Обережно! Масові фальсифікації!

Ось що він видав в Обухові після свята місцевої демократії:

У суспільстві в країні нав'язується міф, що майбутні вибори до Верховної Ради будуть сфальсифіковані. Вони не будуть легітимними, і Партія регіонів нібито все зробить, щоб спотворити результати голосування.

Зі здивуванням дізнався, що фальсифікації — міф. Звичайно, якщо слухати заклинання біло-блакитного Лідера про необхідність проведення чесних виборів, та його зобов’язання забезпечити прозорий виборчий процес то тоді так. Але якщо згадати 2004-ий…

Добре, давайте візьмемо не такі далекі справи… хтозна, може люди змінилися?

Давайте подивимося на сьогоднішніх регіоналів.

Фальсифікації на мільйон

Аби зрозуміти, що фальсифікації — у регіоналів у крові, достатньо потрапити хоча б на одне голосування у Верховній Раді.

Мало кого здивує, що в українському парламенті є такі собі кнопкодави-піаністи. Тобто депутати, які голосують одразу за кількох. Але це і є фальсифікація!

От візьмемо словар Даля і подивимося, що мається на увазі під словом “фальсифікувати”:

Фальсифицировать — подделать (-лывать), исказить (-ажать) с целью выдать за подлинное, настоящее.

Так от: голосування за іншого у парламенті — це фальсифікація.

Наприклад, коли чи-то Віталій Калюжний, чи-то Юрій Воропаєв голосують за Ріната Ахметова, то вони спотворюють кількість депутатів, які голосують, з метою видати за дійсність присутність найбагатшого українця у Раді. І так з будь яким іншим депутатом, який голосує за свого колегу.

Але регіонали не просто щодня десятки разів фальсифікують голосування (тренуються?). Вони займаються масовими фальсифікаціями!

Поясню чому.

Депутати — це представники народу у владі. У середньому кожен депутат є представником 46 тисяч українців.

Таку цифру можна отримати, якщо подивитися, скільки кожна політична сила отримала на виборах 2007-го.

Отже, голос депутата у Раді — це голос представника 46 тисяч українців. І коли кнопкодави фальсифікують голосування одного депутата, вони фальсифікують інтереси 46 тисяч його виборців.

А тепер подивіться, як завзято беруться за фальсифікації регіонали: Ігор Зварич, Анатолій Горбатюк та Юрій Воропаєв голосують одразу за 21 депутата!

Нагадаю, до речі, що Андрій Клюєв називав Єфремова одним з кандидатів на посаду керівника виборчої кампанії партії влади. І наче пожартував: Єфремов має досвід у цьому питанні.

Звичайно має! Він лише одним натисканням “додає” партії десятки тисяч голосів виборців.

Не усі політики однакові?

Але що це ми усе про регіоналів? Давайте подивимося і на інших фальсифікаторів.

Ось на відео бачимо, як фальсифікують голосування у Раді соратники Литвина та “тушки”.

Їм може позаздрити Наталя Королевська. І знаєте чому? Бо в неї немає такої кількості карток у цьому скликанні парламенту. І не тому, що у Королевської “крадуть” навіть її особисту картку. Просто вона ще не встигла провести кнопкодавів-фальсифікаторів у Раду.

А от у наступний парламент вона прагне провести цілу партію! З новими лідерами, які побудують нову країну! Принаймні це випливає з її слів… Але не з її вчинків.

12 березня одночасно із участю у з’їзді своєї іменної партії Королівська “голосувала” у парламенті! Разом зі своїм однопартійцем Євгеном Сусловим…

То про яких “нових лідерів” говорить Королевська?

У стилі нової лідерки говорить Арсеній Яценюк. “Ми повинні створити нову українську політичну традицію!”, закликав він членів “Батьківщини” на останньому з’їзді.

І діє Яценюк так само, як і Королевська…

Так 21 березня під час голосування за опозиційний проект постанови №10055 щодо реалізації рекомендацій ПАРЄ електрона система РАДА зафіксувала, що Яценюк і Микола Мартиненко голосували “за”. При цьому обох у залі не було. За Мартиненка “голосувала” Ірина Геращенко.

Якось восени 2011-го Яценюк обіцяв покарати за кнопкодавство Руслана Князевича. Не покарав. Адже як Яценюк може карати свого рядового одно партійця, за те чим і сам займається?

Одного разу у партії Яценюка пояснили, що за лідера натиснули кнопку, бо “як би це виглядало, що він не підтримує своїм голосуванням свободу Юлі”. Так само своє кнопкодавство пояснюють і бютівці. Хоча рік тому вони брали на себе клятвену обіцянку — голосувати виключно особисто, виконати її біло-сердечні так і не змогли.

При чому фальсифікують своє голосування вони не лише заради Юлі. Давлять на кнопки опозиціонери і в менш принципових випадках. Причому парламентськими фальсифікаціями займаються не лише рядові бютівці, а й цілі Генерал та Підполковник-”Агент 007”!

Тож чим відрізняються опозиціонери від регіоналів? Тим, що їхні парламентські фальсифікації не такі масові. Чи це привід для хизування?

От каже Яценюк:

Люди повинні знати, що чесна влада — це не фантастика, це може бути реальністю, що ми можемо забезпечити гідне життя, що політик є дійсно слугою народу. Завдання об’єднаної опозиції — це показати новий політичний підхід. Спільні цілі, спільні дії, спільна відповідальність і спільна перемога. І ми це обов’язково зробимо.

“Може бути”, “ми можемо”, “обов’язково зробимо”. Подібних передвиборчих гасел кожен українець наслухався вже сповна. Чому вже зараз Яценюк і компанія не говорять “є”, “змогли”, “зробили”. Для цього дійсно треба показати новий політичний підхід: перестати самим фальсифікувати голосування у Раді і почати карати своїх кнопкодавів. Чи може чесна опозиція — це така ж фантастика, як і чесна влада?

Особисте голосування — не фантастика!

Є лише кілька депутатів, які за 4,5 роки цього скликання не були помічені у кнопкодастві. Серед них, наприклад, Олесь Доній.

Якось напередодні виборів 2007-го він давав гучну обіцянку — не брати участь у парламентських фальсифікаціях. Чим гучніша заява — тим більше уваги. І жодного проколу!

То виходить особисте голосування — не фантастика.

Але чому Доній може утриматися від кнопкодавства, а Єфремов та собачки Чєчєтова, Яценюк та Кожем’якін — ні?

Олексій БРАТУЩАК