більше мільйона людей, які є в ЗСУ.

ВВС: І останнє питання щодо керівництва Генштабу і керівництва Збройних сил загалом — чи є у вас інформація про те, що влада вже шукає заміну пану Сирському?

О.З.: Я чув такі чутки, які хтось десь пише. Але щоб дійсно шукали заміну, то я від керівництва держави такого не чув.

Про ситуацію на фронті і фортифікації

ВВС: Хотів у вас запитати про ситуацію загалом на фронті. З останніх таких неприємних подій — це відкриття так званого “харківського фронту”. Є багато думок, чому так сталося. Один з основних закидів — це відсутність підготовлених фортифікацій. Чи можете ви сказати, чи дійсно це так?

О.З.: Давайте почнемо з простого. Не прив’язуватись, наприклад, до Харкова чи ще чогось. Це буде загалом стосуватись будь-якої ділянки фронту. Першу-другу лінію фортифікацій будували військові. Третя лінія — це вже обласні військові адміністрації, умовно — цивільні.

Ми ж не можемо одночасно усюди побудувати всі три лінії оборони — на це потрібен час і величезні кошти. Тому військові визначали, де саме будуть ці лінії оборони, перша і друга. Наприклад, на якійсь ділянці фронту військові пропонували тут будувати укріплення, а наступ відбувся, можливо, з іншого якогось напрямку — це також реалії.

Що стосується якості фортифікацій — то у нас є відповідні статути, і першу лінію будували самі підрозділи, які там служать. Це стосується Харкова, Покровського напрямку чи Лиманського — ці ж військові і готували лінії оборони. Тому зараз говорити, що десь погано побудовані чи не так побудовані…

зсу

Автор фото ОФІС ПРЕЗИДЕНТА

Президент Зеленський і очільник ОВА Олег Синєгубов інспектують фортифікації на Харківщині, квітень 2024 року

ВВС: Тобто виходить, це помилка Генерального штабу, який це допустив?

О.З.: Генеральний штаб не може виїжджати на кожну фортифікаційну споруду, але там присутнє військове командування, яке безпосередньо веде оборонні чи наступальні дії в тому районі. І вони це визначали.

ВВС: Тобто винуваті бригади, які відповідають за дану ділянку фронту?

О.З.: Давайте по черзі. Ви зразу хочете знайти винуватих. Але є карта оборони: спрогнозували, де може бути умовний наступ противника, і побудували тут лінії. А вони пішли в іншому місці. Скажіть, хто тут винуватий?

ВВС: Розвідка мала дати інформацію, де збирається наступати противник.

О.З.: А ви думаєте, розвідці приносять цю інформацію в папочках? Росіяни приносять і кажуть: дивіться, ось тут ми будемо наступати.

ВВС: Звичайно, ні. Але ж самі українські військові критикують стан фортифікацій. Вони ж кажуть, що після Авдіївки не було підготовлених рубежів, і так само на Харківщині.

О.З.: По-перше, дивіться, тут важливі деталі. Зараз створили ТСК, яка буде з цим детально розбиратися. Тому що коли ми від комітету виїжджали з інспекціями, то питали у військових на місцях, хто саме визначив, що треба будувати саме тут і саме так. Це все має бути верифіковано Генеральним штабом, військовим командуванням, яке за це відповідає. Нам ці документи показували на засіданні комітету, зокрема, про фортифікації біля лінії зіткнення.

ВВС: Добре, тоді інший аспект цього питання. Чи, на вашу думку, вистачає військовим техніки і фінансування для зведення ліній оборони?

О.З.: Звісно, не вистачає. Це не навіть не на мою думку, це реалії і факти. Всі це вже прекрасно знають. Чому ми говоримо, що перша і друга лінія — це військові. Тому що там, біля лінії зіткнення, постійно йде враження не просто техніки, а навіть людей, які працюють з цим. Тому, звісно, техніки не вистачає. Людей, які це роблять, не вистачає. І це навіть на третій лінії оборони.

ВВС: Але виходу з цієї ситуації, тим більше швидкого, немає?

О.З.: Я завжди кажу, що держава виділила кошти, але щоб побудувати повноцінно ці лінії оборони потрібен час.

зсу

Автор фото GETTY IMAGES

На початку травня Росія відкрила новий фронт, розпочавши атаку на Харківщині. На фото — місто Вовчанськ, за яке тривають бої

ВВС: Яким ви бачите подальший розвиток подій на фронті? Є версія, що найближчим часом Росія відкриє ще один фронт на Сумщині, а дехто каже навіть про повторний наступ на Київ. Є інша позиція — російський наступ вже відбито і скоро ЗСУ перейдуть до контрнаступу.

О.З.: Ситуація кожен день складна, але по деяких напрямках, скажімо так, більш-менш нормальна. Там лінія оборони не рухається, позиції не здаємо. Водночас в деяких інших місцях ми бачимо постійні загострення.

Чи може ворог відкрити новий фронт? Так, може, ми цього не виключаємо. І маємо постійно бути готовими.

ВВС: На вашу думку, Україна спроможна провести ще один контрнаступ в цьому або наступному році?

О.З.: Це дуже складне питання. Чи спроможні ми на це? Залежить від дуже багатьох чинників. Це і закон про мобілізацію, і комплектація наших бойових бригад. У багатьох бригадах є некомплект, не буду говорити відсотків, вони там різні, але проблема є.

Друга проблема — це стосується озброєння. Той пакет, який ми очікували від нашого основного партнера США, був з суттєвою затримкою. До того ж важливо, коли оголошується пакет і коли він по факту прибуває в Україну.

І от останнє наше відрядження було до Сполучених Штатів. Ми їздили і спілкувались щодо застосування зброї по території Росії. Ми говорили: шановні наші колеги, друзі, якщо оголошують пакети, то, будь ласка, давайте зробимо разом так, щоб ця зброя, яка вже оголошена, якнайшвидше опинилася в Україні. Я навіть показував таблиці, де чітко зазначено оголошену дату пакета і дату прибуття зброї в Україну.

вру

Автор фото FACEBOOK ОЛЕКСАНДР ЗАВІТНЕВИЧ

Завітневич з колегами по комітету доволі часто їздить до США, щоб розв'язувати проблемні питання з постачанням озброєння до України. На фото — листопад 2023 року

ВВС: І яка була затримка? Тижні?

О.З.: По деяких видах озброєння це було понад місяць, по деяких видах є по два-три місяці. Це сильно впливає, коли ми плануємо якісь військові операції.

ВВС: Але чи ви отримали від американців якісь обмеження на застосування зброї? Умовно, що можна застосовувати по РФ “Хаймарс”, але не ATACMS?

О.З.: Так. Дійсно, “Хаймарс” можна, ATACMS — ні.

ВВС: А щодо другого питання — затримки в пакетах — ви отримали пояснення, чому так відбувається?

О.З.: Ми це питання, звісно, постійно підіймали під час наших відряджень. Цей раз ми просто наголошували, що давайте ще докладемо більше зусиль. Наполягали на тому, що якщо оголошується пакет, то він повинен бути виконаний в якийсь конкретний термін, який ми можемо для себе планувати.

ВВС: Причини цих затримок були у логістиці?

О.З.: Пояснення затримок стосувалося, по-перше, наявності цієї зброї, друге — її якості. Тому що ті ж боєприпаси, ви знаєте, вони всі перевіряються, техніка вся обов'язково перевіряється. І коли зброя умовно не готова — її треба ще раз подивитись, щось поремонтувати. Є невелика частина нової техніки, але здебільшого це техніка, яка вже була у використанні.

Наприклад, у нас ще в минулому році по деяких засобах ППО було оголошено пакет. І коли поїхали на інспекцію і комплектність подивились, то виявилось, що без певної машини весь комплекс працювати не буде, а ця машина зараз не працює. Але пакет вже оголошений. То звісно шукали всі, де відремонтувати, чим замінити, але на це все треба час.

Тому ми просимо: давайте звертати увагу на це перед тим, як оголошувати — щоб ми розуміли, коли воно буде в нас. Це просять дуже сильно наші військові для можливості планування оборонних чи наступальних операцій.

Про український ОПК і економічне бронювання

ВВС: У таких умовах затримок і обмежень, на перший план виходить український оборонний промисловий комплекс. Він розвивається, але його представники постійно публічно скаржаться на аудити, недофінансування, проблему з бронюванням. Чи можете ви пояснити, як так виходить, що український ОПК постійно перебуває під якимось тиском, з проблемами і не може розвиватися так стрімко, як міг би?

О.З.: Які є проблеми з ОПК? Перше, ви назвали правильно, це фінансування. Це не є секрет. У нас на 2024 рік було закладено в бюджет на закупівлю та ремонт озброєння і військової техніки 360 мільярдів гривень. При цьому наш оборонно-промисловий комплекс виходить на потужність близько 600 мільярдів гривень. І, звісно, тут не треба бути математиком великим, щоб зрозуміти: грошового ресурсу не вистачає.

Тому зараз, звісно, шукаються шляхи наповнення цього бюджету. Один з таких шляхів, який вже зараз реалізовано з деякими країнами — ми просимо ці країни, які надають пакети своєї допомоги, щоб вони купували у нас наше озброєння для нас.

Друга проблема — це бронювання. Є співробітники ОПК — інженери, технологи, конструктори — які мають унікальні знання і досвід. Але через затримку з бронюванням ми їх втрачали, бо, по законодавству, якщо броні ще немає, то цю людину забирають у військо. У нас десь близько 2 000 людей з ОПК мобілізували.

зсу

Автор фото GETTY IMAGES

Українські оборонні заводи почали стрімко нарощувати власне виробництво, але зіткнулися із низкою проблем. Основні з них — недостатнє фінансування і мобілізація співробітників

ВВС: Можете назвати, в чому українська оборонка зараз топ у світі?

О.З.: Топ, мені здається, це все ж таки в безпілотниках. Вони дуже конкурентні, і є вже речі, які перевершують будь-які аналоги у світі. Плюс ціна такого безпілотника.

Друге, ми навчилися масштабувати виробництво дуже-дуже швидко. Це те, що є зараз, до речі, основною проблемою оборонних компаній у світі. Вони не можуть так масштабуватися — в силу звички, законодавства.

ВВС: Яке ваше ставлення до ідеї економічного бронювання? Одні представники влади кажуть, що воно має бути, інші — що це несправедливість і йому не місце в Україні.

О.З.: Тут суспільство розкололося. Щоб ми не ділили на бідних і багатих, вибачте. Але все одно якийсь баланс ми будемо шукати, тому що, ще раз повторюсь, фронту без тилу не буває, і тилу без фронту не буде. Без нашої економіки, без податків не буде, за що фінансувати фронт.

ВВС: Тобто економічне бронювання буде?

О.З.: В якомусь вигляді, я думаю, воно точно буде. 

Олег ЧЕРНИШ

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.