Одеський пам’ятник Катерині — плагіат, варіант чи мистецтво?

Свого часу одним із головних аргументів одеської влади щодо відновлення пам’ятника Катерині ІІ була його мистецька вартість. Мовляв, це шедевр архітектурної та скульптурної думки, а площу, на якій його спорудили, взагалі визнавали мало чи не найкращою в Європі. В останньому, ясна річ, може переконувати лише людина, яка в тій самій Європі ніколи не бувала. Позаяк такі майдани знайдете там чи не в кожному провінційному містечку. Про столиці взагалі не йдеться.

пам’ятник Катерині ІІ в Одесі

Однак, побувавши нещодавно у Відні, я мимоволі згадав оту гостру дискусію, яка точилася довкола пам’ятника Катерині ІІ та його мистецької унікальності. Згадав, стоячи перед монументом іншій відомій імператриці — Австрійській — Марії-Терезії. Овва, та я вже десь таке бачив! І тут з пам’яті спливла Одеса з її блідою копією архітектурної споруди, яка тепер стояла переді мною. Велична шестиметрова імператриця Марія-Терезія гордо сидить на постаменті, вітаючи народ припіднятою рукою, а в другій тримаючи скіпетр і сувій Прагматичної санкції. А внизу обабіч високого п’єдесталу розташувалися по периметру її фаворити, кидаючи свої зосереджені погляди довкруж, — полководці, державні діячі, митці.

Пам'ятник імператриці Марії-Терезії в Австрії

Усе, як в Одесі, з тією тільки різницею, що Марія-Терезія сидить на троні, а одеська Катерина стоїть, та і фаворитів у неї значно менше — усього чотири. Однак мистецька ідея абсолютно тотожна. Навіть у повному відображенні історичних реалій одягу чи облич. Тут слід зауважити, що пам’ятник Марії-Терезії споруджувався 13 років і був урочисто відкритий 13 травня 1888 року. Свого часу це був один із найдорожчих і найвеличніших монументів Європи. На його зведення витратили 800 тис. гульденів. Він займав 630 м2 і був заввишки 20 м, важив понад 20 тонн. Ясна річ, що про нього в той час багато говорилося і писалося. А відкрили його, нагадаю, за 12 років до одеського монумента.

Однак одеська Катерина виявилася навіть не другим наслідуванням, а третім, а то й четвертим. Бо ще 1873 року у Санкт-Петербурзі відкрили пам’ятник тій самій Катерині ІІ. Фігура імператриці була встановлена на високому постаменті з полірованого граніту, біля підніжжя якого по колу розташовані видатні діячі Росії ХVIII століття, її фаворити — Суворов, Румянцев, Орлов, Безбородько, Дашкова та інші.

1890 року на одеському пам’ятникові цих фаворитів замінили іншими, ближчими історії Одеси (Зубов, Потьомкін, де Рібас та де Волан). Цікаво, що автор пам’ятника у Санкт-Петербурзі Міхаіл Мікєшин 1895-го розробив проект монумента цій цариці і в Єкатеринодарі (нині — Краснодарі) з нагоди 200-ліття заселення Кубані запорозькими козаками. Його відкрили 1907 року.

І тут також та сама звична картина: Катерина ІІ на постаменті тримає в руках сувій-грамоту з даруванням Кубанського краю запорозьким козакам, а внизу, під нею, по колу цього разу князь Григорій Потьомкін (відомий ще й під козацьким іменем Грицько Нечеса, яке на постаменті наведене) та три перших кошових отамани Чорноморського козацтва — Антін Головатий, Сидір Білий та Захар Чепіга — у козацькому одязі з шаблями, оселедцями та вусами. Доповнює скульптурну композицію сліпий кобзар із хлопчиною-поводирем. (Майже за Шевченком.). Цікаво, що на пам’ятнику вибито й слова із кобзарської пісні (українську мову на постаменті транслітеровано російськими буквами): “Дякуймо цариці, молимося Богу, що нам указала на Кубань дорогу”.

Отже, одеський пам’ятник Катерині ІІ не є чимось оригінальним. Його проект був абсолютно типовим як на ті часи. І всі три згадані монументи російській цариці, попри конкурси, були збудовані радше як варіанти з різними фаворитами (залежно від місцевих обставин), ніж справді оригінальні мистецькі витвори. До слова, кубанський пам’ятник виглядає серед них найцікавіше.

Олександр ГАВРОШ